Govoritinfo.com

Позначка: НАБУ

  • НАБУ і САП прийшли до Єрмака: що відомо про нові слідчі дії

    НАБУ і САП прийшли до Єрмака: що відомо про нові слідчі дії

    Увечері 11 травня в українському інформаційному просторі з’явилися повідомлення про можливі слідчі дії Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Інформацію першим оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

    За словами депутата, наразі немає офіційного підтвердження вручення підозри, однак співрозмовники повідомляють про ймовірне проведення обшуків або інших процесуальних заходів.

    “Одразу зроблю ремарку, що поки немає підтвердження про підозру. Можливо, це просто обшук. Поки ряд джерел говорять саме про це. Що робить ситуацію звичайно теж цікавою, але залишається відчуття незакінченого процесу”, — написав Железняк.

    Згодом інформацію про слідчі дії підтвердили джерела “Української правди”. За даними видання, НАБУ та САП проводять процесуальні заходи щодо колишнього очільника Офісу президента, однак офіційних деталей справи правоохоронці станом на вечір 11 травня не оприлюднили.

    За інформацією окремих медіа, одним із головних об’єктів інтересу слідства може бути мобільний телефон Андрія Єрмака. Саме доступ до електронних комунікацій та переписок, за даними журналістів, може становити важливу частину слідчих дій.

    Наразі залишається невідомим, у межах якого саме кримінального провадження проводяться можливі обшуки або процесуальні заходи. Також офіційно не повідомлялося про процесуальний статус самого Єрмака — чи йдеться про свідка, фігуранта провадження або потенційного підозрюваного.

    Антикорупційні органи — НАБУ та САП — станом на момент появи інформації публічно не коментували ситуацію. Відсутні й офіційні заяви самого Андрія Єрмака або його представників.

    Ім’я колишнього глави Офісу президента вже не вперше опиняється у центрі гучних політичних та антикорупційних подій. Наприкінці листопада 2025 року українські медіа повідомили про проведення обшуків у тодішнього керівника ОП. Згодом НАБУ офіційно підтвердило факт проведення слідчих дій.

    Тоді Андрій Єрмак заявляв, що не чинить жодних перешкод слідству та готовий співпрацювати з правоохоронними органами.

    У медіа повідомлялося, що можливі претензії правоохоронців могли стосуватися діяльності кооперативу “Династія”, однак деталі можливого провадження офіційно так і не були розкриті. Правоохоронці тоді уникали публічних коментарів щодо суті підозр або кваліфікації можливих правопорушень.

    Політичний резонанс навколо ситуації значно посилився після того, як президент Володимир Зеленський у спеціальному зверненні повідомив, що Андрій Єрмак подав заяву про відставку з посади керівника Офісу президента. Це стало однією з найгучніших кадрових подій в українській владі за останні роки.

    Після звільнення навколо Єрмака продовжували виникати нові інформаційні приводи. Зокрема, українські медіа повідомляли, що 5 грудня 2025 року він відвідував центральний офіс Служби зовнішньої розвідки України. У публікаціях журналісти припускали, що мова могла йти про питання оформлення документів для можливого виїзду за кордон, однак жодних офіційних підтверджень цієї інформації не було.

    Крім того, медіа звертали увагу на те, що навіть після звільнення з посади колишній глава ОП продовжував користуватися державною охороною. Повідомлялося, що йому надалі надавали послуги Управління державної охорони, хоча офіційні причини такого рішення не пояснювалися.

    Пізніше також стало відомо, що Андрій Єрмак очолив один із комітетів при Національній асоціації адвокатів України. Це рішення викликало окремі дискусії у медіа та політичному середовищі з огляду на попередні антикорупційні скандали.

    На цьому тлі нова інформація про можливі слідчі дії НАБУ та САП знову привернула значну увагу політичних кіл і суспільства. Водночас відсутність офіційних коментарів та підтверджених деталей поки не дозволяє однозначно оцінити масштаби або юридичні наслідки ситуації.

    Станом на зараз залишається невідомим, чи завершилися процесуальні дії, чи вручено комусь підозру та чи планують антикорупційні органи робити офіційні заяви найближчим часом.

  • ВАКС продовжив обмеження для Тимошенко у справі про підкуп депутатів

    ВАКС продовжив обмеження для Тимошенко у справі про підкуп депутатів

    Вищий антикорупційний суд України 7 травня ухвалив рішення про продовження строку дії процесуальних обов’язків для підозрюваної у кримінальному провадженні щодо можливого підкупу народних депутатів, лідерки партії “Батьківщина” Юлії Тимошенко. Суд визначив, що відповідні обмеження залишатимуться чинними до 7 липня 2026 року, однак у межах строків досудового розслідування.

    Як повідомили у ВАКС, слідчий суддя частково задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Йдеться не про посилення або розширення запобіжних заходів, а про продовження вже чинного переліку процесуальних обов’язків, які покликані забезпечити належну участь підозрюваної у слідчих та судових діях. Згідно з ухвалою, Юлія Тимошенко зобов’язана з’являтися за кожною вимогою детективів Національного антикорупційного бюро, прокурорів САП або суду, а також повідомляти про зміну місця проживання чи місця роботи. Окремо наголошується, що ухвала є остаточною і не підлягає оскарженню.

    На цьому тлі сама Тимошенко відреагувала публічно, заявивши у соціальних мережах, що рішення суду фактично свідчить про поступове скасування раніше запроваджених обмежень у межах справи. Вона стверджує, що судові рішення останніх місяців нібито демонструють зміну підходів у провадженні, зокрема згадує скасування заборон на спілкування з народними депутатами, повернення частини вилучених коштів та дозвіл на пересування за межами Києва. Окремо політикиня заявила, що раніше вже отримувала дозвіл на виїзд за кордон для участі у міжнародному заході в Хорватії, і назвала це частиною своєї політичної діяльності, яка, за її словами, не має бути обмежена слідством.

    У Вищому антикорупційному суді при цьому не коментували політичні заяви сторін і наголосили виключно на процесуальному характері ухвали, яка стосується забезпечення ходу досудового розслідування. Подібні рішення є стандартною практикою у справах, де фігурують підозри у корупційних правопорушеннях, і застосовуються для гарантування присутності підозрюваного під час слідчих дій та судових засідань.

    Передісторія цієї справи бере початок із січня 2026 року, коли Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявили про викриття керівника однієї з парламентських фракцій на можливій корупційній діяльності. За даними, які поширювалися в межах розслідування та з посиланням на джерела у політичних колах, йшлося про Юлію Тимошенко. Згодом їй було повідомлено про підозру.

    Слідство вважає, що фігуранти справи могли обговорювати механізми матеріального впливу на голосування у Верховній Раді, тобто йдеться про ймовірну систему винагород за політичні рішення. У межах розслідування НАБУ оприлюднювало аудіоматеріали, які, за версією слідчих, містять розмови щодо організації такого механізму. Водночас ці матеріали наразі є предметом оцінки суду, і остаточні висновки щодо їх доказової сили ще не зроблені.

    Юлія Тимошенко категорично відкидає висунуті звинувачення. Вона заявляє, що справа має політичний характер і є спробою дискредитації опозиційного політика. У своїх коментарях вона наголошує, що під час слідчих дій у неї вилучали техніку та документи, однак, за її словами, це не дало слідству реальних доказів. Також вона стверджує, що оприлюднені записи не підтверджують її участі у будь-яких незаконних домовленостях, а окремі співрозмовники, які фігурують у матеріалах, нібито не мають прямого стосунку до інкримінованих дій.

    З боку антикорупційних органів позиція залишається незмінною: розслідування триває, збір доказів продовжується, а остаточну оцінку всім матеріалам дасть суд після завершення досудового слідства. У НАБУ та САП підкреслюють, що справа перебуває у правовій площині, а всі процесуальні рішення ухвалюються відповідно до чинного законодавства.

    Ситуація навколо справи Тимошенко продовжує залишатися однією з найбільш резонансних у політичному та антикорупційному порядку денному, оскільки поєднує в собі як кримінально-процесуальний аспект, так і активну політичну дискусію. Подальший розвиток подій залежатиме від результатів досудового розслідування та позиції суду щодо зібраних доказів.

  • СБУ відмовилася підтримати санкції: запит НАБУ щодо Юрія Іванющенка не переконав спецслужбу

    СБУ відмовилася підтримати санкції: запит НАБУ щодо Юрія Іванющенка не переконав спецслужбу

    Служба безпеки України не виявила достатніх підстав для запровадження санкцій проти колишнього народного депутата Юрія Іванющенка. Йдеться про запит, який раніше надійшов від Національного антикорупційного бюро України з пропозицією розглянути можливість обмежувальних заходів.

    Про це свідчать офіційні відповіді Служби безпеки України та Офісу президента України, які опинилися у розпорядженні журналістів. У документах зазначено, що надані матеріали не містять достатніх даних, які б підтверджували необхідність застосування санкційного механізму.

    У СБУ наголосили, що для ініціювання санкцій потрібні чіткі й обґрунтовані докази, зокрема щодо загрози національній безпеці або завдання шкоди державним інтересам. У випадку із запитом НАБУ таких підтверджень, за оцінкою спецслужби, виявлено не було.

    Юрій Іванющенко — колишній народний депутат від забороненої нині політичної сили Партія регіонів, який тривалий час перебуває поза межами України. Його ім’я неодноразово фігурувало у різних розслідуваннях та публічних дискусіях, однак рішення щодо застосування санкцій потребує окремої процедури та погодження на рівні державних органів.

    Механізм запровадження санкцій в Україні передбачає участь кількох інституцій. Як правило, ініціативи розглядаються з урахуванням позицій силових органів, після чого рішення може ухвалювати Рада національної безпеки і оборони України з подальшим введенням у дію указом президента.

    У цьому випадку, як випливає з наданих відповідей, матеріали не дійшли до етапу погодження через відсутність достатньої доказової бази на рівні СБУ.

    Аналітики зазначають, що подібні ситуації демонструють складність санкційної політики, яка потребує не лише політичної волі, а й юридично бездоганної аргументації. Будь-які рішення про обмеження прав або активів мають бути підкріплені доказами, які витримають перевірку в судових інстанціях, у тому числі міжнародних.

    Водночас у суспільстві зберігається високий запит на посилення санкцій щодо осіб, пов’язаних із колишніми політичними елітами та потенційними корупційними схемами. У цьому контексті позиція СБУ може викликати додаткові дискусії щодо критеріїв, за якими приймаються такі рішення.

    Наразі невідомо, чи планує НАБУ повторно звертатися із доопрацьованими матеріалами або ініціювати інші правові кроки у цій справі.

    Історія із запитом щодо санкцій проти Юрія Іванющенка залишається відкритою. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи з’являться нові докази, які можуть змінити позицію державних органів.

  • Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Оборонна компанія Fire Point, яка за останні роки стала одним із помітних гравців українського ринку безпілотних технологій та далекобійного озброєння, опинилася в центрі суспільної та журналістської уваги через біографію свого співвласника та головного конструктора Дениса Штілермана. Додатковий резонанс ситуації спричинили згадки про компанію у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч, а також питання щодо минулого самого Штілермана, його громадянства та можливих зв’язків із Росією у попередні роки.

    Денис Штілерман, який народився у 1974 році в Одесі та виріс у Києві, здобув фізико-математичну освіту та у 1991 році вступив до Московського фізико-технічного інституту. У публічних інтерв’ю він розповідав, що після закінчення навчання залишився працювати у Росії, паралельно розвиваючи бізнес-проєкти в Україні у сфері інформаційних технологій, інвестицій та програмного забезпечення. Саме цей період його біографії нині викликає найбільший суспільний інтерес, оскільки саме тоді, за його словами, він співпрацював із низкою проєктів, пов’язаних із російським державним сектором.

    Зокрема, Штілерман підтверджував, що у середині 2000-х років брав участь у розробці концепції автоматизованої системи управління для Міністерства оборони РФ. Він наголошує, що йшлося про дослідницьку роботу, яка так і не була впроваджена у практичне використання. Водночас журналістські розслідування звертають увагу на те, що сам факт участі у подібних проєктах у той період може викликати додаткові питання щодо його професійної діяльності в Росії до 2008 року.

    Окрему увагу привертає питання громадянства бізнесмена. Штілерман не приховує, що мав російський паспорт, пояснюючи це автоматичним набуттям громадянства під час проживання та навчання в Росії на початку 1990-х років, коли відбувався розпад СРСР. Він стверджує, що у 2016 році російське громадянство було анульоване, однак у медіа зазначаються юридичні нюанси цього процесу, адже законодавство РФ передбачає складні процедури виходу з громадянства, які потребують офіційного підтвердження. Сам Штілерман наполягає, що діяв у межах закону та не має прихованих паспортів чи подвійної лояльності.

    Ще одним предметом обговорення стала історія зі зміною прізвища. У різних матеріалах згадується, що раніше бізнесмен міг використовувати інше прізвище, пов’язане з російською гілкою його родини, однак він пояснює, що повернувся до родового прізвища Штілерман з особистих та сімейних причин, пов’язаних із історією його батька та радянським контекстом минулого покоління. Сам Штілерман заперечує, що будь-які зміни прізвища використовувалися для приховування діяльності або ведення бізнесу в Росії.

    У 2022 році він став співвласником і головним конструктором компанії Fire Point, яка після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно розвинула виробництво безпілотних систем і далекобійного озброєння. За його словами, компанія працює за принципом розподіленої виробничої мережі, що включає десятки локацій по Україні, а також розширює міжнародну присутність, зокрема через проєкти у Європі, включно з будівництвом виробничого майданчика в Данії. Fire Point позиціонує себе як виробник систем, які використовуються для ударів по військових об’єктах на території противника.

    Серед розробок компанії згадується крилата ракета FP-5 “Фламінго”, а також низка безпілотних систем, які, за заявами представників підприємства, відіграють важливу роль у глибоких ударах по логістиці та військовій інфраструктурі Росії. Fire Point також бере участь у міжнародних ініціативах, зокрема у проєкті Freya, який передбачає створення європейської системи протидії балістичним ракетам у співпраці з низкою партнерських компаній.

    Водночас навколо компанії виникла інформаційна напруга після появи згадок у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч. У цих записах нібито обговорювалися можливі фінансові операції та інвестиційні інтереси щодо Fire Point. Штілерман заявив, що Міндіч дійсно висловлював зацікавленість у входженні до капіталу компанії, однак угода не була укладена, і він не став акціонером. Він також заперечує достовірність озвучених у медіа цифр щодо доходів компанії, називаючи їх значно завищеними та такими, що не відповідають реальним фінансовим показникам.

    Після публікацій Штілерман звернувся до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність оприлюднених матеріалів і надати йому можливість бути допитаним як свідку для повного з’ясування обставин. У компанії Fire Point заявляють, що поширення неперевіреної інформації без офіційних звинувачень може завдавати шкоди не лише репутації підприємства, а й впливати на стабільність виконання оборонних контрактів, які мають критичне значення для України в умовах війни.

    На тлі цього дискусія навколо Fire Point виходить за межі суто бізнесової теми та перетворюється на ширше обговорення ролі приватних оборонних компаній у воєнний час, прозорості їхньої структури власності, походження капіталів і рівня державного контролю за стратегічними підприємствами. Водночас компанія продовжує розвивати виробництво і заявляє про намір посилювати міжнародну співпрацю в оборонній сфері, попри інформаційний тиск і публічні дискусії навколо її керівництва.

  • “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко публічно заперечила будь-які особисті контакти з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем, чиє ім’я фігурує у резонансному антикорупційному розслідуванні. Заява прозвучала під час засідання Верховної Ради 1 травня у межах години запитань до уряду та стала однією з найобговорюваніших політичних реакцій на так звані «плівки Міндіча».

    Питання до глави уряду поставив народний депутат Олексій Гончаренко. Він звернув увагу на те, що у розшифруваннях записів розмов, які, за даними журналістів, були отримані в межах розслідування Національне антикорупційне бюро України, ім’я прем’єрки нібито згадується неодноразово. Зокрема, парламентар процитував один із фрагментів, де йдеться про можливу участь Свириденко у певних процесах.

    У відповідь прем’єрка дала максимально коротку і чітку позицію: вона заявила, що не знайома з Міндічем і ніколи не була у його квартирі, де, за інформацією слідства, могли відбуватися розмови, які стали предметом розслідування. Така лаконічність відповіді одразу стала сигналом для політичного середовища — уряд не планує розширювати коментарі щодо неперевірених або слідчих матеріалів.

    Контекст цієї заяви пов’язаний із гучною справою, відомою як «операція Мідас». У її межах, за інформацією журналістських розслідувань, детективи НАБУ задокументували низку розмов у квартирі Міндіча. У цих записах фігурують різні посадовці та особи, пов’язані з політичними й бізнес-колами, зокрема колишній помічник президента Сергій Шефір та інші учасники. Частина матеріалів була оприлюднена у медіа, що спричинило широкий суспільний резонанс.

    Сама справа стосується ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії Енергоатом. За даними слідства та журналістів, Міндіч міг бути пов’язаний із неформальними впливами на ухвалення рішень у галузі, однак остаточні висновки мають зробити правоохоронні органи.

    Політичний вимір ситуації полягає в тому, що згадування високопосадовців у подібних матеріалах автоматично підвищує градус напруги в парламенті та суспільстві. Водночас українське законодавство передбачає презумпцію невинуватості, і будь-які висновки можуть базуватися лише на рішеннях суду, а не на витоках інформації чи журналістських публікаціях.

    Експерти звертають увагу, що подібні ситуації є типовими для періодів активізації антикорупційних розслідувань. З одного боку, вони демонструють відкритість системи та роботу антикорупційних органів. З іншого — створюють інформаційні ризики, коли неповні або контекстуально незрозумілі записи можуть використовуватися у політичній боротьбі.

    Важливим фактором є й те, що справа має ширший геополітичний і економічний контекст. Сектор енергетики залишається одним із ключових для національної безпеки України, особливо в умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру. Тому будь-які підозри щодо корупції у цій сфері викликають підвищену увагу як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Реакція Свириденко також вписується у загальну лінію поведінки українського уряду — максимально дистанціюватися від будь-яких не підтверджених зв’язків із фігурантами розслідувань і уникати політичних спекуляцій до завершення слідчих дій. Така позиція дозволяє зберігати інституційну стабільність і не піддаватися інформаційному тиску.

    У парламенті, своєю чергою, ситуація навколо «плівок Міндіча» вже стала предметом політичних дискусій. Опозиційні депутати вимагають більшої прозорості та публічних пояснень, тоді як представники влади наголошують на необхідності дочекатися офіційних результатів розслідування.

    Подальший розвиток подій залежатиме від дій НАБУ та інших правоохоронних органів. Якщо автентичність записів буде підтверджена і вони отримають процесуальний статус доказів, справа може мати серйозні наслідки для низки фігурантів. В іншому випадку — вона може залишитися на рівні інформаційного скандалу без юридичних наслідків.

    Наразі ж заява прем’єрки стала чіткою позицією уряду: жодних підтверджених контактів із Міндічем немає, а всі подальші оцінки повинні ґрунтуватися виключно на офіційних результатах слідства. У ситуації, коли інформаційний простір переповнений витоками та інтерпретаціями, саме така стриманість може стати ключовим фактором збереження довіри до державних інституцій.

  • “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    Новий резонансний скандал в оборонній сфері України розгорівся після оприлюднення записів розмов, які, за даними журналістів, можуть свідчити про можливий зв’язок підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча з виробником озброєння — компанією Fire Point. У центрі історії також опинився секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров, з яким, як стверджується, могли обговорюватися державні оборонні контракти.

    Йдеться про так звані “плівки Міндіча”, розшифрування частини яких оприлюднили журналісти видання “Українська Правда”. За їхніми даними, записи могли бути отримані в межах розслідування, яке здійснює Національне антикорупційне бюро України. У матеріалах фігурують розмови, де обговорюється фінансування виробництва озброєння, зокрема безпілотників і балістичних ракет, а також можливі інвестиції в компанію.

    Згідно з оприлюдненими фрагментами, голос, який журналісти пов’язують із Міндічем, говорить про масштабні плани виробництва, зокрема про можливість виготовлення тисяч ракет на рік за умови достатнього фінансування. У розмовах також згадується потенційний продаж частки компанії інвесторам із Об’єднаних Арабських Еміратів, що може свідчити про інтерес міжнародного капіталу до українського оборонного сектору.

    Окрему увагу привернула риторика, у якій використовується займенник “ми” щодо діяльності Fire Point. Саме це стало підставою для припущень про можливу причетність Міндіча до компанії як бенефіціара або впливової особи. Водночас жодних офіційних підтверджень цієї інформації наразі немає, а самі записи потребують перевірки їхньої автентичності.

    У компанії Fire Point категорично заперечили будь-які зв’язки з бізнесменом. Співвласник і конструктор підприємства заявив, що оприлюднені матеріали можуть бути частиною інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію компанії. Там також наголосили, що наведені у публікаціях фінансові показники не відповідають дійсності, а поширення неперевіреної інформації може негативно вплинути на виконання державних контрактів і загальну діяльність підприємства.

    У Fire Point звернулися до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність записів і надати офіційні роз’яснення. Компанія також закликала оприлюднити всі матеріали, які можуть містити згадки про неї, щоб уникнути маніпуляцій і забезпечити прозорість процесу.

    Реакція Рустема Умєрова була стриманою. У його пресслужбі зазначили, що достовірність, повнота та зміст будь-яких записів мають встановлюватися виключно правоохоронними органами. Водночас підтверджується, що під час перебування на посаді міністра оборони він підтримував робочі контакти з представниками бізнесу з питань забезпечення Збройних сил України озброєнням, що є типовою практикою в умовах війни.

    На тлі скандалу свою позицію висловила Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України. У заяві зазначається, що в разі підтвердження інформації про зв’язок Міндіча з компанією Fire Point підприємство може втратити можливість постачати продукцію для Сил оборони України через санкційний статус бізнесмена. У такому випадку пропонується розглянути варіант часткової націоналізації компанії, щоб забезпечити безперервність постачання озброєння на фронт.

    Крім того, представники антикорупційної ради закликали провести аудит контрактів, укладених із компанією, а також перевірити формування цін і фінансові показники діяльності. У заяві також містяться пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадовців у разі підтвердження порушень.

    Ситуація навколо “плівок Міндіча” розгортається на тлі підвищеної уваги до оборонних закупівель в Україні. В умовах повномасштабної війни держава активно співпрацює з приватним сектором для забезпечення армії сучасним озброєнням, що водночас створює ризики непрозорих схем і конфліктів інтересів.

    Експерти зазначають, що подібні скандали можуть мати як внутрішньополітичні, так і міжнародні наслідки. З одного боку, вони підривають довіру до системи оборонних закупівель, з іншого — можуть впливати на співпрацю з міжнародними партнерами, які підтримують Україну фінансово та військово.

    Водночас остаточні висновки щодо ситуації мають зробити правоохоронні органи після перевірки всіх фактів і матеріалів. Наразі йдеться про журналістське розслідування та заяви сторін, які потребують юридичної оцінки і підтвердження.

    Історія з “плівками Міндіча” стала черговим прикладом того, наскільки чутливою є взаємодія політики, бізнесу та оборонної сфери в умовах війни. Вона підкреслює необхідність максимальної прозорості, контролю і довіри до інституцій, які забезпечують обороноздатність держави.

  • Буткевич заперечив причетність до застави за Чернишова після згадки у “плівках Міндіча”

    Буткевич заперечив причетність до застави за Чернишова після згадки у “плівках Міндіча”

    Співвласник мережі АТБ Геннадій Буткевич заявив, що не має жодного стосунку до внесення застави за колишнього віцепрем’єр-міністра України Олексія Чернишова. Свою позицію він оприлюднив у заяві на сайті BGV Group після появи його прізвища у матеріалах журналістського розслідування щодо так званих “плівок Міндіча”.

    У заяві Буткевич наголосив, що не отримував жодних звернень із проханням про внесення застави, не здійснював жодних платежів і не брав участі у фінансуванні цього процесу ані офіційно, ані неформально. Він також категорично заперечив будь-які припущення щодо своєї фінансової або організаційної участі у справі.

    Поява заяви стала реакцією на публікацію журналістів, які повідомили про зміст аудіозаписів, нібито отриманих у межах слідчих дій НАБУ та САП у так званій справі “Мідас”. У цих матеріалах, за даними розслідувачів, обговорювалися можливі джерела коштів для внесення застави за Чернишова, а серед згаданих осіб фігурувало й прізвище Буткевича.

    Олексій Чернишов, колишній віцепрем’єр-міністр України, фігурує у кримінальному провадженні щодо зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. У межах цієї справи Вищий антикорупційний суд у червні 2025 року визначив йому заставу у розмірі 120 мільйонів гривень, а згодом, у липні 2025 року, офіційно застосував цей запобіжний захід.

    Справа Чернишова стала однією з резонансних у контексті антикорупційних розслідувань в Україні, оскільки стосується високопосадовця та значної суми застави, а також потенційних зв’язків між політичними та бізнес-колами.

    Матеріали, які отримали назву “плівки Міндіча”, були оприлюднені журналістами після розслідувань щодо бізнесмена Тимура Міндіча. За даними публікацій, у межах негласних слідчих дій НАБУ та САП було зафіксовано розмови, що стосуються можливих корупційних схем та фінансових операцій у різних сферах, зокрема енергетичній.

    У липні 2024 року повідомлялося, що квартира Міндіча, який є бізнес-партнером і співвласником студії “Квартал 95”, перебувала під прослуховуванням у рамках антикорупційного розслідування. У листопаді 2025 року НАБУ заявило про проведення обшуків у низки фігурантів, включно з самим Міндічем та тодішнім міністром юстиції Германом Галущенком, а також про викриття масштабної схеми розкрадання коштів в енергетичному секторі.

    На тлі нових публікацій Геннадій Буткевич окремо підкреслив, що його ім’я було згадане без жодних підстав і не має жодного зв’язку з фінансуванням або організацією застави за Чернишова. Він назвав такі припущення неправдивими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

    Ситуація розвивається на тлі триваючих журналістських розслідувань та антикорупційних проваджень, які охоплюють як політичні, так і бізнес-кола України. Наразі офіційних підтверджень участі Буткевича у будь-яких фінансових операціях у межах справи Чернишова немає.

  • Міндіч подав позов проти Железняка через заяви про корупцію

    Міндіч подав позов проти Железняка через заяви про корупцію

    Підсанкційний український бізнесмен Тимур Міндіч, якого правоохоронці пов’язують із корупційними схемами у сфері енергетики, подав позов до народного депутата Ярослава Железняка про захист честі, гідності та ділової репутації. Про це повідомив сам парламентар, а також керуючий партнер юридичної компанії «Міллер» Масі Найєм у Facebook.

    Позов стосується публічних висловлювань депутата, які, за твердженням сторони позивача, нібито порушують права Міндіча та містять неправдиві або недоведені звинувачення.

    Ярослав Железняк заявив, що офіційно отримав позов і вже передав його своїм адвокатам.

    «Нарешті, офіційно отримав судовий позов Тимура Міндіча. Так, той самий — “про честь, гідність і ділову репутацію”))) Матеріали вже передані моїм адвокатам з Miller Law Firm», — написав він.

    За словами депутата, справа стосується його публічних заяв у відеоматеріалах на YouTube, де він коментував діяльність Міндіча в контексті антикорупційних розслідувань.

    Железняк наголосив, що цей процес має ширший характер, ніж звичайний спір між сторонами.

    «Насправді кейс значно ширший. Це про те, чи може народний депутат називати речі своїми іменами. Я вважаю — може. І буду це доводити, в тому числі в суді», — зазначив він.

    Адвокат Масі Найєм повідомив, що позов Міндіча стосується тверджень про його можливу причетність до діяльності так званої «злочинної організації», які раніше озвучувалися в публічному просторі.

    За його словами, подібні формулювання вже фігурували не лише у політичних заявах, а й у медіа, експертних оцінках та коментарях представників державних і правоохоронних органів.

    «Я б назвав цей спір за право говорити те, що пан Тимур Міндіч не хоче визнавати. З командою будемо захищати Ярослава і вже вивчаємо позовну заяву, аргументацію та процесуальні документи», — заявив Найєм.

    Юристи зазначають, що подібні справи зазвичай стосуються балансу між свободою слова та захистом репутації, особливо коли мова йде про публічних осіб і політичні коментарі.

    Ім’я Тимура Міндіча останніми місяцями неодноразово фігурувало у низці публічних та правоохоронних розслідувань.

    За інформацією, яку раніше оприлюднювали ЗМІ, зокрема «Українська правда», 10 листопада 2025 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) проводило обшуки у бізнесмена, а також у тодішнього міністра юстиції Германа Галущенка. Того ж дня повідомлялося, що Міндіч залишив територію України за кілька годин до слідчих дій.

    13 листопада 2025 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування санкцій проти Тимура Міндіча та бізнесмена Олександра Цукермана.

    Згодом, 22 листопада 2025 року, українські правоохоронні органи оголосили обох фігурантів у розшук у межах справи «Мідас», яка стосується підозр у корупційних злочинах у різних секторах економіки.

    Наприкінці 2025 року Міндіч в інтерв’ю заявляв, що не має наміру повертатися до України, а розслідування проти нього називав «маніпуляціями» та політизованими звинуваченнями.

    Також повідомлялося, що «Українська правда» оприлюднила частину матеріалів, задокументованих НАБУ в межах справи «Мідас», де фігурували різні публічні особи, зокрема політики та представники влади.

    Фахівці з медіа- та конституційного права зазначають, що позови про захист честі та гідності проти народних депутатів часто стають тестом для судової практики щодо меж політичної критики.

    Ключовим у таких справах зазвичай є питання:

    • чи мали висловлювання фактичну основу
    • чи йдеться про оціночні судження, які захищаються свободою слова
    • чи можна вважати позивача публічною особою з підвищеним рівнем критики

    У випадку політичних коментарів суди зазвичай враховують суспільний інтерес до теми, особливо якщо йдеться про можливі корупційні злочини або діяльність у стратегічних секторах економіки.

    Експерти не виключають, що справа може стати резонансною і вплинути на практику публічних заяв українських політиків щодо фігурантів кримінальних розслідувань.

    Якщо суд стане на бік позивача, це може посилити обмеження для публічних коментарів щодо корупційних справ. У разі ж перемоги відповідача — навпаки, може бути закріплена ширша свобода політичної критики щодо осіб, які фігурують у розслідуваннях.

    Наразі сторони готуються до судового процесу. Адвокати Железняка вивчають матеріали позову, тоді як сторона Міндіча наполягає на захисті його репутації в судовому порядку.

    Очікується, що перші процесуальні рішення у справі можуть бути ухвалені найближчим часом після відкриття провадження.

  • Нові “Плівки Міндіча” та до чого тут Джаред Кушнер та Кирило Буданов

    Нові “Плівки Міндіча” та до чого тут Джаред Кушнер та Кирило Буданов

    Як повідомляють наші джерела в дипкорпусі, новий злив “плівок Міндіча” – це “попередження Володимиру Зеленському після того, як він почав публічно критикувати спецпредставників США Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа, та обмежувати вплив Кирила Буданова”.

    “Кирило Буданов являється ставлеником Джареда Кушнера та його крила в адміністрації Трампа.

    Саме Буданова американці лобіювали на посаду голови Офісу Президента та хочуть зробити його своїм центром прийняття рішень в Україні.

    Американців не влаштовує, що Андрій Єрмак чи його “колективна спадщина” перетягує ковдру на себе.

    Ті самі контакти Рустема Умєрова з арабами в обхід американців стали сильним сигналом, щоб приземлити і Зеленського, і Умерова.

    Саме через це несподівано з’явилися нові плівки НАБУ, або, скоріше, їхня невелика частина.” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю ведучій Фактів тижня Оксані Соколовій зазначив, що не варто перебільшувати значення можливого візиту Віткоффа і Кушнера до Києва та дорікнув спецпредставникам США за їх часті поїздки до Москви.

     

     

  • “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України продовжує розслідування справи, відомої як “Мідас”, і викликає на засідання 13 травня низку високопосадовців та колишніх посадовців для надання свідчень. Серед них — секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров та колишній перший помічник президента Сергій Шефір.

    Ініціатором виклику виступив голова ТСК, народний депутат від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко, який оприлюднив відповідні заяви у соціальних мережах.

    Рішення про виклик посадовців було ухвалене на тлі публікації нових матеріалів, які оприлюднило видання “Українська правда”. Йдеться про першу частину так званих “плівок Міндіча” — аудіозаписів, які, за даними журналістів, були отримані Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) у межах розслідування справи “Мідас”.

    Матеріали стосуються розмов у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого в медіа пов’язують із корупційними схемами в енергетичному секторі та який перебуває під санкційним тиском. У записах, за даними журналістів, фігурують різні особи, зокрема політичні та бізнесові фігури, а також обговорення чутливих питань державного рівня.

    Окремо увагу ТСК привернули згадки про Сергія Шефіра. За словами голови комісії, у оприлюднених матеріалах нібито зафіксовано його візит до квартири на вулиці Грушевського, де відбувалися зустрічі з Тимуром Міндічем.

    Гончаренко заявив, що під час цих розмов могли обговорюватися питання, пов’язані зі справою колишнього віцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова та можливими фінансовими домовленостями щодо застави.

    Він наголосив, що Шефір має надати офіційні пояснення щодо характеру своїх контактів із фігурантами справи та змісту розмов, які могли відбуватися у згаданому контексті.

    Окремий блок запитань ТСК стосується чинного секретаря РНБО Рустема Умєрова. За словами голови комісії, нові матеріали містять згадки про його контакти з Тимуром Міндічем у період, коли він обіймав посаду міністра оборони України.

    Гончаренко заявив, що у публікаціях містяться твердження про можливі розмови та “вказівки”, які нібито могли передаватися через Міндіча, однак ці дані наразі не підтверджені офіційними слідчими матеріалами у відкритому доступі.

    Він підкреслив, що ТСК прагне отримати пояснення щодо характеру зустрічей, їхнього змісту та можливих наслідків для роботи Міністерства оборони у період повномасштабної війни.

    Раніше Рустем Умєров вже виступав у Верховній Раді, коментуючи запити депутатів щодо його фігурування у справі “Мідас”. Тоді він заявив, що всі необхідні пояснення вже надані правоохоронним органам, і відмовився від додаткового публічного звітування перед парламентом.

    За його словами, подальші публічні обговорення можуть мати ознаки політизації розслідування, що, на його думку, є недоречним під час воєнного стану.

    Справу “Мідас” у медіа пов’язують із розслідуванням корупційних схем у сфері енергетики та можливими зловживаннями за участі посадових осіб і бізнесу. Офіційні деталі провадження частково залишаються закритими, однак окремі матеріали періодично з’являються у медіа.

    Оприлюднені “плівки Міндіча”, за інформацією журналістів, є частиною слідчих матеріалів НАБУ. Вони містять записи розмов, які можуть мати значення для встановлення обставин можливих корупційних дій.

    Ситуація навколо справи вже викликала політичний резонанс у парламенті. Частина депутатів вимагає повного розкриття обставин, тоді як інші застерігають від використання розслідування у політичній боротьбі.

    Водночас у Верховній Раді вже відбувалися попередні обговорення участі Рустема Умєрова у цій справі. Тоді він заявляв, що не бачить підстав для додаткових пояснень перед депутатами.

    Засідання Тимчасової слідчої комісії призначене на 13 травня. Очікується, що на ньому будуть заслухані пояснення запрошених осіб, а також розглянуті нові матеріали, оприлюднені журналістами.

    Результати засідання можуть стати підставою для подальших парламентських або правоохоронних рішень, однак наразі офіційні висновки ТСК не оприлюднювалися.