Командувач Сил безпілотних систем Збройних сил України Роберт Бровді, більш відомий за позивним «Мадяр», уперше детально пояснив, якою бачить сучасну стратегію деокупації Криму. На його думку, звільнення півострова не обов’язково має відбуватися шляхом масштабної наземної операції. Натомість Україна послідовно реалізує іншу концепцію — системне позбавлення російського угруповання можливості забезпечувати себе електроенергією, паливом, логістикою та військовими ресурсами.
Про це Бровді розповів в інтерв’ю британському журналісту Каолану Робертсону. Саме ця розмова стала першою великою публічною презентацією підходу, який нині застосовують Сили безпілотних систем у кампанії з ізоляції окупованого Криму.
За словами командувача, головна мета українських сил полягає не у фронтальному прориві оборони, а у створенні таких умов, за яких російські війська фізично не зможуть підтримувати своє угруповання на півострові.
«Ми опікуємося енерговузлами, адже без розетки далеко не підеш і будь-яка військова приблуда потребує багато енергії. Ми опікуємося їхнім паливом, адже без палива практично нічого не відбувається», — пояснив Бровді.
Не штурм, а ізоляція
За словами командувача СБС, Україна поступово руйнує всі ключові елементи військової інфраструктури, необхідної для утримання Криму.
Йдеться насамперед про:
- енергетичні вузли;
- електропідстанції;
- склади паливно-мастильних матеріалів;
- логістичні маршрути;
- морські перевезення;
- забезпечення російських військових частин.
На думку Бровді, саме така стратегія здатна зробити перебування російського угруповання на півострові економічно та військово невигідним.
«Ми створюємо умови неможливості їхнього там перебування — не втрачаючи жодного українського військовослужбовця», — наголосив він.
Паливо стало однією з головних цілей
Окрему увагу Сили безпілотних систем приділяють морській логістиці.
Бровді повідомив, що лише за три доби українські дрони уразили 21 танкер, який перевозив паливо до окупованого Криму.
«За три доби ми 21 танкер уже спалили на підходах з паливом до Криму. За 72 години ми спалимо ще 121, і 221 спалимо — скільки їх буде, стільки спалимо», — заявив командувач.
Паралельно Роберт Бровді повідомив про продовження операції «МоЛоЧКа», під час якої Сили безпілотних систем уражають судна, що забезпечують окупаційне угруповання.
22 липня командувач заявив, що лише протягом попередніх 48 годин українські безпілотники уразили ще 13 суден — один танкер, десять суховантажів та два буксири. Загалом із початку операції, за його даними, вогневого ураження зазнали вже 196 плавзасобів у Чорному та Азовському морях.
Чому Україна б’є по енергетиці Криму
Другим важливим напрямком операції є енергетична система окупованого півострова.
За словами Бровді, сучасна армія практично повністю залежить від стабільного електропостачання.
Без електроенергії не працюють:
- системи зв’язку;
- центри управління;
- засоби радіоелектронної боротьби;
- комплекси ППО;
- ремонтні бази;
- логістичні центри.
Командувач зазначає, що саме тому українські дрони регулярно атакують електропідстанції, трансформаторні вузли та іншу критично важливу інфраструктуру.
За його словами, блекаути у Криму вже стали звичним явищем.
«Це я вам кажу в той день, коли блекаут на території Криму вже є звичайним явищем», — сказав він.
Сам Бровді також повідомив, що лише 21–22 липня в межах операції «Кримський рубильник off» було уражено 13 енергетичних об’єктів, а загальна кількість атакованих енерговузлів від початку липня перевищила сотню.
Чому не руйнують Кримський міст
Однією з найнеочікуваніших тез інтерв’ю стало пояснення, чому українські військові наразі не завдають ударів по Кримському мосту.
Бровді наголосив, що справа не у відсутності технічних можливостей.
За його словами, Україна навмисно залишає окупантам шлях для відступу.
Командувач зазначив, що після створення нестерпних умов перебування російські військові, колаборанти та ті громадяни РФ, які незаконно переселилися до Криму після окупації, повинні мати можливість залишити півострів.
«Ми закриваємо входи в Крим, а не виходи», — образно пояснив свою логіку командувач.
Війна ресурсів замість війни окопів
На переконання Бровді, сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу технологій, логістики та математики.
Якщо раніше вирішальне значення мала чисельність військ, то тепер визначальними стають безпілотні системи, точність ударів, швидкість обробки даних і здатність руйнувати критично важливі ланцюги забезпечення.
Саме тому Сили безпілотних систем концентруються не лише на знищенні окремої техніки, а на системному виснаженні всієї російської військової машини.
Окрім військового ефекту, постійні перебої зі світлом, паливом та зв’язком створюють додатковий психологічний тиск на окупаційну адміністрацію та населення, яке проживає на півострові.
Водночас Бровді окремо звернувся до українців, які залишаються в окупованому Криму, попросивши вибачення за тимчасові незручності та наголосивши, що ці заходи спрямовані насамперед на ослаблення російських військових можливостей. Він підкреслив, що мешканці Харкова, Херсона, Сум, Запоріжжя та інших українських міст уже тривалий час живуть під постійними російськими ударами, тому звільнення Криму також потребує складних рішень.
Нова модель деокупації
Заяви Роберта Бровді фактично демонструють новий підхід українського командування до деокупації півострова. Якщо раніше звільнення Криму переважно асоціювали з масштабною наземною операцією, то нині акцент робиться на поступовому позбавленні російського угруповання можливості функціонувати. Систематичні удари по енергетичних вузлах, паливній інфраструктурі, морській логістиці та об’єктах забезпечення мають зробити утримання півострова дедалі дорожчим і складнішим для Росії.
Водночас сам Бровді не називає конкретних термінів можливої деокупації. Він наголошує, що успіх залежить від послідовності кампанії, розвитку безпілотних технологій і здатності України підтримувати постійний тиск на ключові елементи російської військової інфраструктури. Саме тому, за його словами, війна за Крим дедалі більше перетворюється не на боротьбу за окремі кілометри території, а на тривалу операцію з ізоляції окупаційного угруповання та руйнування його можливостей утримувати півострів.
