Govoritinfo.com

Позначка: Володимир Путін

  • Новий раунд переговорів в Абу-Дабі: чи готовий Путін змінити позицію

    Новий раунд переговорів в Абу-Дабі: чи готовий Путін змінити позицію

    Сьогодні в Абу-Дабі розпочинається черговий раунд переговорів щодо завершення війни в Україні. Попри те, що загальна перспектива для Києва залишається складною і суперечливою, цього разу з’явилися ознаки, які можуть дати відповідь на ключове питання — чи справді російський лідер Володимир Путін готовий розглядати реальне мирне врегулювання, а не імітацію процесу.

    За оцінками джерел, знайомих із перебігом переговорів, нинішній раунд виглядає більш багатообіцяючим, ніж попередні. За їхніми словами, відчувається зміна тональності з боку російської делегації, яка раніше зводила діалог до формальних заяв і затягування процесу.

    Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

    Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

    Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

    В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

    Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

    Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.

  • Слов’янськ і Краматорськ як ключ до фронту: що стоїть за вимогами Москви

    Слов’янськ і Краматорськ як ключ до фронту: що стоїть за вимогами Москви

    Наполеглива вимога Росії отримати повний контроль над Донецькою областю викликає серйозні занепокоєння серед західних аналітиків і військових експертів. Йдеться не лише про символічну складову чи спробу Кремля представити війну як «перемогу», а про потенційно критичні наслідки для обороноздатності України.

    Частина Донецької області, яку досі утримують українські сили, є однією з найбільш укріплених ділянок фронту. Оборонні рубежі в районі Слов’янська і Краматорська формувалися з 2014 року, задовго до повномасштабного вторгнення Росії. Саме ця лінія стримує подальше просування російських військ углиб контрольованої Україною території.

    Експерти наголошують: у разі передачі цих районів Україна втратить не лише стратегічну глибину оборони, а й природний бар’єр, який роками створювався ціною значних втрат. Особливе занепокоєння викликає сценарій, за якого мирна угода буде зірвана після поступок. У такому разі Росія отримає вигідні стартові позиції для нового наступу проти значно ослабленої української оборони.

    Політичний аспект вимоги Кремля не менш важливий. Донеччина має для російської влади виняткове символічне значення. Саме з цього регіону у 2014 році Москва почала реалізацію проєкту так званої «Російської весни», який згодом переріс у багаторічний збройний конфлікт. Слов’янськ у російській пропаганді подається як «колиска повстання», а нездатність захопити місто протягом більш ніж десятиліття залишається болючою темою для прокремлівських сил.

    Аналітики звертають увагу, що нині російські переговорники демонструють готовність знизити апетити щодо інших регіонів, на які раніше претендувала Москва. Водночас вимога щодо повного контролю над Донецькою областю залишається незмінною. У разі, якщо Україна збереже значну частину регіону, російське керівництво може зіткнутися з різкою критикою з боку радикально налаштованої частини власної аудиторії.

    Окрему роль відіграє й прагматичний чинник. Окупований Донецьк уже кілька років переживає гостру водну кризу. Основне джерело водопостачання регіону знаходиться на території, яка залишається під контролем України. Контроль над північчю Донеччини дозволив би Росії вирішити цю проблему без складних інфраструктурних проєктів.

    Водночас українська влада неодноразово заявляла, що готова шукати дипломатичні компроміси для завершення війни, але не ціною територіальної цілісності. Будь-які рішення щодо передачі земель вважаються політично й суспільно вибухонебезпечними. За оцінками експертів, поступка Донеччиною може стати фактором внутрішньої дестабілізації, адже йдеться про територію, за яку українські військові воювали і гинули понад десять років.

    Таким чином, питання Донецької області залишається не лише ключовим елементом переговорів, а й потенційною стратегічною пасткою. Саме тому вимоги Москви щодо цього регіону розглядаються багатьма експертами як спроба досягти військових цілей дипломатичним шляхом — там, де вони не були реалізовані на полі бою.

  • Влада України побоюється, що Європа готує переговори з Росією без Києва

    Влада України побоюється, що Європа готує переговори з Росією без Києва

    За даними джерел в Офісі президента України зростає розчарування позицією французького лідера Емманюеля Макрона, який виступив з ініціативою запуску переговорного треку з президентом РФ Володимиром Путіним. На Банковій вважають, що йдеться про черговий формат, у якому західні партнери можуть намагатися вирішувати власні політичні та безпекові питання за рахунок інтересів України.

    За інформацією співрозмовників у владі, українська сторона сприймає ідею переговорів із Кремлем як сигнал про пошук «швидких рішень» у Європі, які не обов’язково враховуватимуть позицію Києва щодо відновлення територіальної цілісності та гарантій безпеки. У Києві наголошують, що будь-які контакти з Москвою без чітких умов і координації з Україною створюють ризик політичного тиску на жертву агресії, а не на агресора.

    Джерела також зазначають, що в Європейському Союзі ідея переговорів із Путіним набирає підтримку на тлі внутрішніх проблем України, зокрема корупційних скандалів і розслідувань, які ведуть НАБУ та САП щодо окремих представників оточення президента Володимира Зеленського. У європейських столицях, за їхніми словами, це використовують як аргумент для обґрунтування необхідності «перезавантаження» підходів до війни.

    На Банковій побоюються, що поєднання переговорних ініціатив із критикою внутрішньої ситуації в Україні може створити ґрунт для політичних компромісів, які послаблять позиції Києва на міжнародній арені. Водночас українська влада публічно наполягає, що будь-які мирні ініціативи можливі лише за умови повного виведення російських військ і відновлення суверенітету України.

  • Трамп звинуватив Зеленського у зриві переговорів про завершення війни

    Трамп звинуватив Зеленського у зриві переговорів про завершення війни

    Президент США Дональд Трамп публічно звинуватив Україну у затягуванні можливих переговорів про завершення війни з Росією та заявив, що, на його думку, Володимир Путін нібито готовий до мирної угоди. Про це він сказав в інтерв’ю агентству Reuters.

    За словами Трампа, Кремль демонструє більшу готовність до компромісів, ніж Київ.
    «Я думаю, він готовий укласти угоду, — сказав Трамп про Путіна. — Я думаю, Україна менш готова укласти угоду».

    На запитання журналістів, чому переговори за посередництва США досі не змогли зупинити найбільший сухопутний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, Трамп відповів однозначно: «Зеленський».

    Він також наголосив, що Вашингтон має тиснути саме на українського президента.
    «Ми повинні переконати президента Зеленського підтримати це», — сказав Трамп, маючи на увазі можливу мирну угоду.

    При цьому, коли журналісти поцікавилися, чому, на його думку, Володимир Зеленський затягує переговорний процес, президент США не навів конкретних аргументів. Він обмежився загальною фразою: «Я просто думаю, що йому, знаєте, важко домогтися свого».

    Окремо Трамп прокоментував інформацію агентства Bloomberg про можливу поїздку до Москви його соратників — Віткоффа і Кушнера. За його словами, йому нічого не відомо про такі плани.

    Також президент США підтвердив, що готовий зустрітися з Володимиром Зеленським на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, якщо український лідер туди прибуде.
    «Я б зустрівся, якщо він буде там. Я буду там», — заявив Трамп, водночас давши зрозуміти, що жодних конкретних домовленостей про зустріч поки що немає.

    Заяви Трампа пролунали на тлі триваючих бойових дій в Україні та відсутності будь-яких підтверджених домовленостей між Києвом і Москвою щодо припинення війни.

  • WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    2025 рік не виправдав очікувань Кремля у війні проти України, а подальші перспективи для Володимира Путіна виглядають дедалі гірше. Російська армія за рік змогла захопити менш ніж 1% української території, і навіть за нинішніх темпів їй знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу, які Путін називає умовою для початку мирних переговорів. Про це пише The Wall Street Journal, аналізуючи військову, економічну та політичну ситуацію в Росії.

    Видання зазначає, що на тлі військової стагнації Кремль зіткнувся і з серйозними зовнішньополітичними ударами. Затримання США венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, союзника Москви, стало демонстрацією військової переваги Вашингтона і, за оцінками експертів, посилило деморалізацію всередині Росії. Ще одним болючим сигналом стало захоплення США нафтового танкера, який рухався у супроводі російського флоту, що підкреслило обмежені можливості Москви захищати свої інтереси за межами війни з Україною.

    Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

    Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

    Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

    У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

    Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

    На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

  • 2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    Єдиним реальним важелем впливу, який залишається у президента РФ Володимира Путіна, є спроба вбити клин у відносини між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським. Втім, нині американський лідер значно менш сприйнятливий до маніпуляцій Кремля, ніж ще кілька тижнів тому. Таку оцінку наводить оглядач британського видання The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон.

    За його словами, уперше за багато років з’явилися реальні підстави для обережного оптимізму, а 2026 рік може принести Україні справедливий і тривалий мир. Аналітик звертає увагу, що заяви Дональда Трампа про готовність мирної угоди щодо України на 95 відсотків, імовірно, викликали паніку в Москві.

    Ця реакція, зазначає Бреттон-Гордон, проявилася у традиційній для Кремля формі — через брутальну дезінформацію та малопереконливі наративи. Як приклад він наводить твердження про атаку одного з палаців Путіна десятками безпілотників, що, за оцінкою американської розвідки, майже напевно було операцією під фальшивим прапором.

    Аналітик наголошує, що такі дії є незграбною спробою зірвати мирний процес, який стрімко виходить з-під контролю Кремля. При цьому дедалі небезпечнішим для російської влади стає те, що навіть усередині країни населення починає сумніватися в офіційних версіях подій. На думку Бреттон-Гордона, руйнування пропаганди зсередини часто стає передвісником краху режимів.

    Найгіршим сценарієм для Путіна, за оцінкою оглядача, є збереження єдності між Вашингтоном і Києвом. Хоча мирний план Трампа може бути неідеальним для України, для Москви він виглядає значно небезпечнішим. Особливе занепокоєння Кремля викликає той факт, що запропоновані гарантії безпеки США і НАТО на 15 років фактично означають довгостроковий захист України за стандартами Альянсу.

    Ще більш тривожним сигналом для Москви є публічні обговорення можливості присутності західних військ на території України. Бреттон-Гордон зазначає, що жодна, навіть найпотужніша пропагандистська кампанія не змогла б подати такий результат інакше, ніж як стратегічну поразку Росії.

    Економічні наслідки можливого мирного врегулювання також виглядають украй несприятливими для РФ. За умов замороженої лінії фронту саме США, а не Кремль, вестимуть переговори з Україною щодо доступу до родовищ рідкоземельних мінералів на Донбасі. До цього додається ймовірність виплати репарацій, а також ризик арешту заморожених російських активів на суму близько 200 мільярдів доларів.

    Аналітик також звертає увагу на два ключові чинники, які посилюють позиції Вашингтона. По-перше, у Москві дедалі чіткіше усвідомлюють, що російська армія не здатна протистояти НАТО навіть без прямої участі США. По-друге, падіння цін на нафту нижче 60 доларів за барель суттєво скорочує фінансові можливості, які живлять російську військову машину.

    Бреттон-Гордон підкреслює, що побоювання щодо ядерної ескалації залишаються, однак традиційні ядерні погрози Кремля за останні тижні практично зникли. За його словами, Москва розуміє, що ядерне брязкання більше не справляє враження на європейських лідерів.

    Оглядач вважає, що за умови подальшого тиску з боку США та одночасного відновлення реальної військової спроможності європейських країн НАТО 2026 рік може стати переломним і принести Україні справедливий та стабільний мир.

  • Колишній очільник Луганщини Тука попереджає: війна не закінчиться швидко і може охопити інші країни

    Колишній очільник Луганщини Тука попереджає: війна не закінчиться швидко і може охопити інші країни

    Війна Україна з Російська Федерація далека від завершення — наразі не видно ні умов для замороження конфлікту, ні суттєвих шансів на зрозумілий мирний сценарій. Про це пише в колонці для «Главред» колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації та ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука. Він зазначає, що військовий процес може тривати ще довго — не один рік — і існує ризик розширення бойових дій на інші країни.

    За словами Георгія Туки, основні передумови для швидкого завершення війни відсутні. Він називає два сценарії, які могли б призвести до завершення чи трансформації конфлікту:

    • або Володимир Путін досягне поставлених цілей і зупинить війну,

    • або одна зі сторін — Україна чи Росія — зазнає виснаження і змушена буде капітулювати.

    Однак на даний момент, за словами Туки, жоден із цих сценаріїв не має задовільної підтвердженої перспективи.

    «Тому війна триватиме ще довго — не рік і не два. Ба більше, вона може розширюватися, і цілком імовірні два варіанти: у неї можуть бути втягнуті інші країни, а бойові дії можуть вийти за межі України та перекинутися на територію інших держав», — підсумував він.

    Тука попереджає, що конфлікт може не лише залишатися виснажливим для обох сторін, але й еволюціонувати в ширший регіональний або міжнародний. Це означає, що Україна повинна готуватися не просто до оборони, а до довготривалої війни з непередбачуваною географією.

    Водночас він зауважує: без зміни балансу сил, без значного тиску на російську сторону чи виснаження сторін — завершення на вигідних для України умовах поки не видно. Отже, стратегічна мета має виходити за рамки очікування одного чи двох років.

    Експерт закликає до реалістичної оцінки ситуації: не чекати раптового миру, не розраховувати на замороження, і готуватися до нових викликів. Це стосується і військової, і дипломатичної, і гуманітарної складової.