Govoritinfo.com

Позначка: Олександр Кубраков

  • Олександр Кубраков та його корупційна команда: Гончарук, Солодовський, Крамаренко, Гнехм (частина 1)

    Олександр Кубраков та його корупційна команда: Гончарук, Солодовський, Крамаренко, Гнехм (частина 1)

    Звільнення Олександра Кубракова з посади віце-прем’єра з відновлення, ініційоване підконтрольними ОП депутатами Верховної Ради, пов’язане із намаганням усунути від влади структури Джорджа Сороса, яскравим представником яких є Кубраков.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Олександр Кубраков

    Олександр Кубраков

    Олександр Кубраков народився 20 серпня 1982 року у Первомайську Дніпропетровської області. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю – маркетолог, а також пройшов програму у Harvard Kennedy School. Закінчивши  інститут, став співзасновником групи компаній “Місто для людей“.

    На посаду міністра інфраструктури України Кубраков перейшов з посади голови Державного агентства автомобільних доріг (Укравтодор), будучи протеже прем’єр-міністра Шмигаля. Команда Володимира Зеленського планувала за 3 роки реалізувати свідомо утопічний проект щодо покращення якості доріг, спираючись на експертну думку Олександра Кубракова, який експертом у цій галузі ніколи не був.

    Також Курбаков наполягав на тому, щоб капітальним ремонтом доріг, на який піде близько 150 млрд. грн., займалися лише західні компанії.

    Примітно, що роль експерта IT-ринку та ринку мобільного зв’язку справді відповідає реальності. Кубраков мав великий досвід роботи у телекомунікаційній сфері, обіймаючи різні посади у компанії ЗАТ “Київстар”.

    З 2011 по 2015 рік він був радником мера Києва. Спочатку Олександра Попова, потім Віталія Кличка з питань IT та технологій. Працюючи на Кличка – Курбаков став фігурантом декількох корупційних скандалів.

    У 2015–2016 роках – Кубраков став керівником проектного офісу Міністерства юстиції. Також він працював у державних агенціях і менш як п’ять місяців був народним депутатом України від партії президента Зеленського “Слуга Народу”.

    З 2016 по 2019 рік Кубраков займав посаду керівника напряму IT та телекомунікацій в “Офісі ефективного регулювання” BRDO – фінансованому Євросоюзом експертно-аналітичному центрі, створеному з ініціативи минулого міністра економічного розвитку та торгівлі, Айвараса Абромавічуса, безпосередньо пов’язаного із Соросом. Незважаючи на гучні заяви, Центр більше займався “імітацією реформ” в економічній сфері.

    Проект Кубракова в BRDO з підключення до інтернету шкіл, по суті являвся не більше ніж освоєння грантів фонду Сороса.

    BRDO до приходу до ВП була під керуванням Олексія Гончарука.

    Олександр Кубраков потрапив до Слуги Народу разом з іншими членами BRDO: Оленою Шуляк, Олексієм Оржель, Денисом Малюською. Як бачимо, через своє близьке оточення, Кубраков міг генерувати значні корупційні потоки.

    Екс-віце-прем’єр з відновлення України та міністр розвитку громад, територій та інфраструктури займав важливе місце у “харчовому ланцюжку” та був введений свого часу до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. Про його політичну значущість свідчить той факт, що він був одним із підписантів угоди “зернової угоди” з Туреччиною та ООН 22 липня 2022 року в Стамбулі.

    Олексій Гончарук

    Олексій Гончарук

    Олексій Гончарук, член наглядової ради “Укроборонпрому”, системно пов’язаний з американськими глобальними групами через Atlantic Council. За часів свого головування у президентському апараті вимагав дозволити тотальну приватизацію в Україні, лобіював скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та запуск ринку землі. Олександр Кубраков був помічником і довіреною особою Гончарука.

    У той же період Кубраков став засновником “Eurocomunservice” LLC та “City for People” LLC group. Нині кінцевим бенефіціарним власником цих компаній, які посіли фактично монопольне становище на ринку ЖКГ, є давній партнер екс-міністра Руслан Крамаренко.

    Руслан Крамаренко

    Руслан Крамаренко

    У 2010-2014 роках Крамаренко також був заступником голови КМДА Олександра Попова та раніше працював у Кабінеті міністрів Віктора Януковича.

    Як “Місто для людей”, так і “Єврокомунсервіс” зареєстровані як дочірні фірми литовської компанії Mdl House Service, Uab. У 2017 році через ЗАТ “Сівініті Україна” (Литва), що належить балтійській групі Civinity, бенефіціарним власником “Міста для людей” став Руслан Крамаренко, колишній заступник голови КМДА при Леоніді Черновецькому.

    З 2007 до середини 2010 року Крамаренко був заступником міністра з питань ЖКГ спочатку Олександра Попова, а потім – Олексія Кучеренка. Першими співзасновниками “Місто для людей” були згаданий Крамаренко (60%), екс-радник голови КМДА (на той час Олександра Попова) Олександр Кубраков (на правах співзасновника групи разом із Крамаренком), Андрій Пазинич (10%), Віктор Шкурат (10%) та Сергій Шкурат (10%).

    “Єврокомунсервіс” журналісти називають компанією-примарою, відомою завдяки скандалу в місті Рівному, пов’язаного з ЖКГ.

    Також стало відомо, що у липні 2021 року Кубраков задекларував продаж Руслану Крамаренко корпоративних прав на суму 9,86 млн грн., проте які саме права було продано – невідомо.

    З міністром Кубраковим Крамаренко пов’язує також незадекларований офшор на Британських Віргінських островах, заснований ним разом із ще одним постійним партнером Іллею Солодовським.

    Йдеться про офшор Officium SW Ltd на Віргінських островах. Чиновник володів ним із 2018 року, але жодного разу його не декларував. Кубраков пояснив факт володіння офшором недовірою системі захисту інтелектуальної власності у своїй країні.

    Відомо, що згадані Крамаренко, Ілля Солодовський та Олександр Томашпольський донедавна були співвласниками комп’ютерної компанії зі схожою назвою – “Офіціум”, на даний момент перейменована на “Фавор Лімітед”.

    Директором компанії замість Лариси Кулик призначено Улугбека Ахмаджонова з Узбекистану, а саму фірму перереєстровано з Києва до Запоріжжя, у той час, коли Кубраков балотувався до Верховної Ради у 2019 році і подавав декларацію кандидата в нардепи від “Слуги народу” і на посаду голови.

    Ілля Солодовський

    Згаданий вище Ілля Солодовський являється для Кубракова головним конфідентом в IT та телекомунікаційній сфері та швейцарськими структурами бутікових фінансів. Раніше у 2011 році його було введено до наглядової ради “Укртелекому”.

    Крім того, Солодовський був директором ТОВ “ЄСУ”, через яке проводилась приватизація “Укртелекому”.

    З Солодовським Кубраков також пов’язаний через телекомунікаційну компанію Global Message Services (GMS), розташовану в Баарі, яка має філії у Сполучених Штатах. Засновником цієї компанії є Віктор Гнехм, який керував з моменту заснування.

    Разом з ним у складі GMS Олександр Панов (Alexander Panov), колишній CFO скандально відомого “Центрбудінвесту”. Про Панова відомо з аудиторського розслідування KMPG в контексті виведення коштів засновників банку “Надра” через махінації з  інвестиційними сертифікатами.

    Віктор Гнехм

    Швейцарський фінансовий професіонал Віктор Лоренц Гнем (Victor Lorenz Gnehm), безпосередньо супроводжував  угоду купівлі SCM Group олігарха Ріната Ахметова Укртелекому у австрійської Epic, консультантом якої він виступав від заснованої ним Nützi & Partners (Швейцарія).

    Згідно відкитих даних, дочірня компанія GMS ТОВ “Центр Глобальних Повідомлень Україна” (ТОВ “ЦДПУ”) була заснована у 2006 році Іллею Солодовським та Юрієм Макаренком. Однак чільну роль у цьому грав Віктором Гнєхм, який був не лише засновником і членом ради директорів швейцарської GMS, а й головою правління до 2017 року.

    Віктор Гнехм почав свою кар’єру як інвестиційний банкір і спеціаліст з ринків капіталу, що розвиваються, в одному з провідних світових банків Швейцарії і відомий як досвідчений юрист зі злиття і поглинання. Гнехм виступав як медіатор у великих угодах і консультаціях, обіймав різні посади у банку у Швейцарії, Росії та Україні, де як член місцевої виконавчої ради  створив та очолив групу структурованого та торговельного фінансування.

    Статус Гнехма як довіреної особи та фінансового консультанта українських олігархів підтверджується тим, що він виступив заступником голови Eastern Energy & Infrastructure Invest (EEII AG), мажоритарна частка якої належить Gehold SA – компанії, заснованої Larisa Chertok – сестрою Ігоря Коломойського.

    Інвестиційна мета компанії полягає у максимізації довгострокового прибутку для акціонерів за рахунок інвестицій у стратегічно обрані компанії у секторі розподілу енергії. Географічним фокусом інвестицій є Швейцарія та Європа. У деяких сферах діяльності компанію консультує Weissenstein & Partner AG, фірма з управління активами в Цюріху.

    У витоку пов’язаному з  Panama Papers, згадується про  широку тіньову мережу панамських компаній під керівництвом Віктора Гнехма.  Крім того, Гнехм також приймає участь в управлінні впливовою швейцарською інвестиційною компанією бутикових фінансів Plenum Investments.

    Доходи ТОВ “ЦДПУ” з початку військових дій та переділу внутрішнього ринку збільшилися у 4,6 раза: з 27 млн ​​гривень у 2021 році до 126 мільйонів у 2023. Головним клієнтом компанії виступає Укрпошта із сумою тендерів на 100 мільйонів грн.

    Крім того, раніше компанія стала фігурантом корупційного скандалу з Укрпоштою, яка уклала з GMS великий контракт щодо переговорної процедури в обхід тендерної системи.

    Непрямі дані свідчать про кумівство – Солодовський є співвласником ТОВ “Садове товариство “Нові лісники”” разом із Ігорем Зіміним та Георгієм Дзеконом, керівником “Укртелекому”, який проводив приватизацію державної компанії.

    Після Майдану Дзекон з цієї причини спочатку був оголошений у розшук, а потім знятий з посади. Ігор Зімін є батьком колишнього нардепа від БЮТ Євгена Зіміна, який нещодавно призначений керівником ІТ-відділу “Укрпошти”. Євген Зімін також є бізнес-партнером Дзекона з низки фірм.

    Доступ GMS, афілійованої з найближчим оточенням Кубракова до чутливих даних за ключовими банківськими, логістичними та інфраструктурними інформаційними базами в країні, дає повноту інформації про транзакції та персональні вразливості користувачів, включаючи компромат та наміри конкуруючих груп.

    Крім того, спеціалізація та зв’язки Солодовського та Крамаренка дозволяють Кубракову використовувати державну владу в інтересах, пов’язаних особистим впливом підприємств у цілому галузевому бізнес-кластері: інфраструктурі, IT, ЖКГ, телекомунікації. Зокрема, після обрання президентом Володимира Зеленського фірма Солодовського ТОВ “ЮНІП Україна” стала постачальником обладнання для парковок у Дніпрі, Вінниці та Львові.

  • НАБУ та САП відправили до суду справу нардепа Лабазюка за надання неправомірної вигоди

    НАБУ та САП відправили до суду справу нардепа Лабазюка за надання неправомірної вигоди

    Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура подали до суду справу проти народного депутата України Сергія Лабазюка з фракції “За майбутнє”, якого звинувачують у наданні неправомірної вигоди колишньому віцепрем’єр-міністру Олександру Кубракову та голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафі Найєму. Про це повідомляє пресслужба НАБУ.

    За даними слідства, у серпні 2023 року Лабазюк, який є власником великого будівельного та аграрного бізнесу, звернувся до вищого посадовця Міністерства відновлення з проханням надати його компанії підряди на відбудову інфраструктурних об’єктів на суму 1 мільярд гривень. За це він пообіцяв “винагороду” у розмірі 3-5% від вартості кожного підряду.

    Для домовленості щодо наступних кроків народний депутат залучив директора своєї компанії.

    Пізніше обвинувачені передали вищому посадовцю Державного агентства відновлення неправомірну вигоду у розмірі 150 тисяч доларів США. Передача хабаря відбулася на парковці одного зі столичних супермаркетів, а гроші були приховані в китайській шкатулці.

    Лабазюк заперечував, що намагався підкупити чиновників, стверджуючи, що його провокували на хабар. Справа кваліфікується за ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України, за що йому загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі.

    28 листопада Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід Лабазюку, проте заставу у сумі 40 мільйонів 260 тисяч гривень за нього внесли, і він вийшов з-під варти в той же день.

    У НАБУ відзначили, що це уже другий народний депутат, якого звинувачують у наданні неправомірної вигоди у сфері відновлення.

    У квітні 2024 року до суду направили обвинувальний акт із справою щодо іншого депутата.

    Що відомо про Сергія Лабазюка

    Депутат Верховної ради України трьох скликань (теперішнього дев’ятого скликання, восьмого та сьомого скликань). З 2012 року обирається до парламенту по одному і тому ж мажоритарному округу №188, до якого входить частина Хмельницького, колишні Хмельницький та Волочиський райони.

    Один із народних депутатів, які голосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року. 1 серпня 2014 року подав заяву з проханням вважати результат голосування як «не голосував». Згодом заявив, буцімто насправді він не голосував за ці закони.

    Наразі у Верховній Раді є членом депутатської групи “За майбутнє” та членом Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики.

    Народився у 1980 році у Волочиську Хмельницької області. Є засновником та на цей час почесним президентом ТОВ “Група компаній “Вітагро”, яка займається рослинництвом, садівництвом та тваринництвом.

    Одружений. Дружина депутата Віолета Лабазюк наразі є головою Хмельницької обласної ради.

    Фігурант антикорупційних розслідувань за фактом політичної корупції та тендерних махінацій.

    В грудні 2020 року ветеран АТО Олексій Кравчук заявив про погрози його родині після того, як він опублікував відео, де Лабазюк ображав його побратимів.

    Є інформація про причетність підприємства ТОВ «Інвестиційна компанія „Вітагро“» Лабазюка у прихованій приватизації державного підприємства «Завод „Маяк“».

  • Руйнування українських ТЕС – результат договорняку з Кремлем?

    Руйнування українських ТЕС – результат договорняку з Кремлем?

    Ми вже писали про підлу змову колишнього міністра інфраструктури України Олександра Кубракова та Віталія Кличка. Коли тему війни було використано для захоплення золотих київських метрів.

    Сьогодні ми розповімо про те, як ФПГ Ахметова продовжує нагинати Україну та західних партнерів, за допомогою Кремля. Змушуючи виділяти допомогу на те, чого ми маємо надміру.

    Напевно кожен із вас неодноразово ставив питання, чому Україна відмовляється розвивати атомну енергетику, ставши заручницею морально і технічно застарілих ТЕС?

    Адже перші ТЕС запустили майже 150 років тому у США. А на території колишнього СРСР масова електрифікація почалася з середини 1920-х років.

    Тобто технології давні, але Україна відмовляється від АЕС на їхню користь – чому?

    Вся справа у власності. Практично всі вони належать олігарху Ахметову, або держпідприємствам, які йому підпорядковуються. Ахметов побудував багаторівневу схему пограбування українців, змушуючи їх платити ціну в кілька разів більшу за тепло та світло.

    Українці переплачують за тепло та електроенергію в десятки разів більше, ніж могли б платити за таку саму послугу, але від АЕС, що належать державі, тобто за фактом їм самим.Але ані Ахметову, ані чиновникам це не вигідно.

    Не без допомоги президентів України країну поставили в залежність від вугілля та газу, яке сьогодні видобувається на окупованих територіях. Схема Ахметова-Порошенка – “Амстердам плюс”, коли вугілля з окупованих територій видавалося за вугілля з ПАР та інших країн, озолотила їх обох. Схема, яка завдяки жадібності Порошенка набула гігантських масштабів, змусивши українців віддати останнє, на радість олігарху.

    При цьому ні Порошенко ні Ахметов ці гроші з України виводили у свої офшори.

    Забирали, руйнуючи її економіку і як наслідок – армію. Що зрозуміло, якщо згадати хтось його партнер і російський куратор Ахметова – Вадим Новинський.

    З цим пов’язаний той факт, що на початку війни у ​​2014 році він фінансував ДНР та ЛНР, оскільки це було в його комерційних інтересах.

    Сьогодні ситуація змінилася. Ахметов офіційно жертва агресії Путіна, оскільки через ракетні удари Україна втратив до 90% потужностей теплових електростанцій Нардеп Курченко запевняє:

    “Ми втратили 8 тисяч мегават електроенергії — це дуже багато. Я вчора спілкувався з енергетиками — із 8 тисяч працює 800. Десята частина”.

    Кучеренко вважає, що збільшення обсягів імпорту електроенергії із країн ЄС не допоможе Україні уникнути дефіциту.

    Ось тільки це брехня. Нагла брехня. Україна щодня скидає електроенергію АЕС, яка виробляється надміру. Скидає, щоб у країні зберігався дефіцит енергії.

    Навіщо? Щоб Ахметов та держкомпанії отримали ще більше компенсацій від України та західних донорів.

    На окрему увагу заслуговує історія з Трипільської ТЕС.

    11 квітня країна-агресор РФ вкотре атакувала Україну ракетами та дронами. Її цілями стали здебільшого об’єкти енергетичної інфраструктури. Внаслідок ворожого нападу була повністю зруйновано Трипільську ТЕС, розташована у Київській області.

    Днями Кабмін виділив 1,5 млрд. гривень на відновлення зруйнованих Зміївської та Трипільської ТЕС.

    726 млн виділили з резервного фонду держбюджету та ще 826 млн грн із фонду ліквідації наслідків агресії.

    1,5 млрд гривень на відновлення не так багато, якщо згадати, що на захист ТЕС від російських атак було виділено 9,7 мільярда гривень із бюджету, і про долю цих грошей жодного слова!

    Може тому, що підписав ці гроші людина Ахметова, голова Кабміну Шмигаль. А розподілом займалися Кубраков та Агентство імені Найєма (Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури)?

    Руйнування українських ТЕС – результат договорняку з Кремлем?

    Але вкрадені гроші з бюджету – не новинка для воюючої України.

    Куди цікавіший інший факт:

    За два дні до атаки з Трипільської ТЕС було евакуйовано всю документацію та частину цінного обладнання. І першими хто повідомив про приліт по Трипільській ТЕС були російські пропагандисти, які майже миттєво виклали відео.

    Як так вийшло? Звідки така злагодженість дій?

    Чи може бути так, що Трипільську ТЕС атакували за домовленістю з агрессором?

  • Руслан Хомчак має стати міністром оборони України замість Умерова. Що це – спланована диверсія чи саботаж?

    Руслан Хомчак має стати міністром оборони України замість Умерова. Що це – спланована диверсія чи саботаж?

    Після звільнення Олександра Кубракова в уряді планують низку змін. Зокрема планують міністра оборони Умерова поставити на пост який раніше займав Кубраков. А на місце Умерова повернеться старий “схемщик” Руслан Хомчак.

    Звільнення міністра оборони Резнікова проходило під супровід корупційного скандалу, який мав вибухнути як ядерна бомба, але, через загибель головного свідка, турецького підприємця Халіта Арабаджі був спущений на тормозах. Не можна сказати, що його наступник, пан Умеров продемонстрував якісь надзвичайні здібності у керівництві стратегічно важливим міністерством. Навіть навпаки, кількість скандалів навіть зросла. Один тільки “Державний оператор тилу”, на чолі з соратником Умерова – Арсена Жамуділова чого вартий.

    Про це повідосляє редакція сайту 360UA NEWS

    Незважаючи на публічні заяви та обіцянки, Жумаділов створив такі умови, що унеможливлюють участь більшості підприємств в тендерах, налаштувавши їх, вочевидь, під когось дуже великого.

    Політичний експерт Андрій Золотарьов заявив, що створене державне підприємство під керівництвом Арсена Жумаділова, яке було започатковане з метою боротьби з корупцією під час закупівель для Збройних Сил, фактично стало, джерелом особистого збагачення самого Жумаділова та його патрона.

    Але повернемось до Хомчака. З приводу новини про оголошення якого в розшук на Росії військовий інструктор та волонтер Роман Донік висловився так:

    “Це така собі “легалізація” в українському соціумі для глядачів телебачення”, – каже Донік.

    “Насправді, важко знайти людину, яка з 2014 року зробила більше для послаблення ЗСУ. Від прийняття рішення по Іловайську, що стало самою медійною трагедією до 2022 року, втечі звідти, і закінчуючи “оптимізацією” ЗСУ з 2019-го по 2022 рік. Коли форматувалися підрозділи, зменшувалася боєздатність механізованих бригад, та всякі розведення та розмінування”, – стверджує військовий інструктор.

    Він зазначає, що завдання головнокомандувача ЗСУ – переконати верховного головнокомандувача (президента) в рішеннях, які повинні бути на користь ЗСУ та підсилювати державу, “а не сліпо виконувати те, що надула в вуха цивільного президента російська агентура”.

    “А Хомчак якраз навпаки, не просто виконував, а ще й пропонував, як то все зробити якнайефективніше з точки зору рф. Якщо Хомчака оголошено в розшук у рф, то це скоріше тільки для того, щоб нагородити або виплатити гонорар”, – резюмує Роман Донік.

    Тим не менш, Хомчака повертають на службу. І судячи за все, саме за якості, які так не подобаються Роману Доніку: “за сліпе виконання наказів”.

    Саме за цю принаду, раніше було звільнено Залужного, а його пост зайняв Сирський.

    Що ж стосується Хомчака, то на відміну від зашкварених Умерова та Резнікова, він можливо не має жодного розуміння у військовій справі, але дійсно вміє дуже класно та системно красти. І він це дуже вправно продемонстрував.

    Головнокомандувач

    Коли у 2019 Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський призначив Хомчака на посаду Головнокомандувача з посади начальника Генерального штабу. Його місце зайняв генерал-лейтенант Сергій Корнійчук стовідсоткова людина Хомчака. Коли Хомчак був головним інспектором Міноборони, Корнійчук служив його заступником. Потім вони обоє перейшли до Генштабу.

    Як тільки Хомчак зайшов на посаду Головнокомандувача, він примусив міністра оборони тих часів Андрія Тарана передати у підпорядкування Генерального штабу з Міністерства оборони всі “хлібні” галузі: квартирно-експлуатаційне управління, капітальний ремонт та будівництво, медицину, постачання та навіть навчальні заклади.

    Усе це було згруповано за галузями і називається командуванням. Усі Командування підпорядковані Об’єднаному Командуванню і далі Корнійчуку. А Корнійчук-Хомчаку. Тарану залишили офіс, ад’ютантів, парадний мундир, шану та повагу.

    Масштабна корупція в оборонці та ЗСУ, яка мала місце за всі часи, під керівництвом нового командування нікуди не зникла. Квартирні земельні та тендерні корупційні схеми очолили люди, контрольовані Хомчаком та наближеним до нього оточенням.

    Є версія, що згодом Таран намагався повернути собі втрачене, однак наштовхнувся на жорсткий відпір Хомчака. Жорсткий настільки, що Хомчак підключив навіть депутатів Верховної Ради.

    Зокрема, подейкують про депутатку від “Слуги народу” Мар’яну Безуглу з Проектного офісу реформ Мінборони (щодо медичного забезпечення), яка працювала при Хомчаку у Генштабі експертом, а зараз є заступницею голови комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. Нібито на прохання Хомчака вона викликала Тарана на килим в Раду, де буквально його розгромила.

    Подейкують, що таким чином Хомчак намагається помститись Тарану за службове розслідування щодо Командування медичних сил ЗСУ (яке розікрало на тендерах гроші на апарати ШВЛ). За його підсумками звільнили командувача Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, якого називають ставленником Хомчака.

    Підім’явши під себе всі хлібні галузі Хомчак продавав вигідні контракти, наприклад, на харчування для армії в обмін на “занесені конверти” від фірм-аутсорсерів. Але всі ці оборудки ніщо порівняно з маніпуляціями з землею, про які ви ніде інформацію не знайдете. І саме це вважається найбільш красномовним свідоцтвом “професійності” Хомчака.

     

    Хто такий Хомчак?

    Руслан Хомчак народився в 1967 році у Львові. Після школи вступив до Московського вищого військового командного училища імені Верховної Ради РРФСР, яке закінчив у 1988 році.

    Він проходив службу у Німеччині, в Білорусії. Потім протягом семи років служив у 24-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, в якій після закінчення академії став начальником штабу. Чотири роки Хомчак був командиром 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях, в 2005 році очолив 72-у окрему механізовану бригаду ЗСУ. У 2009 року став начальником 8-го армійського корпусу.

    Стрімкий кар’єрний ріст Руслана Хомчака прийшовся на часи президентства Віктора Януковича.

    У серпні 2011 року президент Віктор Янукович присвоїв Руслану Хомчаку військове звання генерал-майор, в травні 2012-го його підвищують до посади командира 6-го армійського корпусу. Вже у серпні 2013 року Янукович присвоює йому звання генерал-лейтенанта.

    В листопаді 2013 року 6-й армійський корпус переформували в Оперативне командування «Південь» і Руслан Хомчак став тимчасово виконувачем обов’язків його командира.

    На початку війни на сході України він командував сектором «Б» сил Антитерористичної операції та операцією зі взяття Іловайська. Хомчак командував операцію зі звільнення Іловайська. Саме через нього наші військові не отримали допомоги під час оточення їх російськими військами.

     

    Скандали

    Авіакомпанія “Хомчак і пацани”

    Але і на сонці є плями. Зашкварився і наш неперевершений схемщик. У січні 2021 року в ЗМІ зʼявилася інформація про конфлікт між головою Міноборони України Андрієм Тараном з одного боку, і головнокомандувачем Збройних сил Русланом Хомчак і командувачем ВСУ Сергієм Дроздовим з іншого в звʼязку з комерційним рейсом українського військового літака, який перевозив зброю з Болгарії в Руанду. Рейс здійснювався на замовлення приватної компанії “АТЗТ ТрансСервіс”, про що випадково дізнався Таран. Таран наполягав, що глава оборонного відомства повинен особисто давати згоду на такі польоти (і отримувати частину прибутку). Хомчак зі свого боку відзначив, що перельоти нібито дозволяють тренувати пілотів, і ніякі узгодження для цього не потрібні (і ніяку частку він не отримає).

    Тоді Таран заборонив використовувати військогові борти для обслуговування особистих комерційних проектів Хомчака. На тлі цієї суперечки з сторонами конфлікту зустрівся Зеленський, який наказав сторонам знайти компроміс. І на диво він був знайдений. Сторони були задоволені новою угодою.

    3 квартири від держави

    Не дивлячись на більш ніж великів надходження з корупційних потоків Хомчак дуже полюбляє отримувати від держави на шару квартири.

    Відомий музикант та активіст Тарас Тополя знайшов, що Головнокомандувача Збройних сил Руслан Хомчак отримав третє службове житло у Києві, а два попередні із службових зробив приватними.

    Зокрема, 2002 року переписав на маму квартиру у Львові площею 17,8 квадратних метрів. Друге службове житло – двокімнатна квартира площею 37,9 квадратних метрів знаходиться у Білій Церкві на Київщині. Отримав Хомчак її у 2006 році та через три роки з неї було знято статус “службова”.

    Останню квартирку Хомчак сам собі виділив, скориставшись службовим становищем.

    Мільйонний відкат

    Але найбільше Хомчак зашкварився у ситуації коли на на рекордному хабарі в 1 млн грн згоріло командування Медичних сил ЗСУ.

    Гроші вимагали право поставити медичні маски на потреби військових. Командувати Медичними силами Ігоря Хоменка свого часу також призначив особисто Хомчак.

     

    Хто допомагає Хомчаку повернутись на потоки?

    У 2020 році Хомчак, якому на той момент було 53 роки, одружився на 29-річній Ганні Коваленко, яку, не дивлячись на відсутність будь-якого досвіду, незадовго до цього Зеленський призначив головою Чернігівської обласної державної адміністрації.

    Анна Коваленко відома перш за все своїм призначенням радницею міністра оборони у березні 2014, коли їй навіть ще не виповнилося 23 років. Не дивлячись на цілковиту відсутність знань, та фахової освіти, її було призначено експертом з питань безпеки та оборони. Коваленко була радницею трьох міністрів оборони та міністра інформаційної політики України, заступницею міністра розвитку громад і територій, депутатом ВРУ від “Слуги народу,  заступником голови Офісу президента, яким на той час керував Андрій Богдан. Абсолютна некомпетентність ніколи не заважала Анні на її посадах.

    Звільнення Анни Коваленко чомусь відбулося незабаром після звільнення її чоловікаРуслана Хомчака з посади Головнокомандувача ЗСУ.

    Саме Анна має достатню кількість контактів в Офісі Президента, та вплив особисто на Зеленського, щоб повернути на хлібне місце свого чоловіка.

    Тим більше, судячи з перестановок, сьогодні ЗСУ вкрай потрібні люди які вміють фахово красти та будувати максимально непублічні схеми розпилу бюджетних та донорських коштів. І Руслан Хомчак дійсно тут може дати фору будь-якому спеціалісту.

  • Відновлення під обстрілами: Найєму та Кубракову знов виділяють мільярди

    Відновлення під обстрілами: Найєму та Кубракову знов виділяють мільярди

    Нещодавно відбулась конференція “Відбудова України: чому не слід відкладати до перемоги”. Організаторами заходу виступило міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури та видання “Українська правда”.

    Як зазначають організатори конференції, Україну потрібно відновлювати уже зараз, не чекаючи на Перемогу. Розмір інвестицій у відновлення був оцінений на рівні 148 млрд доларів США.

    По інформації наших джерел, кошти у розмірі 148 млрд доларів США можуть бути виділені уже найближчим часом, а проведення даної конференції “спроба пояснити суспільству чому мільярди підуть не на фронт, а на відбудову того, що кожну хвилину може бути знищеним ворогом під час чергового обстрілу, за прикладом Трипільської ТЕС”.

    Нагадаємо, 11 квітня 2024 року, коли росіяни ракетним ударом знищили Трипільську ТЕС на Київщині, в соціальних мережах дорікали Олександру Кубракову та Мустафі Найєму, що в 2023 році підпорядковані їм установи витратили 45,7 млрд грн на фізичний захист електростанцій та підстанцій. Зокрема, на захист “Укренерго” було спрямовано 36 млрд грн, додатково 9,7 млрд грн витратили на захист енергетичної інфраструктури.

    Зокрема на заході “Діалоги про відновлення України”, голова Агентства інфраструктури Мустафа Найєм розповідав про історичний проект захисту: “В світі не буде існувати аналогів таких споруд, які ми робимо у нас в Україні. Я кажу про підстанції, які будуть захищені від потрапляння ракет”.

    Раніше в соцмережах здійнялася хвиля хейту, щодо недоцільності витрачати бюджетні кошти на відновлення інфраструктури, яка знаходиться під обстрілами росіян.

  • Україна обрала бетонний захист енергоспоруд: витратили щонайменше 50 млрд гривень

    Україна обрала бетонний захист енергоспоруд: витратили щонайменше 50 млрд гривень

    У 2023 році українські урядовці стояли перед вибором: пошукати та придбати засоби протиповітряної оборони (ППО) для захисту української енергетики або розглянути можливість диверсифікації енергетичних джерел шляхом закупівлі газових електростанцій. Однак в результаті прийнятого рішення витрачено щонайменше 50 млрд гривень на будівництво бетонного захисту енергоспоруд.

    Зокрема, вартість зенітної установки Gepard становить близько 80 млн. гривень за одиницю, а вартість однієї батареї Patriot становить близько 40 млрд. гривень. Тобто витрати на бетонування енергетики еквівалентні, умовно, 600 установкам Gepard або більше однієї батареї Patriot.

    Також можна було б закупити невеликі газові електростанції і розподілити їх по країні. За підрахунками голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса, ціна питання в цьому разі для України становила $540 млн. Тобто щонайменше вдвічі менше, ніж було витрачено на “бетонну концепцію”.

    Утім, Кубраков і Найєм обрали саме бетонний захист і витратили на нього щонайменше 50 млрд. гривень. Пізніше внаслідок ударів росіян “Укргідроенерго” заявила про втрату 20% генеруючих потужностей, група ДТЕК заявила про втрату 80% енергоблоків, “Центренерго” заявило про втрату 100% генерації.

    За словами міністра енергетики Германа Галущенка, внаслідок цих атак Україна втратила 7 ГВт потужностей генерації електроенергії.

    “І вони також знищили низку високовольтних трансформаторів на підстанціях, які передають електроенергію”, – зазначив міністр енергетики.

    11 квітня Верховна Рада викликала головних відповідальних за захист об’єктів критичної інфраструктури – Олександра Кубракова та Мустафу Найєма. Однак на засідання чиновники не з’явилися.