Новозаводський районний суд Чернігова визнав винним блогера, який підбурював до насильства проти представників Територіальних центрів комплектування та поширював антисемітські висловлювання.
Як повідомляє «Судовий репортер», вирок було ухвалено 24 жовтня 2025 року.
У липні 2023 року чоловік, який веде YouTube-канал під назвою «ЗвиЧАЙний хлопецЬ», опублікував відео з назвою «Против шаболд ТЦК. САМООБОРОНА. Молоток, камни, соль, перец, песок, лимонная кислота, бензин, арматура». У ролику він демонстрував знаряддя, якими радив «захищатися» від представників ТЦК, фактично закликаючи до застосування сили проти військових комісарів.
Через два місяці блогер виклав інше відео під назвою «Самые жестокие ТЦКашники в Украине», у якому називав співробітників на ім’я, показував їхні обличчя та місце перебування, поширюючи відверто агресивні та небезпечні заклики.
Крім того, на його каналі були знайдені відео з антисемітськими висловлюваннями. Під час судового розгляду обвинувачений намагався виправдатися, заявивши, що не має ненависті до єврейського народу і що публікації здійснював його модератор.
За даними суду, чоловік є уродженцем Республіки Саха (РФ) і на момент затримання у квітні 2024 року вже перебував у розшуку за ухилення від мобілізації. У суді він відмовився визнавати себе громадянином України, стверджуючи, що «народився в СРСР» і не визнає легітимності українських військових структур.
Психіатрична експертиза виявила у чоловіка емоційно нестійкий розлад особистості, але встановила, що він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Суд визнав блогера винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та розпалюванні національної ворожнечі. Його засудили до п’яти років позбавлення волі.
Хмельницький міськрайонний суд виніс вирок 18-річному хлопцю, який у віці 17 років скоїв розбійний напад на тир у місцевому парку. Юнака визнали винним за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України — розбій, вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя, у період воєнного стану.
Згідно з матеріалами суду, інцидент стався на початку липня 2024 року. Підліток увечері прийшов до тиру в одному з парків Хмельницького та вимагав впустити його всередину після завершення роботи закладу. Коли сторож відмовив, хлопець двічі вдарив його по обличчю, а потім, погрожуючи предметом, схожим на ніж, змусив віддати пістолети, які використовувалися у тирі.
Отримавши відмову, нападник самостійно зайшов за стійку, узяв страйкбольний автомат і вийшов із приміщення. За кілька хвилин він повернувся, знову погрожував працівнику ножем і вимагав мобільний телефон. Отримавши його, забрав ще два автомати. Загальна сума збитків склала понад 31 тисячу гривень.
Суд визнав доведеними всі обставини злочину. Обвинувачений повністю визнав провину, розкаявся та співпрацював зі слідством. Прокурор просив призначити йому 8 років позбавлення волі, але суд, врахувавши вік, щире каяття та відсутність судимостей, застосував ст. 69 КК України й призначив п’ять років позбавлення волі.
Також з обвинуваченого стягнуто близько 8 тисяч гривень процесуальних витрат. Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів.
Залізничний районний суд Львова визнав винним заступника директора ДП «Мостиське військове лісництво» Володимира Пацулу у спробі підкупити співробітника військової контррозвідки СБУ. Посадовець пропонував правоохоронцю регулярні хабарі в обмін на невтручання та закриття кримінального провадження щодо незаконної вирубки лісу.
За матеріалами справи, у вересні 2023 року Пацула під час зустрічі з оперуповноваженим СБУ запропонував щомісячну неправомірну вигоду у сумі 20 тисяч гривень — по 10 тисяч з кожної дільниці лісництва. За це він очікував «нереагування» на виявлені порушення та уникнення відповідальності.
У суді обвинувачений своєї провини не визнав, пояснюючи, що не мав на увазі хабар, а лише хотів з’ясувати, які докази потрібні для закриття справи. Він також стверджував, що сказані ним суми стосувались кількості порушень, а не грошей.
Суддя Олеся Постригач не прийняла ці аргументи та встановила факт пропозиції неправомірної вигоди. Пацулу визнано винним за ч.1 ст.369 ККУ та призначено штраф у розмірі 51 тисячі гривень. Крім того, він має компенсувати понад 32 тисячі гривень за проведення експертиз.
Вирок може бути оскаржений у встановленому порядку.
Бердичівський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі подружжя, яке здійснило крадіжку в магазині верхнього одягу під час дії воєнного стану. Інцидент стався у березні цього року.
За матеріалами справи, жінка приміряла декілька шкіряних курток і покинула торгову залу в одній із них, не розрахувавшись. Тим часом її чоловік також узяв куртку й спробував винести її з магазину, але був швидко зупинений і повернув товар. Жінка ж втекла попри вимогу власниці магазину повернути річ, однак завершити втечу їй завадили випадкові перехожі.
Суд встановив, що подружжя діяло не за попередньою змовою, а кожен самостійно. Жінку визнано винною у тяжкому злочині, тоді як дії чоловіка перекваліфіковано як замах на крадіжку (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України). Обом призначено покарання – 5 років обмеження волі.
Під час винесення вироку суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, сприяння слідству, прохання потерпілої не карати суворо, а також тяжке захворювання чоловіка.
Вирок наразі не набув чинності й може бути оскаржений (справа №274/2345/25).
25-річний мешканець Вінниччини визнався винним у зберіганні і збуті підробленої іноземної валюти та у легалізації майна, отриманого злочинним шляхом (ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 209 КК України). За версією прокуратури, протягом 2024 року чоловік неодноразово обмінював фальшиві купюри євро в обмінних пунктах різних міст Житомирської області, переважно номіналами 200 і 500 євро.
Правоохоронці задокументували шість епізодів збуту підробленої валюти на загальну суму 2 100 євро. Частину отриманих коштів підсудний намагався легалізувати: укладав цивільно-правові угоди, поповнював власну банківську карту та перераховував гроші третім особам. Дії фігуранта кваліфіковано як кримінальні правопорушення, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу.
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області визнав чоловіка винним і призначив покарання у вигляді сімох років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набере законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
У Хмельницькому суд визнав винним місцевого жителя, який протягом кількох місяців поширював порнографічні матеріали через месенджер Telegram. Чоловік визнав свою провину та уклав угоду зі слідством.
Згідно з матеріалами справи, з грудня 2024 року по квітень 2025 року мешканець Хмельницького свідомо та умисно розсилав відео- й фотоматеріали порнографічного змісту 26 користувачам Telegram. Правоохоронці зафіксували факти передачі таких матеріалів у межах особистих повідомлень.
У рішенні суду зазначено, що чоловік діяв «всупереч моральним принципам суспільства та усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій».
Суд визнав обвинуваченого винним у виготовленні та розповсюдженні продукції порнографічного характеру (ч. 1 ст. 301 Кримінального кодексу України) та призначив три роки позбавлення волі з дворічним іспитовим строком.
Крім того, суд заборонив чоловікові протягом двох років навчати дітей або працювати на посадах, пов’язаних із вихованням неповнолітніх.
Обвинуваченого також зобов’язали сплатити державі 5348,4 грн — вартість проведення експертиз електронних файлів, які він розсилав у Telegram.
Поширення порнографічних матеріалів в Україні карається штрафом, виправними роботами або позбавленням волі. Якщо розповсюдження здійснюється серед неповнолітніх, покарання може бути суворішим — до 7 років ув’язнення.
В мережі нещодавно з’явилися нові відео та аудіо записи, на яких людина схожа на чернігівського бізнесмена Дениса Пащенко домовляється з іноземними співрозмовниками, як переправляти наркотичні речовини через Україну до Європи. Він говорить про «домовленості на високому рівні», хизується контактами з політичними верхівками різних країн аби створити враження недоторканності. Для когось це могло б видатися шоком. Для тих, хто стежив за його біографією, — закономірність.
Пащенко ніколи не був «чистим» бізнесменом. Його шлях у криміналі почався ще у 2004 році, коли в Україні його засудили за тяжкі тілесні ушкодження. За інформацією адвоката Євгенія Гіліна, він встиг відсидіти в Іспанії, Андоррі та Греції. Замість бізнес-кар’єри він обрав шлях людини, яка заробляє там, де інші втрачають: на слабких, на довірливих, на системі, яка не встигає за його нахабством.
Гучна слава прийшла після викрадення у Домініканській Республіці екс-мера Херсона Володимира Сальдо. Хоч і сам Сальдо зрадник України, але саме ця справа зробила Пащенко відомим у міжнародних базах. У 2017 році його оголосили у національний розшук, а вже наступного року — у міжнародний.
ФОТО: У 2017 році Пащенко був оголошений у розшук
У 2019-му його затримали у Швейцарії, восени екстрадували до України. Здавалося, історія закінчилася: людину з таким бекґраундом чекала реальна тюрма. Але система знову дала збій.
Замість тримання під вартою суддя відпустив його під особисте зобов’язання. Коли він намагався вилетіти з країни всупереч забороні, його зупинили прикордонники. Та й після цього отримав лише нічний домашній арешт. Так фігурант міжнародного розшуку, людина з кримінальним минулим, знову опинився на волі.
Паралельно він не полишав свого «бізнесу» — уміння обіцяти. З джерел нам стало відомо, що за гроші Пащенко обіцяв вирішити будь-які проблеми: знайти контакти, домовитися з суддями чи чиновниками, допомогти у «чутливих справах». Люди платили, але нічого не отримували. Це була його улюблена схема: взяти гроші, не виконати обіцянки й лишити співрозмовника ні з чим.
У 2014-му слідчі відкрили провадження щодо ухилення від сплати податків, і предметом розслідування стали не абстрактні «фірми-прокладки», а конкретні структури, які роками утворювали навколо Пащенка мережу для грошових і товарних маніпуляцій. Приватна фірма «ОПТІМА» (ЄДРПОУ 31221145) і ТОВ «ПАРІЛАЙН» (ЄДРПОУ 33172257) опинилися в епіцентрі справи: слідство стверджувало, що частину реалізації продукції просто не вносили в бухгалтерію, створюючи «чорні» надходження і залишаючи державу без податків.
Ця технологія — приховати реальний товарообіг на папері й отримати доступ до готівки поза контролем — виявилася надзвичайно ефективною. З часом до неї додалися борги перед банками та судові спори: підприємства Пащенка накопичували заборгованість, і ПУМБ змушений був вести претензійно-позовну роботу, щоб повернути кошти. Для зовнішнього спостерігача це виглядало як класичний бізнес-конфлікт; для того, хто знає схеми — як наступний крок у відпрацьованій процедурі: взяти гроші, не показати продажі, перекласти ризики на підставні рахунки.
Саме ці «репетиції» стали тими інструментами, які сьогодні можна використати для значно небезпечніших операцій. Компанія з імпортно-експортною специфікою, відпрацьована практика фіктивних або непоказаних угод, наявність юридичних документів і рахунків — усе це дає можливість оформлювати вантажі й змінювати їхню класифікацію на папері.
Від шахрайства — до наркотрафіку
Але тепер стає зрозуміло, що масштаби шахрайства змінилися. Мова вже не про локальні афери, а про наркотрафік через Україну до Європейського Союзу. Пащенко розповідає про використання дипломатичних каналів, переконує партнерів у наявності політичного прикриття, демонструє міжнародні контакти — від Швейцарії до Еквадору. Це не приватна авантюра. Це спроба зробити Україну транзитною зоною для наркотичних речовин.
У схемах Пащенка особливу роль відіграють іноземні контакти. Це не випадкові знайомі з візиток, а люди, чиї імена створюють враження серйозності та глобальності.
У записах, що потрапили у відкритий доступ, згадується швейцарський політик Стефан Бруннер (Stefan Brunner). Його участь створює враження солідності та міжнародної легітимності. Присутність представника зі Швейцарії додає схемам Пащенка відтінку «респектабельності», адже ця країна асоціюється зі стабільністю, фінансовою надійністю та нейтральністю. Саме на такі асоціації і робить ставку бізнесмен, використовуючи Бруннера як «вітрину», що дозволяє прикривати тіньові домовленості. З відео стає чітко зрозуміло, що Бруннер погодився допомагати Пащенку з легітимізацією наркотичний речовин на території ЄС.
ФОТО: Пащенко разом із Стефаном БрюннеФОТО: Пащенко разом із Стефаном Брюнне
Інший фігурант у мережі контактів Пащенка — еквадорський політик Болівар Арміхос Веласко, що декілька разів балотувався на пост президента Еквадору. Він також був причетний до низки корупційних скандалів на своїй батьківщині. Його ім’я виникає там, де мова йде про маршрути з Латинської Америки, регіону, добре відомого як джерело наркотрафіку. Присутність еквадорця у схемі не виглядає випадковою: це додає версії Пащенка ваги в очах потенційних партнерів. Для нього Арміхос Веласко — це «доказ» доступу до джерела, що робить пропозицію українського бізнесмена більш переконливою і реалістичною. І з тих же відео ми можемо зрозуміти, що Болівар Арміхос Веласко також погодився допомогти у поставках наркотичних речовин до України, після чого товар буде реалізовано на території Європейського Союзу.
ФОТО: Болівар Арміхос Веласко, колишній кандидат в президенти Еквадору, під час розмови з Денисом ПащенкомФОТО: Болівар Арміхос Веласко, колишній кандидат в президенти Еквадору
Бізнес-вітрина криміналу
Але будь-яка схема потребує прикриття. Дружина бізнесмена, Алла Олександрівна (у різних документах також фігурує як Гулбіс або Василенко), формально є власницею ресторану «Ля Опера бар» в центрі Чернігова. Саме на неї оформлений бізнес, який у звичайному місті мав би бути просто закладом харчування, але в історії Пащенка стає частиною прикриття.
ФОТО: Дані з сайту youcontrol
Ресторан із готівковою виручкою і контрактами на постачання — зручний майданчик для того, аби легалізувати доходи, джерело яких викликає запитання. Алла — не випадкова фігура, а ключовий елемент у тіньовій архітектурі чоловіка: її ім’я в реєстрах дозволяє йому залишатися в тіні, тоді як бізнес продовжує працювати.
ФОТО: Алла Пащенко, дружина Дениса Пащенко
Інший фасад — благодійний фонд «Місія солідарності». На папері — гуманітарні ініціативи, на ділі — ідеальний канал для міжнародних переказів. Що цікаво, серед його співзасновників — той самий швейцарський політик Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес Байрон із Еквадору. Скоріш за все саме через цей фонд переказуються гроші за послуги партнерам. Там, де мали б іти гроші на допомогу, ймовірно йдуть транзитом кримінальні надходження.
ФОТО: Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес БайронФОТО: Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес Байрон разом з Аллою Пащенко та генерал-майором Дмитром КрасильниковимФОТО: Дані з сайту youcontrol
Якщо ресторан у Чернігові виконує роль локальної каси, то фонд із закордонними співзасновниками — це вже «міжнародний шлюз». Під виглядом гуманітарних вантажів через кордон можуть проходити будь-які товари. У мирний час це можуть бути одяг, продукти чи ліки, під час війни — генератори, медикаменти, амуніція. І саме в такому потоці легко «заховати» щось інше. Ніхто не буде ретельно перевіряти коробки з наліпкою «допомога», тим паче коли документи підписані міжнародними партнерами.
Тому ймовірність того, що фонд може бути використаний не лише для фінансових операцій, а й для фізичного транзиту наркотичних речовин під прикриттям гуманітарних поставок, виглядає цілком реальною. Для Пащенка це подвійна вигода: гроші заходять офіційно, вантажі перетинають кордон без зайвих запитань, а зовні все виглядає як прояв солідарності й турботи.
Пащенко вже був у міжнародному розшуку, і тепер знову опиняється у центрі скандалу. Якщо записи підтвердяться — маємо справу з мережою, що використовує ресторан і фонд як прикриття для транзиту наркотиків. Влада має дати публічні пояснення і почати розслідування.
У Чернігові суд виніс вирок двом чоловікам, які намагалися викрасти понад 5,5 мільйона гривень із банку, влаштувавши вибух у його приміщенні. Про це повідомила Чернігівська обласна прокуратура.
За даними слідства, жителі Запорізької та Миколаївської областей почали готувати злочин ще у лютому 2024 року. Вони регулярно приїздили до міста, збираючи інформацію про розташування банківського сховища, охоронні системи та можливі шляхи проникнення.
Зловмисники вирили підземний тунель із території дитячого садка до підвалу сусіднього будинку, звідки підготували отвір у стіні банку. Вранці 6 травня чоловіки потрапили всередину та взялися зламувати індивідуальні банківські скриньки.
Щоб приховати сліди злочину, вони через вентиляційний канал залили в будівлю паливно-мастильні матеріали, спричинивши пожежу й потужний вибух. Унаслідок руйнувань банк зазнав збитків на 5,5 мільйона гривень.
Окрім цього, під час обшуків у гаражі одного з обвинувачених правоохоронці вилучили наркотики та психотропні речовини — канабіс і так звані «гриби».
Суд визнав обох чоловіків винними у замаху на крадіжку в особливо великих розмірах, умисному знищенні майна, а також незаконному зберіганні наркотичних і психотропних речовин.
Вирок: одного підривника засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, іншого — до 7 років і 6 місяців також із конфіскацією.
Рішення суду наразі не набрало законної сили й може бути оскаржене в апеляції.
Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості між Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та бізнесменом Сергієм Тищенком, фігурантом справи про розкрадання арештованих нафтопродуктів, що належали проросійському бізнесмену-втікачу Пашинському.
Як повідомляє Главком, суд визнав Тищенка винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначив йому 8 років позбавлення волі, а також заборону протягом трьох років обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, на державних і комунальних підприємствах. Конфіскація майна до вироку не увійшла.
Втім, основне покарання бізнесмену замінили на випробувальний строк тривалістю три роки. У цей період він зобов’язаний регулярно з’являтися до органів пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання, а також не виїжджати з України без дозволу правоохоронців.
Текст вироку засекречений. Документ набуде чинності після закінчення строку на подання апеляції або після рішення апеляційного суду.
Нагадаємо, 25 серпня ВАКС розпочав розгляд угоди між Тищенком та САП. За її умовами бізнесмен визнав провину та погодився відшкодувати державі суму, яка у п’ять разів менша за завдані збитки — тоді як загальна шкода оцінюється майже в 1 мільярд гривень.
Київський райсуд Полтави виніс новий вирок у справі Павла Рославлєва, якого у перші дні повномасштабного вторгнення затримали місцеві мешканці мікрорайонів Половки та Сади. Тоді чоловіка запідозрили у встановленні міток, а під час переслідування він ножем поранив двох людей.
26 лютого 2022 року місцевий житель побачив Рославлєва біля дамби з підозрілими позначками. Коли спробував його зупинити, той завдав удар ножем. У ході переслідування нападник поранив ще одного чоловіка. Після цього його збила автомобілем жінка, яка стала випадковим свідком. Затриманий пояснював, що «йшов до церкви», а ніж ніс нібито для самооборони.
У жовтні 2022 року суд визнав його винним за ч.1 ст.121 ККУ (нанесення тяжких тілесних ушкоджень) і призначив 6 років позбавлення волі. Обвинувачення у диверсійній діяльності тоді не висували.
У березні 2023 року Полтавський апеляційний суд залишив вирок чинним, але повернув справу на новий розгляд. В ухвалі вперше згадали вилучені у чоловіка предмети з російською символікою, зокрема бейдж із триколором. Потерпілі на суді підтвердили, що бачили його на одязі обвинуваченого.
Сам Рославлєв не заперечував цього факту, але наполягав, що міток не ставив і діяв у межах самооборони. Постраждалі ж стверджували, що намагалися лише його зупинити і не становили для нього загрози.
21 серпня 2025 року суд визнав чоловіка винним у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень та призначив мінімальний строк — 5 років ув’язнення. Врахували, що він компенсував шкоду потерпілим, а ті не вимагали суворого покарання.
Окремого обвинувачення за використання російської символіки не висували. Водночас суд стягнув із Рославлєва 20,4 тис. грн витрат на лікування постраждалих.
Покарання рахується від дати затримання — 26 лютого 2022 року. Таким чином, чоловік уже відбув більшу частину строку й може вийти на свободу менш ніж за півтора року.
Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений у Полтавському апеляційному суді.
