Внаслідок атак українських Сил оборони на російську нафтогазову інфраструктуру, Росія втратила щонайменше 1,7 мільярда доларів потенційних доходів, що фактично можна охарактеризувати як «кінетичні санкції». Про це 10 квітня повідомив Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики.
Власюк зазначив, що ці фінансові втрати зумовлені пошкодженням експортної інфраструктури, яка не дала змогу Росії скористатися вигідною ситуацією на світовому нафтовому ринку. «Це незароблені 1,7 мільярда доларів через неможливість технічно експортувати частину нафти з портів Балтики та Новоросійська», — додав він.
Атаки сконцентрувались на ключових точках російської експортної логістики, зокрема на портах Усть-Луга, Приморськ та Новоросійськ, які є основними шляхами для постачання російської нафти на світові ринки. Після ударів 3-4 квітня, за словами Власюка, робота портів Усть-Луга та Новоросійськ фактично зупинилася, оскільки жоден танкер не заходив і не виходив. Це призвело не лише до втрати можливості відвантаження, а й до порушення контрактів та додаткових витрат для російських експортерів. Порт Приморськ частково відновив роботу, але обсяги залишаються значно нижчими за звичайні.
Морський експорт залишається критично важливим для російської економіки, особливо після введення ЄС ембарго на морські поставки російської нафти у 2022 році, що змусило Кремль швидко перебудувати логістику та перенаправити постачання на нові ринки, здебільшого в Індію та Китай. Стабільність роботи портів є важливим фактором для підтримки доходів російського бюджету.
Порушення роботи експортних терміналів створює комплексний ефект: зростають витрати на транспортування та страхування, а також виникають затори з танкерами, які чекають на завантаження або змінюють маршрути. Власюк вказав, що частина втрат Росії була компенсована, оскільки деяка нафта, що вже перебувала в морі, була продана пізніше. Росія також використовує «тіньовий флот» для обходу санкцій.
Цінова стеля на російську нафту, яка обмежує вартість перевезення з використанням західних послуг, є ще одним інструментом тиску. Однак її ефективність зменшується через застосування альтернативних схем транспортування. У цьому контексті фізичні удари по інфраструктурі розглядаються як метод підсилення економічного тиску.
Крім портів, Україна також атакує інші об'єкти паливно-енергетичного комплексу Росії, такі як нафтопереробні заводи та нафтобази. Такі дії уже призвели до скорочення обсягів переробки нафти та локальних дефіцитів пального на внутрішньому ринку Росії.
Експерти підкреслюють, що атаки на НПЗ мають подвійний ефект: вони зменшують експорт нафтопродуктів і створюють тиск на внутрішній ринок, що змушує російську владу перенаправляти ресурси для стабілізації. Це може мати вплив на соціально-економічну ситуацію в Росії.
При цьому, така тактика викликає занепокоєння у міжнародних партнерів України. 4 квітня Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки, повідомив, що союзники закликали утриматися від атак на російську енергетичну інфраструктуру через ризик дестабілізації світових нафтових ринків. Президент Володимир Зеленський підтвердив, що подібні сигнали надходили, але деталі не розкрив.
У глобальному контексті, будь-які перебої з постачанням нафти можуть впливати на баланс попиту і пропозиції на ринку, що, в свою чергу, призводить до коливань цін. Аналітики вважають, що поєднання економічних санкцій і військових атак на інфраструктуру формує нову реальність економічного протистояння. Такі «кінетичні санкції» діють швидше за традиційні, оскільки зменшують фізичну здатність експорту та створюють додаткові ризики для бізнесу.
Найближчим часом вирішальним фактором залишиться здатність Росії відновлювати пошкоджену інфраструктуру і адаптувати логістику. Україна ж, судячи з заяв посадовців, розглядає продовження ударів як важливий інструмент для зменшення фінансових ресурсів Кремля у війні.
