Govoritinfo.com

Позначка: міжнародна політика

  • «Час слів минув»: що означає різкий виступ Зеленського в Давосі

    «Час слів минув»: що означає різкий виступ Зеленського в Давосі

    Виступ президента України Володимира Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі став одним із найжорсткіших за весь час війни. У своїй промові він відкрито заявив, що Європа демонструє нерішучість і неготовність діяти адекватно в умовах російської агресії, попри гучні заяви про підтримку України.

    Зеленський нагадав, що ще рік тому, виступаючи в Давосі, закликав європейські країни навчитися самостійно захищати себе. Проте, за його словами, за цей час континент так і не зробив рішучого кроку від слів до системних дій. Європа, зазначив президент, охоче обговорює майбутнє, але уникає складних рішень у теперішньому, жертвуючи принципами заради короткострокових політичних компромісів.

    Окремо Зеленський зупинився на темі допомоги Україні. Він заявив, що значна частина підтримки з боку європейських країн надходила із запізненням і в обсягах, які не відповідали масштабам загрози. На його думку, жорстка риторика щодо Росії, санкцій і безпеки часто не підкріплювалася реальними діями.

    Президент підкреслив, що новий світовий порядок неможливо побудувати лише деклараціями та обіцянками, якщо вони не підкріплені конкретними рішеннями.

    Порівняння з підходом США

    Одним із найгостріших моментів промови стало порівняння дій Європи з політикою Сполучених Штатів. Зеленський звернув увагу на те, що американська адміністрація змогла завдати удару по російських фінансових потоках, зокрема по так званому тіньовому флоту, тоді як російська нафта продовжує транспортуватися поблизу європейських берегів.

    Він також зазначив, що міжнародна система правосуддя демонструє вибірковість: деякі авторитарні лідери притягуються до відповідальності, тоді як російський президент досі уникає будь-яких реальних наслідків.

    Питання майбутнього НАТО

    На тлі дискусій про роль США в системі європейської безпеки Зеленський поставив під сумнів здатність Європи діяти автономно. За його словами, Альянс значною мірою тримається на припущенні, що Сполучені Штати завжди гарантуватимуть захист.

    Президент прямо поставив запитання: що буде, якщо ця впевненість виявиться хибною?

    Спроба «розбудити» союзників

    Критики зауважують, що така риторика може здатися невдячною з огляду на масштабну допомогу, яку Європа надала Україні з 2022 року. Однак аналітики зазначають: після років постійних закликів і необхідності буквально виборювати підтримку, слова Зеленського виглядають не як докір, а як констатація реальності.

    Президент також нагадав про довоєнні обіцянки щодо членства України в ЄС і НАТО. Частина з них, за його словами, була відкладена, а частина — фактично заморожена, попри заяви про підтримку «стільки, скільки буде потрібно».

    Його промова в Давосі стала не спробою образити союзників, а жорстким сигналом небезпеки самозаспокоєння. За оцінкою оглядачів, це була спроба змусити Європу подивитися на війну не як на віддалену кризу, а як на безпосередній виклик власній безпеці.

  • ЄС намагається повернути Україну в центр уваги після кризи у відносинах зі США

    ЄС намагається повернути Україну в центр уваги після кризи у відносинах зі США

    Європейський Союз після складного тижня у відносинах зі Сполученими Штатами заявив про необхідність знову зосередити політичну увагу на Україні. Це питання стало одним із ключових під час екстреного саміту в Брюсселі, який відбувся на тлі різкого загострення трансатлантичних відносин і публічних погроз з боку президента США щодо економічного та територіального тиску на Європу.

    Європейські лідери визнали, що довіра між Брюсселем і Вашингтоном серйозно похитнулася. Водночас у ЄС наголосили, що не можуть дозволити собі глибокий конфлікт зі США через критичну залежність від американських ринків, фінансової системи, енергетики та, передусім, безпекових гарантій, які залишаються ключовими для України.

    У Брюсселі звучали сигнали про необхідність повернення до прагматичного діалогу. Керівники кількох урядів заявили, що Європа втратила час у внутрішніх суперечках і тепер змушена відновлювати серйозні переговори зі США, незалежно від політичних емоцій і особистих конфліктів.

    Одним із перших практичних кроків стало відновлення процесу ратифікації торговельної угоди між ЄС і США, яку раніше було фактично заморожено. У Брюсселі вважають, що тимчасова деескалація після контактів між Вашингтоном і керівництвом НАТО створила вікно можливостей для повернення до переговорів.

    Водночас саме українське питання залишається найчутливішим. До останнього загострення між ЄС і США сторони працювали над рамковими домовленостями щодо майбутнього мирного врегулювання, включно з американськими гарантіями безпеки для України у разі нової агресії з боку Росії. Після дипломатичної кризи цей процес фактично зупинився.

    У європейських столицях дедалі гучніше лунають побоювання, що Україна може знову відійти на другий план — особливо на тлі прямих контактів представників США з Москвою. У Брюсселі наголошують, що українське питання не може ставати заручником політичних конфліктів між союзниками.

    Паралельно в ЄС заявляють про підготовку масштабного післявоєнного пакета підтримки України, який передбачає довгострокову економічну відбудову та інтеграцію. У Брюсселі також нагадують, що обсяг фінансової допомоги Україні вже сягнув сотень мільярдів євро, включно з кредитами та макрофінансовою підтримкою.

    Ці заяви прозвучали на тлі критики з боку Києва, де неодноразово наголошували, що Європа надто довго обмежується дискусіями, не переходячи до рішучих дій. Європейські лідери визнають, що затримки та внутрішні суперечки підірвали довіру до здатності ЄС діяти швидко.

    Водночас Брюссель дав зрозуміти, що готовий до жорсткої відповіді у разі нової ескалації з боку США. Уже підготовлено пакети контрзаходів у сфері торгівлі, а також розглядається застосування механізмів захисту від економічного примусу.

    Попри тимчасове зниження напруги, в ЄС визнають: стратегічна невизначеність у відносинах зі США зберігається. Саме тому Союз планує прискорити рух до стратегічної автономії — насамперед у сфері оборони, промислової політики та глобальної конкурентоспроможності.

    У Брюсселі підкреслюють, що нинішню кризу вдалося пережити без відкритого розриву, однак у майбутньому Європа має бути значно сильнішою і менш залежною від зовнішніх рішень.

  • Зустріч Зеленського і Трампа під питанням після переговорів щодо мирного треку

    Зустріч Зеленського і Трампа під питанням після переговорів щодо мирного треку

    Американська сторона відмовилася обговорювати повітряне перемир’я окремо від базового документа щодо мирного врегулювання. За інформацією джерел, представник США Віткофф чітко дав зрозуміти, що будь-які домовленості про припинення ударів з повітря можливі лише в пакеті з узгодженим фінальним документом мирного треку.

    За словами співрозмовників, позиція США полягає в тому, що Україна має піти на політичні поступки щодо Донбасу та вийти на завершальний формат домовленостей. Саме ці вимоги американська сторона розглядає як ключову умову для подальших кроків у переговорах.

    У такій конфігурації ідея окремого повітряного перемир’я, яке Київ розглядав як проміжний гуманітарний крок, фактично була знята з порядку денного. Американські переговорники наполягають на комплексному підході без поетапних рішень.

    За підсумками переговорів перспектива особистої зустрічі президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом опинилася під питанням. Джерела зазначають, що подальша доля контакту на найвищому рівні залежатиме від готовності сторін рухатися до фінального документа та компромісних рішень.

  • На полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі пройдуть переговори по безпековим гарантіям для України

    На полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі пройдуть переговори по безпековим гарантіям для України

    За інформацією джерел видання 360ua.news, на полях Всесвітнього економічного форумі в Давосі пройдуть переговори між українською та американською делегаціями, основною темою яких стане “обговорення питань отримання безпекових гарантій США в обмін на виведення українських військ з Краматорська, Слов’янська та решти Донецької області”.

    За інформацією джерела, склад української делегації в Давосі, куди разом з Володимиром Зеленським мають вирушити Кирило Буданов, Сергій Кислиця та Давид Арахамія, продиктований запланованими переговорами з американцями щодо отримання безпекових гарантій.

    Крім того, за інформацією джерела, “у Давида Арахамії окремо запланована низка зустрічей з американцями та європейцями, що ще раз підтверджує його зростаючий вплив на український політикум”.

    Водночас, видання Financial Times з посиланням на неназваних українських чиновників повідомляє, що підписання окремої угоди про безпекові гарантії виявилося складнішим процесом, однак сторони розраховують погодити загальний “лист умов”.

  • Європа готується до створення власного безпекового альянсу з Україною

    Європа готується до створення власного безпекового альянсу з Україною

    Погрози президента США Дональда Трампа запровадити каральні мита проти будь-якої країни, яка намагатиметься завадити його планам щодо Гренландії, стали переломним моментом для європейських союзників. У політичних колах Європи це розцінили як черговий сигнал про непередбачуваність Вашингтона та готовність США діяти в односторонньому порядку навіть на шкоду союзникам.

    У разі відсутності кардинальної зміни американського підходу Європа може опинитися перед необхідністю глибокої перебудови всієї західної системи безпеки. Такий сценарій потенційно здатен змінити глобальний баланс сил. У європейських столицях дедалі серйозніше розглядають варіант створення власного безпекового альянсу без участі США, і в цій конструкції Україні відводять далеко не другорядну роль.

    Протягом останнього року європейські держави, зокрема й ті, що не входять до Європейського Союзу, активно працюють у форматі неформальної координаційної групи, яка фактично діє без участі Сполучених Штатів. До неї залучені Велика Британія, Норвегія та інші партнери. Цей формат отримав неофіційну назву «коаліція бажаючих».

    Радники з національної безпеки приблизно трьох десятків урядів перебувають у постійному контакті. Вони регулярно проводять онлайн-зустрічі, особисті консультації та обмінюються повідомленнями в неформальних каналах зв’язку. У цих колах сформувався високий рівень довіри, що дозволяє швидко координувати позиції та шукати спільні рішення в умовах, коли США дедалі частіше сприймаються як фактор нестабільності, а не як гарант безпеки.

    За цей час європейські лідери напрацювали відпрацьований механізм взаємодії на випадок різких або потенційно небезпечних дій з боку американського президента. Це дозволяє оперативно узгоджувати спільну реакцію без залучення Вашингтона.

    Окреме місце в цьому неформальному об’єднанні посідає Україна. Саме навколо підтримки Києва почалося формування тісних контактів між ключовими європейськими столицями. Участь України не лише зміцнила взаємну довіру між партнерами, а й створила новий рівень координації, коли лідери та радники безпосередньо знають один одного й можуть швидко виходити на прямий зв’язок.

    Україна розглядається як унікальний елемент потенційного безпекового альянсу. Це найбільш мілітаризована держава серед учасників цього формату, яка має одну з найбільших армій у Європі, розвинену індустрію безпілотних технологій і безпрецедентний сучасний бойовий досвід. Жодна інша європейська країна не має подібного практичного досвіду ведення повномасштабної війни.

    У разі поєднання військового потенціалу України з можливостями провідних європейських держав, таких як Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія, новий альянс міг би отримати колосальну силу. Йдеться як про ядерні, так і про неядерні компоненти стримування, що здатні забезпечити безпеку континенту навіть без прямої участі США.

    Таким чином, дедалі очевидніше, що Європа поступово готується до сценарію стратегічної автономії, у якому роль Вашингтона буде суттєво обмежена, а Україна може стати одним із ключових стовпів нової системи європейської безпеки.

  • Влада України побоюється, що Європа готує переговори з Росією без Києва

    Влада України побоюється, що Європа готує переговори з Росією без Києва

    За даними джерел в Офісі президента України зростає розчарування позицією французького лідера Емманюеля Макрона, який виступив з ініціативою запуску переговорного треку з президентом РФ Володимиром Путіним. На Банковій вважають, що йдеться про черговий формат, у якому західні партнери можуть намагатися вирішувати власні політичні та безпекові питання за рахунок інтересів України.

    За інформацією співрозмовників у владі, українська сторона сприймає ідею переговорів із Кремлем як сигнал про пошук «швидких рішень» у Європі, які не обов’язково враховуватимуть позицію Києва щодо відновлення територіальної цілісності та гарантій безпеки. У Києві наголошують, що будь-які контакти з Москвою без чітких умов і координації з Україною створюють ризик політичного тиску на жертву агресії, а не на агресора.

    Джерела також зазначають, що в Європейському Союзі ідея переговорів із Путіним набирає підтримку на тлі внутрішніх проблем України, зокрема корупційних скандалів і розслідувань, які ведуть НАБУ та САП щодо окремих представників оточення президента Володимира Зеленського. У європейських столицях, за їхніми словами, це використовують як аргумент для обґрунтування необхідності «перезавантаження» підходів до війни.

    На Банковій побоюються, що поєднання переговорних ініціатив із критикою внутрішньої ситуації в Україні може створити ґрунт для політичних компромісів, які послаблять позиції Києва на міжнародній арені. Водночас українська влада публічно наполягає, що будь-які мирні ініціативи можливі лише за умови повного виведення російських військ і відновлення суверенітету України.

  • WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    2025 рік не виправдав очікувань Кремля у війні проти України, а подальші перспективи для Володимира Путіна виглядають дедалі гірше. Російська армія за рік змогла захопити менш ніж 1% української території, і навіть за нинішніх темпів їй знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу, які Путін називає умовою для початку мирних переговорів. Про це пише The Wall Street Journal, аналізуючи військову, економічну та політичну ситуацію в Росії.

    Видання зазначає, що на тлі військової стагнації Кремль зіткнувся і з серйозними зовнішньополітичними ударами. Затримання США венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, союзника Москви, стало демонстрацією військової переваги Вашингтона і, за оцінками експертів, посилило деморалізацію всередині Росії. Ще одним болючим сигналом стало захоплення США нафтового танкера, який рухався у супроводі російського флоту, що підкреслило обмежені можливості Москви захищати свої інтереси за межами війни з Україною.

    Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

    Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

    Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

    У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

    Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

    На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

  • Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Питання можливого розміщення британських військ в Україні знову опинилося в центрі уваги західних столиць на тлі дискусій про майбутню мирну угоду. Лондон разом із Францією та США опрацьовує сценарії, які мають забезпечити дотримання можливого перемир’я, водночас уникаючи прямого воєнного зіткнення з Росією.

    Історичний прецедент для таких рішень уже існує. У 1999 році під час кризи в Косові британські та російські військові опинилися за крок від відкритого конфлікту. Тоді командувач британських сил генерал Майк Джексон відмовився виконувати наказ НАТО, заявивши, що не має наміру розпочинати Третю світову війну. Ситуацію вдалося розрядити без застосування сили.

    Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

    За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

    Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

    Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

    Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

    Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

    Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

  • Washington Post: Буданова в США вважають розсудливішим у питанні миру

    Washington Post: Буданова в США вважають розсудливішим у питанні миру

    У Білому домі керівника української розвідки Кирила Буданова сприймають як більш прагматичну та розсудливу фігуру у питаннях мирних переговорів, ніж керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Про це повідомляє американське видання Washington Post із посиланням на колишнього високопосадовця адміністрації Дональда Трампа, який займався питаннями Росії та України.

    За словами ексчиновника, попри публічний образ жорсткого та рішучого силовика, Буданов відігравав непомітну, але важливу роль у контактах, пов’язаних із мирними переговорами на початку 2025 року. Він зазначив, що саме в контексті реального обговорення завершення війни Буданов проявив себе як один із найбільш прагматичних і виважених представників української сторони.

    Співрозмовник видання наголосив, що така позиція різко контрастує з поведінкою Андрія Єрмака. За його словами, керівник Офісу президента неодноразово критикував американських партнерів, що викликало роздратування у Вашингтоні. Колишній чиновник стверджує, що замість зосередження на тому, що є найкращим для України, Єрмак, на думку американської сторони, діяв з огляду на власні політичні інтереси та інтереси президента Володимира Зеленського.

    Окремо зазначається, що Кирило Буданов користується повагою серед представників різних політичних груп в адміністрації Трампа. За словами джерела, саме це робить його прийнятною фігурою для неформальних контактів і консультацій у складних питаннях, пов’язаних із потенційними шляхами завершення війни.

  • 2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    Єдиним реальним важелем впливу, який залишається у президента РФ Володимира Путіна, є спроба вбити клин у відносини між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським. Втім, нині американський лідер значно менш сприйнятливий до маніпуляцій Кремля, ніж ще кілька тижнів тому. Таку оцінку наводить оглядач британського видання The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон.

    За його словами, уперше за багато років з’явилися реальні підстави для обережного оптимізму, а 2026 рік може принести Україні справедливий і тривалий мир. Аналітик звертає увагу, що заяви Дональда Трампа про готовність мирної угоди щодо України на 95 відсотків, імовірно, викликали паніку в Москві.

    Ця реакція, зазначає Бреттон-Гордон, проявилася у традиційній для Кремля формі — через брутальну дезінформацію та малопереконливі наративи. Як приклад він наводить твердження про атаку одного з палаців Путіна десятками безпілотників, що, за оцінкою американської розвідки, майже напевно було операцією під фальшивим прапором.

    Аналітик наголошує, що такі дії є незграбною спробою зірвати мирний процес, який стрімко виходить з-під контролю Кремля. При цьому дедалі небезпечнішим для російської влади стає те, що навіть усередині країни населення починає сумніватися в офіційних версіях подій. На думку Бреттон-Гордона, руйнування пропаганди зсередини часто стає передвісником краху режимів.

    Найгіршим сценарієм для Путіна, за оцінкою оглядача, є збереження єдності між Вашингтоном і Києвом. Хоча мирний план Трампа може бути неідеальним для України, для Москви він виглядає значно небезпечнішим. Особливе занепокоєння Кремля викликає той факт, що запропоновані гарантії безпеки США і НАТО на 15 років фактично означають довгостроковий захист України за стандартами Альянсу.

    Ще більш тривожним сигналом для Москви є публічні обговорення можливості присутності західних військ на території України. Бреттон-Гордон зазначає, що жодна, навіть найпотужніша пропагандистська кампанія не змогла б подати такий результат інакше, ніж як стратегічну поразку Росії.

    Економічні наслідки можливого мирного врегулювання також виглядають украй несприятливими для РФ. За умов замороженої лінії фронту саме США, а не Кремль, вестимуть переговори з Україною щодо доступу до родовищ рідкоземельних мінералів на Донбасі. До цього додається ймовірність виплати репарацій, а також ризик арешту заморожених російських активів на суму близько 200 мільярдів доларів.

    Аналітик також звертає увагу на два ключові чинники, які посилюють позиції Вашингтона. По-перше, у Москві дедалі чіткіше усвідомлюють, що російська армія не здатна протистояти НАТО навіть без прямої участі США. По-друге, падіння цін на нафту нижче 60 доларів за барель суттєво скорочує фінансові можливості, які живлять російську військову машину.

    Бреттон-Гордон підкреслює, що побоювання щодо ядерної ескалації залишаються, однак традиційні ядерні погрози Кремля за останні тижні практично зникли. За його словами, Москва розуміє, що ядерне брязкання більше не справляє враження на європейських лідерів.

    Оглядач вважає, що за умови подальшого тиску з боку США та одночасного відновлення реальної військової спроможності європейських країн НАТО 2026 рік може стати переломним і принести Україні справедливий та стабільний мир.