“Під час святкування Нового року, коли багато людей відзначали його феєрверками, гарним настроєм та компанією рідних, українці стали свідками масованих авіаударів з боку російських військових. Ці атаки призводять до зруйнування їхніх домівок та втрат серед близьких, повідомляє британський історик і письменник Тімоті Гартон Еш у своїй авторській колонці для The Financial Times.
“Володимир Путін має намір перемогти та знищити незалежну Україну, яка в свою чергу готова вистояти. Проте питання, яке ставить Гартон Еш, стосується того, чого бажають інші демократичні країни світу в цьому епічному протистоянні”, – пише автор.
За його словами, відповідь, яку світ подасть у 2024 році, буде визначальною для майбутнього Європи і важливою для розуміння сил демократії та автократії на початку XXI століття. Гартон Еш вважає, що наразі не існує підстав для замороженого конфлікту в Україні або вирішення питання шляхом переговорів з Росією, як це може наївно виглядати на Заході.
“Ми перебуваємо всередині тривалої та складної війни, яка, ймовірно, триватиме принаймні до 2025 року, якщо не довше”, – зауважує він. – Навіть одна зі сторін може вийти переможницею, але обидві, ймовірно, не піддадуться.”
Путін використовує всі свої переваги, такі як масштаб, безжальність і диктаторський стиль управління в РФ, і має підтримку інших подібних режимів за кордоном, зокрема в Ірані, Північній Кореї та Китаї.
Україна стоїть перед важливим вибором, зокрема, чи має вона взяти на себе зобов’язання призвати до військової служби багато молодих чоловіків для відновлення “своїх втомлених і виснажених сил”. Проте вирішальним фактором, на думку історика, буде вибір, який зроблять демократії, що підтримують Київ, тобто його західні союзники, у найближчі місяці.
Зараз, на його переконання, західні країни роблять достатньо, щоб Україна уникла поразки, але недостатньо, щоб допомогти їй здобути перемогу. “У 2024 році ми могли б надати Києву інструменти для повернення більшої кількості територій та переконати Росію, що вона не зможе перемогти. Це єдиний шлях до міцного миру”, – вважає автор статті.
Він також висловлює думку, що необхідно негайно посилити протиповітряну оборону України та постачити більше ракет дальнього радіуса дії, зокрема німецьких Taurus та американських ATACMS. Це, за його словами, допоможе Україні відступити Чорноморський флот Путіна і спрямовуватися проти “його стратегічної та символічної твердині в Криму”.
Однак, за висновками останнього дослідження Міністерства оборони Естонії, довгостроковим фактором успіху для Києва стане інтенсивна підготовка українських військ та невідкладне істотне збільшення промислового виробництва зброї та боєприпасів, повідомляє Тімоті Гартон Еш.
Автор зазначає, що з одного мільйона артилерійських снарядів, які Європейський союз обіцяв постачити Україні до березня, наразі отримано менше третини. Відзначається, що відмінності між демократіями і диктатурами полягають у тому, що демократії не можуть діяти за командою, а їхня політична система вимагає від лідерів узгодження чітких стратегічних цілей і переконання виборців та парламентів схвалити необхідні заходи.
Навіть у світлі можливої кризи, зумовленої другим терміном Дональда Трампа, стає очевидним, що США, ураховуючи кризу демократії власної країни, не поспішають приймати такі рішення.
Таким чином, на думку історика, відповідальність за ці кроки лежить на Європі, оскільки йдеться про захист європейської країни в кінцевому рахунку.
Гартон Еш розглядає новорічні звернення європейських лідерів і надає їм порівняльний аналіз.
Британський прем’єр-міністр Ріші Сунак не включив у своє звітування про успіхи свого уряду згадку про війну в Україні, що, ймовірно, пов’язано із проведенням цьогорічних парламентських виборів.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц лише мимохідь згадав про конфлікт, переходячи до основної теми економіки своєї країни.
Новий прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск взяв під себе завдання присвятити свою промову відновленню демократії в своїй країні.
Президент Франції Еммануель Макрон зосередився на темі французької гордості і висловив ідею “переозброїти європейський суверенітет”, зокрема з метою “зупинити Росію та підтримати українців”.
Найвагомішим, на думку історика, було звернення президента Фінляндії Саулі Нійністе: “Європа повинна прокинутися”.
Данська прем’єрка Метте Фредеріксен висловила прямолінійну позицію, нагадавши, що Україні не вистачає боєприпасів, і Європа не надає необхідної допомоги.
“Ми зосереджені на збільшенні європейського виробництва. Це є нагальною потребою. Данські F16 скоро знову злетять у небо. Війна в Україні – це також війна за Європу, яку ми знаємо”, – відзначила вона.
Гартон Еш вважає, що саме такий різноманітний підхід важливий у дані часи. Говорячи про воєнний лідерінг, він нагадав вислів Вінстона Черчилля про необхідність “крові, праці, сліз і поту”, але зауважує, що в даному випадку Україна вже вносить важливий внесок, і те, що потрібно від інших – це чіткість думки, рішучість та розумне розподілення ресурсів.
