Позначка: смертна кара

  • США розширюють методи смертної кари

    США розширюють методи смертної кари

    Міністерство юстиції США готує перегляд федеральних правил застосування смертної кари та розглядає розширення методів її виконання. Про це повідомляє Reuters.

    За попередніми даними, у рамках нових підходів до виконання смертних вироків у США можуть бути дозволені альтернативні методи замість традиційних смертельних ін’єкцій. Серед них називають розстріл, застосування електричного стільця та газові методи страти.

    Смертельні ін’єкції залишаються основним способом виконання вироків у США, однак останніми роками їх застосування ускладнилося. Фармацевтичні компанії дедалі частіше відмовляються постачати препарати, що використовуються для страти, через етичні та юридичні обмеження.

    У Міністерстві юстиції вважають, що розширення переліку методів дозволить забезпечити виконання вироків навіть у разі дефіциту необхідних препаратів.

    Після повернення до Білого дому президент Дональд Трамп скасував мораторій на федеральні страти, запроваджений попередньою адміністрацією Джо Байден.

    Виконувач обов’язків генерального прокурора Тодд Бланш заявив, що попередній мораторій «підірвав систему правосуддя» і фактично унеможливив покарання для найнебезпечніших злочинців, включно з терористами та серійними вбивцями.

    Окрім цього, Мін’юст скасував частину обмежень часів Байдена та відновив розгляд десятків федеральних справ, у яких може бути застосована смертна кара.

    Питання смертної кари залишається одним із найбільш суперечливих у США. За соціологічними опитуваннями, підтримка цього виду покарання поступово знижується: близько половини американців виступають за її застосування у випадках вбивств, тоді як значна частина суспільства — проти.

    Правозахисні організації критикують можливе розширення методів страти, наголошуючи, що це може призвести до посилення страждань засуджених і суперечить сучасним гуманітарним стандартам. Частина політиків також називає смертну кару «жорстокою» та «неприйнятною для сучасного правосуддя».

    Дискусії навколо смертної кари активізувалися на тлі гучних кримінальних справ. Зокрема, у справі вбивства української біженки Ірина Заруцька у місті Шарлотт (штат Північна Кароліна) обвинувачений Декарлос Браун-молодший може постати перед судом із можливістю призначення смертної кари.

    Справу ускладнює рішення суду про його недієздатність, що фактично затягує розгляд. Адвокати домоглися відтермінування процесу, а остаточне рішення щодо участі обвинуваченого у суді ще не ухвалене.

    Після трагедії президент Трамп публічно заявив, що наполягає на найвищій мірі покарання для обвинуваченого, що додатково підсилило політичний та суспільний резонанс справи.

    Очікується, що оновлені правила Міністерства юстиції США можуть бути оприлюднені після завершення внутрішнього перегляду процедур. Водночас експерти прогнозують подальше загострення суспільної дискусії щодо меж застосування смертної кари та допустимих методів її виконання у сучасному правосудді США.

  • Колишній міністр Ігор Шевченко став лідером за витратами на політичну рекламу у Facebook

    Колишній міністр Ігор Шевченко став лідером за витратами на політичну рекламу у Facebook

    Колишній міністр екології Ігор Шевченко став першим у рейтингу за витратами на політичну рекламу у Facebook серед українських політиків. За даними дослідження руху «Чесно», у 2025 році він витратив на просування власних публікацій понад 8,5 тисячі доларів. У платних дописах Шевченко просуває радикальні тези — від смертної кари для корупціонерів до повернення ядерного статусу України — і тестує електоральні настрої щодо можливого президентства Валерія Залужного.

    Рух «Чесно» проаналізував рекламні кампанії українських політиків у Facebook і з’ясував, хто і за які меседжі платить найбільше. Лідером виявився колишній міністр екології Ігор Шевченко. Він протягом року активно запускав таргетовану рекламу зі своєї особистої сторінки, вклавши понад $8,5 тис.

    Ці платні пости не зводилися до звичайного піару. Шевченко робив ставку на гасла, які явно апелюють до емоцій виборця: смертна кара для корупціонерів, відмова від євроінтеграційного курсу, повернення Україні ядерного статусу. Окремий напрямок — реклама дописів із риторикою на кшталт «Залужний — наступний президент?». Таких публікацій, зафіксованих аналітиками, було щонайменше п’ять, і всі вони йшли за гроші.

    Паралельно Шевченко рекламував тексти «про себе»: авторські роздуми про виховання дітей, позицію щодо ЛГБТ-спільноти, моральні оцінки різних соціальних тем. У «Чесно» вважають, що ця лінія — спроба не просто збирати охоплення, а формувати власне впізнаване електоральне ядро під потенційну участь у виборах.

    Другим за обсягом витрат став харківський депутат від групи «Відновлення України» Олександр Фельдман — понад $6 тис. Його реклама зосереджена навколо особистих політичних позицій та діяльності «Фельдман-Екопарку». Водночас навколо парку не раз виникали звинувачення з боку UAnimals: зоозахисники заявляли, що заклад утримує тварин без належних дозволів і з порушенням умов.

    На третій позиції — лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко з витратами близько $6,1 тис. У його випадку реклама працює інакше: це не стільки ідеологічні ультиматуми, скільки демонстрація діяльності. Порошенко просуває ролики та пости про свою депутатську роботу, благодійні поїздки, допомогу армії, а також публікації про санкційний тиск проти нього самого.

    У переліку найбільш активних рекламодавців фігурують також народні депутати Лариса Білозір і Олександр Качура (по близько $3,5 тис.), голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул, очільниця Хмельницької облради Віолетта Лабазюк, а також Олексій Леонов і Павло Жебрівський. Це підтверджує, що політична реклама давно вийшла за межі парламентських фракцій і стала інструментом для персонального просування в регіонах.

    Рух «Чесно» звертає увагу на ще один аспект. Значна частина цих оголошень у Facebook формально не виглядає як передвиборча агітація. Це або «особиста думка політика», або «громадська ініціатива», або «соціальне питання», але в реальності ці повідомлення будують імідж, збільшують впізнаваність і тестують реакцію аудиторії на конкретні меседжі. Фактично — це м’який старт кампаній без оголошеної кампанії.

    Тобто Facebook для українських політиків став не просто майданчиком для самореклами, а полем, де відразу видно, які ідеї «заходять», хто на них реагує і кого можна перетворити на лояльного виборця. Ігор Шевченко, з його поєднанням радикальних тез і персонального самопросування, поки що в цьому полі — найдорожчий гравець.