Позначка: воєнні ризики

  • До 1 млрд грн на відновлення: уряд відкрив пільгові кредити для великого бізнесу

    До 1 млрд грн на відновлення: уряд відкрив пільгові кредити для великого бізнесу

    Кабінет Міністрів розширив державну програму фінансової підтримки великих бізнес-проєктів, повідомив 17 вересня прем’єр-міністр Сергій Корецький. Тепер пільгові кредити можна буде залучати не лише на будівництво власної генерації, а й на відновлення паливної та складської інфраструктури, модернізацію переробних підприємств і поповнення оборотного капіталу компаній оптової та роздрібної торгівлі. Максимальний кредитний ліміт для групи пов’язаних компаній становитиме 1 млрд грн.

    Рішення уряд ухвалив на тлі системних російських атак по складах, логістичних центрах, виробничих майданчиках і торговельній інфраструктурі. У Кабміні наголошують, що мета програми — допомогти бізнесу швидше відновлюватися після ударів, зберігати робочі місця та не допустити розриву ланцюгів постачання.

    Які саме кредити зможе отримати бізнес

    Механізм розширили одразу на кілька напрямів.

    Пільгове фінансування можна буде використовувати для відбудови пошкоджених або зруйнованих паливних об’єктів, складів і логістичної інфраструктури, а також для модернізації підприємств переробної промисловості.

    Окремо уряд дозволив використовувати такі кошти для оборотного капіталу оптових і роздрібних компаній. Йдеться, зокрема, про розрахунки з виробниками та закупівлю товарів.

    Цей напрям визначено як тимчасовий антикризовий інструмент.

    Фактично держава намагається вирішити одразу дві проблеми: дати бізнесу гроші на фізичне відновлення пошкоджених об’єктів і допомогти торговельним компаніям швидко відновлювати запаси після втрати складів чи товарів.

    Максимум — 1 млрд грн

    Однією з головних новацій стало суттєве збільшення доступного кредитного ліміту.

    Мінімальна сума кредиту становитиме 100 млн грн, а для підприємств на прифронтових територіях — 30 млн грн.

    Максимальний ліміт для групи пов’язаних компаній встановили на рівні 1 млрд грн.

    Тобто програма орієнтована насамперед на середні та великі інвестиційні проєкти, а не на невеликі позики для мікробізнесу.

    Водночас сам факт ліміту в 1 млрд грн не означає, що компанія автоматично отримає всю суму. Кожен проєкт оцінюватиме банк, а фінансування залежатиме від відповідності умовам програми та наявного державного ресурсу.

    Як працюватиме компенсація ставки

    Уряд також змінив сам механізм здешевлення кредитів.

    Раніше компенсація могла бути прив’язана до плаваючої ставки та індексу UIRD. Тепер держава запроваджує фіксовану компенсацію в розмірі 5,5% річних від базової ставки банку.

    Це важливий нюанс: 5,5% — це не кінцева ставка кредиту для бізнесу.

    Йдеться саме про частину відсоткової ставки, яку компенсуватиме держава.

    Наприклад, якщо банк встановить базову ставку на рівні 17% річних, після державної компенсації фактичне навантаження на позичальника буде нижчим. Остаточна ставка залежатиме від умов конкретного банку та параметрів проєкту.

    Окремий акцент — паливна інфраструктура

    Особливу увагу уряд приділив об’єктам зберігання пального.

    Мінекономіки прямо зазначає, що пільгові кредити можна буде використовувати на створення більш захищеної й децентралізованої моделі паливної інфраструктури.

    Зокрема, фінансуватимуть перенесення під землю резервуарів, насосних станцій і систем зберігання пального, а також будівництво чи модернізацію підземних резервуарних потужностей.

    Тобто йдеться не просто про відновлення зруйнованого об’єкта «як було», а про його перебудову з урахуванням воєнних ризиків.

    Це має зменшити вразливість паливних баз до ракетних і дронових ударів.

    Чому уряд взявся саме за великі склади та логістику

    Протягом літа Росія різко посилила удари по цивільній бізнес-інфраструктурі.

    Під атаками опинялися логістичні центри, склади торговельних мереж, сортувальні термінали та виробничі підприємства.

    Раніше Nenka.info писала, що через такі удари держава почала шукати вільні складські площі на балансі державних підприємств, які можна оперативно передавати бізнесу. У матеріалі «Держава відкриває склади для бізнесу після ударів РФ: потенційно йдеться про сотні тисяч “квадратів”» йшлося про аудит державних приміщень після втрати компаніями власних логістичних потужностей.

    Окремі компанії вже самостійно перебудовують бізнес-моделі.

    Наприклад, «Нова пошта» почала децентралізувати логістичну систему, щоб пошкодження одного великого сортувального центру не паралізувало роботу цілого регіону. Детальніше про це Nenka.info писала у матеріалі «“Нова пошта” перебудовує всю логістику через удари РФ».

    Програма виросла з підтримки енергетичних проєктів

    Новий механізм не створюють з нуля.

    Кабмін фактично розширив експериментальний проєкт фінансової підтримки бізнесу, який спочатку був орієнтований на будівництво власної генерації. Тепер до нього додали логістику, паливний сектор, переробну промисловість і торгівлю.

    Таким чином, уряд поступово трансформує програму з інструмента енергетичної стійкості у ширший механізм відновлення великого бізнесу після атак.

    Як подаватимуть заявки

    Реалізацією програми займатиметься Національна установа розвитку.

    Підприємства зможуть подавати заявки через уповноважені банки. Перелік цих банків має бути окремо оприлюднений на сайті установи.

    Проєкти відбиратимуть на конкурсній основі.

    Спочатку їх оцінюватимуть банки, після чого фінансування надаватиметься відповідно до пріоритетів програми та в межах передбаченого бюджету.

    Тобто навіть відповідність формальним критеріям не гарантує автоматичного кредиту.

    Для малого й середнього бізнесу вже працює окрема підтримка

    Великі кредити до 1 млрд грн — це не заміна програми «5-7-9%».

    Для малого й середнього бізнесу, який постраждав від російських атак, уже діє окремий механізм відновлення.

    Раніше Nenka.info писала, що постраждалі підприємства можуть залучати до 150 млн грн на відновлення зруйнованого або пошкодженого майна під 0,1% річних протягом перших двох років. «Бізнес отримав нові пільги: кредити на відновлення під 0,1% запускають в Україні».

    Тобто держава фактично формує кілька рівнів підтримки: окремо для малого та середнього бізнесу і окремо для великих проєктів.

    «5-7-9%» залишається одним із головних джерел пільгових грошей

    Державна програма «Доступні кредити 5-7-9%» продовжує активно працювати.

    За даними Мінекономіки, лише за тиждень до 14 вересня підприємці залучили через неї 1,5 млрд грн нових кредитів, а з початку 2026 року — близько 119 млрд грн.

    При цьому понад третину нових коштів останнім часом отримує бізнес у регіонах із високими воєнними ризиками.

    Саме ця статистика показує, наскільки сильно війна змінила структуру попиту на кредитні ресурси.

    Якщо раніше дешеві кредити здебільшого використовували для розвитку чи інвестицій, то тепер значна їх частина йде на збереження вже існуючих підприємств і відновлення після обстрілів.

    Паралельно розширюють страхування від воєнних ризиків

    17 вересня Кабмін ухвалив ще одне важливе рішення для бізнесу — розширив механізм страхування воєнних ризиків.

    Максимальну компенсацію страхової премії збільшили з 3 млн до 5 млн грн на рік для одного підприємства, а сам механізм поширили також на орендоване майно.

    Таким чином, уряд намагається поєднати два підходи: кредити мають дати гроші на відновлення, а страхування — частково зменшити майбутні ризики.

    Чому це важливо для торгівлі

    Для торговельних мереж одна з найбільших проблем після знищення складу — навіть не саме приміщення, а втрата товарного запасу.

    Підприємство може знайти новий склад, але без оборотних коштів не матиме чим наповнити полиці.

    Саме тому можливість фінансувати оборотний капітал може бути не менш важливою, ніж кредит на будівництво нового об’єкта.

    Раніше Nenka.info писала, що після хвилі атак по складах та логістичних об’єктах уряд окремо запевняв, що системного дефіциту продуктів в Україні немає. «Порожні полиці після ударів РФ? У Кабміні сказали, чи буде дефіцит продуктів і стрибок цін».

    Новий кредитний механізм фактично має допомогти втримати цю ситуацію й надалі.

    Що в підсумку отримує бізнес

    Після рішення Кабміну великі компанії отримують доступ до окремого інструмента державної підтримки.

    Кредити можна буде спрямовувати на склади, паливні об’єкти, переробку та оборотний капітал у торгівлі. Мінімальний розмір позики становитиме 100 млн грн, для прифронтових територій — 30 млн грн, а максимальний ліміт для групи пов’язаних компаній — 1 млрд грн.

    Держава при цьому компенсуватиме 5,5% річних від базової ставки банку.

    Головне завдання програми — зробити так, щоб знищення одного складу, паливного об’єкта чи виробничої лінії не означало автоматичну зупинку великого підприємства.

    На тлі того, що російські атаки дедалі частіше спрямовані саме на економічну й логістичну інфраструктуру, доступ до швидкого кредитного ресурсу перетворюється вже не стільки на інструмент розвитку бізнесу, скільки на один із механізмів його виживання під час війни.

  • «Нова пошта» перебудовує всю логістику через удари РФ: великі сортувальні центри більше не будуть єдиною опорою

    «Нова пошта» перебудовує всю логістику через удари РФ: великі сортувальні центри більше не будуть єдиною опорою

    «Нова пошта» почала перебудовувати модель сортування та обробки відправлень через різке зростання воєнних ризиків для логістичної інфраструктури. Компанія переходить до децентралізованої системи та створює резервні можливості для обробки посилок, щоб втрата або пошкодження окремого великого об’єкта не паралізували доставку в регіоні. Рішення ухвалене після серії російських ударів по терміналах, відділеннях і сортувальних центрах компанії в різних областях України.

    Детальну архітектуру нової логістичної системи оператор свідомо не розкриває. Йдеться насамперед про розташування резервних об’єктів, маршрути перенаправлення вантажів та принципи роботи дублюючих сортувальних потужностей. У компанії пояснюють це безпекою працівників, клієнтів і самої логістичної мережі в умовах війни.

    Фактично «Нова пошта» намагається знизити залежність від окремих великих вузлів, через які традиційно проходять значні обсяги відправлень. Якщо один із таких центрів тимчасово випадає з мережі внаслідок удару, частину навантаження мають отримати інші точки системи.

    Для клієнтів компанія наразі не анонсує принципових змін у звичному процесі відправлення або отримання посилок. Мережа продовжує працювати по Україні, а статус конкретного відправлення можна перевіряти через застосунок. Сам оператор формулює головне завдання максимально просто — зберегти швидкість доставки навіть тоді, коли окремі логістичні об’єкти пошкоджуються або знищуються.

    Серія ударів прискорила перебудову логістики

    Рішення з’явилося на тлі особливо важкого для української складської та логістичної інфраструктури літа 2026 року.

    Лише від початку липня Росія знищила або пошкодила понад 400 000 кв. м складських та логістичних площ українського бізнесу, підраховував Forbes Ukraine. Серед цілей були об’єкти великих торговельних мереж, дистриб’юторів і логістичних операторів.

    «Нова пошта» опинилася серед компаній, які регулярно зазнають таких атак.

    25 липня російські війська вдарили по сортувальному терміналу компанії в Сумах. Унаслідок атаки загинули троє водіїв компаній-партнерів, які виконували перевезення для оператора. Працівники самого терміналу під час удару перебували в укритті.

    До цього, 24 липня, російські керовані авіабомби влучили у вантажне відділення «Нової пошти» в Ізюмі Харківської області.

    Уже 30 липня чергової атаки зазнав сортувальний термінал компанії в Полтаві. Удар пошкодив логістичну інфраструктуру в момент, коли український бізнес і без того працював в умовах дедалі складніших маршрутів та постійної необхідності створювати резерви.

    31 липня російська атака пошкодила об’єкт «Нової пошти» на Вінниччині. Там постраждали восьмеро людей.

    3 серпня було знищено вантажне відділення компанії у Прилуках Чернігівської області.

    А вже 5 серпня Росія знищила сортувальний центр «Нової пошти» у Києві. Цей удар став одним із найтяжчих за останній час: загинули троє людей, ще восьмеро отримали поранення.

    Таким чином, менш ніж за два тижні компанія зіткнулася одразу з кількома ударами по різних елементах своєї мережі.

    Збитки вже обчислювалися сотнями мільйонів

    Причому ця серія атак стала продовженням значно довшої тенденції.

    За перші чотири місяці 2026 року «Нова пошта» оцінювала втрати від російських обстрілів у 325 млн грн. І ця оцінка була зроблена ще до липнево-серпневої хвилі ударів по Сумах, Полтаві, Вінниччині, Прилуках і Києву.

    У червні російська атака, зокрема, пошкодила сортувальний хаб компанії на Сумщині. Тоді будівлю було зруйновано і виникла пожежа. За даними Forbes, на момент атаки всередині перебували відправлення клієнтів загальною оголошеною вартістю понад 42 млн грн. Люди в тому випадку не загинули.

    Саме така повторюваність ударів створює для логістичного бізнесу принципово нову проблему. Звичайного ремонту пошкодженого терміналу вже недостатньо, якщо існує ризик, що через кілька тижнів або місяців може бути атакований інший великий вузол.

    Тому бізнес змушений змінювати не лише фізичний захист об’єктів, а й саму логіку роботи мережі.

    Що означає децентралізація для «Нової пошти»

    Точну схему компанія не оприлюднює, тому стверджувати, які саме термінали отримають додаткові потужності або куди будуть перенаправлені конкретні маршрути, наразі неможливо.

    Однак сама ідея децентралізованої моделі полягає в тому, що критично важлива функція не концентрується в одному місці.

    У класичній логістиці великі автоматизовані сортувальні хаби дають суттєвий економічний ефект: величезна кількість посилок швидко надходить до одного центру, автоматично розподіляється за напрямками та їде далі.

    Але під час війни концентрація має й очевидний мінус. Ураження одного великого вузла може одразу вплинути на десятки маршрутів і значний обсяг відправлень.

    У децентралізованій системі частину операцій можна перекинути між кількома резервними центрами. Навіть якщо один об’єкт перестає працювати, інші мають підхопити його функції.

    Саме це і має зробити логістику стійкішою до воєнних ризиків.

    Подібний принцип український бізнес дедалі активніше застосовує й поза поштовою галуззю. Після масових ударів по складах компанії розосереджують товарні запаси, створюють резервні майданчики, змінюють маршрути поставок і намагаються не концентрувати критичні запаси в одному великому комплексі. Forbes зазначав, що російські атаки фактично змушують компанії переглядати саме поняття великого централізованого складу як безпечного активу.

    Чому «Нова пошта» може дозволити собі розосередження

    Однією з переваг оператора є вже дуже розгалужена мережа.

    Станом на серпень «Нова пошта» повідомляє про понад 56 000 точок сервісу, до яких входять відділення та поштомати. Паралельно працює кур’єрська доставка.

    Це означає, що компанія давно не залежить лише від великих класичних відділень у містах. Розвиток поштоматів і компактних форматів дозволив значно розширити географію сервісу.

    У липні Forbes також повідомляв, що компанія продовжує інвестувати у відділення самообслуговування — лише в один із таких напрямів було вкладено 30,5 млн грн, а мережу планували розширювати далі.

    Водночас основна технологічна проблема залишається саме «за лаштунками»: клієнт може віднести посилку в невелике відділення чи покласти її в поштомат, але далі відправлення все одно має пройти через транспортну та сортувальну систему.

    Саме цю непомітну для клієнта частину компанія тепер і намагається зробити менш вразливою.

    Обсяги роботи продовжують зростати навіть під час атак

    Ще один фактор — масштаб самого бізнесу.

    За перше півріччя 2026 року «Нова пошта» збільшила кількість доставлених відправлень на 11,5% — до 254,4 млн посилок. Із них 17,9 млн припало на міжнародні доставки. Виторг компанії за цей самий період зріс на 32%.

    Тобто компанія одночасно має дві протилежні тенденції: потік відправлень зростає, але фізичні об’єкти, які цей потік забезпечують, систематично опиняються під російськими ударами.

    За таких умов резервна логістика стає вже не додатковим страховим механізмом, а частиною базової операційної моделі.

    Росія намагається бити не лише по військовій, а й по економічній логістиці

    Серія атак на склади та сортувальні комплекси стосується далеко не лише «Нової пошти».

    За підрахунками Forbes Ukraine, від початку липня серед пошкоджених або знищених об’єктів були логістичний центр Novus, комплекси «Епіцентру», інфраструктура Fozzy Group та інших великих компаній.

    Для економіки це особливо небезпечно, адже склад або сортувальний хаб — це не просто нерухомість. У ньому одночасно можуть перебувати товари на десятки чи сотні мільйонів гривень, обладнання, автомобілі та продукція тисяч постачальників.

    Втрата такого об’єкта може порушити ланцюги постачання далеко за межами одного підприємства.

    У випадку «Нової пошти» ризик ще ширший: компанія обслуговує величезну кількість малого та середнього бізнесу, інтернет-магазинів і приватних клієнтів. Тому стабільність її логістики безпосередньо впливає на електронну торгівлю та рух товарів усередині країни.

    Що буде з доставкою

    Поки що компанія не попереджає про системне погіршення термінів доставки через перехід на нову модель.

    Навпаки, головне завдання перебудови — створити систему, за якої знищення одного терміналу не повинно призводити до тривалого збою всієї мережі.

    «Нова пошта» наголошує, що продовжує працювати по всій країні, а клієнти можуть у реальному часі стежити за рухом своїх відправлень у застосунку.

    Компанія не повідомляє, скільки резервних сортувальних центрів планує створити, де вони розташовуватимуться та якою буде їхня потужність. І це, з огляду на системні атаки по логістичних об’єктах, виглядає свідомою політикою нерозголошення.

    Але сам перехід до децентралізації показує, як війна змінює одну з найбільших логістичних мереж України. Якщо раніше головною конкурентною перевагою були максимально великі, технологічні й автоматизовані сортувальні центри, то тепер до швидкості додається ще одна вимога — здатність продовжувати роботу після втрати окремої ланки мережі.

    Для «Нової пошти» це вже не теоретичний ризик. Після Сум, Полтави, Вінниччини, Прилук і Києва компанія фактично отримала практичне підтвердження того, що великі логістичні об’єкти можуть один за одним ставати цілями російських атак. Тому нова модель має зробити так, щоб навіть удар по великому терміналу більше не означав удар по всьому маршруту доставки.

  • Мільярди збитків і два удари за кілька днів: Rozetka пережила найбільші втрати у своїй історії

    Мільярди збитків і два удари за кілька днів: Rozetka пережила найбільші втрати у своїй історії

    Один із найбільших українських онлайн-ритейлерів Rozetka заявив про наймасштабніші збитки за весь час існування компанії після серії російських ударів по її логістичній інфраструктурі на Київщині. За попередньою оцінкою співзасновника компанії Владислава Чечоткіна, прямі втрати вже вимірюються мільярдами гривень. Точну суму ще підраховують, але в компанії визнають: нічого подібного за масштабом руйнувань Rozetka раніше не переживала.

    Найважчого удару компанія зазнала в ніч проти 5 серпня. Російська атака фактично знищила великий розподільчий комплекс Rozetka у Броварах Київської області. За повідомленнями українських медіа, об’єкт не підлягає відновленню. У публічних повідомленнях також йшлося про влучання кількох балістичних ракет по території комплексу.

    За словами Чечоткіна, масштаби фінансових втрат уже очевидні навіть до завершення повної інвентаризації.

    «Прямі збитки сягають мільярдів гривень. Точніше ми ще не порахували, але дуже-дуже багато. Це найбільші втрати за нашу історію», — заявив співзасновник Rozetka в ефірі телемарафону.

    Деякі українські медіа з посиланням на заяви компанії оцінюють втрати від останньої атаки вже у понад 2 млрд грн. Остаточна цифра, втім, може змінитися після оцінки знищеного товару, обладнання, самої будівлі, логістичної інфраструктури та непрямих втрат від порушення роботи розподільчого центру.

    Перед цим Росія вже атакувала інший склад Rozetka

    Найбільший удар стався лише через кілька днів після іншої атаки на логістичну інфраструктуру компанії.

    У ніч на 2 серпня російський безпілотник атакував склад Rozetka на Київщині. Тоді наслідки були не лише матеріальними.

    За повідомленнями компанії та українських медіа, один працівник загинув, ще семеро людей дістали поранення.

    Таким чином, за лічені дні компанія пережила дві серйозні атаки: перша забрала життя працівника та призвела до поранень, друга знищила один із ключових логістичних об’єктів і завдала мільярдних збитків.

    Саме ця серія ударів змусила керівництво Rozetka публічно заговорити вже не лише про власні втрати, а про системну проблему захисту українського бізнесу в умовах затяжної війни.

    Чечоткін назвав три механізми допомоги бізнесу

    Після ударів співзасновник Rozetka окреслив кілька напрямків, у яких, на його думку, держава могла б значно полегшити відновлення підприємств після російських атак.

    Перший — розширене страхування воєнних ризиків.

    Другий — податкові пільги для компаній на період відновлення зруйнованих об’єктів.

    Третій — доступ до пільгового кредитування для бізнесу, який втратив виробничі чи логістичні потужності через війну.

    На думку Чечоткіна, нинішні страхові механізми не відповідають масштабу ризиків, з якими стикаються великі підприємства.

    У випадку Rozetka мова вже йде про втрати у кілька мільярдів гривень, тоді як чинна державна програма компенсації воєнних ризиків має значно нижчі ліміти.

    Держава вже компенсує воєнні ризики — але максимум до 30 млн

    В Україні з початку 2026 року працює державний механізм страхування майна від воєнних ризиків.

    За програмою «Зроблено в Україні» підприємці можуть отримати до 30 млн грн компенсації за пошкоджене або знищене майно, а також до 3 млн грн компенсації страхової премії за договором страхування воєнних ризиків.

    Компенсація безпосередньо за знищене майно поширюється на бізнес у низці регіонів, які зазнають підвищеного ризику російських атак. Окремий механізм компенсації вартості страхування доступний підприємствам по всій Україні. Програму адмініструє Експортно-кредитне агентство.

    У травні Міністерство економіки повідомляло, що перші чотири українські компанії вже отримали компенсацію страхових премій. Загальна сума виплат становила 6,8 млн грн, а середня ефективна вартість страхування для цих підприємств після державної компенсації знизилася з 4,24% до 1,19%.

    У липні уряд додатково спростив процедуру підтвердження збитків та продовжив терміни подання документів за програмою.

    Але ситуація Rozetka показує очевидне обмеження такого механізму: якщо один великий логістичний комплекс може коштувати компанії мільярди гривень, компенсація в 30 млн покриє лише незначну частину реальних втрат.

    У Rozetka заговорили про приватну ППО

    Найбільш дискусійною пропозицією Чечоткіна стала необхідність спростити правила, пов’язані із захистом приватних підприємств від повітряних атак.

    За його словами, чинні механізми настільки складні, що бізнес практично не може самостійно реалізувати ефективний фізичний захист об’єктів.

    Фактично йдеться про пошук моделі, за якої великі компанії могли б фінансувати або брати участь у створенні локальних засобів протиповітряного захисту своїх підприємств під контролем держави.

    При цьому будь-яке застосування засобів ППО є питанням військового управління, координації повітряного простору та безпеки цивільних, тому простого механізму «купити власну ППО» для бізнесу не існує.

    Сам Чечоткін наголосив передусім на необхідності перегляду регулювання, а не на створенні незалежних приватних збройних формувань.

    Чому знищення великого складу б’є сильніше, ніж здається

    Збитки від удару по великому логістичному центру не обмежуються вартістю будівлі.

    Сучасний розподільчий комплекс маркетплейсу — це складна інфраструктура, яка включає автоматизовані системи сортування, складську техніку, IT-обладнання, товарні запаси, транспортні вузли та персонал.

    До прямих збитків додаються непрямі.

    Компанії доводиться перенаправляти товарні потоки на інші майданчики, змінювати маршрути доставки, орендувати додаткові площі, перебудовувати логістичні процеси й компенсувати можливі затримки клієнтам та продавцям.

    Саме тому остаточні втрати можуть бути значно більшими за балансову вартість знищеної будівлі.

    У випадку великого маркетплейсу наслідки також зачіпають тисячі сторонніх продавців, які використовують його інфраструктуру для зберігання та доставки товарів.

    Компанія продовжує працювати

    Попри масштаб ударів, Rozetka не повідомляла про зупинку всієї роботи.

    Українські медіа з посиланням на компанію зазначали, що після знищення комплексу бізнес продовжив обслуговувати клієнтів, перерозподіляючи логістику між іншими об’єктами.

    Саме децентралізація складської мережі та наявність інших майданчиків дозволяє великим торговельним компаніям частково компенсувати втрату окремого хаба.

    Проте замінити один із центральних розподільчих комплексів швидко неможливо.

    Новий склад потребує земельної ділянки, проєктування, будівництва, обладнання та складної автоматизації. Навіть за наявності коштів цей процес може тривати місяці або роки.

    Удари по бізнесу стають окремою економічною проблемою

    Історія Rozetka вкотре демонструє, що російські удари по Україні мають не лише військовий і гуманітарний, а й масштабний економічний ефект.

    Коли ракета або дрон знищує логістичний комплекс, підприємство втрачає активи, держава — частину податкових надходжень, працівники стикаються з ризиками для робочих місць, а економіці доводиться витрачати ресурси не на розвиток, а на відновлення вже створеної інфраструктури.

    Саме тому український уряд протягом останніх років намагається створити механізми страхування воєнних ризиків, які мають зробити інвестиції та роботу бізнесу в країні менш небезпечними.

    Однак мільярдні втрати Rozetka показують, наскільки великою залишається різниця між масштабом потенційної шкоди та доступними сьогодні механізмами компенсації.

    Для самої компанії серпневі удари стали найтяжчими за її історію. За кілька днів один склад був атакований дроном із людськими жертвами, а інший великий логістичний комплекс був знищений внаслідок ракетного удару.

    Тепер Rozetka не лише підраховує збитки, а й фактично відкрила ширшу дискусію: хто і яким коштом має захищати критично важливі приватні логістичні та виробничі об’єкти в країні, де російські ракети та дрони можуть за одну ніч знищити інвестиції на мільярди гривень.

  • Українцям обіцяють до 20% річних на енергетиці: хто вже отримав дивіденди, а чиї проєкти досі не запрацювали

    Українцям обіцяють до 20% річних на енергетиці: хто вже отримав дивіденди, а чиї проєкти досі не запрацювали

    Український ринок приватних інвестицій стрімко поповнюється новим напрямом — вкладеннями у сонячні й вітрові електростанції, газопоршневу генерацію та промислові системи накопичення електроенергії. Компанії пропонують інвесторам прогнозовану дохідність від 11% до понад 20% річних, а мінімальний внесок залежно від проєкту може становити від кількох сотень доларів до $300 тисяч.

    Однак за привабливими презентаціями та обіцянками валютної дохідності приховуються суттєві ризики. Частина станцій ще будується, інші не можуть запуститися через судові спори або технічні обмеження, а підтверджені виплати інвесторам наразі є радше винятком, ніж правилом.

    За даними огляду Delo.ua, станом на липень 2026 року лише одна з проаналізованих інвестиційних платформ підтвердила фактичну виплату доходу власникам сертифікатів. Решта компаній або ще не завершили будівництво, або не оприлюднили підтверджень перерахування дивідендів.

    Чому українці почали вкладати в енергетику

    Інтерес приватних інвесторів до енергетичних проєктів посилився після масштабних російських ударів по електростанціях і мережах. Дефіцит генерації змусив державу, бізнес та громади прискорити будівництво децентралізованих джерел живлення.

    Окремим напрямом стали промислові акумуляторні комплекси BESS. Вони дозволяють купувати електроенергію у години низького попиту, накопичувати її, а потім продавати дорожче під час пікових навантажень. Такі системи також допомагають балансувати мережу та швидко реагувати на зміни споживання. У квітні 2026 року представники енергетичного ринку називали накопичувачі одним із ключових елементів майбутньої архітектури української енергосистеми.

    Водночас обіцянка дохідності у 15–20% річних значно перевищує прибутковість багатьох консервативних фінансових інструментів. Саме тому енергетичні проєкти почали позиціонувати як альтернативу купівлі квартири для здавання в оренду, банківським депозитам або державним облігаціям.

    Проте висока прогнозована дохідність безпосередньо пов’язана з підвищеними ризиками — від затримок будівництва і проблем із підключенням до мереж до знищення обладнання внаслідок російських атак.

    Inzhur Energy: гроші залучили, але станція досі не генерує прибуток

    Одним із наймасовіших приватних енергетичних проєктів стала газопоршнева електростанція Inzhur Energy потужністю 34 МВт у Київській області.

    Інвесторам пропонували купувати сертифікати фонду, який мав фінансувати будівництво маневрової генерації для роботи за контрактом із НЕК «Укренерго». Мінімальний внесок становив трохи більше ніж 6,6 тисячі гривень, а прогнозована дохідність — близько 15% річних у доларовому еквіваленті.

    За моделлю фонду інвестори не повинні були отримувати регулярні дивіденди. Дохід мав накопичуватися у вартості сертифіката, який фонд планував викупити після завершення п’ятирічного строку.

    Сертифікати були повністю розпродані, а кількість співвласників перевищила дев’ять тисяч. Однак сама станція тривалий час залишалася предметом судових спорів.

    У вересні 2025 року Київський апеляційний суд забороняв продовжувати будівництво об’єкта. Згодом обмеження скасували, а у березні 2026 року Верховний Суд визнав попередню заборону необґрунтованою та дозволив завершити електростанцію.

    Попри це, за інформацією Delo.ua на початок липня, проєкт ще не вийшов на повноцінну операційну стадію. Відповідно, фактичних виплат від роботи станції інвестори поки не отримували.

    Цей приклад демонструє один із головних ризиків енергетичних інвестицій: навіть фізично збудований об’єкт не гарантує швидкого початку роботи, якщо навколо землі, дозвільних документів або підключення виникає судовий конфлікт.

    Solar Garden: токени під 30%, але залучення інвесторів не відбулося

    Компанія Solar Garden у 2025 році презентувала платформу UENERGY, через яку приватним інвесторам пропонували вкладати кошти у сонячну генерацію та системи зберігання електроенергії.

    Передбачалося, що користувачі купуватимуть токени UNRG за стейблкоїни USDC. Мінімальна інвестиція мала становити $100, а прогнозована дохідність — від 25% до 30% річних.

    Виплати планували формувати за рахунок продажу електроенергії та цінового арбітражу за допомогою накопичувачів.

    Проте фактично проєкт залучення коштів приватних інвесторів не реалізували. За інформацією компанії, систему зберігання вирішили будувати власним коштом, а платформа UENERGY згодом перейшла у режим технічного обслуговування.

    Таким чином, заявлені 25–30% річних залишилися прогнозом, а не підтвердженим результатом.

    Varto: єдина платформа, яка заявила про реальні виплати

    Найбільш помітно серед інших пропозицій вирізняється платформа Varto. Вона пропонує інвестувати не у майбутнє будівництво, а у вже готові об’єкти, які виробляють електроенергію та мають операційний дохід.

    Першим активом став вітропарк у Закарпатській області потужністю 10,4 МВт. Мінімальний внесок становить близько 126 тисяч гривень, або приблизно $3 тисячі.

    Компанія заявляє про прогнозовану дохідність 11–13% річних у євро та щоквартальні виплати. На офіційному сайті Varto зазначено, що платформа працює лише з введеними в експлуатацію активами, а інвестиції оформлюються через регульований фонд.

    За інформацією Delo.ua, інвестори Varto вже отримували перші виплати. Спочатку дохід становив близько 5%, а наступна виплата у липні мала становити 15%. Компанія при цьому не розкрила загальної суми розподілених коштів.

    Varto стала єдиною платформою з огляду, яка підтвердила сам факт виплати дивідендів. Водночас це не означає відсутності ризиків. Горизонт вкладення розрахований приблизно на 11 років, а прогнозована окупність становить близько восьми років.

    Сертифікати можна продати через брокера, однак ліквідність такого інструменту може бути значно нижчою, ніж у державних облігацій або валюти.

    Codex Energy: до 20% річних, але станцію лише будують

    Codex Energy залучає приватних інвесторів до проєкту Bolhrad Energy Park на Одещині. Він має включати сонячну електростанцію потужністю 3,3 МВт, систему накопичення потужністю 3 МВт та ємністю 10 МВт·год, а також зарядну інфраструктуру для електротранспорту.

    Загальний бюджет оцінюється у €4,5 млн. Із цієї суми близько €3 млн компанія планує отримати від приватних інвесторів. Мінімальний внесок становить €20 тисяч, а заявлена дохідність — від 16% до 20% річних у євро.

    Інвестор отримує частку через споживче товариство, а прибуток має формуватися одразу з кількох джерел: продажу сонячної електроенергії, роботи накопичувача та зарядного хабу.

    Офіційний сайт проєкту вказує, що запуск сонячної станції запланований на четвертий квартал 2026 року.

    Отже, станом на липень проєкт ще не генерував операційного доходу та не міг виплачувати дивіденди. Обіцяні 16–20% залишаються розрахунковою дохідністю, яка залежить від своєчасного монтажу, підключення до мережі та майбутніх цін на електроенергію.

    Ecotech Invest: першу чергу запустили, але виплати не підтвердили

    Ecotech Invest пропонує вкладати кошти в установки зберігання енергії у західних областях України.

    Мінімальна інвестиція становить близько $25 тисяч, прогнозована дохідність — до 19% річних, а очікуваний строк окупності — до п’яти років.

    Участь оформлюється через асоційоване членство в кооперативі. Це означає, що інвестор не купує цінні папери чи сертифікати інвестиційного фонду, а отримує пай у спільному проєкті.

    За даними компанії, кошти вже залучили на три черги накопичувачів, а першу з них запустили у травні 2026 року. Проте підтвердженої інформації про виплату доходу вкладникам на момент публікації не було.

    Кооперативна модель може бути гнучкішою, однак вона не передбачає такого самого регуляторного нагляду, як інвестиційний фонд під контролем Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

    Concorde Capital: великий чек і виплати лише з 2027 року

    Concorde Capital залучає інвесторів у комплекс газопоршневої генерації та накопичення електроенергії загальною потужністю 78,4 МВт.

    Модель передбачає заробіток на виробництві електроенергії у години високих цін та на арбітражі за допомогою акумуляторних систем.

    Заявлена дохідність становить близько 16% річних, але виплати планують розпочати не раніше 2027 року. Формально мінімальний поріг називали на рівні $42 тисяч, хоча перші угоди, за інформацією представників компанії, укладалися із внесками близько $300 тисяч.

    Інвестори входять через корпоративний інвестиційний фонд, який володіє компанією-оператором проєкту. Concorde Capital працює на українському фінансовому ринку з 2004 року та заявляє, що за цей період допомогла бізнесу залучити мільярди доларів інвестицій.

    Перша черга комплексу почала продавати електроенергію у лютому 2026 року. Проте інвестори ще не отримували регулярних виплат, оскільки вони заплановані на наступний рік.

    Окремим ризиком залишається відсутність оформленого страхування від воєнних загроз.

    ONESOLAR: обіцяють до 22%, запуск очікується у серпні

    ONESOLAR будує кластерну сонячну електростанцію у Берегівському районі Закарпатської області.

    Інвесторам пропонують купувати окремі кластери потужністю 50 кВт. Орієнтовна вартість одного такого об’єкта становить близько $35 тисяч, а заявлена дохідність — від 15% до 22% річних.

    Компанія зазначає, що має понад 12 років досвіду та реалізувала понад 60 МВт сонячних потужностей. На сайті проєкту також доступна онлайн-трансляція будівництва та юридична документація.

    Будівництво розпочалося восени 2025 року, а запуск запланували на серпень 2026-го. Отже, на момент огляду станція ще не виробляла електроенергію, а інвестори не отримували дивідендів.

    Чому 20% річних не означають гарантований прибуток

    Прогнозована дохідність в інвестиційній презентації не є гарантією фактичного результату. Вона залежить від вартості будівництва, тарифів, цін на електроенергію, сонячної або вітрової генерації, доступності мереж, витрат на ремонт та податків.

    Особливо важливо перевірити юридичну форму вкладення. Інвестиційний сертифікат фонду, частка у товаристві, кооперативний пай, токен або звичайна позика створюють різний рівень захисту.

    Не менш важливими є права на земельну ділянку, дозвіл на будівництво, технічні умови приєднання до мережі, наявність попередніх кредиторів та страхування обладнання.

    Окремий ризик — ліквідність. Навіть якщо на папері частка коштує дорожче, інвестор може не знайти покупця, коли терміново захоче повернути гроші.

    В умовах війни до стандартних комерційних ризиків додаються ракетні атаки, пошкодження мереж, окупація території, дефіцит обладнання та зміни державного регулювання.

    Таким чином, українська енергетика дійсно відкриває нові можливості для приватного капіталу. Проте станом на липень 2026 року більшість представлених проєктів ще не мають тривалої історії стабільних виплат.

    Із розглянутих платформ лише Varto підтвердила, що інвестори вже отримували дивіденди. В інших випадках люди поки вкладають переважно у майбутній запуск, очікуючи, що станція запрацює, підключиться до мережі та досягне прогнозованої прибутковості.

    Тому обіцянку 15–20% річних слід розглядати не як гарантований пасивний дохід, а як прогноз у високоризиковому секторі, де потенційно високий прибуток супроводжується реальною можливістю затримок, нижчих виплат або втрати частини вкладених коштів.

  • Уряд спростив компенсації за воєнні збитки для бізнесу: що змінилося

    Уряд спростив компенсації за воєнні збитки для бізнесу: що змінилося

    Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до державної програми страхування воєнних ризиків, які значно спрощують механізм отримання компенсацій для підприємств, що постраждали внаслідок російської агресії. Нові правила стосуються як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно, так і компенсації страхових премій. Серед головних нововведень — можливість підтверджувати розмір збитків висновком судового експерта, скасування низки бюрократичних процедур та розширення строків подання заяв.

    Про це повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

    У відомстві зазначили, що ухвалені урядом зміни спрямовані на те, щоб зробити державну програму максимально доступною для підприємств, які продовжують працювати в умовах повномасштабної війни. Очікується, що оновлені правила дозволять бізнесу швидше отримувати фінансову підтримку, відновлювати виробництво після російських атак, зберігати робочі місця та підтримувати економічну активність навіть у найбільш постраждалих регіонах.

    Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев наголосив, що головною метою змін є скорочення часу між моментом завдання збитків та отриманням державної допомоги.

    «Ці зміни допоможуть підприємцям швидше залучати кошти для відновлення виробництва та збереження робочих місць», – зазначив він.

    Одним із найважливіших нововведень стало розширення переліку документів, які можуть використовуватися для підтвердження розміру збитків.

    Раніше підприємства були змушені замовляти окремий звіт незалежного оцінювача майна навіть у випадках, коли вже мали результати судової експертизи. Це призводило до додаткових витрат і затягувало процедуру отримання компенсації.

    Тепер уряд дозволив визначати суму відшкодування не лише за результатами оцінки майна, а й на підставі висновку судового експерта.

    У Міністерстві економіки пояснюють, що це дозволить багатьом підприємствам уникнути дублювання процедур та суттєво прискорить розгляд заяв.

    Особливо актуальним це рішення стане для компаній, які вже проходили експертні дослідження у межах кримінальних проваджень або судових процесів після російських обстрілів.

    Ще одна важлива зміна стосується підприємств, що працюють у прифронтових регіонах України.

    Досі підприємці були змушені подавати окрему заяву щодо кожної пошкодженої будівлі, виробничої лінії, споруди або іншого об’єкта майна.

    Якщо підприємство зазнавало масштабних руйнувань, це означало необхідність оформлення десятків окремих пакетів документів.

    Тепер Кабінет Міністрів скасував цю вимогу.

    Відтепер підприємство може подати одну узагальнену заяву, яка охоплюватиме все пошкоджене чи знищене майно.

    У Мінекономіки переконані, що це значно скоротить адміністративне навантаження на бізнес і пришвидшить виплату компенсацій.

    Крім цього, уряд змінив процедуру подання документів щодо виробничого обладнання та інженерних мереж.

    Раніше компанії були змушені чекати, поки інформація про пошкоджене майно з’явиться у державному Реєстрі пошкодженого та знищеного майна.

    На практиці це нерідко затягувало процес отримання компенсації на кілька тижнів або навіть місяців.

    Тепер підприємства можуть звернутися по відшкодування одразу після того, як зберуть необхідний пакет документів.

    До нього входять акти Державної служби з надзвичайних ситуацій, Національної поліції або витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, документи, що підтверджують право власності, а також документи, які визначають розмір завданих збитків.

    У міністерстві зазначають, що це дозволить підприємствам значно швидше розпочати процедуру відновлення виробничих потужностей.

    Водночас уряд уточнив перелік майна, яке підпадає під дію програми.

    Так, транспортні засоби, причепи, трактори, комбайни, самохідні машини та інша техніка, що підлягає державній або відомчій реєстрації, офіційно не належать до категорії виробничого обладнання.

    Відповідно, державна програма страхування воєнних ризиків не передбачає компенсацію збитків за такі транспортні засоби.

    У Міністерстві економіки пояснюють, що це дозволяє чітко розмежувати категорії майна та уникнути неоднозначного трактування правил програми.

    Окремі зміни стосуються механізму взаємодії державної компенсації зі страховими виплатами.

    Якщо підприємство вже отримало відшкодування від страхової компанії або інших третіх осіб до моменту отримання державної допомоги, сума державної компенсації буде автоматично зменшена на відповідний розмір.

    Якщо ж страхова виплата надійде вже після того, як компанія отримала державні кошти, і загальна сума компенсацій перевищить фактичний розмір збитків, підприємство повинне буде повернути державі різницю.

    Уряд наголошує, що такий механізм дозволить уникнути подвійної компенсації та забезпечить справедливий розподіл бюджетних коштів.

    Суттєві зміни внесено й до порядку компенсації страхових премій.

    Раніше компанії повинні були звернутися за державною компенсацією не пізніше ніж через 60 днів після укладення договору страхування.

    Якщо цей строк пропускався, підприємство втрачало можливість отримати державну підтримку.

    Тепер ця вимога скасована.

    Відтепер подати заявку можна починаючи з 31-го дня після укладення договору страхування і протягом ще 30 днів після завершення його дії.

    У Мінекономіки зазначають, що таке рішення дасть підприємствам значно більше часу для оформлення документів.

    Крім того, уряд продовжив перехідний період для компаній, які уклали договори страхування після 1 січня 2026 року, але не встигли своєчасно приєднатися до програми.

    Тепер вони можуть звернутися до страховиків із відповідною заявою до 1 серпня 2026 року.

    Попередній термін завершувався 1 травня.

    Ще одним важливим нововведенням стало спрощення вимог до самого майна.

    Якщо раніше підприємство повинно було доводити, що застраховане майно використовується саме в його основній господарській діяльності, то тепер ця вимога скасована.

    Для отримання компенсації достатньо підтвердити право власності на відповідне майно.

    Змінено також порядок розрахунку граничної суми державної допомоги.

    Відтепер максимальний річний ліміт компенсації — до 3 мільйонів гривень — визначатиметься за датою укладення договору страхування, а не за датою його завершення, як це було передбачено попередньою редакцією правил.

    У Міністерстві економіки нагадують, що державна програма страхування воєнних ризиків для бізнесу офіційно стартувала 1 січня 2026 року.

    Її головною метою стало стимулювання підприємців страхувати власне майно від наслідків бойових дій, що має сприяти стабільнішій роботі українського бізнесу навіть в умовах постійних російських атак.

    За даними міністерства, програма вже демонструє значний попит.

    Станом на сьогодні за напрямом компенсації за пошкоджене або повністю знищене майно погоджено 139 заяв.

    Загальний обсяг потенційних компенсацій за ними оцінюється у 2,67 мільярда гривень.

    Щодо компенсації страхових премій підприємства вже подали 63 заявки.

    Загальна вартість страхового покриття за цими договорами становить 7,9 мільярда гривень, а потенційний обсяг державних компенсацій — 94,22 мільйона гривень.

    У міністерстві також нагадали, що ще у травні 2026 року перші чотири українські компанії вже отримали часткову компенсацію страхових премій.

    Тоді держава виплатила підприємствам 6,8 мільйона гривень, що стало першими фактичними виплатами у межах нової програми.

    Раніше прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомляла, що уряд продовжує вдосконалювати механізми підтримки українського бізнесу в умовах війни. За її словами, особлива увага приділяється підприємствам, які працюють у прифронтових регіонах, регулярно зазнають руйнувань через російські обстріли, але попри це продовжують виробництво, сплачують податки та забезпечують українців робочими місцями.

    Очікується, що ухвалені зміни зроблять державну програму страхування воєнних ризиків більш ефективною, дозволять скоротити бюрократичні процедури, прискорити виплати та забезпечити українському бізнесу додаткові фінансові інструменти для відновлення після наслідків війни.

  • Перша страховка від воєнних ризиків наближається до видачі в Україні

    Перша страховка від воєнних ризиків наближається до видачі в Україні

    Експортно-кредитне агентство (ЕКА) отримало свою першу заявку на страхування інвестицій української компанії від воєнних ризиків і зараз активно її обробляє. Про це повідомив голова правління ЕКА Руслан Гашев.

    “Цьогорічною ключовою новинкою стала ініціатива зі страхування від воєнних та політичних ризиків. Ми вже запровадили ці продукти і пропонуємо їх потенційним клієнтам. Навіть маємо першу заявку на страхування інвестицій від української компанії, яку зараз активно обробляємо”, – зазначив Гашев.

    За його словами, агентство також отримало ще кілька подібних заявок.

    “Ми готові співпрацювати як з українськими, так і з іноземними інвесторами в рамках цієї програми. Вже надаємо консультації з питань цих продуктів. Бачимо певні аспекти, які потребують уваги для успішної реалізації, і готуємо пропозиції щодо внесення змін у нормативні документи, щоб полегшити доступ українським інвесторам, іноземним інвесторам та українським банкам, які надають фінансування інвестиційним проєктам у зв’язку з ризиками війни”, – додав він.

    Гашев також пояснив, що серед воєнних ризиків можна виділити такі приклади, як напад дронів чи ракет на підприємство, що може призвести до пошкодження виробничого обладнання та тимчасової зупинки операцій. Він також вказав на політичні ризики, які можуть включати відкликання ліцензій на підприємство, що може призвести до припинення його діяльності.

    ЕКА, засноване у 2018 році, має за мету захищати українських експортерів від ризиків неплатоспроможності та фінансових втрат. Агентство є державним підприємством, засновником і акціонером якого є Кабінет Міністрів України.

    Уряд затвердив перелік воєнних та політичних ризиків, а також умови та порядок страхування цих ризиків ЕКА 9 квітня 2024 року.