Позначка: ЗСУ

  • Паливо на межі: російські військові заявляють про гострий дефіцит бензину

    Паливо на межі: російські військові заявляють про гострий дефіцит бензину

    Після серії українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі Росії в армії країни-агресора почали фіксувати серйозні проблеми із забезпеченням пальним. Російські військовослужбовці повідомляють про скорочення поставок бензину та дизельного пального, запровадження жорстких лімітів на заправку техніки та труднощі з виконанням бойових і логістичних завдань. Про це повідомляє російське незалежне видання «Верстка».

    За словами кількох військових, які поспілкувалися з журналістами на умовах анонімності, ситуація із забезпеченням пальним суттєво погіршилася останніми тижнями. Якщо раніше підрозділи отримували необхідні обсяги бензину та дизеля для виконання поставлених завдань, то тепер командування запровадило обмеження. Зокрема, на одну одиницю техніки можуть виділяти не більше 20 літрів пального на добу.

    Один із російських військовослужбовців заявив, що дефіцит бензину став критичним. За його словами, наявних запасів недостатньо навіть для виконання повсякденних завдань, а скорочення поставок відчувають практично всі підрозділи.

    Інші співрозмовники видання також підтвердили погіршення ситуації. Один із мобілізованих оцінив скорочення постачання приблизно на 30%. За його словами, обмеження стосуються не лише бойової техніки, а й автомобілів, які використовуються для підвезення боєприпасів, продовольства, води та інших необхідних ресурсів на передову.

    Особливо складною ситуацію називають військові, які перебувають на Запорізькому напрямку. Один із них розповів, що якщо раніше на позиції доставляли близько 20 літрів бензину, то зараз підрозділи отримують лише 10–15 літрів. Через нестачу пального військовим доводиться долати пішки близько 11 кілометрів, щоб доставити воду, продукти харчування та інші необхідні речі. За його словами, виконувати бойові завдання за таких умов стає дедалі складніше, а ситуація лише погіршується.

    Проблеми із забезпеченням армії пальним пов’язують із наслідками масштабних атак українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах. За повідомленнями української сторони, протягом останніх двох місяців удари по НПЗ суттєво скоротили виробничі можливості російської нафтопереробної галузі. За оцінками, тимчасово було зупинено до 40% потужностей із переробки нафти, що призвело до дефіциту бензину та дизельного пального в низці регіонів Росії.

    Ознаки паливної кризи визнав і президент Росії Володимир Путін. Водночас він заявив, що ситуація, за його словами, «не є критичною», хоча офіційна влада країни вже була змушена вживати заходів для стабілізації внутрішнього ринку.

    Додатковим підтвердженням проблем із паливом стали повідомлення про переорієнтацію поставок бензину з Білорусі. Росія почала використовувати паливо, яке раніше призначалося для експорту до країн Центральної Азії, однак навіть рекордні обсяги імпорту не дозволяють повністю компенсувати дефіцит, що виник після пошкодження нафтопереробної інфраструктури. Це свідчить про те, що наслідки атак на російські НПЗ дедалі відчутніше впливають не лише на цивільний сектор, а й на логістичне забезпечення російської армії.

  • Україна виходить на новий рівень ППО: лазерна зброя проти “Шахедів” може з’явитися вже восени

    Україна виходить на новий рівень ППО: лазерна зброя проти “Шахедів” може з’явитися вже восени

    Україна наближається до нового етапу розвитку власної протиповітряної оборони. Уже протягом найближчих двох-трьох місяців Сили оборони можуть отримати лазерні комплекси, здатні ефективніше за великокаліберні кулемети знищувати російські ударні безпілотники типу Shahed. Про це під час брифінгу повідомив заступник головнокомандувача ЗСУ, бригадний генерал Андрій Лебеденко.

    За словами генерала, в Україні вже працюють одразу кілька команд, які займаються розробкою так званої «зброї майбутнього». До проєктів залучені як підрозділи всередині Збройних сил України, так і приватні оборонні компанії. Лебеденко наголосив, що лазерні комплекси вже демонструють здатність збивати FPV-дрони, а нині проходить етап адаптації технології для боротьби з ударними безпілотниками Shahed. Якщо випробування завершаться успішно, перші такі системи можуть почати застосовувати вже восени 2026 року.

    Фактично ця заява підтвердила слова колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який ще на початку липня повідомив, що українські інженери вже тестують лазерні системи протиповітряної оборони. Тоді він зазначав, що перші результати випробувань уже отримані, однак більшість технічних характеристик залишаються засекреченими з міркувань безпеки.

    Чому лазерна зброя вважається революційною

    Сучасні лазерні комплекси не замінюють класичні системи ППО, а доповнюють їх. Головна перевага такого озброєння полягає у надзвичайно низькій вартості одного «пострілу». Якщо зенітні ракети можуть коштувати десятки або навіть сотні тисяч доларів, то використання лазера потребує лише електроенергії. Саме тому провідні армії світу активно інвестують у подібні технології.

    Лазерні системи особливо ефективні проти невеликих цілей — FPV-дронів, розвідувальних безпілотників та баражувальних боєприпасів. Промінь здатен за кілька секунд перегріти критично важливі елементи конструкції — електроніку, двигун або корпус — після чого дрон втрачає керування чи руйнується.

    Чому саме “Шахеди”

    Останнім часом Росія дедалі більше покладається саме на ударні безпілотники. За словами Андрія Лебеденка, ворог робить ставку на вдосконалення дронів, тоді як масштаби виробництва окремих типів ракет скорочуються через економічні обмеження. Росія активно модернізує “Шахеди”, покращує їхню навігацію та використовує нові схеми польоту, щоб ускладнити роботу української ППО.

    У таких умовах Україні потрібні дешевші та масовіші засоби перехоплення. Якщо лазерні комплекси зможуть брати на себе боротьбу з частиною дронів, це дозволить економити дорогі ракети NASAMS, IRIS-T, Patriot та інших систем для перехоплення крилатих і балістичних ракет.

    Україна входить до клубу технологічних держав

    Світові програми зі створення бойових лазерів активно реалізують США, Велика Британія, Ізраїль, Німеччина та Китай. Україна, попри війну, також змогла сформувати власний напрямок розвитку високотехнологічної зброї.

    За даними Генерального штабу, лише за перше півріччя 2026 року було оцінено майже 600 інноваційних військових проєктів, понад 40 із яких уже отримали державне фінансування. Значна частина цих розробок стосується безпілотних систем, роботизованих платформ, засобів радіоелектронної боротьби та нових систем ППО.

    Водночас експерти застерігають, що бойові лазери не стануть універсальним рішенням. Їхня ефективність залежить від погодних умов, дальності до цілі, потужності випромінювання та стабільності наведення. Проте навіть часткове впровадження таких систем може суттєво посилити ешелоновану оборону українського неба.

    Якщо заявлені строки справдяться, уже найближчими місяцями Україна стане однією з небагатьох держав світу, які використовують лазерну зброю не в експериментальному режимі, а як повноцінний елемент бойової системи протиповітряної оборони. Це може стати одним із найважливіших технологічних проривів українського оборонно-промислового комплексу з початку повномасштабної війни.

  • «Крим можна звільнити без штурму»: Мадяр розкрив нову стратегію України

    «Крим можна звільнити без штурму»: Мадяр розкрив нову стратегію України

    Командувач Сил безпілотних систем Збройних сил України Роберт Бровді, більш відомий за позивним «Мадяр», уперше детально пояснив, якою бачить сучасну стратегію деокупації Криму. На його думку, звільнення півострова не обов’язково має відбуватися шляхом масштабної наземної операції. Натомість Україна послідовно реалізує іншу концепцію — системне позбавлення російського угруповання можливості забезпечувати себе електроенергією, паливом, логістикою та військовими ресурсами.

    Про це Бровді розповів в інтерв’ю британському журналісту Каолану Робертсону. Саме ця розмова стала першою великою публічною презентацією підходу, який нині застосовують Сили безпілотних систем у кампанії з ізоляції окупованого Криму.

    За словами командувача, головна мета українських сил полягає не у фронтальному прориві оборони, а у створенні таких умов, за яких російські війська фізично не зможуть підтримувати своє угруповання на півострові.

    «Ми опікуємося енерговузлами, адже без розетки далеко не підеш і будь-яка військова приблуда потребує багато енергії. Ми опікуємося їхнім паливом, адже без палива практично нічого не відбувається», — пояснив Бровді.

    Не штурм, а ізоляція

    За словами командувача СБС, Україна поступово руйнує всі ключові елементи військової інфраструктури, необхідної для утримання Криму.

    Йдеться насамперед про:

    • енергетичні вузли;
    • електропідстанції;
    • склади паливно-мастильних матеріалів;
    • логістичні маршрути;
    • морські перевезення;
    • забезпечення російських військових частин.

    На думку Бровді, саме така стратегія здатна зробити перебування російського угруповання на півострові економічно та військово невигідним.

    «Ми створюємо умови неможливості їхнього там перебування — не втрачаючи жодного українського військовослужбовця», — наголосив він.

    Паливо стало однією з головних цілей

    Окрему увагу Сили безпілотних систем приділяють морській логістиці.

    Бровді повідомив, що лише за три доби українські дрони уразили 21 танкер, який перевозив паливо до окупованого Криму.

    «За три доби ми 21 танкер уже спалили на підходах з паливом до Криму. За 72 години ми спалимо ще 121, і 221 спалимо — скільки їх буде, стільки спалимо», — заявив командувач.

    Паралельно Роберт Бровді повідомив про продовження операції «МоЛоЧКа», під час якої Сили безпілотних систем уражають судна, що забезпечують окупаційне угруповання.

    22 липня командувач заявив, що лише протягом попередніх 48 годин українські безпілотники уразили ще 13 суден — один танкер, десять суховантажів та два буксири. Загалом із початку операції, за його даними, вогневого ураження зазнали вже 196 плавзасобів у Чорному та Азовському морях.

    Чому Україна б’є по енергетиці Криму

    Другим важливим напрямком операції є енергетична система окупованого півострова.

    За словами Бровді, сучасна армія практично повністю залежить від стабільного електропостачання.

    Без електроенергії не працюють:

    • системи зв’язку;
    • центри управління;
    • засоби радіоелектронної боротьби;
    • комплекси ППО;
    • ремонтні бази;
    • логістичні центри.

    Командувач зазначає, що саме тому українські дрони регулярно атакують електропідстанції, трансформаторні вузли та іншу критично важливу інфраструктуру.

    За його словами, блекаути у Криму вже стали звичним явищем.

    «Це я вам кажу в той день, коли блекаут на території Криму вже є звичайним явищем», — сказав він.

    Сам Бровді також повідомив, що лише 21–22 липня в межах операції «Кримський рубильник off» було уражено 13 енергетичних об’єктів, а загальна кількість атакованих енерговузлів від початку липня перевищила сотню.

    Чому не руйнують Кримський міст

    Однією з найнеочікуваніших тез інтерв’ю стало пояснення, чому українські військові наразі не завдають ударів по Кримському мосту.

    Бровді наголосив, що справа не у відсутності технічних можливостей.

    За його словами, Україна навмисно залишає окупантам шлях для відступу.

    Командувач зазначив, що після створення нестерпних умов перебування російські військові, колаборанти та ті громадяни РФ, які незаконно переселилися до Криму після окупації, повинні мати можливість залишити півострів.

    «Ми закриваємо входи в Крим, а не виходи», — образно пояснив свою логіку командувач.

    Війна ресурсів замість війни окопів

    На переконання Бровді, сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу технологій, логістики та математики.

    Якщо раніше вирішальне значення мала чисельність військ, то тепер визначальними стають безпілотні системи, точність ударів, швидкість обробки даних і здатність руйнувати критично важливі ланцюги забезпечення.

    Саме тому Сили безпілотних систем концентруються не лише на знищенні окремої техніки, а на системному виснаженні всієї російської військової машини.

    Окрім військового ефекту, постійні перебої зі світлом, паливом та зв’язком створюють додатковий психологічний тиск на окупаційну адміністрацію та населення, яке проживає на півострові.

    Водночас Бровді окремо звернувся до українців, які залишаються в окупованому Криму, попросивши вибачення за тимчасові незручності та наголосивши, що ці заходи спрямовані насамперед на ослаблення російських військових можливостей. Він підкреслив, що мешканці Харкова, Херсона, Сум, Запоріжжя та інших українських міст уже тривалий час живуть під постійними російськими ударами, тому звільнення Криму також потребує складних рішень.

    Нова модель деокупації

    Заяви Роберта Бровді фактично демонструють новий підхід українського командування до деокупації півострова. Якщо раніше звільнення Криму переважно асоціювали з масштабною наземною операцією, то нині акцент робиться на поступовому позбавленні російського угруповання можливості функціонувати. Систематичні удари по енергетичних вузлах, паливній інфраструктурі, морській логістиці та об’єктах забезпечення мають зробити утримання півострова дедалі дорожчим і складнішим для Росії.

    Водночас сам Бровді не називає конкретних термінів можливої деокупації. Він наголошує, що успіх залежить від послідовності кампанії, розвитку безпілотних технологій і здатності України підтримувати постійний тиск на ключові елементи російської військової інфраструктури. Саме тому, за його словами, війна за Крим дедалі більше перетворюється не на боротьбу за окремі кілометри території, а на тривалу операцію з ізоляції окупаційного угруповання та руйнування його можливостей утримувати півострів.

  • «Передаю армію, яка вже наступає»: Сирський підбив підсумки свого командування ЗСУ

    «Передаю армію, яка вже наступає»: Сирський підбив підсумки свого командування ЗСУ

  • «Буде значно важче, ніж він уявляє»: Залужний звернувся до нового головкома Драпатого

    «Буде значно важче, ніж він уявляє»: Залужний звернувся до нового головкома Драпатого

    Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний вперше публічно прокоментував призначення генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ. У своєму зверненні він не лише підтримав нового очільника української армії, а й попередив, що на нього чекають надзвичайно складні випробування. Водночас Залужний наголосив, що для військового керівника найважливішими залишаються честь, моральні принципи та почуття обов’язку, а не посади чи нагороди.

    Заява Залужного з’явилася вже наступного дня після того, як президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни у військовому керівництві. 21 липня глава держави повідомив про звільнення генерала Олександра Сирського з посади головнокомандувача ЗСУ та призначення на його місце Михайла Драпатого. Це рішення стало одним із найрезонансніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та викликало широкий суспільний резонанс.

    У своєму дописі Залужний майже не торкався політичної складової кадрових змін. Натомість він акцентував увагу на тому, що військова служба завжди ґрунтувалася на моральних принципах, а честь є головною цінністю офіцера.

    «Саме вона створює ідеї і шукає шляхи для їх реалізації. І саме це спонукає шукати людей, які з честю разом з тобою пронесуть свій важкий хрест. Ті, хто думає і робить інакше, завжди рано чи пізно отримають ганьбу», — написав дипломат.

    Найбільшу увагу привернули слова ексголовнокомандувача про майбутню роботу Михайла Драпатого. Залужний прямо визнав, що новому керівникові української армії доведеться працювати в надзвичайно складних умовах.

    «Новому головнокомандувачу Збройних сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно», — зазначив він.

    Колишній головком також пояснив, чому, на його думку, саме почуття честі є визначальним для військового керівника. За словами Залужного, людина честі не керується особистими амбіціями чи прагненням утримати владу.

    «Людина честі не має ідолу, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, — це лише обов’язок», — написав дипломат, завершивши звернення словами «Слава Україні! Слава ЗСУ!».

    Публічна підтримка Драпатого з боку Валерія Залужного має особливе значення з огляду на його авторитет серед українських військових і суспільства. Саме Залужний очолював ЗСУ в перші два роки повномасштабної війни та керував обороною України під час битви за Київ, Харківського контрнаступу й операції зі звільнення Херсона. Після звільнення з посади у 2024 році він був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Британії.

    Михайло Драпатий, який очолив українське військо, належить до покоління командирів, що здобули бойовий досвід ще з 2014 року. Він став широко відомим після операції у Маріуполі, коли командував проривом бронегрупи через барикади проросійських сил. Під час повномасштабної війни генерал брав участь в обороні Кривого Рогу, командував українськими військами під час звільнення правобережної Херсонщини, очолював Сухопутні війська та пізніше — Об’єднані сили. За останній рік він також відповідав за організацію оборони Харківського напрямку під час нового російського наступу.

    Призначення Драпатого відбулося на тлі масштабних кадрових змін у секторі оборони. Президент Володимир Зеленський повідомив, що разом із новим головнокомандувачем визначив пріоритети подальшого реформування Генерального штабу, розвитку далекобійних можливостей української армії та вдосконалення системи управління військами. За словами глави держави, нова конфігурація командування має забезпечити більш ефективне управління Силами оборони в умовах тривалої війни.

    Сам Драпатий після призначення заявив, що очолити українське військо під час війни є для нього великою честю та водночас абсолютною відповідальністю. Він наголосив, що працюватиме відповідально, зосереджено та з повагою до військовослужбовців, які щодня захищають державу. Новий головком також окремо подякував Олександру Сирському за внесок у зміцнення української армії, зазначивши, що саме в цій армії він сформувався як офіцер.

    Олександр Сирський після звільнення також виступив із публічною заявою. Він повідомив, що залишає посаду, коли українські війська продовжують виконувати бойові завдання, подякував військовослужбовцям за службу та наголосив, що передає новому головнокомандувачу армію, яка веде активні бойові дії.

    Заява Валерія Залужного стала однією з перших публічних реакцій високопоставлених українських військових на зміну керівництва ЗСУ. Ексголовком утримався від будь-яких політичних оцінок кадрового рішення та зосередився на моральній стороні військового служіння. Його слова багато експертів сприйняли як демонстрацію підтримки наступності командування та заклик зберігати єдність у період, коли українська армія продовжує протистояти російській агресії.

    Аналітики зазначають, що перед Драпатим стоїть низка надзвичайно складних завдань. Йому доведеться не лише координувати бойові дії на кількох напрямках фронту, а й продовжити реформування системи управління військами, розвиток безпілотних технологій, вдосконалення рекрутингу та підготовки особового складу. Саме тому слова Залужного про те, що новому головнокомандувачу буде «значно важче, ніж він собі уявляє», багато хто сприйняв не як емоційну оцінку, а як реалістичне попередження про масштаб відповідальності, яка лягає на нового керівника українського війська.

  • Кремль миттєво відреагував на нового головкома: Росія оголосила Драпатого в розшук

    Кремль миттєво відреагував на нового головкома: Росія оголосила Драпатого в розшук

    Міністерство внутрішніх справ Росії внесло новопризначеного головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого до своєї бази розшуку. Картка українського генерал-майора з позначкою «розшукується» з’явилася невдовзі після того, як президент Володимир Зеленський оголосив про його призначення керівником ЗСУ замість Олександра Сирського.

    Російські державні медіа стверджують, що Драпатого розшукують «за статтею Кримінального кодексу Російської Федерації». Водночас у відкритій картці МВС РФ конкретна стаття, зміст підозри та процесуальний статус українського військового не деталізуються. Також російське відомство не пояснило, чи йдеться про нове рішення, ухвалене після призначення Драпатого головнокомандувачем, чи про оновлення раніше створеного запису.

    Це важливе уточнення, оскільки російські силові органи переслідують Михайла Драпатого не вперше. Повідомлення про оголошення його в розшук разом із українським генералом Віктором Ніколюком з’являлися ще у вересні 2023 року. Тоді російські пропагандистські ресурси посилалися на Слідчий комітет РФ і заявляли, що українських командирів нібито розшукують у межах справ про бойові дії на Донбасі.

    Тому нинішня поява картки Драпатого в базі російського МВС після його призначення може бути не новим кримінальним переслідуванням, а повторним винесенням старої історії в інформаційний простір. Російські державні медіа часто актуалізують подібні справи після кадрових рішень в Україні, використовуючи записи у базах розшуку як елемент політичного та пропагандистського тиску.

    Раніше Слідчий комітет Росії заочно висував Драпатому звинувачення через його службу на сході України. Російська сторона стверджувала, що у 2017 та 2019 роках Михайло Драпатий разом із Віктором Ніколюком здійснював загальне командування українськими силами в районі проведення операції Об’єднаних сил.

    За версією Слідчого комітету РФ, під їхнім керівництвом українські військові нібито здійснили понад 70 обстрілів населених пунктів на територіях Донецької та Луганської областей, які на той момент контролювали підтримувані Росією збройні формування. Російське відомство заявляло, що внаслідок цих дій нібито загинули або були поранені 154 людини. Незалежного підтвердження наведених російською стороною цифр у повідомленнях немає.

    Україна не визнає юрисдикцію російських слідчих органів щодо дій своїх військовослужбовців, які захищали державу від російської агресії та підтримуваних Москвою незаконних збройних формувань. Бойові дії, які Росія намагається подавати як кримінальні злочини українських командирів, відбувалися на міжнародно визнаній території України.

    Михайло Драпатий безпосередньо брав участь у бойових діях від самого початку російської агресії 2014 року. Після служби у 72-й окремій механізованій бригаді він у серпні 2016 року очолив 58-му окрему мотопіхотну бригаду, яка виконувала бойові завдання, зокрема в районі Авдіївки, Ясинуватої та Бахмутської траси. Ще восени 2016 року Слідчий комітет РФ повідомляв про відкриття проти нього кримінальної справи.

    Таким чином, російське переслідування генерала триває щонайменше близько десяти років і безпосередньо пов’язане з його участю в обороні України. При цьому російська сторона регулярно відкриває справи проти українських військових, політиків, посадовців та правоохоронців, оголошуючи їх у міждержавний або внутрішній розшук за рішеннями власних судів і слідчих органів.

    Призначення Драпатого головнокомандувачем ЗСУ президент Володимир Зеленський офіційно анонсував увечері 21 липня. Глава держави заявив, що визначив разом із генералом першочергові та середньострокові завдання для української армії. Серед них Зеленський назвав стабільне продовження операцій Сил оборони, виконання програми далекобійних ударів та оновлення конфігурації Генерального штабу.

    За словами президента, нове військове керівництво має забезпечити безперервність бойового управління та реалізацію запланованих операцій. Зеленський також повідомив, що разом із Драпатим, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою та заступником керівника Офісу президента Павлом Палісою визначив майбутню конфігурацію Генштабу.

    Реакція Росії з’явилася практично одразу після оголошення цього кадрового рішення. Саме тому низка українських медіа подала інформацію як оголошення нового головнокомандувача в розшук після його призначення. Проте наявність аналогічних повідомлень ще у 2023 році свідчить, що йдеться радше про поновлення уваги до вже існуючого переслідування, ніж про цілком нову справу.

    Російські кримінальні провадження проти українських командирів мають передусім політичний характер. Москва намагається представити законні дії Збройних сил України із захисту власної території як злочини проти населення окупованих регіонів. Водночас у російських повідомленнях зазвичай не згадується присутність на Донбасі підконтрольних РФ збройних формувань, постачання їм озброєння та безпосередня роль Росії у війні проти України.

    Оголошення людини в розшук у базі МВС РФ саме собою не означає, що проти неї існує міжнародний ордер. Російський внутрішній розшук і міжнародне повідомлення через Інтерпол є різними процедурами. Інформації про видачу Інтерполом окремого міжнародного повідомлення щодо Драпатого наразі немає.

    Практичні наслідки російського рішення для головнокомандувача ЗСУ також обмежені. Драпатий перебуває в Україні, обіймає найвищу військову посаду та здійснює командування армією держави, яка протистоїть російському вторгненню. Україна не видає своїх військових Росії та не визнає вироків або ухвал російських судів, пов’язаних із захистом української території.

    Водночас подібні записи можуть використовуватися Москвою для інформаційного тиску, пропагандистських кампаній та потенційних юридичних ризиків у країнах, які підтримують тісні відносини з Росією. Саме тому українським посадовцям і військовим, проти яких РФ порушує справи, зазвичай рекомендують враховувати такі обставини під час закордонних поїздок.

    Нове інформаційне повідомлення про розшук Драпатого з’явилося на тлі високої уваги до зміни керівництва Збройних сил. Генерал замінив Олександра Сирського після кількох днів суспільної та політичної напруги. На Драпатого покладено завдання стабілізувати ситуацію на фронті, оновити підходи до управління військами та прискорити впровадження технологій у бойові підрозділи.

    Сам новий головнокомандувач після призначення заявив, що служити Україні для нього завжди було честю. Він також подякував Сирському за роботу зі зміцнення армії, давши зрозуміти, що зміна керівництва не повинна перетворитися на протистояння між різними групами всередині ЗСУ.

    Оголошення Драпатого в російський розшук навряд чи вплине на виконання ним обов’язків головнокомандувача. Однак швидкість, із якою російські державні медіа поширили цю інформацію після його призначення, демонструє, що Москва приділяє особливу увагу новому керівникові української армії та намагатиметься використовувати старі кримінальні справи для його дискредитації.

    Отже, російська влада формально закидає Драпатому командування українськими підрозділами під час бойових дій на Донбасі та приписує йому відповідальність за обстріли окупованих територій. При цьому конкретна стаття у нинішній картці МВС РФ не розкрита, а саме переслідування не є новим: справи проти генерала Росія відкривала ще з 2016 року, а про його оголошення в розшук повідомлялося щонайменше у 2023-му.

  • Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем Збройних сил України. Це рішення стало одним із найгучніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та було ухвалене після кількох днів суспільних протестів і політичної кризи навколо зміни керівництва Міністерства оборони. Водночас призначення Драпатого сприймається не лише як кадрова рокіровка, а й як символ зміни поколінь у військовому керівництві України. Саме так нового головкома характеризують західні медіа, зокрема The New York Times, а також міжнародні інформаційні агентства Reuters і Associated Press.

    На думку The New York Times, рішення про призначення Драпатого стало відповіддю одразу на кілька викликів. По-перше, суспільство вимагало змін після звільнення міністра оборони Михайла Федорова. По-друге, в армії дедалі гучніше лунали дискусії щодо необхідності швидшого впровадження сучасних технологій, безпілотних систем та нових підходів до управління військами. Саме Драпатий уже кілька років асоціюється з реформаторським крилом українського війська, яке виступає за більшу автономію командирів, швидкість ухвалення рішень та активне використання новітніх технологій на полі бою.

    Командир, який став легендою ще у 2014 році

    Сьогодні ім’я Михайла Драпатого добре відоме як в Україні, так і серед західних військових аналітиків. Проте широку популярність він отримав ще навесні 2014 року під час боїв за Маріуполь.

    Тоді майор Драпатий командував підрозділом 72-ї окремої механізованої бригади. Саме він очолив бронегрупу, яка прорвалася через барикади проросійських бойовиків у центрі Маріуполя для деблокування українських правоохоронців та представників місцевої влади. Кадри, на яких бойова машина піхоти буквально проламує барикади, швидко облетіли світові ЗМІ та стали одним із символів перших років російської агресії проти України.

    Саме після тієї операції Драпатого почали сприймати як одного з найбільш рішучих молодих українських командирів, здатних ухвалювати нестандартні рішення без зайвої бюрократії.

    Кар’єра від танкового офіцера до командувача

    Михайло Драпатий народився 1982 року у Кам’янці-Подільському. Після закінчення Харківського інституту танкових військ у 2004 році був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, яка тоді дислокувалася у Білій Церкві. Цікаво, що на початку його служби командиром цієї бригади був майбутній головнокомандувач Олександр Сирський.

    Протягом наступних років офіцер проходив службу на різних командних посадах, а після початку російської агресії у 2014 році практично постійно перебував у районі бойових дій.

    Один із командирів операції зі звільнення Херсона

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Драпатий отримав нові відповідальні завдання. За даними міжнародних агентств, він відіграв важливу роль в організації оборони Кривого Рогу, що дозволило зупинити російський наступ на цьому напрямку.

    Згодом генерал став одним із командирів операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області. Саме ця кампанія восени 2022 року завершилася відступом російських військ із Херсона — єдиного обласного центру, який Росії вдалося окупувати після 24 лютого 2022 року.

    У міжнародних публікаціях Драпатого також називають одним із командирів, які забезпечили успішну оборону Харківського напрямку та допомогли зірвати новий російський наступ у 2024 році. Саме після цих подій президент Володимир Зеленський призначив його командувачем Сухопутних військ України.

    Відставка через особисту відповідальність

    Одним із моментів, який суттєво вплинув на репутацію Драпатого, стала його добровільна відставка після російського удару по одному з навчальних центрів Сухопутних військ.

    Після трагедії генерал подав рапорт, пояснивши своє рішення особистою відповідальністю за загибель українських військовослужбовців. Водночас він заявляв, що намагався реформувати систему підготовки військ, однак не всі зміни вдалося реалізувати через внутрішній опір окремих посадовців. Західні оглядачі назвали цей крок рідкісним прикладом персональної відповідальності серед військового керівництва.

    Попри відставку, невдовзі президент повернув генерала до керівництва військами, призначивши його командувачем Об’єднаних сил.

    Прихильник технологічної модернізації

    Останнім часом ім’я Драпатого дедалі частіше згадувалося разом із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Обох об’єднувала підтримка реформ у війську, розвиток безпілотних систем, цифровізація процесів управління та модернізація рекрутингу.

    Минулого тижня генерал відкрито підтримав Федорова після його звільнення, заявивши, що Міністерство оборони під його керівництвом стало партнером для війська, який вимагав швидких змін, прискорення ухвалення рішень та підтримував командирів, готових брати відповідальність.

    Сам Федоров після призначення нового головнокомандувача заявив, що Драпатий є “ковтком свіжого повітря” для української армії та символом необхідних змін.

    Нове покоління українських генералів

    Reuters, Associated Press та інші міжнародні видання характеризують Драпатого як представника нового покоління українських військових керівників. На відміну від більшості генералів старшої школи, він будував кар’єру вже після здобуття Україною незалежності, практично весь офіцерський досвід отримав у бойових умовах і виступає за ширшу автономію командирів без надмірної централізації управління.

    Експерти також звертають увагу на його дисципліну, вимогливість до підлеглих та готовність особисто відповідати за ухвалені рішення. Саме ці риси називають одними з головних причин його авторитету серед військовослужбовців.

    Перша заява після призначення

    Після оголошення про нову посаду Михайло Драпатий подякував президенту за довіру та наголосив, що служити Україні для нього завжди було честю.

    Водночас він окремо подякував своєму попереднику Олександру Сирському, зазначивши, що саме в українській армії, яку той допомагав будувати, він виріс як офіцер. Така заява стала сигналом, що новий головнокомандувач не має наміру перетворювати кадрові зміни на внутрішнє протистояння у війську.

    Перед новим головкомом стоять надзвичайно складні завдання. Окрім стабілізації ситуації на фронті, йому необхідно зберегти єдність командування, продовжити технологічну модернізацію армії та виправдати високі очікування суспільства. Як зазначають західні аналітики, Драпатий отримав не лише найвищу військову посаду країни, а й величезний кредит довіри, який тепер доведеться підтверджувати конкретними результатами на полі бою.

  • Зеленський звільнив Сирського після хвилі протестів: що стоїть за найгучнішою кадровою рокіровкою війни

    Зеленський звільнив Сирського після хвилі протестів: що стоїть за найгучнішою кадровою рокіровкою війни

    Після кількох днів масштабної політичної та суспільної напруги президент України Володимир Зеленський ухвалив одне з найрезонансніших кадрових рішень за весь час повномасштабної війни — змінив головнокомандувача Збройних сил України. Генерала Олександра Сирського на посаді змінить генерал-майор Михайло Драпатий. Одночасно глава держави запропонував ексміністру оборони Михайлу Федорову нову посаду у виконавчій владі, пов’язану з розвитком технологічного напряму держави. Такі рішення стали фінальною точкою політичної кризи, яка розгорнулася після звільнення Федорова та супроводжувалася багатоденними протестами в Києві й інших містах України.

    Передумовою нинішньої кризи стала урядова реформа, яка розпочалася із масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів. Після кадрових змін без посади залишився міністр оборони Михайло Федоров. Згодом він публічно заявив про конфлікт із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та пояснив, що був готовий залишитися працювати лише за умови зміни військового керівництва. За словами самого президента, саме конфлікт між міністром оборони та головкомом став однією з причин звільнення Федорова. Ці заяви швидко перетворили внутрішній кадровий конфлікт на масштабну суспільну дискусію.

    Рішення про звільнення міністра оборони викликало несподівано сильну реакцію суспільства. Уже наступного дня в Києві та низці інших міст розпочалися акції протесту, які тривали майже тиждень. Учасники вимагали повернення Федорова до Міністерства оборони та відставки головнокомандувача Сирського. Саме ці акції, які отримали неофіційну назву “картонний Майдан” через символіку протестувальників, стали одним із ключових чинників політичного тиску на Банкову. За інформацією джерел РБК-Україна, цього разу вирішальним фактором була саме внутрішня суспільна реакція, тоді як інформації про зовнішній тиск західних партнерів щодо кадрових рішень не було.

    Паралельно із протестами президент проводив серію консультацій із військовим командуванням. На Банковій відбувалися зустрічі з командувачами різних родів військ, фактично формуючи коло можливих кандидатів на посаду нового головнокомандувача. У медіа неодноразово повідомлялося, що серед претендентів розглядалися одразу понад десять військових керівників. За даними Bloomberg, найбільш реалістичним кандидатом від самого початку вважався командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий.

    Увечері 21 липня Володимир Зеленський офіційно підтвердив своє рішення. У зверненні президент повідомив, що новим головнокомандувачем ЗСУ стане саме Михайло Драпатий. За словами глави держави, разом із новим головкомом, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою та заступником керівника Офісу президента Павлом Палісою вже визначено оновлену конфігурацію Генерального штабу. Президент також повідомив, що окремо провів розмову з Олександром Сирським та начальником Генерального штабу Андрієм Гнатовим щодо передачі справ та подальшої служби.

    Попри відставку, Зеленський публічно подякував Сирському за роботу, окремо відзначивши оборону Києва у 2022 році, проведення Харківської операції та інші військові успіхи. Президент наголосив, що Україна продовжує боротьбу, а кожен військовослужбовець заслуговує на повагу. Водночас він заявив про необхідність оновлення структури управління Збройними силами та подальшої модернізації армії.

    Одразу після оголошення кадрового рішення свою реакцію оприлюднив і Михайло Федоров. Колишній міністр оборони привітав Михайла Драпатого із призначенням, назвавши його появу на чолі ЗСУ “новим повітрям та новою надією”. За словами Федорова, новий головнокомандувач має забезпечити чітке бачення розвитку армії, активне впровадження технологій, роботизацію фронту, асиметричні удари по противнику та максимальне збереження життів українських військових. Водночас він повідомив, що особисто подякував Олександру Сирському за оборону Київщини, Харківську операцію та інші історичні бойові кампанії.

    Питання майбутнього самого Федорова також стало одним із головних після завершення кадрових перестановок. За словами президента, він запропонував колишньому міністру “важливу посаду” у складі уряду, яка дозволить координувати розвиток технологічного сектору держави. За інформацією джерел РБК-Україна, йдеться про посаду віцепрем’єр-міністра з технологічного розвитку. Водночас співрозмовники видання зазначають, що Федоров наразі не погодився остаточно, але й не відмовився від цієї пропозиції. Раніше також розглядалися різні варіанти його повернення до влади, включно з посадою секретаря РНБО, однак зрештою це призначення не відбулося.

    У військовому середовищі рішення про зміну головнокомандувача сприйняли неоднозначно. Частина військових та експертів позитивно оцінила призначення Драпатого, вважаючи його одним із найбільш сучасних українських командирів, який активно підтримує впровадження нових технологій та нестандартних підходів до ведення війни. Саме його ім’я найчастіше згадували протестувальники як бажаного кандидата на посаду головкома. Водночас інша частина офіцерського корпусу висловлює занепокоєння тим, що зміна керівництва ЗСУ під тиском протестів може створити небезпечний прецедент та спровокувати внутрішні кадрові конфлікти всередині війська.

    Перед новим головнокомандувачем стоятимуть складні виклики. Окрім стабілізації фронту та підготовки армії до осінньо-зимової кампанії, йому доведеться реформувати систему управління ЗСУ, забезпечити впровадження сучасних технологій, підтримати ефективність мобілізаційних процесів та зберегти єдність військового керівництва після однієї з найгучніших кадрових криз останніх років. Президент уже заявив, що разом із новим військовим керівництвом Україна продовжить програму високоточних ударів по військових об’єктах Росії та курс на модернізацію армії.

    Кадрові рішення останніх днів стали безпрецедентним випробуванням для української влади. Вони продемонстрували, що навіть в умовах повномасштабної війни суспільний запит здатний суттєво впливати на політичні процеси. Водночас остаточні висновки щодо ефективності нового керівництва армії можна буде зробити лише після того, як нова команда приступить до реалізації заявлених реформ і покаже результати на фронті та в системі військового управління.

  • Росія кинула літні резерви на Куп’янськ: бої вже точаться у північних районах міста

    Росія кинула літні резерви на Куп’янськ: бої вже точаться у північних районах міста

    Російські війська значно посилили тиск на Куп’янському напрямку в Харківській області, намагаючись прорвати українську оборону як на східному, так і на західному березі річки Оскіл. Найскладніша ситуація наразі складається безпосередньо у Куп’янську, де окупанти намагаються закріпитися у північній частині міста, а українські захисники ведуть активні бої, знищуючи штурмові групи противника.

    Про це повідомив речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов в ефірі загальнонаціонального телемарафону. За його словами, російське командування задіяло резерви, які накопичувало протягом літа, що призвело до суттєвого загострення ситуації на цьому напрямку.

    За словами Трегубова, оперативну обстановку на Куп’янщині нині доцільно розглядати окремо для двох ділянок фронту, які розділяє річка Оскіл. На східному березі противник намагається прорвати українську оборону через район Ківшарівки у напрямку Куп’янська-Вузлового. Основною метою цих атак є розсічення українського плацдарму, який Сили оборони продовжують утримувати попри постійний тиск окупантів.

    Речник Угруповання об’єднаних сил наголосив, що російські війська несуть значні втрати, однак це не змушує їх відмовитися від наступальних дій. За його словами, командування РФ продовжує відправляти нові штурмові підрозділи навіть попри великі втрати особового складу.

    Додатковою проблемою для українських військових на східному березі Осколу стала логістика. Через активне застосування російських безпілотників доставка боєприпасів, евакуація поранених та забезпечення підрозділів значно ускладнилися. Водночас українські сили продовжують утримувати займані позиції та не дозволяють противнику виконати поставлені перед ним завдання.

    Не менш складною є ситуація і безпосередньо у Куп’янську. За словами Трегубова, російські війська різко активізували спроби зайти до міста з північного напрямку та закріпитися в його північних районах.

    «Фактично вже чіпляються і вже в північних районах міста додатково йдуть бої. Вони там знищуються у великій кількості, відкидаються, але активно посилюють тиск, кидають у бій ті резерви, які накопичили за літо», — повідомив речник.

    За його словами, українська оборона на цьому напрямку організована ефективно. Попри значний тиск противника, українські військові регулярно знищують російські штурмові групи та відкидають їх від займаних позицій. Саме тому російському командуванню доводиться постійно вводити у бій нові резерви.

    Куп’янський напрямок уже тривалий час залишається одним із ключових для російського командування. Ще кілька місяців тому Віктор Трегубов пояснював, що окупанти намагаються просунутися до Куп’янська одразу з кількох напрямків, щоб звузити український плацдарм на лівому березі Осколу та створити передумови для подальших наступальних дій. Тоді ж він зазначав, що російські війська намагалися проникнути до північних околиць міста, однак без помітних успіхів.

    За оцінкою українських військових, захоплення Куп’янська має для Росії не лише військове, а й політичне значення. Раніше Трегубов зазначав, що окупаційне командування неодноразово заявляло про нібито контроль над містом, хоча реальна ситуація на фронті цьому не відповідала. Через це російські війська продовжують кидати значні сили на цей напрямок, намагаючись досягти результату, який можна буде використати у пропагандистських цілях.

    Загострення ситуації підтверджують і інші українські джерела. Зокрема, повідомляється, що противник намагається одночасно просуватися через Ківшарівку до Куп’янська-Вузлового та посилює тиск безпосередньо на Куп’янськ із північного напрямку. Саме ця тактика має дозволити окупантам створити загрозу українському угрупованню на обох берегах Осколу.

    Попри активізацію російського наступу, українське командування заявляє про ефективну роботу оборони. За словами Трегубова, російські підрозділи зазнають значних втрат під час кожної спроби просування, а українські військові продовжують контролювати ситуацію та стримувати противника.

    Окрему увагу Куп’янському напрямку приділяє і головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. Напередодні він повідомив про роботу на одному з найгарячіших напрямків фронту — Костянтинівському, де також тривають інтенсивні бойові дії. Водночас ситуація на Харківщині залишається однією з найбільш напружених, адже російське командування продовжує концентрувати сили для наступу саме в районі Куп’янська.

    Наразі українські військові продовжують утримувати оборону міста, не дозволяючи окупантам закріпитися у його північній частині. Водночас Сили оборони наголошують, що російські війська не припиняють спроб просування і регулярно вводять у бій нові підрозділи, використовуючи резерви, накопичені протягом останніх місяців. За оцінкою військових, саме Куп’янський напрямок залишається одним із ключових районів бойових дій на сході України, де найближчим часом слід очікувати збереження високої інтенсивності боїв.

  • Чутки про відставку Сирського, протести та пошук наступника: що відомо про можливі кадрові зміни у ЗСУ

    Чутки про відставку Сирського, протести та пошук наступника: що відомо про можливі кадрові зміни у ЗСУ

    Тема можливої відставки головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського стала однією з найобговорюваніших в українському інформаційному просторі. На тлі протестних акцій, що розпочалися після кадрових змін у Міністерстві оборони, у медіа з’явилася низка повідомлень про можливу зміну військового керівництва. Водночас офіційна позиція Генерального штабу залишається незмінною: жодного рішення про звільнення Сирського наразі не ухвалено, а він продовжує виконувати свої службові обов’язки.

    Хвиля дискусій посилилася після публікацій західних видань Bloomberg та The Guardian. Bloomberg із посиланням на джерела повідомило, що президент Володимир Зеленський вивчає можливість кадрових змін та розглядає список потенційних кандидатів на посаду головнокомандувача. За даними агентства, серед найбільш імовірних претендентів називають командувача Об’єднаних сил Михайла Драпатого, хоча остаточного рішення ще не ухвалено. Видання також зазначає, що у списку можливих кандидатів нібито перебувають понад десять високопоставлених військових.

    Окремий резонанс викликала публікація The Guardian, у якій із посиланням на джерело у військовому середовищі стверджувалося, що питання полягає вже не стільки у тому, чи буде змінено головнокомандувача, скільки у виборі його наступника. Водночас це твердження базується на анонімних джерелах і не було підтверджене українською владою чи військовим керівництвом.

    Після появи таких повідомлень Генеральний штаб Збройних сил України оперативно виступив із офіційною заявою. У ній наголошується, що інформація про нібито звільнення Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова не відповідає дійсності. У Генштабі підкреслили, що обидва генерали продовжують виконувати свої функціональні обов’язки, а звільнення з таких посад можливе виключно на підставі указу президента України. Жодного такого указу станом на 21 липня не оприлюднено.

    Посиленню суспільної уваги до теми сприяли й протестні акції, які в українських медіа отримали неофіційну назву “картонковий Майдан”. Спочатку учасники вимагали перегляду кадрових рішень щодо Міністерства оборони, однак згодом серед частини протестувальників почали лунати й заклики до зміни головнокомандувача ЗСУ. Саме ця обставина стала підставою для дискусій про те, чи готова влада реагувати на вимоги вулиці, особливо коли йдеться про військове командування під час повномасштабної війни.

    Політичні експерти, яких цитують українські медіа, звертають увагу на дві протилежні загрози. З одного боку, кадрове рішення, ухвалене після протестів, може бути сприйняте як поступка суспільному тиску, що створить прецедент впливу вуличних акцій на призначення найвищого військового керівництва. З іншого боку, відмова від будь-яких змін також може посилити політичну напругу та зберегти критику на адресу чинного військового керівництва.

    Окремо обговорюється питання кадрового резерву. Керівник благодійного фонду “Повернись живим” Тарас Чмут заявив, що в Україні є дуже обмежена кількість генералів, які потенційно здатні очолити Збройні сили. Серед можливих кандидатів він називав Михайла Драпатого, Олега Апостола, Андрія Білецького та Сергія Оболєнського, наголошуючи, що вибір фактично здійснюється серед кількох досвідчених командирів.

    У центрі уваги опинився саме Михайло Драпатий. Його ім’я згадують як українські, так і західні медіа. Додаткові обговорення викликала його зустріч із президентом Володимиром Зеленським 20 липня. Однак офіційно сторони не повідомляли, що під час цієї зустрічі обговорювалося питання заміни головнокомандувача.

    Політологи також наголошують, що незалежно від персоналій для президента одним із ключових завдань залишається збереження єдиної вертикалі управління Збройними силами. Умови повномасштабної війни роблять будь-які кадрові зміни особливо чутливими, адже новому керівнику необхідно швидко увійти в курс оперативної ситуації, налагодити взаємодію з Генеральним штабом, командуванням видів військ та міжнародними партнерами.

    Водночас слід розмежовувати підтверджені факти та інформацію, що базується на повідомленнях джерел. Станом на сьогодні підтверджено лише те, що західні медіа повідомили про можливі консультації щодо кадрових змін, а Генеральний штаб офіційно спростував інформацію про звільнення Сирського. Жодних указів президента про його відставку або призначення нового головнокомандувача не оприлюднено.

    Інформаційний простір наразі заповнений двома паралельними сюжетами. З одного боку — повідомлення західних видань про можливу підготовку кадрових рішень і пошук наступника головнокомандувача. З іншого — офіційна позиція Генерального штабу, який наголошує, що Олександр Сирський продовжує виконувати свої обов’язки, а будь-які повідомлення про його звільнення не відповідають дійсності. До моменту появи відповідного указу президента України всі розмови про відставку залишаються на рівні публічних обговорень, експертних оцінок та інформації анонімних джерел, а не підтверджених державою кадрових рішень.