Govoritinfo.com

Позначка: ЄС

  • Україна може отримати 6,6 млрд євро від ЄС, але Польща виступила проти нового плану

    Україна може отримати 6,6 млрд євро від ЄС, але Польща виступила проти нового плану

    У Європейському Союзі тривають складні переговори щодо подальшого використання мільярдів євро, призначених для підтримки України. Після того як Угорщина припинила блокування частини рішень, на рахунках Європейського фонду миру залишаються близько 6,6 млрд євро. Саме ці кошти стали предметом гострої дискусії між країнами-членами ЄС, оскільки частина держав виступає за їх негайне спрямування на допомогу Україні, тоді як інші вимагають компенсації за вже надану військову підтримку.

    Про це повідомляє польське видання RMF24 із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів між європейськими урядами.

    Суперечка виникла навколо механізму роботи Європейського фонду миру — спеціального інструменту ЄС, створеного для фінансування військової підтримки партнерських держав та компенсації країнам-членам витрат на передане озброєння. Від початку повномасштабної війни Росії проти України саме через цей механізм країни Євросоюзу отримували часткове відшкодування за зброю, боєприпаси та військову техніку, які передавали українським Силам оборони.

    Протягом останніх років фонд став одним із головних фінансових інструментів військової підтримки України. Завдяки йому країни ЄС могли оперативно постачати Києву озброєння, розраховуючи на подальше повернення частини витрачених коштів із загальноєвропейського бюджету.

    Однак із часом масштаби допомоги значно зросли. За даними джерел RMF24, загальний обсяг витрат країн Євросоюзу, які претендують на компенсацію через механізм фонду, вже досяг приблизно 43 млрд євро. Це значно перевищує наявні фінансові ресурси, тому повністю компенсувати всі витрати фактично неможливо.

    Саме через це між країнами-членами виникли серйозні розбіжності щодо того, як розпорядитися доступними 6,6 млрд євро.

    Найактивніше за отримання компенсацій виступає Польща. Варшава вважає, що правила фонду мають виконуватися в повному обсязі, а держави, які передали Україні значні обсяги військової допомоги, повинні отримати передбачені механізмом виплати.

    За оцінками польської сторони, йдеться приблизно про 2 млрд злотих, або близько 450 млн євро, які Польща розраховує отримати як компенсацію за вже передане українській армії озброєння.

    Заступник міністра оборони Польщі Томчик Цезари наголосив, що Варшава не підтримує спроби переглянути правила після того, як країни вже виконали свої зобов’язання та здійснили поставки.

    Польська влада переконана, що зміна механізму компенсацій заднім числом може створити небезпечний прецедент для всієї системи європейської співпраці. На думку Варшави, країни-члени ухвалювали рішення про передачу зброї, спираючись на діючі правила, тому їх перегляд після фактичного надання допомоги підриває довіру до спільних фінансових механізмів Євросоюзу.

    У Польщі також наголошують, що питання компенсацій безпосередньо пов’язане з можливостями подальшої військової підтримки України. Чим більше коштів буде повернуто країнам-доноркам, тим більше ресурсів вони зможуть спрямувати на нові закупівлі озброєння та модернізацію власних арсеналів.

    Подібної позиції дотримуються й деякі інші країни Центральної Європи. Зокрема, серед держав, які виступають за максимальне відшкодування витрат, згадують Словаччину та окремих інших учасників фонду.

    Водночас Німеччина пропонує інший підхід. У Берліні вважають, що нинішня безпекова ситуація вимагає концентрації ресурсів не на поверненні коштів до національних бюджетів, а на подальшому зміцненні обороноздатності України.

    Представники німецького уряду наголошують, що головною метою Європейського фонду миру має залишатися підтримка Києва в умовах триваючої війни. Саме тому, на думку Берліна, доступні 6,6 млрд євро доцільніше спрямувати на закупівлю нового озброєння, боєприпасів, систем протиповітряної оборони та іншої військової техніки для українських сил.

    У Німеччині також звертають увагу на те, що країна залишається одним із найбільших донорів України серед усіх держав Європейського Союзу. За останні роки Берлін виділив мільярди євро на військову, гуманітарну та фінансову підтримку Києва, тому питання повернення кількох сотень мільйонів євро не розглядається як критичне.

    Німецьку позицію підтримує низка країн Північної Європи. Скандинавські держави вважають, що доступні ресурси необхідно використовувати максимально ефективно саме для допомоги Україні, оскільки ситуація на фронті залишається складною, а потреба в сучасному озброєнні залишається надзвичайно високою.

    Франція займає більш збалансовану позицію. Париж загалом підтримує продовження фінансування військової допомоги Україні, однак водночас прагне забезпечити додаткові стимули для європейської оборонної промисловості.

    Французька сторона наполягає, що значна частина майбутніх закупівель повинна здійснюватися у виробників із країн Європейського Союзу. На думку Парижа, це дозволить не лише підтримати Україну, а й прискорити розвиток європейського оборонно-промислового комплексу, який останніми роками активно нарощує виробничі потужності через зростання безпекових загроз.

    Дискусія навколо коштів фонду демонструє ширшу проблему, з якою стикається Євросоюз у процесі довгострокової підтримки України. Після більш ніж чотирьох років масштабної допомоги дедалі гостріше постає питання про те, як забезпечити стабільне фінансування військових поставок та водночас врахувати інтереси країн-донорів.

    Попри суперечки щодо механізмів розподілу коштів, більшість країн ЄС продовжують підтримувати необхідність подальшої допомоги Україні. Розбіжності стосуються переважно фінансових процедур та пріоритетів використання наявних ресурсів, а не самої підтримки Києва.

    Очікується, що найближчими тижнями питання буде предметом інтенсивних консультацій між представниками держав-членів Євросоюзу. Спочатку переговори проходитимуть на технічному рівні, після чого рішення можуть винести на розгляд послів країн ЄС та профільних міністрів.

    Від результатів цих переговорів залежатиме не лише доля 6,6 млрд євро, а й подальша модель фінансування військової допомоги Україні. Якщо сторони досягнуть компромісу, Київ може отримати додаткові ресурси для закупівлі озброєння та зміцнення обороноздатності. Якщо ж розбіжності збережуться, процес розподілу коштів ризикує затягнутися, що може вплинути на темпи реалізації окремих програм підтримки.

    На тлі цих дискусій європейські країни продовжують оголошувати про нові пакети допомоги Україні. Зокрема, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус раніше повідомив про намір Берліна виділити додаткові 300 млн євро на підтримку чеської ініціативи із закупівлі артилерійських боєприпасів для української армії. Це свідчить про те, що навіть на тлі внутрішніх суперечок у Євросоюзі підтримка України залишається одним із ключових напрямків європейської безпекової політики.

  • Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Більшість громадян європейських країн сприймають Україну як необхідного партнера, з яким слід розвивати стратегічну співпрацю, а в окремих державах рівень підтримки України як союзника, що поділяє спільні цінності та інтереси, є ще вищим. Такі дані містяться в останньому загальноєвропейському дослідженні Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations), яке фіксує не лише поточний рівень сприйняття України в ЄС та інших європейських країнах, а й загальні тенденції трансформації політичних і безпекових уявлень європейців на тлі війни Росії проти України та змін у глобальній системі безпеки.

    Згідно з результатами опитування, у більшості країн, охоплених дослідженням, домінує уявлення про Україну як про «необхідного партнера», співпраця з яким має стратегічне значення. Такий варіант відповіді став найпоширенішим і в середньому перевищує позначку у 30% респондентів у більшості держав. Це свідчить про те, що для значної частини європейського суспільства Україна вже не сприймається як периферійний гравець або виключно об’єкт зовнішньої політики, а радше як важливий елемент європейської безпекової та політичної архітектури, з яким необхідно будувати довгострокові відносини.

    Водночас у низці країн простежується ще глибше позитивне сприйняття України. У цих державах значна частка опитаних характеризує Україну як союзника — країну, яка поділяє спільні цінності, інтереси та стратегічні орієнтири. Найвищі показники такого сприйняття зафіксовані у Швеції, де 52% респондентів назвали Україну союзником, у Великій Британії — 46%, а також у Данії — 45%. У цих країнах частка тих, хто сприймає Україну саме як союзника, перевищує або зрівнюється з часткою тих, хто бачить її лише як партнера, що свідчить про більш глибоку політичну та суспільну інтеграцію України в уявлення про європейську безпеку.

    Подібні тенденції також спостерігаються в Нідерландах, Португалії та Естонії, де Україна дедалі частіше розглядається не лише як партнер у сфері безпеки, а як держава, з якою поділяють спільні інтереси у протистоянні загрозам європейській стабільності. Це відображає зміну сприйняття України в частині європейського суспільства — від країни, що потребує підтримки, до рівноправного учасника спільного безпекового простору.

    Водночас дослідження фіксує і більш суперечливі або неоднозначні настрої в окремих державах Центральної та Південно-Східної Європи. Польща, Угорщина та Болгарія виділяються як країни, де порівняно вища частка респондентів сприймає Україну не лише як партнера, а й як конкурента або навіть супротивника. Важливо, що навіть у цих випадках такі оцінки залишаються меншістю, однак вони є помітними у порівнянні з іншими країнами регіону та відображають складніші суспільні дискусії щодо війни, безпеки, міграції та економічних відносин.

    Так, у Польщі 14% опитаних назвали Україну конкурентом, а 9% — супротивником. В Угорщині ці показники становлять 5% і 25% відповідно, тоді як у Болгарії — 7% і 19%. Окрім того, саме в цих країнах, а також в Італії та Швейцарії, досить значною є частка тих, хто не має чітко сформованої думки щодо ролі України. Це може свідчити як про інформаційну неоднорідність, так і про політичну поляризацію суспільних оцінок зовнішньої політики.

    Окремим важливим елементом дослідження є оцінка ставлення європейців до Сполучених Штатів. Опитування демонструє помітне зниження рівня сприйняття США як союзника: лише 11% респондентів у Європі нині визначають США як союзника, що майже вдвічі менше порівняно з 2024 роком. Така динаміка відображає певне охолодження трансатлантичних настроїв у частині європейського суспільства та посилення дискусій про автономність європейської політики безпеки.

    Попри це, результати опитування показують, що ідея радикальної трансформації системи безпеки в Європі шляхом створення альтернативи НАТО не отримує масової підтримки. Більшість респондентів у різних країнах не підтримують ідею заміни Північноатлантичного альянсу виключно європейською оборонною структурою, що свідчить про збереження ключової ролі НАТО у безпековій архітектурі континенту.

    Водночас дослідження фіксує ще одну важливу тенденцію — зростання підтримки збільшення оборонних витрат у європейських країнах. На тлі триваючих безпекових викликів і війни Росії проти України дедалі більше громадян Європи виступають за посилення обороноздатності своїх держав. Це свідчить про поступове формування нового консенсусу щодо необхідності інвестицій у безпеку як ключового елементу стабільності.

    У підсумку результати опитування демонструють складну, але загалом позитивну динаміку сприйняття України в Європі. Попри наявність регіональних відмінностей і політичних нюансів, загальна тенденція свідчить про закріплення України як важливого партнера європейських держав у сфері безпеки, політики та стратегічної стабільності.

  • Рада наростила оборонний бюджет-2026 на 1,5 трлн грн

    Рада наростила оборонний бюджет-2026 на 1,5 трлн грн

    Верховна Рада України підтримала у другому читанні законопроєкт №15224 про внесення змін до державного бюджету на 2026 рік, яким передбачено суттєве збільшення видатків на сектор безпеки та оборони. За відповідне рішення проголосували 242 народні депутати, повідомив парламентар Ярослав Железняк.

    Прийняті зміни фактично означають масштабне переформатування бюджетних пріоритетів держави у 2026 році з акцентом на обороноздатність, стійкість державних інституцій та забезпечення армії в умовах повномасштабної війни. Загальний обсяг додаткового фінансування сектору безпеки та оборони збільшується на 1,5 трлн грн, що є одним із найбільших одноразових збільшень оборонних видатків за останні роки.

    Основним джерелом покриття цих витрат визначено міжнародну фінансову допомогу від Європейського Союзу в межах програми Ukraine Support Loan. Загальний обсяг цієї програми становить 45 млрд євро, з яких 31,8 млрд євро спрямовуються безпосередньо на фінансування оборони та безпеки України. Таким чином, значна частина додаткових бюджетних можливостей формується за рахунок зовнішньої підтримки, яка інтегрується в державний бюджет.

    Найбільша частина нових оборонних видатків — близько 1,3 трлн грн — буде спрямована на матеріально-технічне забезпечення сил оборони. Йдеться про закупівлю озброєння, боєприпасів, військової техніки, а також ремонт, відновлення та модернізацію наявного озброєння і військових систем. Це фінансування має забезпечити як поточні потреби фронту, так і підтримку боєздатності армії у середньостроковій перспективі, з урахуванням інтенсивності бойових дій та витрат техніки.

    Окремим великим блоком фінансування передбачено 174 млрд грн на грошове забезпечення військовослужбовців. Це рішення спрямоване на стабілізацію виплат у секторі оборони, збереження мотиваційної складової служби та забезпечення передбачуваності фінансового забезпечення для військових. Умови війни створюють додаткове навантаження на бюджет, і ця стаття витрат є однією з ключових у структурі оборонного фінансування.

    Ще 14,6 млрд грн передбачено для формування резервного фонду сектору безпеки та оборони. Ці кошти використовуватимуться для оперативного реагування на непередбачувані потреби армії, включно з терміновими закупівлями, логістичними витратами або покриттям критичних дефіцитів у забезпеченні.

    Паралельно з оборонним блоком зміни до бюджету передбачають низку інших важливих напрямів фінансування, пов’язаних із забезпеченням стійкості держави. Зокрема, 40 млрд грн спрямовуються на посилення енергетичної та інфраструктурної стійкості регіонів у зимовий період. Ці кошти будуть використані для захисту критичної інфраструктури, модернізації котелень, розвитку когенераційних установок, а також створення резервних джерел електроживлення, що є критично важливим на тлі ризиків атак на енергосистему.

    Ще 40 млрд грн направляються до резервного фонду державного бюджету. Цей інструмент дозволяє уряду оперативно фінансувати непередбачувані витрати, які можуть виникати внаслідок воєнних дій, надзвичайних ситуацій або необхідності термінового реагування на кризові явища в економіці чи інфраструктурі.

    У парламенті нагадують, що процес коригування бюджету на 2026 рік тривав у кілька етапів. У травні Верховна Рада підтримала відповідний законопроєкт у першому читанні, а вже в червні бюджетний комітет рекомендував фінальну редакцію до ухвалення з урахуванням оновлених макрофінансових прогнозів та очікуваних надходжень міжнародної допомоги.

    Окремо підкреслюється, що ухвалені зміни тісно пов’язані з європейською фінансовою підтримкою. Програма Ukraine Support Loan розглядається як один із ключових інструментів стабілізації державних фінансів України у 2026 році, оскільки дозволяє частково компенсувати високі витрати на оборону без надмірного навантаження на внутрішні джерела доходів.

    У результаті ухвалених рішень структура державного бюджету 2026 року стає ще більш оборонно-орієнтованою. Це відображає як поточні безпекові виклики, так і довгострокову стратегію держави щодо підтримки оборонного сектору та стійкості економіки в умовах війни.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • «Я подав заяву про відмову»: новий прем’єр Румунії зробив заяву про українське громадянство

    «Я подав заяву про відмову»: новий прем’єр Румунії зробив заяву про українське громадянство

    Призначений прем’єр-міністр Румунії Єуджен Томак, який народився на території сучасної України, вперше детально розповів про своє громадянство та пояснив, чому багато років тому вирішив офіційно відмовитися від українського паспорта. Заява політика викликала широкий резонанс не лише в Румунії та Молдові, а й в Україні, адже Томак є уродженцем Одеської області та одним із найвідоміших політиків румунського походження в Європейському Союзі.

    Про своє рішення майбутній глава уряду розповів в інтерв’ю молдовському виданню NewsMaker. За словами Томака, сьогодні він має громадянство Румунії та Молдови, а від українського громадянства свого часу відмовився добровільно через законодавчі обмеження, які діяли в Україні щодо множинного громадянства.

    «Я громадянин Румунії та Молдови. Оскільки Україна не дозволяла подвійне громадянство, у певний момент я подав заяву до посольства України в Бухаресті про відмову від громадянства. Мені дуже хотілося стати громадянином Молдови», – пояснив політик.

    Єуджен Томак народився 21 червня 1981 року в селі Озерне Ізмаїльського району Одеської області. Населений пункт розташований у південній частині історичної Бессарабії, де традиційно проживає велика румунська громада. Сам політик неодноразово наголошував, що пишається своїм походженням і підтримує зв’язки з регіоном, де народився.

    Історія Томака є доволі незвичною для європейської політики. Після переїзду до Румунії він зробив стрімку кар’єру у державних структурах, працював у президентській адміністрації, займався питаннями румунської діаспори та співвітчизників за кордоном, а згодом став державним секретарем Міністерства закордонних справ Румунії. Пізніше його обрали депутатом парламенту, а нині він є депутатом Європейського парламенту та лідером правоцентристської партії PMP.

    4 червня президент Румунії Nicușor Dan офіційно висунув Єуджена Томака на посаду прем’єр-міністра країни. Таке рішення було ухвалене після затяжної політичної кризи, яка призвела до розпаду попередньої коаліції та поставила під загрозу реалізацію низки реформ, необхідних для отримання європейського фінансування.

    За Конституцією Румунії Томак має десять днів для формування уряду та отримання вотуму довіри в парламенті. Для затвердження нового Кабінету Міністрів необхідно заручитися підтримкою щонайменше 233 депутатів. Експерти зазначають, що це буде непростим завданням через політичну фрагментацію парламенту та складні переговори між партіями.

    Особливу увагу після призначення привернули заяви Томака щодо Молдови. Політик давно відомий як прихильник тісної інтеграції Кишинева з Європейським Союзом і послідовний адвокат європейського курсу країни. Він заявив, що у випадку остаточного затвердження на посаді прем’єра планує розширити співпрацю між Румунією та Молдовою у сфері медіа, освіти та спорту.

    Однією з його ініціатив може стати створення спільного медійного простору між двома державами. Йдеться про законодавчі механізми, які дозволять телеканалам та радіостанціям працювати одночасно на румунському та молдовському ринках.

    За словами політика, такий крок допоможе ефективніше протидіяти дезінформації та російському інформаційному впливу.

    «Так ми зможемо природним чином допомогти Молдові у боротьбі з дезінформацією та русифікацією. Вплив російськомовних медіа залишається серйозною проблемою», – наголосив Томак.

    Крім того, він підтримує створення спільних освітніх програм і проведення міжнародних спортивних турнірів між Румунією та Молдовою. Політик переконаний, що такі проєкти сприятимуть культурному та економічному зближенню двох держав.

    На міжнародній арені Єуджен Томак відомий також підтримкою України. Як депутат Європарламенту він неодноразово виступав за посилення санкцій проти Росії, підтримував європейську інтеграцію України та Молдови, а також закликав ЄС активніше допомагати країнам регіону у сфері безпеки.

    Його призначення багато оглядачів називають символічним. Вперше на чолі румунського уряду може опинитися політик, який народився на території сучасної України та пройшов шлях від представника румунської меншини в Бессарабії до одного з найвпливовіших діячів у Бухаресті та Брюсселі. Водночас сам Томак наголошує, що його головною метою буде забезпечення політичної стабільності, продовження проєвропейського курсу Румунії та зміцнення партнерства з сусідніми державами.

    Найближчі дні покажуть, чи зможе політик сформувати уряд та отримати підтримку парламентської більшості. Якщо це станеться, Румунія отримає прем’єра з українським корінням, який уже сьогодні опинився в центрі уваги всієї Східної Європи.

  • Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Верховна Рада України 9 червня ухвалила закон про удосконалення декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів. Документ став одним із ключових зобов’язань України перед Європейським Союзом у межах програми Ukraine Facility і дозволяє розблокувати близько 300 млн євро фінансової допомоги, яку країна могла втратити у разі провалу голосування.

    За законопроєкт №13165-2 проголосували 242 народні депутати. Документ передбачає зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та низки інших нормативних актів, що регулюють процедури декларування доброчесності представників судової влади. За даними парламентського Комітету з питань правової політики, головною метою закону є посилення підзвітності суддів, удосконалення механізмів перевірки їхніх декларацій та виконання рекомендацій Європейської комісії.

    У центрі реформи опинилися декларації доброчесності суддів та декларації родинних зв’язків. Закон передбачає їх об’єднання в єдиний документ — декларацію доброчесності та родинних зв’язків судді. Також уточнюється перелік відомостей, які судді повинні вказувати у таких деклараціях, та врегульовується процедура їхньої перевірки Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

    Прийняття документа відбулося на тлі активного тиску з боку європейських партнерів. Напередодні голосування до Києва прибула єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, яка наголосила на важливості виконання Україною взятих на себе зобов’язань у сфері судової реформи. Саме питання очищення та підвищення доброчесності судової системи залишається одним із ключових критеріїв для подальшого просування України на шляху до членства в ЄС.

    Програма Ukraine Facility, яка передбачає для України загалом 50 млрд євро підтримки на 2024–2027 роки, прив’язана до виконання конкретних реформ та індикаторів. Серед них — завершення етапів судової реформи, перевірка декларацій доброчесності суддів, добір нових суддів та створення механізмів очищення судової системи. Саме тому ухвалення цього закону розглядалося Брюсселем як один із важливих маркерів виконання Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань.

    Втім, попри позитивне голосування, закон уже викликав гостру дискусію серед антикорупційних організацій та експертів у сфері судової реформи. Низка громадських організацій заявила, що документ не повною мірою відповідає очікуванням суспільства щодо очищення судової системи. Зокрема, критика стосується механізмів перевірки суддів Верховного Суду та відсутності достатньої участі міжнародних експертів у процесі оцінювання доброчесності.

    У Фундації DEJURE наголошували, що закон не містить окремого механізму масштабної перевірки суддів Верховного Суду, яка після корупційного скандалу навколо колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва вважається одним із головних запитів суспільства. На думку експертів, документ не забезпечує достатньо жорсткого контролю та може перетворити процедури перевірки на формальність.

    Схожої позиції дотримується і Центр протидії корупції. Там вважають, що законопроєкт суттєво пом’якшує механізми контролю за доброчесністю суддів та не передбачає залучення міжнародних експертів із вирішальним голосом, як це раніше застосовувалося під час створення Вищого антикорупційного суду та формування Вищої ради правосуддя.

    Разом із тим прихильники закону наголошують, що документ є компромісним рішенням, яке дозволяє виконати вимоги ЄС та забезпечити подальше фінансування України. У Верховній Раді зазначають, що закон створює основу для більш прозорого декларування та перевірки доброчесності суддів, а його подальше вдосконалення можливе вже в рамках наступних етапів судової реформи.

    Питання судової реформи залишається одним із найважливіших для України не лише через фінансову допомогу, а й через переговорний процес щодо вступу до Європейського Союзу. Брюссель неодноразово наголошував, що незалежна, прозора та доброчесна судова система є фундаментом верховенства права та ключовою умовою для подальшої інтеграції України до європейського співтовариства.

    Тепер після ухвалення закону Україна зможе розраховувати на отримання чергового траншу фінансової підтримки в межах Ukraine Facility. Водночас дискусія щодо реального очищення судової системи, ролі міжнародних експертів та ефективності нових механізмів перевірки доброчесності суддів лише набирає обертів.

  • Після війни дороги назад не буде: ЄС хоче заборонити в’їзд усім росіянам, які воювали проти України

    Після війни дороги назад не буде: ЄС хоче заборонити в’їзд усім росіянам, які воювали проти України

    Європейський Союз готує один із найжорсткіших пакетів обмежень проти Росії від початку повномасштабної війни. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн офіційно представила ключові елементи майбутнього 21-го пакета санкцій, який має посилити тиск на російську економіку, фінансову систему, енергетичний сектор та осіб, причетних до війни проти України.

    Особливу увагу привернула нова норма, яка раніше не застосовувалася в санкційній політиці Євросоюзу. Йдеться про заборону на в’їзд до країн ЄС для росіян, які брали участь у війні проти України. Таким чином Європа вперше робить окремий акцент саме на персональній відповідальності учасників російської агресії.

    Виступаючи у Брюсселі, Урсула фон дер Ляєн наголосила, що новий пакет санкцій концентрується на секторах, які мають найбільше значення для фінансування російської воєнної машини. За її словами, під нові обмеження потраплять енергетика, фінансові послуги, криптовалютний сектор, торгівля та рибальство. Саме рибальство вперше включене до санкційного пакета проти Російської Федерації.

    Одним із центральних елементів нового пакета стане боротьба з так званим тіньовим флотом Росії. Саме через нього Кремль продовжує експортувати нафту в обхід міжнародних обмежень. За даними Єврокомісії, до санкційного списку планують додати ще близько 30 суден. Таким чином загальна кількість кораблів тіньового флоту, які перебуватимуть під європейськими санкціями, перевищить 660 одиниць.

    Нововведенням стане й те, що під санкції потраплять не лише самі танкери, а й судна та компанії, які забезпечують їхню роботу. Йдеться про структури, що займаються дозаправкою, технічним обслуговуванням, логістикою та іншими послугами, які допомагають російській нафті потрапляти на світові ринки.

    Крім того, Європейський Союз планує посилити контроль над інфраструктурою, яка бере участь у схемах обходу санкцій. Під обмеження можуть потрапити окремі порти, нафтопереробні підприємства та транспортні вузли, які співпрацюють із російським енергетичним сектором.

    Ще одним важливим напрямком стане фінансова сфера. За попередньою інформацією, до нового пакета можуть включити близько 170 фізичних та юридичних осіб. Серед них особливе місце займають російські банки та фінансові структури, які забезпечують функціонування військово-промислового комплексу РФ. За даними європейських дипломатів, обмеження можуть торкнутися приблизно 90 фінансових установ.

    Також ЄС планує посилити тиск на компанії, які беруть участь у виробництві озброєння, постачанні комплектуючих для армії РФ або допомагають обходити вже чинні санкції. Окремий блок обмежень стосуватиметься компаній, які причетні до продажу українського зерна, вивезеного з тимчасово окупованих територій.

    Важливим елементом нового пакета є криптовалютний сектор. Європейські чиновники дедалі частіше заявляють про використання криптовалют для обходу міжнародних санкцій та проведення фінансових операцій, пов’язаних із російською економікою. Саме тому нові обмеження можуть торкнутися криптобірж, фінансових платформ та посередників, які співпрацюють із російськими структурами.

    Ідея заборонити в’їзд до ЄС колишнім російським військовим з’явилася ще кілька місяців тому. Україна активно просувала цю ініціативу на рівні європейських інституцій. У березні 2026 року Офіс президента України повідомляв про передачу до ЄС списків російських командирів та військових, причетних до злочинів проти українців.

    Європейські чиновники наголошують, що санкції не є самоціллю. Їхнє головне завдання — зменшити фінансові можливості Росії продовжувати війну проти України. За оцінками керівництва ЄС, попередні пакети санкцій уже суттєво вдарили по російській економіці, обмежили доступ до сучасних технологій та скоротили доходи від експорту енергоносіїв.

    Очікується, що офіційне погодження 21-го пакета санкцій може відбутися наприкінці червня або на початку липня після завершення переговорів між країнами-членами Євросоюзу. Європейська комісія представила пропозиції державам-членам саме 8–9 червня, після чого розпочався етап політичного узгодження.

    Новий пакет має стати черговим кроком у стратегії Європейського Союзу щодо посилення економічного, фінансового та політичного тиску на Кремль. Якщо всі запропоновані обмеження будуть затверджені, Росія зіткнеться не лише з новими економічними втратами, а й з безпрецедентними персональними наслідками для тих, хто брав участь у війні проти України.

  • «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    Світ переживає одну з найнебезпечніших криз сучасної епохи, а зростання насильства, воєн, суспільної поляризації та взаємної недовіри ставить під загрозу майбутнє людства. Із таким попередженням виступив Папа Римський Лев XIV під час офіційного візиту до Іспанії, де звернувся до депутатів парламенту та представників політичних еліт країни.

    Промова понтифіка пролунала на тлі загострення низки міжнародних конфліктів, зокрема війни Росії проти України, нестабільності на Близькому Сході та посилення глобальних міграційних криз. За словами глави Католицької церкви, сучасний світ дедалі більше занурюється у духовну та культурну кризу, яка проявляється через агресію, нетерпимість і втрату довіри між людьми та державами.

    Лев XIV наголосив, що людство стикається з викликами, які неможливо подолати виключно військовими методами. Він застеріг політиків від надмірної віри у силу зброї та закликав повернутися до дипломатії як основного інструменту вирішення міжнародних конфліктів.

    «Світ переживає глибоку духовну та культурну кризу, що проявляється в численних формах насильства, поляризації та взаємної недовіри. Зброя може нав’язати тимчасове мовчання, але вона ніколи не зможе побудувати справжній та тривалий мир», – заявив понтифік.

    Особливу увагу глава Ватикану приділив стрімкому зростанню військових бюджетів у країнах Європи. На його переконання, нинішня тенденція до нарощування озброєнь не гарантує безпеки та не усуває корінних причин конфліктів.

    Папа Римський закликав світових лідерів переосмислити свої пріоритети та спрямувати більше ресурсів на гуманітарну допомогу, підтримку цивільного населення та розвиток міжнародного діалогу. Він наголосив, що світова спільнота має не лише реагувати на наслідки воєн і криз, а й усувати їхні першопричини.

    У своїй промові Лев XIV окремо торкнувся проблеми вимушеної міграції, яка останніми роками стала одним із найсерйозніших викликів для багатьох держав. За оцінками міжнародних організацій, кількість людей, які були змушені залишити свої домівки через війни, переслідування або гуманітарні катастрофи, продовжує зростати.

    Понтифік назвав три головні причини сучасних міграційних хвиль: війни та збройні конфлікти, хронічну бідність і економічну нерівність, а також наслідки глобальної зміни клімату.

    На його думку, держави повинні працювати над довгостроковими рішеннями, які дозволять людям залишатися у своїх країнах, а не шукати безпечного життя за кордоном.

    Виступ Лева XIV відбувся в період, коли питання війни в Україні продовжує залишатися одним із ключових у міжнародному порядку денному. Від початку свого понтифікату новий Папа неодноразово висловлював підтримку українському народу та закликав до припинення бойових дій.

    Нещодавно понтифік засудив масовані російські удари по українських містах і заявив, що війна не здатна вирішити жодної проблеми, натомість лише множить людські страждання. Після чергових атак Росії він закликав Москву повернутися до переговорного процесу та шукати політичні шляхи врегулювання конфлікту.

    Окрім України, Лев XIV згадав і про інші гарячі точки світу, зокрема напружену ситуацію навколо Ірану та тривалий конфлікт у секторі Гази. За його словами, всі сторони міжнародних протистоянь мають усвідомити, що жодна військова перемога не може замінити справедливий мир.

    Аналітики звертають увагу, що останні заяви понтифіка свідчать про формування нового акценту у зовнішньополітичній позиції Ватикану. Лев XIV дедалі частіше порушує не лише релігійні або моральні питання, а й глобальні проблеми безпеки, міжнародної політики та гуманітарних криз.

    Експерти також відзначають символічність того, що така заява пролунала саме в парламенті Іспанії — однієї з країн Європейського Союзу, яка активно бере участь у дискусіях щодо майбутньої архітектури європейської безпеки та оборони.

    Промова понтифіка стала черговим нагадуванням про те, що світ вступає у період масштабних геополітичних змін. На тлі воєн, економічної нестабільності та міграційних криз дедалі більше міжнародних лідерів закликають до пошуку нових механізмів співпраці між державами.

    Сам Лев XIV переконаний: без відновлення довіри, поваги до людської гідності та готовності до діалогу жодна країна не зможе почуватися по-справжньому безпечною. Саме тому він закликав політиків у всьому світі зробити ставку не на силу зброї, а на силу дипломатії та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

  • «Не дайте Москві перемогти»: Туск звернувся до Зеленського і Навроцького

    «Не дайте Москві перемогти»: Туск звернувся до Зеленського і Навроцького

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск публічно закликав президента України Володимира Зеленського та новообраного президента Польщі Кароля Навроцького якнайшвидше провести пряму розмову, щоб не допустити подальшого погіршення українсько-польських відносин. Заява пролунала на тлі нового дипломатичного загострення між Києвом і Варшавою, яке вже викликало занепокоєння серед політиків та експертів обох країн.

    Туск заявив, що вирішив звернутися до керівників держав публічно після того, як дипломатичні механізми не дали бажаного результату. За його словами, ситуація вимагає негайного втручання на найвищому рівні.

    «Я закликаю президента Зеленського і президента Навроцького до прямої та відвертої розмови. Її потрібно провести якнайшвидше, поки емоції не зруйнували нашу солідарність, яка народилася перед лицем російської загрози», — наголосив глава польського уряду.

    Заява Туска стала однією з найгучніших за останні місяці у контексті українсько-польських відносин. Польський прем’єр прямо попередив, що будь-який конфлікт між Києвом і Варшавою буде вигідний насамперед Росії.

    «Співпраця лежить в інтересах обох наших держав і народів, а конфлікт — в інтересах Москви», — підкреслив Туск.

    Новий виток напруги між двома країнами виник після рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти почесне найменування «імені Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Це викликало гостру реакцію частини польського політичного середовища, де тема діяльності Української повстанської армії залишається надзвичайно чутливою через історичні суперечки навколо Волинської трагедії.

    Особливо жорстко на це рішення відреагували представники правоконсервативних і націоналістичних політичних сил Польщі. У польських медіа та соціальних мережах почали лунати заяви про необхідність жорсткішої позиції Варшави щодо Києва.

    Ситуація додатково загострилася після перемоги Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі. Новий президент відомий своєю увагою до історичної політики та неодноразово наголошував, що питання історичної пам’яті повинні залишатися важливою складовою польсько-українських відносин.

    Втім, офіційна польська влада поки що демонструє готовність до діалогу. Зокрема, спікер Сейму Влодзімеж Чажастий нещодавно заявив, що стратегічні відносини між Польщею та Україною залишаються важливішими за історичні суперечки, а Варшава зацікавлена у збереженні партнерства з Києвом.

    Подібну позицію озвучили й у Міністерстві закордонних справ України. Глава МЗС Андрій Сибіга наголосив, що Україна високо цінує підтримку Польщі та виступає за продовження конструктивного діалогу навіть щодо найскладніших історичних питань.

    Аналітики звертають увагу, що нинішня суперечка виникла у надзвичайно складний для України момент. Саме Польща залишається одним із ключових союзників Києва в Європейському Союзі та НАТО. Через польську територію проходить значна частина військової допомоги, гуманітарних вантажів та логістичних маршрутів для України.

    Крім того, Варшава традиційно є одним із головних адвокатів української євроінтеграції. Саме тому будь-яке охолодження відносин між країнами може негативно вплинути не лише на двосторонню співпрацю, а й на стратегічні інтереси України в Європейському Союзі.

    Останніми днями польські та українські політики вже почали активні консультації щодо врегулювання ситуації. У центрі уваги опинилися не лише історичні питання, а й необхідність збереження єдиного фронту перед російською агресією.

    Політичні експерти наголошують, що Кремль традиційно намагається використовувати будь-які суперечності між союзниками України. Саме тому слова Дональда Туска про те, що конфлікт між Києвом і Варшавою працює в інтересах Москви, багато хто сприйняв як сигнал про серйозність ситуації.

    Попри нинішнє загострення, більшість оглядачів переконані, що стратегічне партнерство між Україною та Польщею залишається надто важливим для обох держав, аби дозволити політичним суперечкам перерости у справжню кризу.

    Саме тому найближча розмова між Володимиром Зеленським та Каролем Навроцьким може стати однією з найважливіших дипломатичних подій найближчих тижнів і визначити подальший розвиток відносин між двома країнами на тлі війни та європейської інтеграції України.

  • Польща готова заблокувати шлях України до ЄС? У Києві спалахнула найнебезпечніша криза із союзником за час війни

    Польща готова заблокувати шлях України до ЄС? У Києві спалахнула найнебезпечніша криза із союзником за час війни

    Відносини між Україною та Польщею переживають одну з найсерйозніших криз за весь період повномасштабної війни. На цьому тлі в українському політикумі та експертному середовищі дедалі частіше лунають побоювання, що конфлікт може вийти далеко за межі історичних суперечок і вплинути на стратегічні інтереси України, зокрема на процес вступу до Європейського Союзу.

    Про це в інтерв’ю Radio NV заявив колишній заступник глави Адміністрації президента України та надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв. Дипломат переконаний, що нинішня ситуація є надзвичайно небезпечною, адже виникла у момент, коли Україна найбільше потребує підтримки своїх ключових партнерів.

    Єлісєєв наголошує, що Польща залишається одним із найважливіших союзників України в Європі. Саме Варшава після початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із головних адвокатів Києва в ЄС та НАТО, підтримувала санкції проти Кремля, надавала масштабну військову допомогу та прийняла мільйони українських біженців.

    Однак останніми місяцями між країнами накопичилася низка суперечностей. Найболючішою темою залишається історична пам’ять, зокрема питання Волинської трагедії. У Польщі дедалі активніше звучать вимоги щодо ексгумації жертв подій Другої світової війни, а окремі польські політики прямо пов’язують подальшу підтримку України з поступками Києва в історичних питаннях.

    Ситуація загострилася після низки заяв польських політиків та представників нового керівництва країни. Хоча офіційна Варшава наразі не заявляє про намір блокувати вступ України до ЄС, такі заклики дедалі частіше лунають з боку правоконсервативних та націоналістичних сил, які мають значний вплив на польський політичний порядок денний.

    На думку Єлісєєва, найнебезпечніше те, що криза виникла саме зараз — напередодні ключових рішень щодо євроінтеграції України. Уже найближчими місяцями Київ розраховує на відкриття нових переговорних кластерів у рамках процесу вступу до ЄС, а для цього необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів Союзу.

    Дипломат вважає, що погіршення відносин між двома країнами не є випадковим і могло виникнути через серйозні прорахунки у комунікації між Києвом та Варшавою.

    За його словами, президент Володимир Зеленський фактично опинився в ситуації, коли наслідки окремих рішень або дій доводиться виправляти вже на найвищому рівні держави.

    Єлісєєв переконаний, що для подолання нинішньої кризи необхідно терміново запускати повноцінний політичний діалог між країнами та припинити емоційні заяви, які лише поглиблюють конфлікт.

    Особливу увагу привернула нещодавня зустріч керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова з віцепрем’єром та міністром оборони Польщі Владиславом Косіняком-Камишем. Фото переговорів польський міністр оприлюднив у соціальній мережі X.

    Багато експертів розцінили цей контакт як сигнал про спробу відновлення довіри між Києвом та Варшавою через канали, які традиційно мають високий рівень взаємодії навіть у кризові періоди.

    На думку Єлісєєва, саме Буданов може відіграти важливу роль у стабілізації відносин, оскільки має високий рівень довіри серед міжнародних партнерів України та підтримує активні контакти із західними спецслужбами й оборонними структурами.

    Додаткового занепокоєння ситуації додає геополітичний контекст. Польща сьогодні є одним із ключових логістичних центрів постачання західної військової допомоги Україні. Через її територію проходить значна частина озброєння, техніки та гуманітарних вантажів. Будь-яке суттєве охолодження відносин між Києвом і Варшавою потенційно може створити додаткові труднощі для співпраці.

    Водночас більшість аналітиків не очікують повного розриву стратегічного партнерства. Попри політичні суперечки, Україна та Польща залишаються взаємозалежними партнерами у сфері безпеки. Російська загроза продовжує бути головним фактором, який об’єднує обидві держави.

    Саме тому нинішні переговори між представниками Києва та Варшави можуть стати вирішальними для майбутнього двосторонніх відносин. У разі успішного врегулювання суперечностей сторони зможуть повернутися до конструктивного діалогу та спільної роботи над європейською інтеграцією України.

    Якщо ж криза затягнеться, вона ризикує стати найсерйознішим випробуванням українсько-польських відносин із початку повномасштабної війни та створити додаткові виклики для зовнішньополітичних позицій Києва на шляху до Європейського Союзу.