Govoritinfo.com

Позначка: воєнний стан

  • Заберуть чи ні: що змінює новий закон про борги і чи ризикуєте втратити єдине житло

    Заберуть чи ні: що змінює новий закон про борги і чи ризикуєте втратити єдине житло

    В Україні готуються до суттєвих змін у системі стягнення боргів, які можуть безпосередньо вплинути на власників майна. Верховна Рада ухвалила законопроєкт №14005, що передбачає повну цифровізацію виконавчого провадження і значно прискорює процес виконання судових рішень. Одне з головних питань, яке хвилює громадян, — чи можуть забрати єдине житло за борги, особливо під час воєнного стану.

    Новий підхід базується на автоматичному обміні даними між державними органами, банками та реєстрами. Після того як судове рішення набирає чинності, інформація про боржника одразу потрапляє в систему. Це означає, що виконавча служба швидко отримує доступ до даних про рахунки, нерухомість, транспорт і може оперативно накладати обмеження.

    Фактично система працюватиме без затримок, які раніше виникали через паперові процедури. Банки зобов’язані перевіряти клієнтів, а перебування в Єдиному реєстрі боржників ускладнює будь-які операції з майном. Зокрема, стає неможливим продаж або дарування нерухомості без врегулювання боргів.

    Водночас питання про вилучення єдиного житла має чіткі обмеження. Закон допускає таку можливість, але лише як крайній захід і за наявності значної заборгованості. Йдеться про суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, тобто понад кількасот тисяч гривень. Для менших боргів, зокрема комунальних платежів, застосування такого механізму не передбачене.

    Важливо розуміти, що вилучення житла не є першим кроком. Система стягнення має чітку послідовність. Спочатку звертають увагу на готівкові кошти, потім — на банківські рахунки. І лише якщо цих ресурсів недостатньо для погашення боргу, розглядається можливість арешту і реалізації майна.

    Окремі правила діють під час воєнного стану. Закон встановлює захист для певних категорій громадян. Зокрема, для військовослужбовців і захисників України діє повна заборона на стягнення єдиного житла протягом усього періоду воєнного стану та ще один рік після його завершення. Це важлива гарантія, яка враховує особливі умови служби та ризики, з якими стикаються ці люди.

    Крім того, передбачені винятки для громадян, які проживають у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. У таких випадках також діють додаткові обмеження щодо примусового стягнення майна.

    Експерти звертають увагу, що нова система має на меті не лише посилити контроль за боржниками, а й зробити процес більш прозорим і ефективним. Завдяки цифровізації зменшується можливість ухилення від виконання рішень суду, а також скорочується час між винесенням рішення і його виконанням.

    Водночас для громадян це означає необхідність більш відповідально ставитися до фінансових зобов’язань. Приховати активи або затягнути процес більше не вдасться, адже система працюватиме автоматично і без значних затримок.

    Очікується, що нові правила почнуть діяти через кілька місяців після підписання закону президентом. До цього часу органи влади мають підготувати технічну базу і запустити відповідні цифрові інструменти.

    Відповідь на головне питання виглядає так: єдине житло можуть забрати, але лише за великих боргів і як останній крок після використання інших можливостей стягнення. При цьому під час воєнного стану діють суттєві обмеження, які захищають найбільш вразливі категорії громадян.

    Новий закон змінює правила гри, роблячи систему більш жорсткою, але водночас більш зрозумілою і структурованою. Для багатьох це стане сигналом уважніше ставитися до своїх фінансів, адже механізм контролю тепер працюватиме значно швидше і ефективніше.

  • Виїзд Ахметова під грифом: прикордонники не розкрили підстави і це викликало нові питання

    Виїзд Ахметова під грифом: прикордонники не розкрили підстави і це викликало нові питання

    Державна прикордонна служба України відмовилася надавати інформацію про виїзд за кордон Ріната Ахметова — одного з найвідоміших українських бізнесменів і колишнього народного депутата. Відомство пояснило це тим, що такі дані належать до конфіденційних і не можуть бути розголошені без згоди самої особи або відповідних правових підстав. Це рішення викликало значний резонанс, адже тема виїзду чоловіків призовного віку під час воєнного стану залишається однією з найчутливіших у суспільстві.

    Запит щодо Ахметова був спрямований журналістами, які намагалися з’ясувати, чи залишав він територію України після початку повномасштабного вторгнення Росії, коли саме це відбувалося і на яких підставах. Особливу увагу привернув той факт, що бізнесмену 59 років, а отже він підпадає під категорію військовозобов’язаних чоловіків, для яких діють обмеження на виїзд за кордон.

    У відповіді прикордонників зазначено, що інформація про перетин державного кордону конкретною особою є персональними даними. Її розголошення може завдати шкоди інтересам національної безпеки, вплинути на репутацію людини та порушити права її родини. Саме тому відомство не надало жодної конкретної інформації — ні дат можливих поїздок, ні підстав для перетину кордону.

    Інтерес до цієї теми з’явився після того, як Ахметова помітили за кордоном на публічних заходах. Зокрема, він відвідав прощання з відомим футбольним тренером Мірчею Луческу в Бухаресті, а також був присутній на матчі донецького Шахтаря у польському Кракові 9 квітня 2026 року. Ця поява стала першою за багато років, коли бізнесмена бачили на грі команди наживо. Також у медіа з’являлися припущення про його можливі поїздки до Франції, однак офіційно ця інформація не підтверджена.

    Журналісти поставили прикордонній службі низку конкретних запитань: чи виїжджав Ахметов з України після 24 лютого 2022 року, коли саме це відбувалося, які документи він використовував для виїзду, чи мав бронювання як представник критично важливого підприємства або інші законні підстави. Проте жодна з цих деталей не була розкрита.

    В умовах воєнного стану виїзд чоловіків віком від 25 до 60 років суттєво обмежений. Водночас закон передбачає винятки. Серед них — службові відрядження, діяльність у межах критично важливих для економіки підприємств, наявність спеціального бронювання або інші визначені законом підстави. Саме ці винятки часто стають предметом обговорень, оскільки межі їх застосування не завжди є публічно зрозумілими.

    Бізнес-структури Ахметова пов’язані з енергетичним сектором, який вважається критично важливим для країни. Це дає підстави припускати, що у разі виїзду могли застосовуватися передбачені законом механізми. Однак без офіційної інформації ці припущення залишаються лише версіями.

    Повна відповідь ДПСУ на запит “Телеграфу”

    Додаткову увагу до постаті бізнесмена привернула і інформація про придбання ним елітної нерухомості в Монако у 2024 році, яка стала відомою громадськості лише нещодавно. Це підсилило інтерес до його міжнародної активності та можливих поїздок за кордон.

    Юристи наголошують, що дані про перетин кордону належать до категорії персональних і захищаються законом. Навіть за наявності суспільного інтересу державні органи не мають права їх розголошувати без законних підстав. Винятком можуть бути лише судові рішення або офіційні розслідування.

    Ситуація з Ахметовим вкотре піднімає питання балансу між прозорістю та захистом персональних даних. З одного боку, суспільство прагне розуміти, як саме працюють правила виїзду під час війни, особливо для впливових осіб. З іншого — існують чіткі правові норми, які обмежують доступ до такої інформації.

    Наразі жодних офіційних підтверджень щодо підстав виїзду Ріната Ахметова немає. І, судячи з позиції прикордонної служби, найближчим часом вони навряд чи з’являться у відкритому доступі. Водночас сама ситуація вже стала приводом для нових дискусій про справедливість і прозорість правил у період воєнного стану.

  • Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про чергове продовження воєнного стану та загальної мобілізації. Йдеться вже про 19-те продовження з початку повномасштабної війни, і традиційно термін пропонується встановити на 90 діб — до 2 серпня 2026 року.

    Відповідний законопроєкт №15197 був зареєстрований у парламенті 27 квітня. Документ передбачає продовження дії режимів, термін яких спливає 4 травня, без змін у їхній тривалості. Таким чином, країна й надалі функціонуватиме в умовах воєнного стану, що дозволяє забезпечувати обороноздатність, мобілізаційну готовність та керованість державних процесів у період війни.

    Процедура розгляду таких законопроєктів залишається стандартною і вже неодноразово застосовувалася. Спочатку ініціатива вноситься президентом на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України. Після цього документ розглядається у профільному комітеті Верховної Ради, а далі виноситься на голосування у сесійній залі. Для ухвалення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів. Після підтримки парламентом закон підписує голова Верховної Ради, а остаточне введення в дію забезпечує підпис президента.

    Попередньо розгляд законопроєкту запланований на 28 або 29 квітня — залежно від затвердженого порядку денного. З огляду на попередню практику, подібні рішення стабільно підтримуються більшістю депутатів, адже вони є критично важливими для функціонування держави в умовах війни.

    Воєнний стан в Україні діє з лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Відтоді він регулярно продовжується разом із загальною мобілізацією. Ці механізми дозволяють державі оперативно реагувати на безпекові виклики, забезпечувати роботу сектору оборони та координувати діяльність усіх ключових інституцій.

    Загальна мобілізація передбачає призов військовозобов’язаних громадян для комплектування Збройних сил та інших військових формувань. Вона також забезпечує ротацію особового складу, підготовку резервів і підтримання бойової готовності в умовах тривалих бойових дій.

    Продовження воєнного стану означає збереження чинних обмежень і правил, передбачених законодавством воєнного часу. Це стосується мобілізаційних заходів, роботи державних органів, економічного регулювання та безпекових процедур.

    На цьому тлі залишаються актуальними і практичні питання, пов’язані з функціонуванням системи мобілізації. Раніше повідомлялося, що окремі громадяни після відвідування територіальних центрів комплектування можуть повторно з’являтися у базах розшуку під час перевірок. Це може бути пов’язано з затримками у внесенні даних, незавершеним оформленням документів або повторними викликами.

    Водночас держава продовжує адаптуватися до умов затяжної війни, зберігаючи необхідні інструменти для оборони. Кожне нове продовження воєнного стану та мобілізації є не лише формальною процедурою, а й свідченням того, що країна перебуває у фазі довготривалого протистояння, яке потребує стабільного управління, ресурсів і чіткої координації.

    У підсумку новий законопроєкт є логічним продовженням поточної державної політики. Його ухвалення дозволить зберегти керованість оборонною системою та забезпечити безперервність мобілізаційних процесів ще на три місяці, протягом яких Україна продовжить протидію агресії.

  • Суд уперше визнав працівника ТЦК винним у перешкоджанні роботі Омбудсмана

    Суд уперше визнав працівника ТЦК винним у перешкоджанні роботі Омбудсмана

    В Україні вперше винесено судовий вирок у справі щодо перешкоджання діяльності представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з боку працівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Рішення ухвалив Ужгородський міськрайонний суд у Закарпатській області після розгляду матеріалів, що стосуються інциденту під час офіційного моніторингового візиту.

    Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у своєму Telegram-каналі. За його словами, йдеться про прецедентне рішення, яке підтверджує юридичну відповідальність за створення перешкод у роботі інституції парламентського контролю.

    Суть справи полягала в тому, що під час перевірки одного з підрозділів ТЦК та СП на Закарпатті представникам Офісу Омбудсмана не було надано доступу до службових приміщень, а також до необхідної документації. Це, згідно з позицією сторони обвинувачення та висновками суду, є порушенням законодавства, яке гарантує безперешкодну діяльність Уповноваженого з прав людини та його представників під час здійснення моніторингових візитів.

    Як зазначив Дмитро Лубінець, подібні випадки не є поодинокими і фіксуються в різних регіонах України. За його словами, йдеться про системну проблему, яка проявляється у різних формах: відмові у доступі до приміщень, ненаданні інформації, спробах блокування перевірок, а іноді й створенні штучних перешкод для роботи моніторингових груп.

    Омбудсман наголосив, що такі дії безпосередньо впливають на можливість держави забезпечувати контроль за дотриманням прав людини, особливо в умовах воєнного стану, коли діяльність ТЦК та СП перебуває у фокусі підвищеної суспільної уваги. Він підкреслив, що парламентський контроль не може бути обмежений або заблокований, а всі спроби перешкоджання мають отримувати правову оцінку.

    Окрему увагу в цій справі привернули обставини, зафіксовані під час перевірки на Закарпатті. За словами Лубінця, під час моніторингового візиту могли бути виявлені потенційно серйозні порушення прав людини, зокрема ймовірні випадки незаконного утримання осіб, застосування металевих кайданок та інші дії, які можуть мати ознаки жорстокого або нелюдського поводження. Саме це, за його словами, могло стати причиною спроб обмежити доступ перевіряючих до інформації та приміщень.

    Уповноважений наголосив, що всі ці факти були задокументовані під час перевірки і передані до відповідних правоохоронних органів для подальшого розслідування. Він підкреслив, що держава має забезпечити прозорість роботи всіх інституцій, які залучені до процесів мобілізації та військового обліку, а також гарантувати дотримання прав громадян.

    «Ми не лише зафіксували ці порушення, але й довели, що спроби обмежити доступ представників Офісу Омбудсмана є протиправними. Це чіткий сигнал: закон має працювати для всіх однаково», — зазначив Лубінець, коментуючи рішення суду.

    Судове рішення в Ужгороді, за оцінками експертів, може стати важливим прецедентом у практиці контролю за діяльністю ТЦК та СП, оскільки вперше офіційно встановлено факт перешкоджання роботі представників Омбудсмана з боку їхнього працівника. Це підкреслює, що навіть у період воєнного стану діяльність державних органів має залишатися в межах закону і підлягати контролю з боку незалежних інституцій.

    Водночас тема діяльності ТЦК та СП залишається однією з найбільш чутливих у суспільстві. В останні місяці в Україні неодноразово повідомлялося про інциденти за участю працівників цих структур, які ставали предметом перевірок та розслідувань. Зокрема, раніше фіксувалися конфліктні ситуації у різних регіонах країни, що лише посилює суспільну дискусію щодо прозорості та законності мобілізаційних процедур.

    На цьому тлі рішення Ужгородського міськрайонного суду розглядається як сигнал про посилення юридичної відповідальності за дії, які перешкоджають роботі контрольних інституцій держави. Воно також підкреслює важливість забезпечення доступу Омбудсмана до інформації та об’єктів перевірки як ключового елементу системи захисту прав людини в Україні.

    Дмитро Лубінець наголосив, що всі подібні випадки й надалі перебуватимуть під його особистим контролем, а Офіс Омбудсмана продовжить системну роботу з моніторингу дотримання прав людини у всіх сферах, включно з діяльністю військових та мобілізаційних структур.

  • Закон про зброю для цивільних зрушив із місця: у Раді анонсували широкі консультації вже наступного тижня

    Закон про зброю для цивільних зрушив із місця: у Раді анонсували широкі консультації вже наступного тижня

    У Верховній Раді України готуються до нового етапу обговорення законодавства щодо обігу цивільної зброї. Народний депутат Роман Костенко повідомив, що вже наступного тижня відбудуться консультації, до яких планують залучити широкий спектр учасників — від представників влади до громадянського суспільства та бізнесу.

    За словами парламентаря, процес обговорення не обмежиться лише політичним рівнем. До консультацій долучаться активісти, народні депутати, представники правоохоронних органів, а також потенційні учасники ринку зброї. Такий формат має забезпечити комплексний підхід до питання, яке вже тривалий час викликає дискусії в українському суспільстві.

    Костенко наголосив, що обговорення законопроєкту відбувається у тісній взаємодії з Міністерство внутрішніх справ України, з керівництвом якого він особисто проводив консультації. Саме МВС є одним із ключових органів, відповідальних за формування політики у сфері обігу зброї та контролю за її використанням.

    Одним із ключових аспектів майбутніх змін є питання короткоствольної вогнепальної зброї — пістолетів. Саме ця категорія викликає найбільше дискусій, оскільки наразі в Україні її носіння для цивільних фактично заборонене, попри загалом досить ліберальне законодавство у сфері володіння іншими видами зброї.

    За оцінкою Костенка, українське законодавство вже сьогодні є одним із найліберальніших у Європі. Він підкреслив, що придбати мисливську чи іншу дозволену зброю в Україні часто простіше, ніж у багатьох країнах ЄС. Водночас питання саме короткоствольної зброї залишається відкритим і потребує додаткового врегулювання.

    Парламентар звернув увагу, що прикладом більш ліберального підходу може слугувати Чехія, де громадяни мають право не лише володіти, а й носити короткоствольну зброю за умови дотримання визначених процедур і вимог. Саме такі моделі можуть бути взяті за основу при формуванні українського законодавства.

    Водночас Костенко підкреслив, що остаточні рішення щодо розширення прав цивільних на носіння зброї, ймовірно, будуть ухвалюватися вже після завершення воєнного стану. За його словами, нині важливо закласти правову та інституційну основу, щоб після війни повернутися до цього питання вже з готовими напрацюваннями.

    «Я підтримую рух у цьому напрямку, але це має бути системний процес — із підготовкою інфраструктури, законодавства і чіткими правилами», — зазначив він.

    Паралельно з парламентськими ініціативами свою позицію висловлюють і представники уряду. Зокрема, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко раніше заявляв, що підтримує ідею надання громадянам права на збройний самозахист. Йдеться, зокрема, про можливість використання короткоствольної зброї за чітко визначених умов.

    За словами очільника МВС, майбутній закон має базуватися на балансі між правом громадян на самозахист і необхідністю гарантування громадської безпеки. Це означає запровадження суворих процедур контролю, навчання, перевірки психічного стану та відповідальності за порушення правил використання зброї.

    Питання легалізації зброї для цивільних особливо актуалізувалося після початку повномасштабної війни, коли значна частина населення отримала доступ до зброї в межах територіальної оборони або інших форм захисту. Це створило нові виклики для держави, зокрема щодо контролю обігу зброї після завершення бойових дій.

    Експерти зазначають, що відсутність чіткого законодавства може призвести до ризиків нелегального обігу зброї, тоді як впорядкована система дозволів і контролю, навпаки, здатна знизити рівень злочинності та підвищити рівень безпеки.

    Водночас суспільна думка щодо цього питання залишається неоднозначною. Частина громадян підтримує право на самозахист зі зброєю, вважаючи це гарантією безпеки, тоді як інші висловлюють занепокоєння щодо можливих зловживань і зростання рівня насильства.

    Саме тому майбутні консультації мають стати майданчиком для відкритого діалогу між усіма зацікавленими сторонами. Очікується, що за їх результатами буде сформовано узгоджену позицію щодо подальших кроків у реформуванні законодавства.

    Питання цивільної зброї в Україні переходить у фазу активного обговорення та підготовки до можливих змін. Хоча остаточні рішення ще попереду, вже зараз зрозуміло, що держава готується до комплексного перегляду підходів до цієї чутливої теми.

  • Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених уже в ЗСУ: як працює механізм добровільної служби

    Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених уже в ЗСУ: як працює механізм добровільної служби

    В Україні вже понад 12 тисяч колишніх ув’язнених долучилися до лав Збройних сил України у межах спеціального механізму, який дозволяє окремим категоріям засуджених добровільно піти на військову службу в обмін на звільнення від покарання. Про це повідомив заступник міністра юстиції Євген Пікалов, передає українські ЗМІ.

    Йдеться про програму, яка почала діяти у 2024 році та стала одним із інструментів поповнення війська в умовах повномасштабної війни. За словами представників Міністерство юстиції України, держава залучає виключно добровольців, а сам процес відбору є багатоетапним і жорстко регламентованим. Щомісяця розглядається близько 1500 заяв від засуджених, які бажають вступити до армії.

    Середній вік кандидатів становить 30–35 років, що свідчить про достатній фізичний ресурс для служби. Водночас участь у програмі суворо обмежена: до неї допускаються переважно особи, засуджені за нетяжкі злочини. Особи, які вчинили тяжкі насильницькі правопорушення або злочини проти національної безпеки, не можуть брати участь у цій ініціативі.

    Перед тим як потрапити до війська, кандидати проходять кілька рівнів перевірки. Зокрема, йдеться про медичне обстеження, психологічну оцінку та фізичну підготовку. Такий підхід покликаний мінімізувати ризики як для самих військових, так і для підрозділів, у які вони потрапляють. Лише після успішного проходження всіх етапів відбору укладається контракт, і добровольці проходять базову військову підготовку.

    Після навчання їх направляють до підрозділів ЗСУ, де вони виконують бойові або тилові завдання нарівні з іншими військовослужбовцями. При цьому термін служби для таких бійців відповідає невідбутій частині їхнього покарання. Якщо військовий отримує поранення або після завершення воєнного стану, він може бути повністю звільнений від подальшого відбування покарання.

    У Мін’юсті наголошують, що колишні засуджені мають такі ж права на грошове забезпечення, як і інші військові. Вони отримують зарплату, передбачену для відповідних посад у ЗСУ, а також можуть підтримувати зв’язок із родинами. Водночас для цієї категорії військовослужбовців передбачено посилений контроль. Зокрема, вони не мають права самовільно залишати зону виконання бойових завдань.

    Програма вже продемонструвала суттєве зростання. Якщо раніше повідомлялося про приблизно 9,5 тисячі добровольців із числа засуджених, то станом на квітень 2026 року ця цифра перевищила 12 тисяч. Серед них є і жінки, хоча їхня частка залишається відносно невеликою.

    Запровадження такого механізму викликало активну дискусію в суспільстві. З одного боку, це можливість для засуджених отримати другий шанс і довести свою лояльність державі. З іншого — питання безпеки, дисципліни та морально-етичних аспектів залишаються предметом обговорення серед експертів.

    Фактично Україна застосовує модель, яку в різні історичні періоди використовували й інші країни під час воєн. Водночас український підхід відрізняється тим, що участь є виключно добровільною, а відбір — значно жорсткішим. Це дозволяє уникнути масового залучення людей без належної підготовки або мотивації.

    В умовах тривалої війни кадрове забезпечення армії залишається одним із ключових викликів. Саме тому держава шукає різні способи залучення людського ресурсу, не знижуючи при цьому вимог до якості підготовки військових. Програма для засуджених стала одним із таких інструментів, який, за оцінками уряду, вже демонструє результат.

    Водночас у Міністерство юстиції України підкреслюють, що цей механізм не є масовою практикою і не може замінити стандартні процедури мобілізації. Його головна мета — дати можливість тим, хто цього хоче, змінити своє життя та зробити внесок у захист країни.

    Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених, які вже служать у ЗСУ, стали частиною ширшого процесу трансформації української армії в умовах війни. І хоча ця практика залишається дискусійною, вона демонструє прагнення держави використовувати всі доступні ресурси для зміцнення обороноздатності країни.

  • У Києві чоловік зі зброєю ходив по ЖК

    У Києві чоловік зі зброєю ходив по ЖК

    У Києві правоохоронці затримали 37-річного чоловіка, який відкрито пересувався територією житлового комплексу зі зброєю. Інцидент стався пізно ввечері 20 квітня на вулиці Каховській, коли мешканці повідомили поліцію про озброєного чоловіка у дворі багатоповерхового будинку.

    Як повідомили в поліції Києва, сигнал на лінію «102» надійшов близько 23:10. За словами очевидців, чоловік поводився неадекватно та демонстрував предмет, схожий на автоматичну зброю, що викликало паніку серед мешканців комплексу.

    На місце події оперативно прибули екіпажі патрульної поліції та бійці полку поліції особливого призначення №1. Після первинного огляду території правоохоронці встановили квартиру, до якої зайшов підозрюваний. З огляду на потенційну загрозу було ухвалено рішення про силове затримання.

    Чоловіка затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. За даними слідства, він є 37-річним місцевим мешканцем і перебував у стані алкогольного сп’яніння. Його дії кваліфікуються як такі, що могли становити серйозну небезпеку для мешканців будинку та випадкових перехожих.

    Під час невідкладного обшуку у квартирі затриманого правоохоронці виявили значний арсенал зброї. Серед вилученого — карабін «Кольт М-4», мисливська рушниця «Escort Magnum BTS12», а також близько 200 набоїв різного калібру. Зброю та боєприпаси направлено на експертизу для встановлення їх походження, технічного стану та можливого незаконного ввезення або зберігання.

    Слідчі Дніпровського управління поліції Києва відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за незаконне носіння, зберігання або придбання зброї та боєприпасів без дозволу. Санкція статті передбачає до семи років позбавлення волі.

    У поліції зазначають, що інцидент вдалося швидко локалізувати завдяки оперативній реакції мешканців та злагодженим діям спецпідрозділів. Правоохоронці підкреслюють, що в умовах воєнного стану будь-які випадки незаконного обігу зброї розглядаються як потенційно підвищена загроза безпеці громадян.

    Наразі слідство перевіряє можливі канали надходження зброї до затриманого, а також його можливі зв’язки з іншими епізодами незаконного обігу зброї. Розслідування триває, призначено низку експертиз.

    У поліції закликають громадян у подібних ситуаціях негайно звертатися до правоохоронних органів і не намагатися самостійно вступати в контакт з озброєними особами, щоб уникнути загрози життю та здоров’ю.

  • Патрулювання кладовищ посилено у всіх населених пунктах

    Патрулювання кладовищ посилено у всіх населених пунктах

    За інформацією наших джерел, відсьогодні патрулювання кладовищ у всіх населених пунктах посилено, а до поліцейських патрулів долучено групи оповіщення ТЦК.

    “Поліція навіть без представників ТЦК перевірятиме документи та затримуватиме військовозобов’язаних, які перебувають у розшуку.

    Такі заходи введені з 10-ї години ранку на всіх кладовищах столиці, про що вже пишуть місцеві пабліки” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше журналісти писали про те, як проходять поминальні дні в Україні під час військового стану.

  • Незаконний перетин кордону: прикордонники фіксують зміну тактики та нові схеми втечі

    Незаконний перетин кордону: прикордонники фіксують зміну тактики та нові схеми втечі

    В Україні змінюється характер спроб незаконного перетину державного кордону: попри загальне зниження кількості таких випадків у порівнянні з попередніми роками, прикордонники фіксують адаптацію тактики порушників і появу нових схем. Про це заявляють у Державній прикордонній службі України, коментуючи актуальну ситуацію станом на 2026 рік.

    За словами речника ДПСУ Андрія Демченка, кількість спроб незаконного перетину у березні дещо зросла у порівнянні з зимовими місяцями, однак загалом тенденція залишається спадною, якщо порівнювати з 2024–2025 роками. Це пов’язано, зокрема, з сезонними факторами: із покращенням погодних умов кількість охочих залишити країну нелегально традиційно зростає.

    У січні 2026 року, наприклад, кількість спроб незаконного перетину кордону була приблизно вдвічі меншою, ніж у січні попереднього року, хоча щодня прикордонники все одно затримували десятки порушників. Загалом за цей період було затримано понад 800 осіб безпосередньо на кордоні або в прикордонних районах.

    У березні ситуація частково змінилася: прикордонники затримали близько тисячі осіб, які намагалися незаконно залишити країну. При цьому більшість із них діяли не самостійно, а користувалися послугами організованих груп, які спеціалізуються на незаконному переправленні людей через кордон.

    Саме діяльність таких груп залишається одним із ключових факторів, що впливають на ситуацію. За даними ДПСУ, лише за перші місяці 2026 року правоохоронці викрили десятки каналів незаконного переправлення. Організатори пропонують «послуги» за значні суми — від кількох тисяч до десятків тисяч євро, використовуючи різні маршрути, включно з гірськими та річковими ділянками.

    Найбільш активними напрямками залишаються кордони з Румунією та Молдовою. Саме тут найчастіше фіксують спроби незаконного перетину — як і в попередні роки. Причина — складний рельєф місцевості та велика протяжність ділянок поза пунктами пропуску.

    Окрему небезпеку становлять спроби перетину через річкові ділянки, зокрема річку Тиса. За даними прикордонників, з початку повномасштабної війни зафіксовано понад 70 смертей під час таких спроб. Це підкреслює високі ризики, пов’язані з нелегальними маршрутами, які часто пропонують організатори схем.

    Змінюється і поведінка самих порушників. Якщо раніше основною тактикою були спроби перетину у віддалених місцях, то зараз дедалі частіше використовуються комбіновані підходи: підроблені документи, маскування, використання транспортних засобів або спроби обійти контрольні пункти. Також фіксуються випадки, коли люди неодноразово намагаються перетнути кордон — іноді їх затримують по кілька разів.

    Основну категорію порушників становлять чоловіки призовного віку, яким під час воєнного стану обмежено виїзд за кордон. Саме це обмеження є ключовим фактором, що формує попит на нелегальні схеми.

    Водночас прикордонна служба посилює контроль і вдосконалює методи протидії. Зокрема, активно використовуються технічні засоби спостереження, безпілотники, аналітичні інструменти, а також співпраця з іншими правоохоронними органами. Значна увага приділяється саме викриттю організаторів схем, оскільки вони несуть кримінальну відповідальність, на відміну від самих порушників, які зазвичай притягуються до адміністративної відповідальності.

    За оцінками експертів, ситуація на кордоні залишається контрольованою, однак динамічною. З одного боку, загальна кількість спроб незаконного перетину зменшується, що свідчить про ефективність заходів контролю. З іншого — змінюється характер порушень: вони стають більш організованими, технологічними та інколи більш ризикованими.

    Таким чином, у 2026 році спостерігається новий етап у протидії незаконному перетину кордону: це вже не лише питання кількості спроб, а й складності схем. Прикордонники фіксують, що порушники дедалі частіше діють через організовані канали та використовують нові методи обходу контролю, що вимагає постійної адаптації з боку правоохоронних органів.

  • Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Поки в Україні триває повномасштабна війна, жодних виборів не буде — ані президентських, ані парламентських, ані місцевих. Таку позицію чітко озвучив член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко в інтерв’ю, наголосивши, що це одночасно і політична, і правова позиція держави. За його словами, проведення виборів неможливе до припинення воєнних дій і скасування правового режиму воєнного стану.

    Ця позиція спирається не лише на заяви посадовців, а й на чинне законодавство. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає, що в період дії воєнного стану не проводяться вибори Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Крім того, Конституція України встановлює, що у разі завершення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання нового скликання, обраного вже після скасування особливого режиму. Це означає, що держава має правовий механізм безперервності влади без проведення голосування в умовах війни.

    Гевко визнає: теоретично можна уявити політичний сценарій, за якого воєнний стан тимчасово припиняють заради виборів, однак у нинішніх реаліях він не бачить перспектив для реалізації такого підходу. Його аргумент простий: масштаби безпекових, організаційних та правових ризиків настільки великі, що навіть формальна «лазівка» не робить такий варіант реалістичним.

    Водночас у державі вже фактично готуються до перших повоєнних виборів. Наприкінці 2025 року у Верховній Раді створили спеціальну робочу групу для підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого стану та в післявоєнний період. На початку 2026 року в межах цієї групи створили сім підгруп, які окремо працюють над різними блоками проблем — від голосування військових і внутрішньо переміщених осіб до організації виборів за кордоном і безпеки виборчого процесу.

    Сам Гевко каже, що поки не бачить, аби учасники вже перейшли до фінального драфту законопроєкту, але підтверджує: за основу, найімовірніше, буде взято напрацювання Центральної виборчої комісії. Він також застерігає від надто оптимістичних оцінок щодо строків підготовки документа, адже раніше озвучені дедлайни вже зривалися через складність теми і потребу врахувати велику кількість факторів.

    Однією з найбільших проблем Гевко називає голосування українців за кордоном. Чинна система побудована на 104 закордонних виборчих дільницях при дипломатичних установах, але Міністерство закордонних справ уже прямо визнало, що цього катастрофічно недостатньо для перших повоєнних виборів, якщо врахувати масштаби вимушеної міграції. У березні 2026 року МЗС заявило, що необхідно створювати додаткові дільниці за межами дипломатичних установ і навіть розглядати тимчасові споруди для голосування.

    Масштаб виклику справді величезний. За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на початок 2026 року за кордоном залишалося 5,6 мільйона українських біженців. Водночас Гевко в інтерв’ю говорить про орієнтир у близько 4 мільйони потенційних виборців за межами України, але підкреслює, що ця цифра потребує уточнення, бо держава має обмежені інструменти прямої комунікації з громадянами за кордоном. За його словами, нинішній механізм консульського обліку для цього не підходить, а кількість виборців, які реально стоять на консульському обліку, становить лише близько 380 тисяч.

    Не менш складною буде організація голосування для внутрішньо переміщених осіб. Гевко наводить оцінку у приблизно 4,6 мільйона ВПО, з яких близько 3,7 мільйона мають право голосу. Частина цих людей не змінювала офіційну виборчу адресу, що означає необхідність створити простий і масовий механізм її корекції. Саме тому ЦВК уже пропонує інструменти, які мають дозволити таким виборцям реально взяти участь у голосуванні, а не залишитися формально «приписаними» до місць, де вони давно не проживають.

    Ще одна окрема тема — військові. Гевко нагадує, що Україна вже мала досвід створення спеціальних виборчих дільниць для військовослужбовців, зокрема під час виборів 2019 року. Але повоєнна ситуація буде складнішою: і через значно більшу кількість людей у секторі безпеки, і через специфіку служби, і через безпекові ризики поблизу лінії зіткнення чи державного кордону. У робочій групі парламенту для цього створили окремий підблок напрацювань, але вже зараз зрозуміло, що знайти баланс між доступністю голосування та безпекою буде надзвичайно непросто.

    Гевко окремо наголошує: на тимчасово окупованих територіях організувати виборчий процес буде неможливо. Він прямо говорить, що голосування там не можна буде забезпечити ані з погляду безпеки, ані з погляду легітимності результату. Це означає, що перші повоєнні вибори доведеться моделювати в умовах неповного територіального охоплення, якщо деокупація не буде завершена.

    Серед нових ризиків член ЦВК називає не тільки класичні загрози дезінформації, а й можливе втручання через криптоактиви, соціальні мережі та Telegram-канали. Він згадує досвід Молдови й Румунії, де, за його словами, зовнішній вплив у виборчий процес поєднував дезінформаційні кампанії, підкуп виборців і спроби кібервтручання. В Україні, підкреслює він, поки що передчасно говорити про легалізацію криптовалют у виборчому процесі, тим більше що в країні загалом не врегульований їхній повноцінний обіг.

    Також Гевко підкреслює, що йдеться, найімовірніше, про одноразовий закон — тобто спеціальний нормативний акт саме для перших повоєнних виборів. Причина в тому, що після війни Україна матиме унікальний набір обставин: мільйони виборців за кордоном, мільйони ВПО, велику кількість військових, зруйновану частину виборчої інфраструктури та інший безпековий контекст. Частину норм, можливо, пізніше інтегрують у Виборчий кодекс, але основний масив рішень, вірогідно, буде тимчасовим і спеціальним.

    Додатковим чинником є і демографічна реальність. За даними Центру економічної стратегії, лише 43% українських біженців за кордоном станом на лютий 2026 року заявляли, що планують повернутися в Україну. Це означає, що проблема участі громадян за кордоном у виборах може бути не короткостроковою, а тривалою, і державі, можливо, доведеться переосмислити саму модель закордонного голосування не лише для перших, а й для наступних кампаній.

    У підсумку позиція ЦВК залишається однозначною: поки триває війна, виборів в Україні не буде. Але паралельно в державі вже триває підготовка до найскладнішої виборчої кампанії в сучасній історії — тієї, що має відбутися після війни й одночасно повернути країну до повноцінного демократичного циклу, не втративши легітимності, безпеки та довіри громадян.