Позначка: Володимир Путін

  • Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф 25 серпня здійснив рідкісний і заздалегідь неанонсований візит до Москви. Американський високопосадовець прибув до російської столиці на важкому військово-транспортному літаку C-17A Globemaster III, який вилетів із району Вашингтона через Ригу. Мета переговорів офіційно не розкривається, а в Кремлі обмежилися формулюванням про «контакти між спецслужбами». Водночас американські ЗМІ повідомили, що перед поїздкою Вашингтон попросив Україну тимчасово не завдавати далекобійних ударів по Москві, Санкт-Петербургу та північних регіонах Росії.

    За даними Reuters, це перша відома поїздка Реткліффа до Росії на посаді директора ЦРУ. Сам візит офіційно не анонсували ані Білий дім, ані ЦРУ, а представники американської розвідки спочатку взагалі відмовилися його коментувати. Джерела американських медіа підтвердили лише, що Реткліфф прибув до Москви для зустрічей із російськими посадовцями.

    Візит одразу привернув особливу увагу через його секретність, час проведення та незвичний транспорт.

    За даними The Washington Post, відкриті сервіси відстеження польотів зафіксували C-17A Globemaster III, який вилетів із військової бази Joint Base Andrews поблизу Вашингтона у напрямку Риги. Там літак перебував близько доби, після чого 25 серпня вирушив до Москви і приземлився після 09:00 за місцевим часом. Приблизно через вісім із половиною годин борт знову залишив російську столицю.

    Одночасно в Москві помітили дипломатичний кортеж. The Washington Post геолокувала відео, на якому автомобілі з дипломатичними номерними знаками рухалися Новим Арбатом неподалік будівель російського військового відомства. Щонайменше один із номерів мав код, який використовується дипломатичними структурами США в Росії.

    Навіщо глава ЦРУ прилетів до Москви

    Офіційної відповіді на головне питання — що саме обговорював директор ЦРУ у російській столиці — наразі немає.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив The Washington Post, що візит був пов’язаний із «контактами між спецслужбами». Подробиць він не надав. Окремо Пєсков повідомив російським ЗМІ, що зустріч Джона Реткліффа з Володимиром Путіним не планувалася.

    Таким чином, публічно Кремль відмежував візит від політичних переговорів на найвищому рівні.

    Проте американські медіа звертають увагу на те, що канали між розвідслужбами США та Росії традиційно використовуються для питань, які складно обговорювати через звичайні дипломатичні механізми. Серед таких тем можуть бути обміни ув’язненими, питання стратегічної безпеки, запобігання ескалації та передавання непублічних попереджень.

    CBS News нагадує, що ЦРУ вже брало участь у переговорах щодо обмінів утримуваними особами. Сам Реткліфф раніше був залучений до переговорів, які стосувалися звільнення громадян зі складними американсько-російськими справами.

    Водночас жодне з таких можливих пояснень не підтверджене офіційно як конкретна причина нинішнього візиту.

    Україну попросили утриматися від ударів

    Ще більш резонансною стала інформація про те, що напередодні візиту Вашингтон звернувся до Києва з проханням тимчасово не завдавати далекобійних ударів по частині території Росії.

    CBS News повідомило з посиланням на високопоставленого українського посадовця, що США попередили Україну про поїздку високорівневої делегації до Москви та попросили призупинити удари до її від’їзду.

    Журналіст Financial Times Крістофер Міллер уточнював, що йшлося про Москву, Санкт-Петербург і північні регіони Росії та про період 24–26 серпня. За даними його джерел, Україна погодилася врахувати прохання американської сторони.

    Reuters також підтвердив, що Вашингтон просив Київ утриматися від ударів по певних районах Росії, щоб гарантувати безпечний переліт американського високопосадовця.

    Важливо, що офіційних заяв Києва про таку домовленість наразі немає. Тому інформація про згоду України ґрунтується на повідомленнях західних медіа та їхніх анонімних джерелах.

    Чому використали величезний C-17

    Не менш показовим став і сам літак, на якому американська делегація прибула до Росії.

    C-17A Globemaster III — це важкий військово-транспортний літак Повітряних сил США, який використовується для перекидання великих вантажів, військової техніки, персоналу та обладнання на значні відстані.

    The Washington Post називає його одним із головних важких транспортних літаків Пентагону. Він особливо зручний під час чутливих дипломатичних місій, оскільки дозволяє привезти разом із делегацією спеціалізований транспорт, засоби зв’язку, електронне обладнання та персонал забезпечення.

    Саме це може пояснювати, чому для поїздки директора ЦРУ обрали не звичайний урядовий пасажирський літак.

    C-17 здатний перевозити десятки тонн вантажу і працювати з відносно коротких та складних злітно-посадкових смуг. Його використовували в Афганістані, Іраку, під час евакуаційних операцій, гуманітарних місій та перевезень високопоставлених американських делегацій.

    У разі поїздки до Москви такий борт міг доставити автомобілі для кортежу, захищені системи комунікації, особисту охорону та інше обладнання, необхідне делегації.

    The Washington Post прямо зазначає, що C-17 цінується саме за можливість перевозити спеціальний транспорт і обладнання для чутливих дипломатичних візитів.

    Поруч летів ще один американський літак

    Цікаво, що C-17 був не єдиним американським військовим бортом, який вирушив із району Вашингтона до Європи.

    За даними The Washington Post, до Риги також прилетів C-40B — модифікований пасажирський літак, який використовується для перевезення високопоставлених американських посадовців.

    Однак відкриті дані польотів не показали, що саме C-40B вирушив далі до Москви. Натомість російську столицю відвідав C-17.

    Ця деталь лише посилила увагу до візиту, оскільки така логістика може свідчити про підвищені заходи безпеки та особливий статус делегації.

    Перший подібний візит після місії Бернса перед вторгненням

    Поїздка Реткліффа має ще один символічний контекст.

    Останній відомий візит директора ЦРУ до Москви відбувся в листопаді 2021 року. Тодішній глава агентства Вільям Бернс прибув до Росії, щоб передати Володимиру Путіну та його оточенню попередження Вашингтона щодо можливого вторгнення в Україну та наслідків такого рішення.

    Уже через кілька місяців Росія розпочала повномасштабну війну.

    Тому нинішній приїзд глави ЦРУ автоматично викликає паралелі з тією поїздкою, хоча жодних підтверджень, що місія Реткліффа мала аналогічну мету, немає.

    Візит відбувся у момент нової напруги

    Поїздка директора ЦРУ припала на вкрай напружений момент у відносинах між Вашингтоном і Москвою.

    Україна посилила далекобійні удари по російській військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі, зокрема в глибині території РФ. Одночасно Росія продовжує масштабні ракетні та дронові атаки на українські міста.

    CBS News також повідомляє, що останні американські розвідувальні оцінки свідчать про можливу зміну ставлення Путіна до ризику. За даними джерел телеканалу, у Вашингтоні допускають, що російське керівництво може бути більш готовим до провокаційних гібридних дій проти країн НАТО з метою перевірки реакції Альянсу та адміністрації Трампа.

    Паралельно переговори щодо припинення війни в Україні залишаються фактично заблокованими, а позиції Москви і Києва щодо ключових питань залишаються далекими одна від одної.

    У такій ситуації прямий контакт між керівниками спецслужб може бути одним із небагатьох каналів, які Вашингтон і Москва продовжують підтримувати навіть під час глибокої політичної конфронтації.

    Саме тому формальне пояснення Кремля про «контакти між спецслужбами» не обов’язково означає другорядність візиту. Навпаки, історично такі канали часто використовувалися для найбільш чутливих питань, які сторони не хотіли обговорювати публічно.

    При цьому на 26 серпня ані Білий дім, ані ЦРУ не розкрили зміст зустрічей Реткліффа в Москві. Пєсков також не повідомив, з ким саме зустрічався американський розвідник, обмежившись запевненням, що контакту з Путіним не планували.

    Тож після відльоту американського C-17 головна інтрига зберігається: що саме директор ЦРУ привіз до Москви і яку відповідь Вашингтон очікує від російської сторони.

  • Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може провести нову хвилю мобілізації вже після парламентських виборів у вересні 2026 року. За оцінкою української сторони, Кремль хоче додатково залучити до війни проти України близько 300 тисяч військовослужбовців, а надалі масштаби поповнення російської армії можуть бути ще більшими.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами. Інформацію також наводить Reuters.

    За словами глави держави, в Україні очікують, що російська влада намагатиметься провести мобілізацію таким чином, щоб вона якомога менше зачепила жителів найбільших міст РФ.

    «Впевнені, що після виборів у них буде мобілізація. Вважаємо, що вона буде не в центральних містах. Але я не думаю, що це вийде у них дуже сильно приховати», — заявив Зеленський.

    Президент назвав майбутню кампанію «периферійною мобілізацією» — тобто основний набір, за його оцінкою, може відбуватися передусім у віддалених російських регіонах.

    Кремлю можуть знадобитися ще 300 тисяч людей

    За словами Зеленського, російське керівництво розраховує у 2026 році отримати для фронту додатково приблизно 300 тисяч осіб.

    Reuters зазначає, що парламентські вибори в Росії заплановані на 18–20 вересня 2026 року. Саме після них, за оцінкою української сторони, Кремль може перейти до нової фази поповнення армії.

    При цьому йдеться не лише про потреби Росії до кінця нинішнього року.

    Зеленський заявив, що у 2027 році Москва може залучити ще сотні тисяч людей. Загальна мета, за його словами, може становити близько 500 тисяч нових військовослужбовців.

    Ці сили Росії потрібні насамперед для продовження наступальних операцій в Україні.

    Куди Росія може кинути мобілізованих

    Одним із головних напрямків, де Кремль може використати нове поповнення, залишається Донеччина.

    Зеленський назвав серед ключових цілей російської армії Костянтинівку, Слов’янськ та Краматорськ. За його словами, саме цей напрямок залишається одним із пріоритетних для російського командування.

    «Головний напрямок у ворога — Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ. Мета ними не досягнута, але цей напрямок буде головним для них цього року і надалі», — зазначив президент.

    Ще одним завданням російських військ, за його словами, залишається створення так званої «буферної зони» в районах Харківської та Сумської областей. Цієї мети окупаційні сили також поки не досягли.

    Зеленський вважає, що значна частина потенційно мобілізованих 300 тисяч росіян може бути спрямована саме на схід України.

    Розподіл нових резервів, однак, залежатиме від ситуації на полі бою.

    Зеленський не виключив загрози для Чернігівщини та Київщини

    Президент також назвав ще один можливий сценарій використання Росією додаткових сил.

    Якщо російські війська матимуть результати на сході, частину сформованих резервів Кремль теоретично може перекинути на інші напрямки.

    Серед них Зеленський згадав Чернігівську та Київську області.

    За його словами, у Росії можуть існувати теоретичні плани наступальних дій із території Брянської області РФ. Водночас наразі концентрації необхідної для такої операції кількості російських військових там не зафіксовано. Україна, однак, стежить за ситуацією та можливим накопиченням сил.

    Президент уточнив, що українська сторона бачить техніку вздовж кордону, проте необхідного для масштабної наступальної операції особового складу в Брянській області зараз немає.

    Таким чином, слова Зеленського про Чернігівщину та Київщину стосуються потенційного сценарію, а не повідомлення про вже сформоване ударне угруповання.

    Україна заявляла про підготовку мобілізації ще раніше

    Попередження про можливу нову мобілізаційну кампанію в Росії звучать не вперше.

    Ще 11 серпня Зеленський заявляв, що українська розвідка отримала інформацію про підготовку Росією мобілізаційних заходів восени. За його словами, ці дані нібито підтверджувалися внутрішніми російськими документами.

    Тоді президент також пов’язував можливі рішення Кремля з завершенням парламентської виборчої кампанії.

    Додаткові ознаки підготовки до потенційної мобілізації з’являються і в західних медіа.

    The Wall Street Journal 23 серпня повідомила з посиланням на західних розвідників, що в Росії проводяться заходи з перевірки готовності до можливої нової хвилі мобілізації.

    Зокрема, минулого місяця російські військові проводили відповідне планування в Калінінградській області. За даними співрозмовників видання, відпрацьовувалися питання розміщення, забезпечення та озброєння потенційно мобілізованих. Подібні заходи, як стверджують джерела WSJ, проводяться й в інших частинах Росії.

    При цьому важливе уточнення: остаточного рішення Кремля про нову масову мобілізацію публічно не оголошено. Йдеться про оцінки української влади, розвіддані та повідомлення західних джерел про підготовчі заходи.

    Росія зазнає великих втрат на Донеччині

    Необхідність додаткового поповнення армії Зеленський пов’язує зі значними втратами російських військ.

    За його словами, від початку 2026 року Росія втратила близько 267 тисяч військовослужбовців, із яких приблизно 155 тисяч — загиблими. Це оцінка української сторони, незалежно підтвердити такі цифри в умовах війни неможливо.

    Особливо інтенсивні бої, за словами президента, тривають у районі Костянтинівки. Зеленський стверджує, що саме на цьому напрямку припадає 70–80% російських втрат.

    Російські війська продовжують намагатися просунутися до українського «поясу фортець» на Донеччині, до якого належать Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ.

    Reuters також зазначає, що російські війська продовжують операцію із захоплення решти Донбасу, однак просування дається їм дорогою ціною.

    Путін хоче захопити Донеччину до кінця року — Зеленський

    За словами українського президента, Володимир Путін поставив перед російськими генералами завдання до кінця 2026 року завершити окупацію Донецької та Луганської областей.

    Зеленський вважає виконання такого завдання нереалістичним.

    Водночас саме ситуація на Донеччині, на його думку, визначатиме, куди Москва спрямує потенційне нове поповнення.

    Якщо Росія не досягне поставлених цілей, значна частина нових військовослужбовців може бути кинута на продовження наступу на Костянтинівку, Краматорськ та Слов’янськ. Якщо ж ситуація зміниться на користь РФ, Кремль може спробувати використати резерви на інших ділянках фронту або кордону.

    Чому Кремль може чекати до виборів

    Проведення масштабної мобілізації залишається політично ризикованим для російської влади.

    Попередню велику хвилю так званої «часткової мобілізації» Володимир Путін оголосив у вересні 2022 року. Вона спричинила значний суспільний резонанс і виїзд великої кількості росіян за кордон.

    Саме тому нинішня схема, яку описує Зеленський, передбачає насамперед набір людей у віддалених регіонах, а не в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах.

    Reuters пише, що, за оцінкою Зеленського, майбутня кампанія може бути «периферійною» і концентруватися на віддалених частинах РФ.

    Окремо західні розвідники повідомили WSJ про перевірки здатності російської військової системи прийняти значну кількість новобранців. Це не доводить, що рішення про мобілізацію вже ухвалене, однак свідчить про підготовку Росії до такого сценарію.

    Період після парламентських виборів 18–20 вересня може стати ключовим. За оцінкою українського керівництва, саме тоді Кремль може перейти до нового масштабного поповнення армії — спочатку приблизно на 300 тисяч осіб, а згодом збільшити чисельність залучених до пів мільйона.

  • Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    У Росії вранці 23 серпня безпілотники атакували великий логістичний комплекс маркетплейсу Ozon в Оренбурзі. На території об’єкта виникла пожежа, понад 300 працівників евакуювали, а роботу центру призупинили. Це вже другий удар по складах Ozon за дві доби. Паралельно Володимир Путін заявив, що Україна нібито «відкрила скриньку Пандори» ударами по російській економічній інфраструктурі, та пригрозив атаками на найбільш чутливі сектори української економіки. На фронті тим часом зберігається надзвичайно висока інтенсивність боїв, а президент Володимир Зеленський попереджає про великий запас російської балістики й потребу України у сотнях ракет Patriot на зиму.

    У ніч проти 23 серпня безпілотники атакували Оренбурзьку область Росії. Російська влада заявила, що під удар потрапили два промислові об’єкти, серед яких логістичний центр одного з найбільших російських онлайн-ритейлерів Ozon. Reuters із посиланням на губернатора регіону повідомляє, що на території складу зафіксували пошкодження після падіння уламків дронів. Компанія Ozon підтвердила евакуацію понад 300 людей та тимчасове припинення роботи комплексу. Даних про постраждалих немає.

    Мер Оренбурга Альберт Юмаділов повідомив, що після атаки на території логістичного центру виникла пожежа, яку вдалося загасити. Російське Міноборони заявило, що над Оренбурзькою областю нібито перехопили шість безпілотників. Незалежно перевірити кількість збитих апаратів неможливо. Водночас фото та відео, які з’явилися в мережі, показують задимлення в районі комплексу.

    Атака привернула особливу увагу ще й тому, що Оренбург розташований далеко від українського кордону. Крім того, це вже другий за два дні удар по інфраструктурі Ozon. Напередодні, 22 серпня, дрони атакували логістичний центр компанії у Самарській області. Той удар став першим відомим випадком, коли об’єкт Ozon безпосередньо потрапив під атаку в межах нинішньої кампанії ударів по російській економічній інфраструктурі.

    До цього під ударами неодноразово опинялися склади іншого російського маркетплейсу — Wildberries. Українська сторона пояснює кампанію необхідністю вражати об’єкти, які можуть працювати на російську військову економіку, логістику та забезпечення армії. Москва, зі свого боку, називає атаки ударами по цивільній інфраструктурі.

    На тлі серії таких ударів Володимир Путін виступив із новими погрозами Україні. В інтерв’ю російському пропагандисту Павлу Зарубіну він заявив, що Київ нібито «відкрив скриньку Пандори», почавши системно бити по об’єктах російської економіки. За словами Путіна, Росія відповідатиме атаками по «найбільш чутливих» для України економічних напрямках.

    Путін також стверджував, що російські удари є «більш чутливими» і «більш руйнівними», ніж українські. Серед напрямків, на які Москва вже посилює тиск, Reuters називає українську портову та аграрну інфраструктуру, критично важливу для експорту зерна через Чорне море.

    Російський керівник традиційно представив удари РФ як «відповідь» на українські атаки, хоча Росія веде повномасштабну агресію проти України з лютого 2022 року та систематично атакує українські міста, енергетичні об’єкти, порти й промисловість.

    Окремо Путін заявив, що через посередників Москва отримує пропозиції Києва щодо можливих домовленостей, однак назвав їх «екзотичними» та неприйнятними. Він знову повторив, що будь-які переговори, з точки зору Кремля, мають враховувати так звані «реалії на землі», тобто російські територіальні захоплення.

    Українська сторона тим часом попереджає, що Росія продовжує накопичувати значний ракетний потенціал. Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами заявив, що РФ може мати у запасах приблизно 600–630 балістичних ракет, а її промисловість потенційно здатна вийти на виробництво до 1300 таких ракет на рік.

    За словами президента, українські Повітряні сили розраховують отримати на зимовий період 360 ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Зеленський визнав, що забезпечити таку кількість складно через обмежені світові виробничі потужності. Україна намагається знайти щонайменше 300 ракет, хоча офіційний запит Повітряних сил вищий.

    Раніше Київ домовився зі Сполученими Штатами та компанією Raytheon про перехід до практичної роботи над виробництвом ракет для Patriot із залученням української промисловості. Зеленський також заявляв, що балістичні ракети фактично залишаються одним із головних інструментів російського терору, протидіяти якому без достатньої кількості систем Patriot і боєприпасів до них надзвичайно складно.

    Президент також повідомив про нещодавнє ураження російської пускової установки оперативно-тактичного комплексу «Іскандер» неподалік від українського кордону. За словами Зеленського, Україна намагається не лише перехоплювати ракети вже в повітрі, а й знищувати установки до моменту запуску.

    Бойові дії на землі при цьому залишаються надзвичайно інтенсивними. За уточненими даними Генерального штабу, протягом 22 серпня відбулося близько двох сотень бойових зіткнень. Найбільший тиск російська армія продовжує чинити на сході України, зокрема на напрямках, пов’язаних із Костянтинівкою, Краматорськом і Слов’янськом. У різних оперативних зведеннях за 22 серпня фігурує 197 бойових зіткнень, тому оприлюднена в ранніх повідомленнях цифра 195 могла бути попередньою.

    Зеленський заявив, що Костянтинівка, Слов’янськ та Краматорськ залишаються серед головних стратегічних цілей російського наступу. Він також не виключив, що Росія у перспективі може знову спробувати створити загрозу для Києва, хоча наразі немає підтвердження про формування безпосередньої ударної групи для повторного наступу на столицю.

    Окремою ареною бойових дій залишається окупований Крим. Українські сили протягом останніх тижнів системно атакують радіолокаційні станції, аеродроми, склади, об’єкти зв’язку та логістику російської армії на півострові. У ніч проти 23 серпня українські джерела повідомляли про чергові удари по військовій інфраструктурі в районах Чорноморського, Євпаторії та Джанкоя. Частина інформації щодо конкретних результатів таких атак ще потребує незалежного підтвердження.

    Паралельно Росія продовжує удари по українських регіонах. Уранці 23 серпня російські війська атакували Ізюм Харківської області, де були пошкоджені щонайменше два десятки приватних будинків і є постраждалі. Також повідомлялося про удар по території торговельного об’єкта у Запоріжжі та пошкодження локомотива пасажирського поїзда на Одещині. За повідомленнями української сторони, пасажирів поїзда вдалося завчасно евакуювати, тому обійшлося без жертв.

    Усе це відбувається на тлі різкого розширення війни дронів. Росія нарощує виробництво ударних безпілотників, включно з реактивними моделями, тоді як Україна дедалі частіше проводить далекобійні атаки по військовій та економічній інфраструктурі в глибині території РФ.

    Російське Міноборони заявило, що лише за ніч на 23 серпня нібито було перехоплено 328 українських безпілотників. Незалежно підтвердити цю цифру неможливо, однак масштаб повідомлень про вибухи та атаки в різних регіонах Росії свідчить про значну інтенсивність ударів.

    Удар по Ozon в Оренбурзі став ще одним підтвердженням того, що географія цієї кампанії продовжує розширюватися. Якщо раніше основними цілями були нафтопереробні заводи, військові підприємства та склади пального, тепер під атаки дедалі частіше потрапляє логістична інфраструктура великих російських компаній.

    Реакція Путіна показує, що Кремль сприймає удари по економічній інфраструктурі як дедалі серйознішу загрозу. Його обіцянка бити по «найбільш чутливих» секторах української економіки водночас означає ризик нового посилення атак на порти, енергетику, транспорт і підприємства.

    Таким чином, 1642-й день повномасштабної війни проходить на тлі одночасної ескалації одразу на кількох рівнях: Росія намагається посилювати тиск на фронті та ракетно-дроновий терор, Україна розширює далекобійні удари по російській військовій економіці, а обидві сторони готуються до ще більш складного осінньо-зимового періоду.

  • «Цунамі, яке розколе Україну»: Зеленський різко висловився про вибори під час війни

    «Цунамі, яке розколе Україну»: Зеленський різко висловився про вибори під час війни

    Президент Володимир Зеленський заявив, що проведення виборів в Україні просто зараз може стати «цунамі для держави» та призвести до глибокого розколу суспільства. За його словами, Київ готовий обговорювати виборчий процес лише за умов, які дозволять військовим, українцям за кордоном і жителям прифронтових регіонів безпечно та повноцінно проголосувати. Водночас чинне законодавство прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час воєнного стану.

    Про це Зеленський заявив 23 серпня під час спілкування з журналістами, повідомляє Суспільне. Президент наголосив, що дискусія навколо можливих виборів триває вже не перший рік і приблизно рік тому Україну з різних сторін активно підштовхували до проведення голосування ще до завершення війни.

    За словами Зеленського, його позиція тоді полягала в тому, що питання можна було б предметно обговорювати, якби західні партнери запропонували реалістичну модель безпечних, демократичних і легітимних виборів.

    Йдеться не тільки про організацію голосування на відносно безпечних територіях України.

    Президент звернув увагу одразу на кілька груп громадян, участь яких у виборах за нинішніх умов є надзвичайно складною: військовослужбовців, людей у прифронтових регіонах та мільйони українців, які через повномасштабну російську агресію виїхали за кордон.

    Саме тому, на переконання Зеленського, просто призначити дату голосування недостатньо.

    Зеленський назвав умови для розмови про вибори

    Президент пояснив, що для реальної дискусії Україна повинна отримати конкретну відповідь на питання, яким чином забезпечити безпеку виборців і легітимність результату.

    Він наголосив, що голосувати мають отримати можливість військові, громадяни на прифронтових територіях і українці за кордоном.

    Не менш важливою є безпекова складова: проведення загальнонаціонального голосування в умовах постійних ракетних та дронових ударів Росії створює очевидний ризик для виборчих дільниць і людей, які на них перебуватимуть.

    Зеленський заявив, що західні партнери, які раніше порушували питання виборів, так і не запропонували Україні конкретної моделі, яка вирішувала б ці проблеми.

    Президент також пов’язав перспективу виборів із припиненням вогню.

    За його словами, говорити про безпечний виборчий процес практично неможливо, поки Росія продовжує повномасштабні бойові дії та Володимир Путін не погоджується на припинення вогню.

    «Вибори просто зараз — це цунамі»

    Найжорсткіше Зеленський висловився про можливі політичні наслідки кампанії під час війни.

    За його словами, вибори за нинішніх обставин несуть не лише організаційні та безпекові проблеми, а й ризик масштабного внутрішнього протистояння.

    Президент охарактеризував можливе голосування зараз як «цунамі для держави», здатне розколоти Україну.

    Він пояснив, що його стратегія полягає в іншому: провести державу через війну, зберегти її незалежність і суверенітет та вже після створення відповідних умов перейти до нормального демократичного політичного процесу.

    Фактично Зеленський дав зрозуміти, що не розглядає вибори під час активної фази війни як першочергове завдання.

    Закон прямо забороняє вибори під час воєнного стану

    Питання виборів в Україні має не лише політичний, а й чіткий юридичний аспект.

    Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо встановлює, що в умовах воєнного стану заборонено проводити вибори президента України, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

    Так само заборонено проведення загальнодержавних та місцевих референдумів.

    Станом на 23 серпня 2026 року воєнний стан в Україні продовжує діяти. Указ про його запровадження, вперше підписаний 24 лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії, неодноразово продовжувався. Чинна редакція указу враховує чергове продовження, затверджене в липні 2026 року.

    Це означає, що за чинного правового режиму провести загальнонаціональні вибори без зміни обставин або законодавства неможливо.

    При цьому Конституція передбачає механізм безперервності роботи державних інституцій під час воєнного стану. Зокрема, якщо строк повноважень Верховної Ради завершується під час воєнного або надзвичайного стану, парламент продовжує виконувати свої повноваження до першого засідання новообраної Ради після скасування такого режиму.

    Проблема не обмежується лише датою голосування

    Навіть якби правову заборону було усунено, перед Україною залишалася б ціла низка практичних проблем.

    Одна з найбільших — голосування військовослужбовців.

    Сотні тисяч українців перебувають у Збройних силах та інших військових формуваннях, значна частина — безпосередньо поблизу лінії бойового зіткнення. Організація для них повноцінного таємного голосування без створення ризиків для бойових позицій потребувала б окремої процедури.

    Друга проблема — українці за кордоном.

    Через вторгнення Росії мільйони громадян залишили країну. Наявної мережі дипломатичних установ недостатньо для того, щоб у традиційному форматі забезпечити швидке голосування такої кількості людей.

    Не менш складна ситуація з внутрішньо переміщеними особами, громадянами на прифронтових територіях та українцями, чиї виборчі адреси знаходяться на тимчасово окупованих Росією землях.

    До цього додається проблема виборчої інфраструктури: частина шкіл, адміністративних будівель та інших приміщень, які традиційно використовувалися як дільниці, зруйнована або пошкоджена війною.

    Окремий виклик — повітряні тривоги та російські удари. Виборчий процес передбачає концентрацію людей у визначених приміщеннях у конкретний день, що в умовах атак створює додаткову небезпеку.

    ЦВК вже готується до нових загроз виборам

    Попри відсутність можливості провести вибори зараз, держава вже готується до викликів, які виникнуть після завершення або істотного послаблення воєнних загроз.

    14 липня 2026 року Центральна виборча комісія схвалила концепцію, що стосується захисту виборчих процесів.

    У документі ЦВК прямо зазначила, що на тлі повномасштабної російської агресії особливої актуальності набуває захист виборів від іноземного втручання.

    Комісія звернула увагу на системні спроби Росії та її союзників дестабілізувати демократичні суспільства, зокрема шляхом втручання у виборчі процеси.

    Цей фактор може стати ще одним із ключових викликів для перших повоєнних виборів в Україні.

    Йдеться про дезінформаційні кампанії, кібератаки, спроби впливу на громадську думку та інші гібридні інструменти, які Росія вже багато років використовує проти України.

    Зеленський говорив про вибори й раніше

    Позиція президента щодо проведення голосування під час війни не є новою.

    Ще в січні 2025 року в інтерв’ю американському подкастеру Лексу Фрідману Зеленський пояснював, що вибори неможливо провести до завершення війни, якщо не змінювати чинне законодавство.

    Водночас його заяви про власну політичну перспективу змінювалися залежно від можливого сценарію завершення війни.

    У вересні 2025 року Зеленський заявив Axios, що готовий не балотуватися на наступний президентський строк, якщо Україні вдасться завершити війну з Росією. Тоді він наголосив, що його головною метою є завершення війни, а не участь у наступній кампанії.

    У лютому 2026 року президент уже уточнював, що остаточне рішення залежатиме від того, в якому стані перебуватиме країна.

    Зеленський допускав можливість участі у виборах, якщо замість повноцінного миру Україна отримає лише перемир’я і збережеться ризик відновлення війни. Водночас у разі встановлення справжнього миру він не дав однозначної відповіді щодо нового балотування.

    Вибори можуть стати одним із найскладніших питань після війни

    Таким чином, дискусія про українські вибори виходить далеко за межі питання, коли саме вони відбудуться.

    Державі необхідно буде одночасно забезпечити безпеку, участь військових, доступ до голосування для мільйонів українців за кордоном, права внутрішньо переміщених осіб, захист від російського втручання та довіру до результатів.

    Саме на цьому Зеленський і робить акцент, заявляючи про небезпеку поспішної виборчої кампанії.

    Його позиція полягає в тому, що політична конкуренція не повинна створити внутрішню кризу в момент, коли країна продовжує протистояти Росії.

    При цьому сама демократична процедура не скасовується: чинне українське законодавство передбачає проведення виборів після припинення правових обмежень, пов’язаних із воєнним станом.

    Тому ключовим питанням залишається не те, чи будуть в Україні вибори, а коли з’являться умови, за яких вони будуть одночасно безпечними, конкурентними, легітимними та доступними для всіх громадян.

  • «Великий стиль Путіна» за держкошт: радіо Расторгуєва попросило чергові десятки мільйонів рублів з Президентського фонду

    «Великий стиль Путіна» за держкошт: радіо Расторгуєва попросило чергові десятки мільйонів рублів з Президентського фонду

    ТОВ «Будинок Музики», пов’язане з лідером гурту «Любе» Миколою Расторгуєвим, подало шосту за рахунком заявку до Президентського фонду культурних ініціатив РФ. Цього разу організація розраховує отримати 55 млн рублів на проект для радіостанції «Гордість», п’ять попередніх прохань про фінансування фонд уже задовольнив.

    Ключові деталі та кошториси пропагандистських проектів

    • Проект «Великий російський стиль»: Загальний кошторис із урахуванням співфінансування оцінюється у 283,5 млн рублів. Офіційна мета — популяризація «громадсько-політичного наративу», «суверенітету» та просування ідеології «великого стилю». Як один із результатів заявлено навіть створення єдиної електронної скриньки ([email protected]). Автори обіцяють наростити охоплення нових рубрик до 500 тис. осіб на день, хоча поточна заявлена аудиторія вже перевищує цей показник.
    • «Історії про головне» (39,5 млн руб.): Контракт передбачає створення 510 випусків програм, де 30 російських артистів (серед яких Расторгуєв, Лариса Доліна, Денис Майданов) обговорюватимуть 17 «традиційних цінностей». Проект прямо позиціонують як «потужну зброю» в інформаційній війні.
    • Програмний блок про російські товари (33,86 млн руб.): Передбачає випуск 500 програм про вітчизняне виробництво, автопром, дизайн та кіно. Загальний кошторис цього семимісячного циклу сягає понад 401 млн рублів.
    • Аутсайдер рейтингу: Згідно з даними дослідницької компанії «Медіаскоп», радіостанція «Гордість» посідає останнє (34-те) місце серед федеральних радіостанцій РФ.

    Про реакцію на критику та результати:

    «На зауваження щодо низьких охоплень Микола Расторгуєв у коментарі виданню “Газета.Ru” назвав автора критичного матеріалу “так званим журналістом” та пообіцяв швидке зростання аудиторії. Втім, через рік після заяви рейтинги станції так і залишилися на дні списку».

     

  • Можливий візит Віткоффа до Києва: Борис Пінкус прогнозує зміну риторики у перемовинах із Путіним

    Можливий візит Віткоффа до Києва: Борис Пінкус прогнозує зміну риторики у перемовинах із Путіним

    Спеціальний посланець президента США Стів Віткофф може здійснити свій перший візит до Києва до Дня Незалежності України, що суттєво вплине на його подальшу позицію у діалозі з Кремлем.

    Ключові тези та оцінка республіканця

    • Передумови та терміни візиту: За словами члена Республіканської партії США Бориса Пінкуса, імовірність приїзду Віткоффа до української столиці є дуже високою.
    • Зміна сприйняття: Пінкус підкреслив, що особисте ознайомлення з наслідками російської агресії, відвідання передової та оцінка оборонних можливостей переконають американського дипломата в незламності України.
    • Вплив на перемовини з РФ: Очікується, що після відвідин Києва спецпосланець знову вирушить до Москви, проте попередній формат та тональність розмов із Володимиром Путіним уже стануть неможливими.
    • Технологічна співпраця: Окрім фіксації руйнувань, українська сторона може презентувати власні інноваційні розробки (зокрема у сфері безпілотних систем), у вивченні яких зацікавлені й Сполучені Штати.

    З інтерв’ю члена Республіканської партії США Бориса Пінкуса:

    «Він побачить те, що переконає його: Україну перемогти неможливо. Найближчими днями Віткофф приїде до Києва, а потім знову відвідає Москву. Вже тієї розмови, яка раніше була у нього з Путіним, бути не може».

  • «Рожева мрія» Путіна: в ОП попередили, що станеться з Україною, якщо провести вибори під час війни

    «Рожева мрія» Путіна: в ОП попередили, що станеться з Україною, якщо провести вибори під час війни

    Дискусія про можливе проведення виборів в Україні до завершення війни вийшла далеко за межі внутрішньої політики. Після гучної заяви колишнього міністра оборони Михайла Федорова тему вже підхопили у Кремлі. В Офісі президента попереджають: передчасна виборча кампанія може створити для Росії шанс добитися політичними та інформаційними методами того, чого Москва не змогла досягти прямою військовою агресією.

    Проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни може не зміцнити демократію, а навпаки — загострити внутрішні суперечності, створити поле для масштабного російського втручання та перетворити політичну боротьбу на ще один фронт протистояння з Кремлем. Таку позицію висловив радник Офісу президента Михайло Подоляк, коментуючи дискусію, що спалахнула після заяви колишнього міністра оборони Михайла Федорова.

    За словами Подоляка, сам вихід Федорова на політичну арену він не вважає чимось ненормальним. Навпаки, колишній міністр, на його думку, фактично заявив про власні політичні амбіції та в перспективі може формувати окрему політичну силу. Радник ОП назвав це нормальним проявом демократії навіть в умовах війни. Однак зовсім інше питання — проведення загальнонаціонального голосування просто зараз.

    «Суспільний консенсус дуже жорсткий — провести вибори і при цьому не розірвати країну зсередини неможливо», — заявив Подоляк в ефірі Delfi. Він переконаний, що повноцінна виборча кампанія в нинішніх умовах неминуче посилить внутрішню конкуренцію, конфлікти між політичними групами та боротьбу за владу саме тоді, коли держава продовжує вести масштабну війну.

    Особливу небезпеку в Офісі президента бачать у можливостях, які така ситуація відкрила б для Росії. Подоляк назвав вибори під час війни однією з «рожевих мрій» Володимира Путіна і нагадав, що Москва багато років намагалася впливати на політичні процеси не лише в Україні, а й в інших державах.

    За його словами, Росія раніше вкладала ресурси у проросійські політичні проєкти в Україні, підтримувала вигідні їй політичні сили та використовувала регіональні, мовні й ідеологічні суперечності. Якщо ж масштабна виборча кампанія розпочнеться під час нинішньої війни, Кремль, вважає Подоляк, отримає можливість спробувати «вирішити питання зсередини», оскільки досягти поставлених цілей прямим вторгненням Росії не вдалося.

    І показово, що Кремль уже фактично долучився до української внутрішньополітичної дискусії.

    20 серпня речник президента РФ Дмитро Пєсков відреагував на заклик Федорова провести вибори. Як повідомляє Reuters, у Кремлі спробували подати ситуацію як свідчення нібито внутрішньої фрагментації української влади. Пєсков також повторив давно використовувану Москвою тезу про нібито проблеми з легітимністю Володимира Зеленського через відсутність виборів.

    Таким чином, суперечка, яка лише кілька днів тому виглядала внутрішньою українською політичною дискусією, вже використовується російською стороною у власній інформаційній кампанії.

    Причиною нового витка дискусії стала заява Михайла Федорова 18 серпня. Колишній очільник Міноборони публічно закликав знайти механізм для відновлення виборчого процесу навіть за умов тривалої війни. Він аргументував це необхідністю захистити демократичні принципи України та заявив, що демократія не повинна ставати «заручницею Росії».

    Федоров визнав, що організація такого голосування потребувала б особливих рішень. Серед ключових проблем — можливість проголосувати для військовослужбовців, мільйонів українців, які перебувають за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і громадян у прифронтових регіонах.

    Його виступ став одним із найпомітніших відкритих політичних викликів Зеленському від початку повномасштабної війни. Reuters зазначає, що Федоров прямо пов’язав свою позицію з тим, що він назвав системною кризою управління. Водночас про офіційне висунення кандидатом у президенти він не оголошував.

    Західні медіа також звернули увагу на ризики проведення голосування в нинішніх умовах. За оцінкою CNN, організація виборів зараз створила б цілу низку практичних і безпекових проблем: від забезпечення виборчих прав військових і громадян за кордоном до організації голосування під загрозою регулярних ракетних і дронових атак. Окремим питанням залишається участь мільйонів українців, які були змушені залишити свої домівки через війну.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон також визнав аргументацію щодо необхідності підтримувати демократичні механізми зрозумілою, але дійшов висновку, що проведення виборів саме зараз було б помилковим рішенням і могло б створити додаткові можливості для дестабілізації України.

    Окрім політичних та безпекових аргументів існує ще одна принципова обставина — чинне українське законодавство прямо не дозволяє проводити такі вибори під час воєнного стану.

    Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє в цей період проведення виборів президента України, Верховної Ради, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також референдумів.

    Центральна виборча комісія також наголошувала, що після запровадження воєнного стану виборчі процеси припиняються, а нові не розпочинаються. Для запуску виборів у нинішній правовій системі спершу має бути припинено або скасовано воєнний стан.

    Станом на 20 серпня це питання навіть теоретично не стоїть у найближчому календарі: президент Володимир Зеленський у липні продовжив дію воєнного стану з 2 серпня ще на 90 діб. Після затвердження відповідних рішень строк його дії продовжено до 31 жовтня 2026 року. На такий самий період продовжена загальна мобілізація.

    Крім того, закон окремо врегульовує питання президентських повноважень у таких умовах. Якщо строк повноважень президента завершується під час дії воєнного стану, вони продовжуються до вступу на посаду новообраного президента, якого оберуть уже після скасування воєнного стану.

    Тому для реалізації пропозиції Федорова недостатньо просто політичного рішення про дату голосування. Необхідно було б вирішити фундаментальну юридичну колізію та створити абсолютно нові правила проведення кампанії в умовах війни, при цьому забезпечивши рівність виборців, можливість голосування військових, безпечний доступ до дільниць, участь громадян за кордоном, роботу спостерігачів і захист виборчої інфраструктури.

    Дискусія водночас уже перестала бути суто юридичною.

    Поява Федорова як окремого політичного гравця, реакція Офісу президента, увага провідних західних медіа та майже миттєве втручання Кремля показують, що тема майбутніх українських виборів поступово перетворюється на один із ключових сюжетів внутрішньої політики.

    Однак позиція Банкової наразі залишається чіткою: демократія та політична конкуренція мають існувати навіть під час війни, але перетворювати країну на арену повномасштабної виборчої боротьби в момент, коли Росія продовжує воєнні дії, в ОП вважають надто небезпечним.

    І слова Подоляка про «рожеву мрію» Путіна отримали показове підтвердження фактично того самого дня: щойно в Україні почалася серйозна суперечка щодо виборів, Кремль уже спробував використати її як доказ внутрішньої слабкості та розколу української держави.

  • Кремль відкинув зупинку війни по нинішній лінії фронту: у ГУР назвали перспективи миру до кінця року

    Кремль відкинув зупинку війни по нинішній лінії фронту: у ГУР назвали перспективи миру до кінця року

    Росія не погодиться на припинення бойових дій із фіксацією нинішньої лінії фронту. У Кремлі публічно відкинули такий сценарій завершення війни проти України, тоді як українська воєнна розвідка заявляє, що наразі не бачить ознак готовності Москви до реального перемир’я.

    Про це заявив помічник російського лідера Володимира Путіна Юрій Ушаков, коментуючи можливість «заморожування» війни по нинішній лінії бойового зіткнення.

    На запитання журналістів, чи допускає Москва такий варіант, Ушаков відповів, що позиція російської сторони його виключає.

    «Ви знаєте нашу позицію, вона виключає це», — заявив представник Кремля.

    Таким чином Москва фактично підтвердила, що не розглядає просту зупинку бойових дій на тих позиціях, які зараз займають українські та російські війська.

    Заява є особливо важливою на тлі міжнародних дискусій щодо можливого припинення вогню як першого етапу майбутнього політичного врегулювання війни.

    Кремль не хоче «заморожування» фронту

    Ушаков зробив заяву 18 серпня. Російські та українські медіа, які цитують його коментар, зазначають, що представник Кремля відповідав саме на запитання про можливість припинення бойових дій із фіксацією нинішньої лінії зіткнення.

    Москва такий сценарій відкинула.

    Це означає, що навіть потенційний компроміс, за якого сторони спочатку припиняють вогонь, не вирішуючи негайно всі територіальні та політичні питання, наразі не отримує підтримки Кремля.

    Російська сторона й раніше пов’язувала завершення війни з виконанням власних вимог щодо України. Зокрема, у попередніх заявах російські посадовці наполягали на територіальних поступках Києва та виконанні інших умов Москви.

    У травні Ушаков заявляв, що переговори залишатимуться заблокованими, якщо Україна не погодиться на виведення своїх військ із підконтрольних Києву територій Донбасу. Тоді він стверджував, що без такого кроку можна провести ще багато раундів переговорів, але сторони все одно залишатимуться на тому самому місці.

    Тепер Кремль додатково дав зрозуміти, що й варіант простого припинення бойових дій уздовж нинішнього фронту Москва не вважає прийнятним.

    У ГУР не бачать ознак готовності Росії до миру

    Практично одночасно з новою заявою Кремля заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький повідомив, що українська розвідка наразі не бачить ознак підготовки Росії до реального припинення бойових дій.

    За його словами, оцінки ГУР ґрунтуються передусім на ситуації на полі бою та планах російського військового командування.

    Скібіцький зазначив, що на фронті немає ознак, які свідчили б про готовність РФ припинити вогонь та перейти до повноцінного переговорного процесу.

    За оцінкою української розвідки, до кінця 2026 року Москва не розраховує на підписання мирної угоди.

    «До кінця цього року жодних домовленостей та підписання мирної угоди не буде», — заявив Скібіцький, описуючи російські плани.

    Це не означає, що дипломатичні контакти протягом цього періоду неможливі. Однак оцінка ГУР свідчить, що російське військове планування наразі не демонструє переходу від ведення війни до підготовки тривалого припинення вогню.

    Росія зберігає територіальні цілі

    Однією з причин песимістичної оцінки української розвідки залишаються військові плани РФ.

    За словами Скібіцького, російське командування продовжує ставити перед своїми військами завдання щодо захоплення нових українських територій. Зокрема, йдеться про прагнення повністю окупувати Донецьку область.

    Таким чином, військові цілі Москви прямо суперечать сценарію швидкого припинення бойових дій на нинішній лінії фронту.

    Якщо російське командування продовжує планувати наступальні операції та захоплення додаткових територій, це суттєво знижує ймовірність того, що Кремль найближчим часом погодиться на фіксацію поточного статус-кво.

    Саме на цьому тлі заява Ушакова набуває особливого значення: вона фактично переводить військові наміри Росії у площину офіційної політичної позиції Кремля.

    Що це означає для переговорів

    Публічна відмова Москви від «заморожування» війни по нинішній лінії фронту звужує можливості для одного з потенційних проміжних сценаріїв завершення активної фази війни.

    Такий варіант теоретично дозволяв би спочатку домогтися припинення вогню, а вже після цього вести тривалі переговори щодо територій, гарантій безпеки та інших суперечливих питань.

    Однак нинішня позиція Кремля свідчить, що Москва не готова відокремлювати припинення бойових дій від ширших політичних і територіальних вимог.

    При цьому переговорні канали повністю не закриті. США продовжують контакти з Україною та Росією, а останні повідомлення західних медіа свідчать про використання Вашингтоном як офіційних, так і непублічних каналів комунікації з Кремлем.

    Однак станом на 19 серпня немає підтвердженої домовленості про нове загальне припинення вогню або дати нового повноцінного раунду переговорів, який міг би привести до такої угоди.

    Натомість останні заяви Москви та оцінки української розвідки вказують на те, що позиції сторін щодо умов завершення війни залишаються далекими одна від одної.

  • У Трампа знайшли ще один канал до Кремля: таємна місія до Росії могла стосуватися війни в Україні

    У Трампа знайшли ще один канал до Кремля: таємна місія до Росії могла стосуватися війни в Україні

    Адміністрація президента США Дональда Трампа могла використовувати ще один неофіційний канал зв’язку з Кремлем у спробах зрушити з місця переговори щодо завершення війни Росії проти України. Американський посадовець Родні Мімс Кук-молодший у червні здійснив непублічну дипломатичну місію до РФ та зустрічався з представниками російської влади.

    Про це 18 серпня повідомила Financial Times із посиланням на людей, знайомих із деталями поїздки.

    За інформацією видання, Кук відвідав Росію в червні 2026 року, коли у Санкт-Петербурзі проходив Петербурзький міжнародний економічний форум. Публічно його присутність подавалася переважно як культурний візит, однак за лаштунками посадовець проводив контакти з представниками Кремля.

    Зокрема, Кук зустрівся зі старшим радником президента РФ Володимира Путіна Антоном Кобяковим. Співрозмовники FT стверджують, що поїздка була частиною спроб Вашингтона знайти додаткові можливості для відновлення дипломатичного процесу щодо війни в Україні.

    Перед поїздкою Кук, за даними журналістів, отримав дипломатичний паспорт і пройшов детальний брифінг. Це може свідчити про те, що його візит виходив далеко за межі звичайної культурної дипломатії.

    Сам Кук очолює Комісію образотворчих мистецтв США та бере участь у реалізації архітектурних проєктів Дональда Трампа, зокрема розширенні комплексу Білого дому. Він не належить до традиційного кола американських дипломатів, які займаються російським або українським напрямком.

    Саме тому його залучення до контактів із Кремлем може свідчити про прагнення команди Трампа використовувати не лише офіційні дипломатичні канали, а й людей, які мають можливість встановлювати прямі контакти з російською стороною.

    Під час Петербурзького форуму Кук також публічно передав Путіну привітання від Трампа. За даними FT, після повернення до США він залишив у Білому домі хокейну шайбу як символ цього контакту.

    Водночас у червні американська влада фактично дистанціювалася від присутності представників США на російському форумі. Державний секретар Марко Рубіо тоді заявляв, що йому не було відомо про американську делегацію на заході.

    Нові дані Financial Times показують, що за публічною частиною візиту міг існувати окремий дипломатичний трек, про який широко не повідомлялося.

    Вашингтон шукає шлях до відновлення переговорів

    Інформація про місію Кука з’явилася на тлі нових спроб Вашингтона активізувати дипломатію навколо війни в Україні.

    11 серпня президент України Володимир Зеленський заявив, що Київ передав американським переговорникам власні пропозиції щодо завершення війни. Деталі українського документа публічно не розкривалися.

    За даними Reuters, Зеленський наголосив, що США можуть відіграти важливу роль у припиненні війни, зокрема через посилення української протиповітряної оборони та збільшення тиску на Росію.

    Очікувалося також продовження контактів американських переговорників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з Києвом і Москвою.

    Таким чином, інформація про поїздку Кука свідчить, що адміністрація Трампа могла паралельно використовувати одразу кілька каналів комунікації з російським керівництвом.

    Москва не демонструє готовності до швидкого перемир’я

    Попри активізацію дипломатичних контактів, ознак швидкого досягнення домовленості про припинення вогню наразі немає.

    14 серпня Росія фактично відкинула можливість обмеженого перемир’я в Чорному морі. Йшлося про припинення атак на цивільне судноплавство, яке могло стати одним із проміжних кроків до ширшої домовленості.

    Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан намагався просувати ідею мораторію на бойові дії в Чорному морі. Україна, за інформацією Reuters, через посередника також запропонувала припинити атаки на цивільні судна.

    У Москві заявили, що офіційної пропозиції нібито не отримували, а представниця російського МЗС Марія Захарова назвала подібні домовленості «напівзаходами».

    Це стало черговою ознакою того, що Кремль поки не готовий погоджуватися навіть на часткові формати припинення бойових дій.

    Крім того, 14 серпня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що Росія нібито готова до нових переговорів, однак водночас Москва продовжить протидіяти західним поставкам зброї Україні. Повноцінних мирних переговорів між сторонами не проводили з лютого.

    Бойові дії лише посилюються

    Дипломатичні маневри відбуваються на тлі нової хвилі масштабних атак.

    У ніч проти 18 серпня Росія завдала удару по Печенігах Харківської області. За повідомленнями української сторони, загинули щонайменше десять цивільних. Президент Володимир Зеленський після атаки заявив, що Україна відповість на російські удари.

    Одночасно Україна здійснила масштабну атаку безпілотниками по об’єктах на території Росії та на окупованих територіях. Повідомлялося про сотні дронів і удари по низці цілей.

    Таким чином, на військовому рівні ознак деескалації поки немає.

    Розкриття непублічної місії Родні Мімса Кука показує, що Білий дім продовжує шукати нестандартні способи комунікації з Кремлем. Однак сам факт існування додаткового каналу ще не означає наближення мирної угоди.

    Ключові суперечності між Україною та Росією залишаються невирішеними, Москва не погоджується навіть на запропоновані формати часткового припинення вогню, а бойові дії тривають із високою інтенсивністю.

     

  • «Не давайте Україні зброю»: у США набирають силу ліві, які хочуть зупинити військову допомогу Києву

    «Не давайте Україні зброю»: у США набирають силу ліві, які хочуть зупинити військову допомогу Києву

    Американський лівий політичний табір дедалі помітніше впливає на порядок денний Демократичної партії, однак у питанні війни Росії проти України він залишається глибоко розділеним. Поки одні з найвідоміших прогресивних політиків США називають російське вторгнення проявом імперіалізму та підтримують право Києва на самооборону, радикальніше крило вимагає припинити американські поставки озброєнь і зробити ставку на переговори з Москвою.

    Особливо гостро ця суперечка проявилася навколо Democratic Socialists of America (DSA) — найбільшої організації демократичних соціалістів у США, з якою пов’язана частина відомих представників прогресивного табору. Ще після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року DSA офіційно засудила напад РФ, але водночас закликала до «негайної дипломатії та деескалації». Організація від самого початку розглядала конфлікт передусім через антивоєнну та антимілітаристську оптику.

    Ця позиція за чотири роки стала ще помітнішою. Співголова DSA Меган Ромер у нещодавньому інтерв’ю прямо виступила проти постачання американської зброї Україні. Її аргумент полягає в тому, що Вашингтон повинен вкладатися не у військову підтримку, а в масштабні дипломатичні зусилля, спрямовані на те, щоб змусити Росію припинити війну. В іншому публічному виступі Ромер називала мілітаризм однією з головних перешкод для соціалістичної політики загалом.

    Саме тут проходить одна з головних ліній розколу американських лівих. Для DSA та частини антивоєнного руху постачання зброї залишається продовженням американського мілітаризму незалежно від того, хто є агресором. Критики такого підходу заперечують: вимога припинити допомогу Києву без механізму, який примусив би російські війська залишити окуповані території, фактично створює перевагу для Москви. Ця суперечка точиться навіть усередині самої DSA — на її майданчиках публікувалися автори, які прямо ставили питання, яким чином Україна має домогтися виведення російських військ без можливості оборонятися.

    При цьому ототожнювати позицію DSA з позицією всього прогресивного крила Демократичної партії було б помилкою.

    Один із найвпливовіших американських лівих політиків Берні Сандерс займає значно жорсткішу позицію щодо Кремля. Сенатор неодноразово називав Володимира Путіна автором неспровокованого вторгнення та різко критикував Дональда Трампа за спроби перекласти відповідальність за початок війни на Україну. У березні 2025 року Сандерс заявляв у Сенаті, що твердження Трампа про нібито початок війни Україною є брехнею, а його характеристика Володимира Зеленського як «диктатора» не відповідає дійсності.

    І в 2026 році позиція Сандерса щодо самої природи війни не змінилася. У липневій заяві він знову назвав вторгнення Путіна в Україну неспровокованим і поставив його в один ряд із прикладами порушення міжнародного права та застосування сили проти інших держав.

    Схожу позицію щодо України займає й одна з найпомітніших молодих політикинь демократів — Александрія Окасіо-Кортес. На Мюнхенській конференції з безпеки у лютому 2026 року вона наголосила, що переговори про майбутнє України не можуть відбуватися без самої України, а Росія не повинна отримувати винагороду за порушення суверенітету сусідньої держави. Її аргумент був принциповим: якщо агресія приносить територіальні чи політичні дивіденди, це створює небезпечний прецедент для інших держав.

    Водночас Окасіо-Кортес також виступає проти концепції безумовної військової допомоги будь-якому союзнику США. Найочевидніше це проявляється у її позиції щодо Ізраїлю. Саме тому американський прогресивний табір складно ділити просто на «прихильників» і «противників» озброєнь: значна частина його представників оцінює кожен конфлікт окремо через призму міжнародного права, прав людини та питання, хто виступає агресором.

    Ще складніший випадок — конгресвумен Ільхан Омар. Вона давно критикує широкі економічні санкції та неконтрольовані поставки зброї, побоюючись наслідків для цивільного населення й подальшої ескалації. Ще напередодні повномасштабного вторгнення вона попереджала, що надмірно широкі санкції можуть завдати значної шкоди звичайним росіянам.

    Водночас її позицію також не можна описати як просту відмову від підтримки України. У липні 2025 року Омар була серед конгресменів, які підписали петицію для розблокування розгляду законопроєкту H.R. 2913 про підтримку України. У червні 2026-го відповідна процедура в Палаті представників набрала необхідні 218 голосів.

    На іншому полюсі нового лівого покоління перебуває Абдул Ель-Саїд, який цього року став кандидатом демократів до Сенату від Мічигану. Попри різку критику американської допомоги Ізраїлю, Ель-Саїд проводить принципову відмінність між цим випадком та Україною. Він заявляв, що підтримка української самооборони є виправданою, оскільки йдеться про суверенну державу, на яку напав сусід і тим самим порушив міжнародне право.

    Це демонструє головну проблему для Києва: американські ліві не рухаються до єдиної антиукраїнської позиції, але всередині цього середовища справді посилюється антимілітаристське крило, яке ставить під сумнів сам принцип озброєння союзників США.

    І значення цього процесу виходить далеко за межі DSA.

    Прогресивні політики дедалі успішніше працюють із молодими американцями, виборцями великих міст та людьми, невдоволеними вартістю житла, медицини й освіти. Їхня основна популярність виникла не через зовнішню політику, а через внутрішні економічні питання. Але разом із соціальною програмою в політичний мейнстрим поступово входять і їхні погляди на американську роль у світі.

    Показовим став успіх Зохрана Мамдані, який очолив Нью-Йорк на початку 2026 року. Його політична платформа зосереджена насамперед на доступності житла, транспорті та соціальній нерівності. Водночас у зовнішньополітичних питаннях Мамдані належить до критиків традиційного американського підходу, особливо щодо Ізраїлю. Влітку він навіть обговорював можливість виконання ордера Міжнародного кримінального суду щодо Беньяміна Нетаньягу, хоча згодом визнав, що мер Нью-Йорка юридично не має таких повноважень.

    Сама по собі популярність таких політиків ще не означає, що Демократична партія найближчим часом відмовиться від військової підтримки України. Прогресивний табір занадто неоднорідний: Сандерс, Окасіо-Кортес та Ель-Саїд прямо визнають право України оборонятися від російського вторгнення, тоді як керівництво DSA займає значно жорсткішу антивоєнну позицію.

    Але для Києва важливо інше. Дискусія у США вже не зводиться лише до традиційного протистояння між демократами, які підтримують Україну, та ізоляціоністами-республіканцями. Поступово формується другий потенційний центр скепсису щодо військової допомоги — зліва.

    Мотивація там зовсім інша. Праві ізоляціоністи часто говорять про «America First», витрати американських платників податків та небажання Вашингтона оплачувати безпеку Європи. Радикальні ліві виходять з антимілітаризму, критики військово-промислового комплексу та переконання, що дипломатія повинна мати пріоритет над постачанням зброї.

    Для України результат, однак, може бути однаковим: зростання кількості політичних сил у США, які ставлять під сумнів довгострокове озброєння Києва.

    Саме тому майбутня американська дискусія щодо України може стати складнішою, ніж звичний поділ на республіканців і демократів. Усередині обох партій формуються групи, які з різних ідеологічних причин хочуть скорочення американської військової ролі за кордоном. А паралельно і справа, і зліва залишаються впливові політики, які вважають поразку російської агресії принциповим питанням міжнародної безпеки.

    Тож справжня боротьба за майбутню підтримку України у Вашингтоні дедалі більше відбуватиметься не між двома партіями, а всередині кожної з них. І саме те, яка модель зовнішньої політики переможе серед нового покоління американських виборців, може визначати ставлення США до України набагато довше, ніж каденція будь-якого окремого президента.