Однак, як повідомляє видання “Інформатор”, реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов’язаними з цим бюджетними витратами.
Вторгнення України на російську територію призвело до зростання цін на газ до найвищого рівня цього року через побоювання переривання постачання. Однак обидві сторони мають вагомі фінансові стимули для продовження транзиту. Для Києва транзит газу є критично важливим джерелом доходів для економіки, яка постраждала від війни. У 2021 році Україна отримала близько 1 мільярда доларів від транзиту газу.
Для Росії, в свою чергу, Європа є одним із найбільших споживачів її трубопровідного газу, і стабільність постачання залишається важливою для збереження ринкових позицій.
Україна має вагомі підстави для захисту своєї газотранспортної інфраструктури. Наявність функціонуючих трубопроводів є критично важливою не лише для економічних причин, але й для запобігання можливим військовим атакам на невикористовувані чи пошкоджені об’єкти. Витрати на ремонт таких об’єктів можуть бути значними, що підкреслює необхідність збереження їх у робочому стані.
Наразі газозабірна станція “Суджа”, ключовий пункт транзиту газу, перебуває під контролем українських військ. Російський постачальник ПАТ “Газпром” повідомив, що продовжує постачати газ до цього пункту, зберігаючи стабільні щоденні потоки в діапазоні від 37 до 40 мільйонів кубометрів. Це дещо менше ніж 42 мільйони кубометрів на добу, які постачалися до початку операції в Курській області. Зменшення обсягів постачання відображає зниження попиту з боку європейських споживачів.
Міністерство енергетики України відмовилося від коментарів, але НАК “Нафтогаз” підтвердив, що “має намір продовжувати надавати послуги з транспортування газу відповідно до угоди”. Угода про транзит газу між Україною і Росією, термін дії якої спливає в грудні, залишається в силі.
