Govoritinfo.com

Позначка: Європа

  • Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Більшість громадян європейських країн сприймають Україну як необхідного партнера, з яким слід розвивати стратегічну співпрацю, а в окремих державах рівень підтримки України як союзника, що поділяє спільні цінності та інтереси, є ще вищим. Такі дані містяться в останньому загальноєвропейському дослідженні Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations), яке фіксує не лише поточний рівень сприйняття України в ЄС та інших європейських країнах, а й загальні тенденції трансформації політичних і безпекових уявлень європейців на тлі війни Росії проти України та змін у глобальній системі безпеки.

    Згідно з результатами опитування, у більшості країн, охоплених дослідженням, домінує уявлення про Україну як про «необхідного партнера», співпраця з яким має стратегічне значення. Такий варіант відповіді став найпоширенішим і в середньому перевищує позначку у 30% респондентів у більшості держав. Це свідчить про те, що для значної частини європейського суспільства Україна вже не сприймається як периферійний гравець або виключно об’єкт зовнішньої політики, а радше як важливий елемент європейської безпекової та політичної архітектури, з яким необхідно будувати довгострокові відносини.

    Водночас у низці країн простежується ще глибше позитивне сприйняття України. У цих державах значна частка опитаних характеризує Україну як союзника — країну, яка поділяє спільні цінності, інтереси та стратегічні орієнтири. Найвищі показники такого сприйняття зафіксовані у Швеції, де 52% респондентів назвали Україну союзником, у Великій Британії — 46%, а також у Данії — 45%. У цих країнах частка тих, хто сприймає Україну саме як союзника, перевищує або зрівнюється з часткою тих, хто бачить її лише як партнера, що свідчить про більш глибоку політичну та суспільну інтеграцію України в уявлення про європейську безпеку.

    Подібні тенденції також спостерігаються в Нідерландах, Португалії та Естонії, де Україна дедалі частіше розглядається не лише як партнер у сфері безпеки, а як держава, з якою поділяють спільні інтереси у протистоянні загрозам європейській стабільності. Це відображає зміну сприйняття України в частині європейського суспільства — від країни, що потребує підтримки, до рівноправного учасника спільного безпекового простору.

    Водночас дослідження фіксує і більш суперечливі або неоднозначні настрої в окремих державах Центральної та Південно-Східної Європи. Польща, Угорщина та Болгарія виділяються як країни, де порівняно вища частка респондентів сприймає Україну не лише як партнера, а й як конкурента або навіть супротивника. Важливо, що навіть у цих випадках такі оцінки залишаються меншістю, однак вони є помітними у порівнянні з іншими країнами регіону та відображають складніші суспільні дискусії щодо війни, безпеки, міграції та економічних відносин.

    Так, у Польщі 14% опитаних назвали Україну конкурентом, а 9% — супротивником. В Угорщині ці показники становлять 5% і 25% відповідно, тоді як у Болгарії — 7% і 19%. Окрім того, саме в цих країнах, а також в Італії та Швейцарії, досить значною є частка тих, хто не має чітко сформованої думки щодо ролі України. Це може свідчити як про інформаційну неоднорідність, так і про політичну поляризацію суспільних оцінок зовнішньої політики.

    Окремим важливим елементом дослідження є оцінка ставлення європейців до Сполучених Штатів. Опитування демонструє помітне зниження рівня сприйняття США як союзника: лише 11% респондентів у Європі нині визначають США як союзника, що майже вдвічі менше порівняно з 2024 роком. Така динаміка відображає певне охолодження трансатлантичних настроїв у частині європейського суспільства та посилення дискусій про автономність європейської політики безпеки.

    Попри це, результати опитування показують, що ідея радикальної трансформації системи безпеки в Європі шляхом створення альтернативи НАТО не отримує масової підтримки. Більшість респондентів у різних країнах не підтримують ідею заміни Північноатлантичного альянсу виключно європейською оборонною структурою, що свідчить про збереження ключової ролі НАТО у безпековій архітектурі континенту.

    Водночас дослідження фіксує ще одну важливу тенденцію — зростання підтримки збільшення оборонних витрат у європейських країнах. На тлі триваючих безпекових викликів і війни Росії проти України дедалі більше громадян Європи виступають за посилення обороноздатності своїх держав. Це свідчить про поступове формування нового консенсусу щодо необхідності інвестицій у безпеку як ключового елементу стабільності.

    У підсумку результати опитування демонструють складну, але загалом позитивну динаміку сприйняття України в Європі. Попри наявність регіональних відмінностей і політичних нюансів, загальна тенденція свідчить про закріплення України як важливого партнера європейських держав у сфері безпеки, політики та стратегічної стабільності.

  • 115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    Росія продовжує масштабне нарощування військової інфраструктури поблизу кордонів країн НАТО та готує об’єкти, які потенційно зможуть прийняти понад 100 тисяч військовослужбовців. Такого висновку дійшли журналісти кількох провідних медіа Північної Європи та Балтії після аналізу супутникових знімків російських військових баз і консультацій із представниками оборонних структур та військовими експертами.

    Про це йдеться у спільному розслідуванні шведського телеканалу SVT, норвезької телерадіокомпанії NRK, данського мовника DR та естонського видання Delfi.

    Розслідування показало, що Росія активно модернізує та розширює військові об’єкти вздовж своїх західних і північно-західних кордонів. На супутникових знімках зафіксоване будівництво нових казарм, складів боєприпасів, ангарів для військової техніки, логістичних центрів, ремонтних майстерень та інших об’єктів військової інфраструктури. Аналітики наголошують, що масштаби робіт свідчать не про локальне оновлення існуючих баз, а про підготовку до розміщення значно більшої кількості особового складу та техніки.

    Особливу увагу журналісти приділили району Печенги, або Петсамо, який розташований у Мурманській області всього за десять кілометрів від кордону з Норвегією. Цей регіон має стратегічне значення для Росії, оскільки контролює вихід до Баренцевого моря та арктичний напрямок. Супутникові знімки демонструють появу нових казарм, розширення місць дислокації техніки та активне будівництво інфраструктури для розміщення додаткових підрозділів.

    За оцінками експертів, після завершення модернізації база в Печензі зможе прийняти близько 17 тисяч військовослужбовців. Для порівняння, раніше її можливості оцінювалися приблизно у 7 тисяч осіб. Таким чином, чисельність військового контингенту в районі може зрости більш ніж удвічі.

    Ще одним важливим напрямком стала Карелія. У Петрозаводську, що розташований неподалік кордону з Фінляндією, журналісти також зафіксували активне розширення військових об’єктів. Тут створюються нові місця для розміщення особового складу та техніки, що може свідчити про формування додаткових військових з’єднань після завершення будівельних робіт.

    Значні зміни відбуваються і в інших районах поблизу фінського кордону. У Сапьорному Ленінградської області зводяться нові об’єкти для військових частин, а в Лузі, яка вже давно є одним із ключових центрів підготовки та розміщення російських військ на західному напрямку, фіксується накопичення техніки та розширення інфраструктури.

    Окрему увагу дослідники звернули на населений пункт Кіріловське, розташований приблизно за 70 кілометрів від кордону з Фінляндією. Там споруджується абсолютно новий військовий комплекс, масштаби якого дозволяють говорити про довгострокові плани Кремля щодо посилення своєї присутності на кордонах із державами НАТО.

    Паралельно триває модернізація військових об’єктів у Кандалакші на узбережжі Білого моря. Цей район відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки російського Північного флоту та арктичних комунікацій. Згідно з аналізом супутникових знімків, існуюча база суттєво розширюється та отримує нові потужності для розміщення військ.

    Не менш важливим напрямком залишається Калінінградська область, яка фактично є російським військовим анклавом між Польщею та Литвою. У Балтійську журналісти зафіксували значне накопичення техніки та активізацію робіт на військових об’єктах. Експерти зазначають, що цей регіон має ключове значення для контролю над Балтійським морем та може відігравати важливу роль у потенційному конфлікті між Росією та НАТО.

    Командувач армії Фінляндії Пасі Вялімякі заявив журналістам, що після завершення розширення військової інфраструктури Росія може збільшити чисельність своїх військ поблизу фінського кордону приблизно до 80 тисяч осіб. До початку нинішньої модернізації там перебували близько 20 тисяч військових.

    Таким чином, йдеться про чотириразове збільшення угруповання на одному з ключових напрямків. Особливе занепокоєння Гельсінкі викликає те, що після вступу Фінляндії до НАТО у 2023 році спільний кордон між Альянсом і Росією збільшився більш ніж на 1300 кілометрів, що кардинально змінило безпекову ситуацію в регіоні.

    За оцінками авторів розслідування, нові та модернізовані військові об’єкти можуть забезпечити розміщення близько 115 тисяч російських військовослужбовців уздовж кордонів із країнами Північної Європи та Балтії. Така концентрація сил стане найбільшою на цьому напрямку за останні десятиліття.

    Керівник шведської військової розвідки MUST Томас Нільссон заявив, що подібні дії Росії необхідно сприймати максимально серйозно. За його словами, масштаби будівництва свідчать про підготовку не до демонстрації сили, а до створення реальних військових можливостей для потенційного протистояння з НАТО у майбутньому.

    Нільссон підкреслив, що створення інфраструктури такого рівня потребує багаторічного планування та значних фінансових ресурсів, а тому навряд чи може розглядатися як тимчасовий або символічний проєкт.

    Військові експерти вважають, що наразі Росія не має можливості повністю укомплектувати нові бази через війну проти України. Значна частина особового складу, техніки та ресурсів продовжує використовуватися на українському фронті. Проте ситуація може кардинально змінитися після завершення або заморожування бойових дій.

    Командувач сил НАТО у Балтії та Польщі генерал-майор Браян Нільссен зазначив, що поки Росія зосереджена на війні проти України, прямий ризик нападу на держави Альянсу залишається обмеженим. Водночас він наголосив, що будь-яка пауза у війні може дозволити Москві швидко перекинути значні сили на інші напрямки.

    Схожої оцінки дотримується і командувач норвезької армії Ейрік Крістофферсен. За його словами, якщо Росія реалізує плани щодо збільшення чисельності військ та завершить формування нових угруповань, рівень військової загрози для Норвегії та інших країн регіону суттєво зросте.

    На тлі цих процесів країни НАТО вже почали посилювати власну оборону. На початку 2026 року Велика Британія оголосила про подвоєння чисельності своїх військ у Норвегії для зміцнення оборони Арктики та стримування потенційних загроз з боку Росії. Норвезьке військове керівництво також заявляло, що не може повністю виключати сценарій майбутньої агресії Москви проти країн Альянсу.

    Аналітики наголошують, що нинішнє розширення російської військової інфраструктури відбувається на тлі найглибшої безпекової кризи в Європі з часів завершення Холодної війни. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО різко збільшило свою присутність на східному фланзі, а вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу фактично перетворив Балтійське море на один із ключових театрів потенційного протистояння між Росією та Заходом.

    Саме тому нові дані про розширення російських баз поблизу кордонів НАТО викликали серйозне занепокоєння серед військових і політичних кіл Північної Європи. Там дедалі частіше попереджають, що навіть якщо безпосередня загроза наразі залишається обмеженою через війну в Україні, підготовка Росії до можливих майбутніх конфліктів уже триває повним ходом.

  • У Швеції ексвійськового звинуватили у шпигунстві для РФ

    У Швеції ексвійськового звинуватили у шпигунстві для РФ

    У Швеції прокуратура висунула обвинувачення 34-річному чоловіку у спробі шпигунства на користь Російської Федерації, а також у причетності до окремого розслідування щодо змови з метою вбивства. Про це повідомляє шведське видання SVT із посиланням на заяву прокурора Матса Люнгквіста, який веде справу.

    За даними слідства, підозрюваний раніше проходив службу у Збройних силах Швеції та під час виконання службових обов’язків мав доступ до інформації з надзвичайно високим рівнем секретності. Саме цей доступ, як вважають правоохоронці, міг становити потенційну загрозу національній безпеці у випадку передачі даних іноземним спецслужбам.

    Шведська прокуратура стверджує, що у 2025 році чоловік здійснив поїздку до Москви, де, за версією слідства, зустрічався з представниками російських розвідувальних та безпекових структур. Офіційно деталі цих контактів не розкриваються. Правоохоронці не уточнюють, які саме матеріали або інформація могли обговорюватися під час цих зустрічей, посилаючись на обмеження, пов’язані з державною таємницею та інтересами слідства.

    Прокурор Матс Люнгквіст заявив, що через чутливий характер матеріалів розслідування значна частина інформації залишається засекреченою. За його словами, оприлюднення додаткових деталей могло б зашкодити слідчим діям та безпеці процесу.

    Окремо шведська прокуратура підтвердила, що паралельно триває інше кримінальне провадження, у межах якого цього ж чоловіка підозрюють у змові з метою вбивства. Наразі не розкривається, хто саме міг бути потенційною жертвою, а також за яких обставин могла плануватися ймовірна змова.

    Слідчі органи не коментують, чи існує прямий зв’язок між справою про шпигунство та справою про підготовку вбивства. Водночас неофіційно припускається, що обидва епізоди можуть бути частиною ширшого розслідування, пов’язаного з діяльністю іноземних розвідувальних структур на території Швеції.

    Правоохоронці наголошують, що справа є комплексною і стосується питань національної безпеки. Саме тому частина матеріалів, включно з деталями доказової бази, залишається засекреченою.

    Цей випадок став черговим у низці резонансних розслідувань у Європі, пов’язаних із підозрами у шпигунській діяльності на користь Росії. Останніми місяцями низка європейських країн повідомляла про затримання або екстрадицію осіб, яких підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами. Зокрема, наприкінці травня у Польщі було затримано працівника оборонного підприємства за підозрою у шпигунстві, а в Іспанії українця, якого підозрюють у подібній діяльності, екстрадували до Німеччини.

    Шведська справа наразі перебуває на стадії судового розгляду, і остаточні висновки щодо вини обвинуваченого має встановити суд. У разі доведення провини чоловіку може загрожувати тривале позбавлення волі відповідно до шведського законодавства про злочини проти державної безпеки.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • Зеленський отримав особливий прийом у Британії: король Чарльз III запросив до Віндзора

    Зеленський отримав особливий прийом у Британії: король Чарльз III запросив до Віндзора

    Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із королем Великої Британії Чарльзом III під час робочого візиту до Сполученого Королівства. Аудієнція відбулася 8 червня у Віндзорському палаці та стала черговим символом міцної підтримки України з боку британської королівської родини на тлі триваючої російської агресії.

    Про зустріч глава держави повідомив у своїх офіційних соціальних мережах. Президент подякував монарху за постійну підтримку українського народу та наголосив на особливій ролі Великої Британії серед міжнародних партнерів України.

    «Як завжди, хороша аудієнція у Короля Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Чарльза III. Дякую Його Величності, народові та всьому Сполученому Королівству за непохитну підтримку наших людей», – написав Зеленський.

    Зустріч відбулася на завершення насиченої програми президента України у Лондоні. Напередодні Володимир Зеленський провів серію важливих переговорів із прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.

    Головною темою переговорів залишалися питання військової допомоги Україні, посилення санкційного тиску на Росію, підтримка української оборонної промисловості та пошук шляхів досягнення справедливого й стійкого миру.

    За підсумками лондонських консультацій лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та України підтвердили спільну позицію щодо необхідності продовження підтримки Києва та окреслили ключові умови для майбутнього мирного врегулювання.

    Зустріч Зеленського з Чарльзом III стала черговим підтвердженням особливих відносин між Україною та Великою Британією. Від початку повномасштабного вторгнення Росії король неодноразово висловлював підтримку українцям, приймав українських військових, представників гуманітарних організацій та особисто зустрічався з Володимиром Зеленським.

    Після сходження на престол у 2022 році Чарльз III зберіг курс підтримки України, який раніше демонструвала королівська родина. Монарх регулярно наголошує на необхідності допомоги українському народу та висловлює співчуття жертвам російської агресії.

    Політичні оглядачі зазначають, що хоча британський монарх не бере участі у формуванні зовнішньої політики уряду, подібні аудієнції мають велике символічне значення. Вони демонструють стабільність підтримки України з боку британських інституцій незалежно від змін у політичному керівництві країни.

    Особливого значення нинішня зустріч набуває на тлі складної міжнародної ситуації та активізації дипломатичних зусиль щодо завершення війни. Лондон залишається одним із ключових союзників Києва як у військовій, так і в політичній площині.

    Велика Британія входить до числа найбільших донорів військової допомоги Україні та бере активну участь у підготовці українських військовослужбовців, постачанні сучасного озброєння, посиленні санкцій проти Росії та підтримці української економіки.

    Крім того, британська сторона продовжує підтримувати євроатлантичні прагнення України та її інтеграцію до західних безпекових структур.

    Візит Зеленського до Великої Британії вкотре засвідчив, що українське питання залишається одним із пріоритетів європейської політики. А зустріч із Чарльзом III стала ще одним знаком того, що підтримка України у Британії виходить далеко за межі урядових рішень і має широку суспільну та символічну основу.

    На тлі триваючої війни та дипломатичних переговорів навколо майбутнього миру такі контакти залишаються важливим елементом міжнародної підтримки України та сигналом про збереження єдності західних союзників навколо українського питання.

  • «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    Світ переживає одну з найнебезпечніших криз сучасної епохи, а зростання насильства, воєн, суспільної поляризації та взаємної недовіри ставить під загрозу майбутнє людства. Із таким попередженням виступив Папа Римський Лев XIV під час офіційного візиту до Іспанії, де звернувся до депутатів парламенту та представників політичних еліт країни.

    Промова понтифіка пролунала на тлі загострення низки міжнародних конфліктів, зокрема війни Росії проти України, нестабільності на Близькому Сході та посилення глобальних міграційних криз. За словами глави Католицької церкви, сучасний світ дедалі більше занурюється у духовну та культурну кризу, яка проявляється через агресію, нетерпимість і втрату довіри між людьми та державами.

    Лев XIV наголосив, що людство стикається з викликами, які неможливо подолати виключно військовими методами. Він застеріг політиків від надмірної віри у силу зброї та закликав повернутися до дипломатії як основного інструменту вирішення міжнародних конфліктів.

    «Світ переживає глибоку духовну та культурну кризу, що проявляється в численних формах насильства, поляризації та взаємної недовіри. Зброя може нав’язати тимчасове мовчання, але вона ніколи не зможе побудувати справжній та тривалий мир», – заявив понтифік.

    Особливу увагу глава Ватикану приділив стрімкому зростанню військових бюджетів у країнах Європи. На його переконання, нинішня тенденція до нарощування озброєнь не гарантує безпеки та не усуває корінних причин конфліктів.

    Папа Римський закликав світових лідерів переосмислити свої пріоритети та спрямувати більше ресурсів на гуманітарну допомогу, підтримку цивільного населення та розвиток міжнародного діалогу. Він наголосив, що світова спільнота має не лише реагувати на наслідки воєн і криз, а й усувати їхні першопричини.

    У своїй промові Лев XIV окремо торкнувся проблеми вимушеної міграції, яка останніми роками стала одним із найсерйозніших викликів для багатьох держав. За оцінками міжнародних організацій, кількість людей, які були змушені залишити свої домівки через війни, переслідування або гуманітарні катастрофи, продовжує зростати.

    Понтифік назвав три головні причини сучасних міграційних хвиль: війни та збройні конфлікти, хронічну бідність і економічну нерівність, а також наслідки глобальної зміни клімату.

    На його думку, держави повинні працювати над довгостроковими рішеннями, які дозволять людям залишатися у своїх країнах, а не шукати безпечного життя за кордоном.

    Виступ Лева XIV відбувся в період, коли питання війни в Україні продовжує залишатися одним із ключових у міжнародному порядку денному. Від початку свого понтифікату новий Папа неодноразово висловлював підтримку українському народу та закликав до припинення бойових дій.

    Нещодавно понтифік засудив масовані російські удари по українських містах і заявив, що війна не здатна вирішити жодної проблеми, натомість лише множить людські страждання. Після чергових атак Росії він закликав Москву повернутися до переговорного процесу та шукати політичні шляхи врегулювання конфлікту.

    Окрім України, Лев XIV згадав і про інші гарячі точки світу, зокрема напружену ситуацію навколо Ірану та тривалий конфлікт у секторі Гази. За його словами, всі сторони міжнародних протистоянь мають усвідомити, що жодна військова перемога не може замінити справедливий мир.

    Аналітики звертають увагу, що останні заяви понтифіка свідчать про формування нового акценту у зовнішньополітичній позиції Ватикану. Лев XIV дедалі частіше порушує не лише релігійні або моральні питання, а й глобальні проблеми безпеки, міжнародної політики та гуманітарних криз.

    Експерти також відзначають символічність того, що така заява пролунала саме в парламенті Іспанії — однієї з країн Європейського Союзу, яка активно бере участь у дискусіях щодо майбутньої архітектури європейської безпеки та оборони.

    Промова понтифіка стала черговим нагадуванням про те, що світ вступає у період масштабних геополітичних змін. На тлі воєн, економічної нестабільності та міграційних криз дедалі більше міжнародних лідерів закликають до пошуку нових механізмів співпраці між державами.

    Сам Лев XIV переконаний: без відновлення довіри, поваги до людської гідності та готовності до діалогу жодна країна не зможе почуватися по-справжньому безпечною. Саме тому він закликав політиків у всьому світі зробити ставку не на силу зброї, а на силу дипломатії та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

  • «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно втрутився у гучну дискусію навколо можливого позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Польський дипломат нагадав, що серед кавалерів цієї відзнаки досі залишається колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, якого в Європі давно критикують за багаторічну співпрацю з Кремлем та особисту близькість до російського диктатора Володимира Путіна.

    Свою заяву Сікорський оприлюднив у соціальній мережі X на тлі політичної дискусії, яка триває у Польщі після рішення президента України присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА». Саме цей крок викликав різку реакцію частини польського політикуму та став причиною нової хвилі суперечок між Києвом і Варшавою.

    Глава польської дипломатії заявив, що сподівається на виважене рішення керівництва Польщі щодо цього питання.

    «Сподіваюся, що після рішень капітули та президента Кароля Навроцького не буде так, що колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, який бере від Путіна гроші, буде й надалі кавалером ордена Білого Орла, а той, хто бореться з Путіним, буде його позбавлений», — наголосив Сікорський.

    Заява міністра стала одним із найгучніших коментарів польської влади щодо конфлікту, який останніми тижнями розгорнувся навколо історичної пам’яті та українсько-польських відносин.

    Причиною суперечки став указ президента Володимира Зеленського від 26 травня 2026 року про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА». Рішення викликало критику серед польських консервативних і правих політиків, які традиційно негативно ставляться до діяльності Української повстанської армії через події Волинської трагедії.

    Особливо жорстко відреагував президент Польщі Кароль Навроцький, який заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Республіки Польща. Саме ці заяви стали поштовхом до масштабної політичної дискусії як у Польщі, так і в Україні.

    На цьому тлі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск зайняв значно стриманішу позицію. Він неодноразово закликав Варшаву та Київ уникати емоційних рішень і наголошував, що конфлікти навколо історичних питань можуть бути використані Росією для послаблення союзницьких відносин між двома країнами.

    8 червня Туск звернувся безпосередньо до Володимира Зеленського та Кароля Навроцького із закликом провести відкритий і чесний діалог. Польський прем’єр підкреслив, що конфронтація між Києвом та Варшавою відповідає насамперед інтересам Кремля.

    Сікорський фактично підтримав цю лінію, нагадавши про постать Герхарда Шредера. Колишній канцлер Німеччини очолював уряд ФРН у 1998–2005 роках, однак після завершення політичної кар’єри став одним із найвідоміших західних політиків, пов’язаних із російськими державними енергетичними компаніями.

    Після відставки Шредер працював у структурах «Газпрому», входив до керівних органів російських енергетичних проєктів, зокрема «Північного потоку», та підтримував особисті дружні стосунки з Володимиром Путіним. Після анексії Криму у 2014 році він продовжив співпрацю з російськими компаніями, а після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зазнав різкої критики з боку німецьких та європейських політиків.

    На думку багатьох експертів, саме приклад Шредера став для Сікорського аргументом у дискусії про критерії присудження та збереження державних нагород.

    Орден Білого Орла є найвищою державною нагородою Польщі та однією з найстаріших відзнак Європи. Його вручають за видатні заслуги перед польською державою та народом. Серед кавалерів ордена є президенти, монархи, державні діячі та міжнародні лідери. Володимир Зеленський отримав цю нагороду як один із символів польсько-українського партнерства після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішню суперечку, значна частина польського політикуму виступає за збереження стратегічного партнерства з Україною. Спікер Сейму Влодзімеж Чажастий раніше заявляв, що інтереси Польщі вимагають підтримки добрих відносин із Києвом навіть за наявності історичних суперечностей.

    Політичні оглядачі зазначають, що питання УПА залишається одним із найчутливіших у польсько-українських відносинах. Водночас нинішня дискусія відбувається на тлі війни Росії проти України, коли Варшава залишається одним із ключових союзників Києва в Європі.

    Саме тому слова Радослава Сікорського про те, що не можна ставити в один ряд людину, яка веде боротьбу проти російської агресії, та політика, якого звинувачують у багаторічній співпраці з Кремлем, уже стали однією з найобговорюваніших політичних заяв дня в Польщі.

  • Стубб про війну: 7 аргументів, чому Україна зараз у сильнішій позиції

    Стубб про війну: 7 аргументів, чому Україна зараз у сильнішій позиції

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна зараз перебуває у найбільш сильній військовій позиції з початку повномасштабного вторгнення Росії. Про це він сказав в інтерв’ю швейцарському виданню NZZ, коментуючи перебіг війни, співвідношення втрат сторін та загальні стратегічні тенденції на фронті.

    За словами Стубба, війну можна умовно поділити на три етапи: перший рік став періодом виживання для України, наступні роки — етапом стійкості, а нинішній період він описує як фазу «математичної війни», у якій вирішальними стають ресурси, темпи втрат, здатність до мобілізації та промислове виробництво озброєнь.

    Одним із ключових аргументів він назвав співвідношення втрат і поповнення армій. Стубб стверджує, що щомісячні втрати російської сторони можуть сягати приблизно 35 тисяч осіб убитими та пораненими, тоді як Росія, за його оцінками, здатна вербувати близько 27 тисяч нових військових щомісяця. На його думку, це створює довгостроковий дефіцит людського ресурсу для російської армії.

    Окремо він звернув увагу на зміну співвідношення втрат на полі бою. Якщо раніше, за його словами, воно становило приблизно 1 до 3 на користь України, то зараз може досягати 1 до 8. Стубб пов’язує це з трансформацією характеру бойових дій і зростаючою роллю технологій, які мінімізують прямі зіткнення піхоти та підсилюють значення дистанційного ураження.

    Ще одним важливим фактором президент Фінляндії назвав домінування безпілотних систем та ракетного озброєння. За його словами, до 95% втрат на фронті сьогодні спричинені саме ударами дронів і ракет, тоді як класичні бойові зіткнення «на короткій дистанції» поступово скорочуються. Це, на його думку, означає фундаментальну зміну самої природи сучасної війни.

    Стубб також описав ситуацію на окремих ділянках фронту як формування так званих «зон смерті» завширшки 20–40 кілометрів, де виживання для будь-яких підрозділів є вкрай низьким. Він зазначив, що в таких зонах російські сили часто використовують малі групи штурму, тоді як українська армія застосовує інші тактичні підходи, зосереджені на дистанційному ураженні.

    Ще одним аргументом він назвав зростання ролі дронових і ракетних атак у глибині територій. За його словами, у березні Україна вперше змогла завдати більшої кількості ударів по території Росії, ніж російська система ППО змогла перехопити. Він також наголосив на масштабному розвитку українського виробництва безпілотників, яке, за прогнозами, може сягнути до 10 мільйонів одиниць на рік.

    Окремо Стубб звернув увагу на зміну оперативної ситуації на фронті. Він заявив, що у квітні Україна вперше за тривалий час змогла повернути більше територій, ніж втратила, що може свідчити про поступову зміну балансу сил у локальних операціях.

    Водночас він зазначив, що Росія стикається не лише з військовими, а й із внутрішніми обмеженнями, включно з економічним тиском, інформаційним контролем та обмеженням доступу населення до зовнішніх джерел інформації. За його словами, це впливає на суспільні настрої, і значна частина російського населення, за його оцінкою, не підтримує війну.

    Окремо президент Фінляндії прокоментував безпекові ризики для Європи після завершення війни. Він висловив скепсис щодо можливості прямого військового тестування статті 5 НАТО з боку Росії, аргументуючи це тим, що Кремль не зміг досягти своїх цілей в Україні навіть за кілька років повномасштабної війни.

    Водночас він визнав, що Росія може продовжувати використовувати гібридні методи впливу, включно з кібератаками та диверсіями, однак не прогнозує прямої військової ескалації проти Альянсу. Стубб закликав суспільства Європи зберігати спокій і орієнтуватися на дані розвідок, які, за його словами, не свідчать про підготовку Росії до великої війни проти НАТО.

    Окремий блок заяв стосувався можливих переговорів із Росією. Стубб наголосив, що діалог можливий лише тоді, коли Москва перебуває у слабшій позиції, і що такі процеси мають відбуватися у координації зі США. Водночас він підкреслив, що Європа повинна активніше формувати власну зовнішньополітичну лінію.

    Він запропонував поетапну модель потенційних переговорів: спершу на рівні Європейського Союзу, далі у форматі E3 за участі Франції, Німеччини та Великої Британії, і лише потім — розширені міжнародні майданчики. За його словами, це дозволило б Європі діяти більш узгоджено та впевнено у відносинах із Росією.

    Таким чином, заяви Стубба фактично окреслюють бачення війни як затяжного технологічного та ресурсного протистояння, у якому, на його думку, Україна поступово зміцнює свої позиції завдяки поєднанню людського ресурсу, міжнародної підтримки та розвитку сучасних оборонних технологій.

  • Україна та Європа узгоджують позиції: Зеленський прибув до Лондона

    Україна та Європа узгоджують позиції: Зеленський прибув до Лондона

    Президент України Володимир Зеленський прибув до Великої Британії з офіційним візитом, у межах якого заплановано низку двосторонніх і багатосторонніх переговорів із ключовими європейськими союзниками України. Візит відбувається на тлі активної дипломатичної взаємодії Києва з партнерами щодо безпекових гарантій, військової підтримки та координації політики щодо подальшого перебігу війни.

    Як повідомив сам президент у соціальних мережах, у Лондоні передбачена його зустріч із прем’єр-міністром Великої Британії Кір Стармер, а також участь у форматі переговорів E3+Україна, до якого входять лідери трьох провідних європейських держав — президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та британський прем’єр. Цей формат розглядається як один із ключових майданчиків координації позицій Європи та України щодо безпеки на континенті та майбутніх дипломатичних процесів.

    За словами Зеленського, підготовка до зустрічей тривала заздалегідь на рівні урядових команд, які опрацювали порядок денний і погодили низку стратегічних питань, що потребують політичних рішень лідерів. Йдеться про теми, пов’язані з подальшою підтримкою України, посиленням оборонної співпраці, а також узгодженням спільних підходів до міжнародної дипломатії в умовах триваючої війни.

    Президент підкреслив, що одним із ключових меседжів української сторони є необхідність посилення ролі Європи у всіх процесах, пов’язаних із можливими переговорами щодо завершення війни. За його словами, Європа має бути не спостерігачем, а активним учасником і повноцінним партнером у формуванні майбутніх безпекових рішень, які визначатимуть архітектуру стабільності на континенті.

    Окремо у межах візиту запланована аудієнція Володимира Зеленського з королем Великої Британії Чарльз III, яка має відбутися 8 червня. Очікується, що під час зустрічі сторони обговорять питання міжнародної підтримки України, гуманітарної ситуації, а також довгострокового партнерства між двома країнами.

    Візит українського президента до Лондона відбувається в умовах інтенсивної дипломатичної активності України на європейському напрямку, де останніми місяцями суттєво посилилася координація між Києвом та ключовими столицями ЄС і Великої Британії. Аналітики відзначають, що формат E3+Україна поступово набуває більшої ваги як інструмент узгодження позицій щодо безпекової політики, санкційного тиску на Росію та довгострокових гарантій безпеки для України.

    Таким чином, нинішній візит розглядається як частина ширшої дипломатичної стратегії Києва, спрямованої на зміцнення єдності європейських партнерів та формування спільного підходу до майбутніх переговорних процесів і післявоєнного устрою безпеки в Європі.

  • Франція зробить Україну головною темою військового параду 14 липня

    Франція зробить Україну головною темою військового параду 14 липня

    Традиційний військовий парад у Франції з нагоди Дня взяття Бастилії цього року матиме особливий політичний та символічний зміст. Урочистості, які відбудуться 14 липня на Єлисейських полях у Парижі, будуть значною мірою присвячені демонстрації підтримки України у війні проти Росії, а також готовності Франції та її союзників продовжувати зміцнювати обороноздатність Європи на тлі найсерйознішої безпекової кризи на континенті з часів Другої світової війни. За інформацією французьких ЗМІ, цьогорічний захід стане одним із наймасштабніших за останні роки і водночас перетвориться на потужний політичний сигнал як для союзників Києва, так і для Москви. Про це повідомляє Le Figaro.

    За даними видання, французький Генеральний штаб готував концепцію майбутнього параду з урахуванням кардинальних змін у системі європейської безпеки, які сталися після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Якщо раніше День взяття Бастилії був насамперед демонстрацією військових традицій Французької Республіки та святом національної єдності, то нині він дедалі більше набуває геополітичного значення. У Парижі прагнуть використати одну з найвідоміших державних церемоній країни для того, щоб продемонструвати як французькому суспільству, так і міжнародній спільноті, що Франція залишається відданою підтримці України та готова брати активну участь у забезпеченні безпеки Європи.

    Очікується, що цьогорічний парад стане одним із найбільших за масштабом за останнє десятиліття. У ньому візьмуть участь близько десяти тисяч військовослужбовців різних родів військ, включно із сухопутними силами, військово-повітряними силами, військово-морським флотом, підрозділами спеціального призначення та військовою жандармерією. Французьке військове командування також ухвалило рішення суттєво збільшити кількість залученої важкої техніки та авіації. За попередніми оцінками, число бойових машин, бронетехніки та літаків, які братимуть участь у демонстрації, буде приблизно на третину більшим, ніж торік.

    У французькому оборонному відомстві не приховують, що одним із завдань параду стане демонстрація результатів масштабної програми модернізації та переозброєння армії, яка була прискорена після початку війни в Україні. За останні роки Франція значно збільшила оборонний бюджет, інвестувала мільярди євро у розвиток сучасних озброєнь та переглянула власні військові доктрини. Париж дедалі активніше позиціонує себе як одного з головних гарантів європейської безпеки в умовах зростаючої нестабільності.

    Особливого значення заходу додає той факт, що цей парад може стати останнім за президентства Еммануеля Макрона. Саме Макрон протягом останніх років став одним із найпомітніших європейських лідерів у питаннях підтримки України. Його позиція щодо війни пройшла помітну еволюцію: від спроб підтримувати діалог із Кремлем на початкових етапах конфлікту до дедалі жорсткіших заяв про необхідність забезпечити перемогу України та не допустити стратегічної поразки Європи.

    Останніми місяцями французький президент неодноразово наголошував, що майбутнє безпеки Європи безпосередньо залежить від результату війни в Україні. Саме тому Париж активно підтримує Київ постачанням озброєння, навчанням українських військових, фінансовою допомогою та дипломатичними зусиллями на міжнародній арені. Відтак цьогорічний парад багато хто розглядає як своєрідне підсумкове політичне послання Макрона щодо його бачення ролі Франції у новій архітектурі європейської безпеки.

    Найбільш символічним елементом святкування має стати демонстрація українсько-французького військового партнерства у повітрі над Парижем. За інформацією Le Figaro, під час авіаційної частини параду над Єлисейськими полями пролетять два винищувачі Mirage 2000, один із яких пілотуватиме французький льотчик, а інший — український пілот. Така участь українського військового стане безпрецедентною демонстрацією співпраці між двома країнами та ще одним свідченням поглиблення військових зв’язків між Парижем і Києвом.

    Особливу увагу привертає інформація про те, що один із винищувачів буде спеціально оформлений у синьо-жовтих кольорах українського прапора. Для французької військової традиції такі символічні жести є доволі рідкісними, тому ця деталь уже викликала значний резонанс у французьких та міжнародних медіа. Фактично йдеться про публічну демонстрацію солідарності з Україною перед багатомільйонною телевізійною аудиторією по всьому світу.

    Не менш важливим стане і склад учасників параду. На Єлисейських полях пройдуть підрозділи французької армії, які останніми роками виконували завдання на східному фланзі НАТО. Йдеться про військових, які були розгорнуті в Естонії, Польщі та Румунії. Після початку повномасштабної війни саме ці держави стали ключовими елементами системи стримування Росії на східних рубежах Альянсу.

    Участь цих підрозділів покликана продемонструвати, що Франція не лише декларує підтримку союзників, а й реально бере участь у зміцненні колективної оборони НАТО. Париж прагне підкреслити свою роль як одного з провідних військових центрів Європи та показати готовність до швидкого реагування на будь-які загрози безпеці континенту.

    На тлі війни Росії проти України цьогорічний парад виходить далеко за межі традиційної військової церемонії. Він фактично стає політичним маніфестом сучасної Франції, яка прагне поєднати власні історичні традиції з новими геополітичними реаліями. Символічна участь українського пілота, синьо-жовтий винищувач над Парижем, збільшена кількість військової техніки та присутність підрозділів зі східного флангу НАТО мають сформувати єдине послання: Європа продовжує підтримувати Україну і розглядає її боротьбу як частину ширшої боротьби за безпеку та стабільність на всьому континенті.

    Для Києва така демонстрація підтримки є важливою не лише з військового чи дипломатичного погляду, а й із символічного. У час, коли війна триває вже четвертий рік, а питання довгострокової допомоги Україні дедалі частіше стає предметом політичних дискусій у західних країнах, публічні жести підтримки з боку провідних європейських держав набувають особливого значення. Саме тому майбутній парад у Парижі вже зараз називають одним із найпроукраїнськіших військових заходів, які будь-коли проводилися у Франції.