Govoritinfo.com

Позначка: Олексій Сухачов

  • Український МіГ-29 міг упасти через нештатне спрацювання ракети: ДБР перевіряє версію Повітряних сил

    Український МіГ-29 міг упасти через нештатне спрацювання ракети: ДБР перевіряє версію Повітряних сил

    Державне бюро розслідувань перевіряє нову інформацію про причини катастрофи українського винищувача МіГ-29, який розбився 10 серпня 2026 року в Одеській області. Згідно з висновками службового розслідування командування Повітряних сил ЗСУ, однією з можливих причин аварії стало нештатне спрацювання керованої авіаційної ракети. Водночас остаточні обставини втрати бойового літака ще не встановлені.

    Про це 13 жовтня повідомило Державне бюро розслідувань.

    За інформацією правоохоронців, командування Повітряних сил завершило власне службове розслідування авіаційної події та передало його результати слідчим ДБР.

    Однією з версій, викладених у матеріалах, названо нештатне спрацювання керованої ракети.

    Однак слідчі наголошують, що ця версія потребує перевірки в межах кримінального провадження. Самого службового висновку недостатньо для остаточного встановлення причин катастрофи.

    Що сталося з МіГ-29 на Одещині

    Увечері 10 серпня український винищувач МіГ-29 виконував бойове завдання у Березівському районі Одеської області.

    За попередньою інформацією, літак був залучений до знищення російських ударних безпілотників.

    Під час виконання завдання виникла позаштатна ситуація, після якої винищувач загорівся.

    Пілот намагався врятувати бойову машину, однак через розвиток аварійної ситуації втратив керування.

    Льотчикові вдалося катапультуватися. Після цього його евакуювали до медичного закладу.

    У ДБР раніше повідомляли, що життю військовослужбовця нічого не загрожує.

    Сам винищувач було втрачено.

    Одразу після падіння літака на місце події прибули слідчі Державного бюро розслідувань.

    Вони оглянули територію, почали збирати уламки бойової машини, документувати обставини катастрофи та опитувати свідків.

    Головна версія — несправність під час запуску ракети

    У перші дні після катастрофи слідчі повідомляли, що розглядають кілька можливих причин аварії.

    Серед них були технічний стан авіаційної ракети, її придатність до застосування, а також дотримання правил підготовки й експлуатації літака.

    За наявною інформацією, позаштатна ситуація виникла під час бойового застосування озброєння проти ворожого безпілотника.

    Тепер у переданих Повітряними силами матеріалах окремо згадується можливе нештатне спрацювання керованої ракети.

    Водночас ДБР не повідомляло, що саме ракета остаточно визнана причиною пожежі та падіння винищувача.

    Також не оприлюднено технічних подробиць можливого збою або результатів дослідження авіаційного озброєння.

    Отже, робити висновки про несправність конкретного типу ракети чи відповідальність певних осіб наразі передчасно.

    Що показала «чорна скринька»

    Одним із ключових доказів у кримінальному провадженні є бортовий реєстратор літака.

    13 серпня ДБР повідомило, що його вдалося знайти серед уламків винищувача.

    Однак через пожежу пристрій отримав значні термічні пошкодження.

    Фахівцям необхідно було відновити реєстратор і зчитати інформацію, яка могла зберегтися після катастрофи.

    Саме ці дані можуть допомогти відтворити останні хвилини польоту, визначити послідовність подій та встановити, що відбувалося з літаком перед падінням.

    Станом на 13 жовтня ДБР повідомило про призначення комплексу експертиз, зокрема дослідження бортового реєстратора.

    Результатів експертних досліджень, які б остаточно пояснювали причину аварії, слідство поки не оприлюднило.

    За фактом катастрофи відкрили кримінальне провадження

    Розслідування проводять за частиною 2 статті 416 Кримінального кодексу України.

    Ця стаття стосується порушення правил польотів, підготовки до них або експлуатації літальних апаратів, якщо такі дії спричинили катастрофу чи інші тяжкі наслідки.

    Водночас відкриття провадження за цією статтею не означає, що вже встановлено конкретне порушення або визначено винну особу.

    Правоохоронці повинні дослідити всі можливі чинники, які могли призвести до втрати винищувача.

    Процесуальне керівництво здійснює Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону.

    Раніше директор ДБР Олексій Сухачов повідомляв, що взяв розслідування на особистий контроль.

    Він наголошував на необхідності повної та об’єктивної перевірки всіх версій, без передчасного відкидання будь-якої з них.

    Коли стануть відомі остаточні причини

    У Державному бюро розслідувань пояснили, що остаточні висновки щодо катастрофи зроблять лише після отримання та оцінки результатів усіх призначених експертиз.

    Вони мають допомогти встановити, чи справді аварія була пов’язана з нештатним спрацюванням ракети, чи на розвиток подій вплинули інші обставини.

    Точної дати завершення розслідування поки не назвали.

    Таким чином, через два місяці після втрати українського МіГ-29 слідство отримало висновки Повітряних сил, але причину катастрофи остаточно ще не підтверджено.

    Наразі достеменно відомо, що винищувач загорівся під час бойового завдання 10 серпня, пілот успішно катапультувався, а слідчі досліджують пошкоджену «чорну скриньку» та інші матеріали для встановлення всіх обставин події.

  • Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.

    До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV, Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.

    У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.

    У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.

    Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.

    Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.

    Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.

    Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.

    Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».

    Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.

    Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.

  • Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яким заборонив журналістам «Слідство.Інфо» та громадській організації «Центр протидії корупції» поширювати матеріали розслідування щодо майна, угод та інвестицій харківського бізнесмена Олександра Сухачова — брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова.

    Про рішення суду повідомили представники ЦПК та «Слідство.Інфо», оприлюднивши відповідну ухвалу. За їхніми словами, вона була винесена саме напередодні публікації журналістського розслідування, над яким редакції працювали протягом кількох місяців.

    Як стверджують автори матеріалу, під час роботи над розслідуванням вони виявили інформацію про 143 квартири, офісні приміщення та інші об’єкти нерухомості, які належали або належать Олександру Сухачову. Крім цього, журналісти заявляють, що встановили зв’язки між бізнес-активами та структурами, пов’язаними з Державним бюро розслідувань.

    Ще 24 червня журналістка ЦПК Аліна Стрижак направила офіційний запит до директора ДБР Олексія Сухачова з проханням прокоментувати встановлені факти. Аналогічний запит було направлено й до компанії «Парковий-2», яку журналісти пов’язують із братом посадовця.

    За словами представників ЦПК, замість надання відповіді компанія звернулася до Печерського районного суду із заявою про забезпечення позову. Суддя Сергій Вовк задовольнив цю заяву та тимчасово заборонив поширювати будь-яку інформацію щодо майнового стану Олександра Сухачова, деталей придбання нерухомості та джерел її фінансування.

    В ухвалі суду зазначено, що публікація таких відомостей може завдати фізичній особі «невідворотної шкоди», яку неможливо буде усунути після виходу матеріалу. Також суд вказав, що оприлюднення інформації може порушити комерційну таємницю ТОВ «Парковий-2». Окремо наголошується, що Олександр Сухачов не надавав згоди на розголошення інформації про належні йому об’єкти нерухомості.

    У «Слідство.Інфо» та Центрі протидії корупції назвали рішення суду безпрецедентним та таким, що створює небезпечний прецедент для свободи слова в Україні. Співавтор розслідування Максим Савчук заявив, що журналісти зібрали значний масив інформації про майнові активи брата директора ДБР та можливі зв’язки з державними структурами, однак наразі не можуть оприлюднити результати своєї роботи через судову заборону.

    Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк заявила, що організація розцінює ухвалу як спробу обмежити журналістську діяльність та створити механізм попередньої цензури щодо антикорупційних розслідувань. За її словами, ЦПК та «Слідство.Інфо» мають намір оскаржити рішення суду в апеляційній інстанції.

    Наразі сам зміст журналістського розслідування не оприлюднений через дію судової заборони. Водночас остаточне рішення щодо законності такого обмеження має бути ухвалене після розгляду справи у встановленому процесуальному порядку.

  • Знищені справи та незадеклароване майно: що стоїть за управлінням Олексія Сухачова в ДБР

    Знищені справи та незадеклароване майно: що стоїть за управлінням Олексія Сухачова в ДБР

    Олексій Сухачов — одна з найвпливовіших постатей українського силового блоку. І водночас одна з найзакритіших. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань — орган, який мав би стати аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. За задумом, саме ДБР повинно розслідувати злочини топчиновників, захищати державні інтереси та діяти як незалежний контрольний механізм у системі влади. Але факти останніх років вибудували зовсім інший образ — керівника, за якого Бюро перетворилося на засіб прикриття найнебезпечніших політичних та корупційних історій.

    Одним з найбільш вражаючих епізодів стало рішення про знищення матеріалів у резонансних провадженнях, які мали історичне значення. Йдеться про «харківські угоди», розкрадання в армії часів Януковича, низку справ Майдану, матеріали щодо Віктора Медведчука, а також негласні слідчі дії стосовно експрезидента Петра Порошенка. Формально такі документи були знищені нібито через загрозу захоплення Хмельницького, де зберігався архів. Проте на момент ухвалення рішення місто не перебувало під реальною небезпекою. Це робить пояснення захистом від окупантів вкрай сумнівним і лише підсилює припущення, що йшлося про свідоме «затирання» доказів, здатних вплинути на долі впливових політичних фігур.

    Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.

    Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.

    На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.

    Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.