Govoritinfo.com

Позначка: Іран

  • Ескалація в Ормузькій протоці: кількість атак на нафтові танкери сягнула максимуму від початку війни

    Ескалація в Ормузькій протоці: кількість атак на нафтові танкери сягнула максимуму від початку війни

    Загострення військового конфлікту на Близькому Сході продовжує завдавати масштабних ударів по глобальній енергетичній логістиці. У період з 28 вересня по 5 жовтня в районі стратегічно важливої Ормузької протоки було зафіксовано щонайменше 12 цілеспрямованих атак на комерційні танкери. Мішенями стали судна, що транспортують сиру нафту, а також скраплений природний газ (LNG) і нафтопродукти. За даними західних розвідувальних служб та Об’єднаного морського інформаційного центру (JMIC), цей показник став абсолютним тижневим антирекордом від початку масштабних бойових дій між Сполученими Штатами та Іраном, які розгорнулися наприкінці лютого 2026 року.

    Ормузька протока є однією з найважливіших транспортних артерій світу, критичним «вузьким горлом» (chokepoint), через яке до початку відкритої фази війни проходила майже п’ята частина всіх світових постачань нафти та значна частка скрапленого газу. Зростання інтенсивності атак відбувається на тлі спроб країн Перської затоки збільшити експорт енергоносіїв, аби стабілізувати світові ринки. Проте агресивні дії в акваторії протоки фактично паралізують вільне судноплавство, змушуючи світових перевізників іти на безпрецедентні ризики та змінювати логістичні маршрути.

    Військово-морські сили США та британська служба морської торгівлі фіксують системний характер нападів. Аби уникнути виявлення та потенційного ураження, чимало екіпажів змушені порушувати стандартні міжнародні правила навігації, проходячи протоку з вимкненими транспондерами автоматичної ідентифікаційної системи (AIS). Попри такі заходи безпеки, уникнути трагічних інцидентів вдається не завжди. Зокрема, нещодавно Міністерство закордонних справ Індії повідомило про поранення 12 членів екіпажу на борту танкера On Peace, що йшов під прапором Панами, внаслідок влучання невідомого снаряда під час транзиту акваторією.

    Міжнародні експерти з морської безпеки розцінюють цю ескалацію як свідому військову стратегію Тегерана. Регулярні атаки демонструють намір іранської сторони ствердити свою силову присутність уздовж ключових транзитних шляхів та використати загрозу глобального енергетичного дефіциту як інструмент геополітичного тиску на Захід. Такі дії вже призвели до стрімкого зростання страхових премій для суден, що заходять в акваторію Перської затоки, та суттєвого збільшення вартості фрахту.

    Подальша дестабілізація в Ормузькій протоці становить пряму загрозу не лише для регіональної безпеки, але й для стабільності світової економіки. Перебої у постачанні енергоносіїв здатні спровокувати новий виток інфляції в країнах-імпортерах, насамперед у Європі та Азії. В умовах відсутності дієвих дипломатичних механізмів стримування безпека глобального судноплавства у регіоні залишається критично вразливою, перетворюючи кожне проходження комерційного судна через протоку на потенційну зону бойових дій.

  • Через підставні компанії та крипту: США викрили російську схему обходу санкцій на мільярди

    Через підставні компанії та крипту: США викрили російську схему обходу санкцій на мільярди

    Міністерство фінансів США запровадило нові обмеження проти A7 Network — пов’язаної з Росією тіньової фінансової мережі, яку Вашингтон звинувачує у створенні паралельної системи міжнародних розрахунків для обходу санкцій. За даними американського Мінфіну, інфраструктурою A7 користувалися не лише російські підсанкційні структури, а й Центральний банк Ірану, Корпус вартових ісламської революції та пов’язані з Тегераном організації.

    1 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — внесло A7 до санкційних списків як значну транснаціональну злочинну організацію. Паралельно FinCEN — американське Управління боротьби з фінансовими злочинами — запропонувало фактично перекрити перекази коштів, пов’язані із субагентами мережі, та окремо попередило банки про характерні ознаки операцій A7.

    Американська влада стверджує, що A7 створили та підтримували вже підсанкційні особи саме для обходу фінансових обмежень. Її основу становить широка мережа компаній у третіх країнах, які формально можуть виглядати як звичайні комерційні структури. Через них, за версією Мінфіну США, проводили платежі, які насправді були пов’язані з підсанкційними особами або секторами економіки.

    Для маскування походження грошей використовували підроблені торговельні документи, неправдиві імпортно-експортні записи та спотворені описи товарів. Це дозволяло представляти заборонені або підозрілі транзакції як стандартну оплату за міжнародну торгівлю.

    Масштаб системи виявився значним. FinCEN встановило, що лише з січня 2025-го до червня 2026 року субагенти A7 обробили транзакцій більш ніж на $17 млрд. Водночас сама мережа заявляла, що станом на січень 2026 року проводила понад 2000 операцій щодня, а загальний обсяг її розрахунків перевищив 7,5 трлн рублів — приблизно $91,5 млрд. За оцінкою американського Мінфіну, це відповідало приблизно 13% зовнішньоторговельних операцій Росії за 2025 рік.

    Влітку масштаб системи продовжив зростати. Reuters у серпні повідомляв, що оборот рублевого стейблкоїна A7A5, який є частиною інфраструктури A7, від моменту запуску наблизився вже до $140 млрд. Голова підсанкційного російського Промсвязьбанку Петро Фрадков тоді називав A7A5 найбільшим недоларовим стейблкоїном у світі.

    Ключовою фігурою A7 американський Мінфін називає Ілана Шора — молдовського бізнесмена, який перебуває під санкціями США і був засуджений у Молдові у справі про масштабне банківське шахрайство. Сам Шор у червні відкрито заявляв Reuters, що A7 має намір розширюватися на міжнародному рівні, попри санкції США, ЄС та Великої Британії. Компанія займається транскордонними розрахунками і використовує, зокрема, криптовалюти, золото та місцеві валюти для проведення платежів поза традиційними західними фінансовими каналами.

    A7 була створена за участі російського Промсвязьбанку — фінансової установи, орієнтованої на обслуговування оборонного сектору РФ. У серпні 2025 року США вже ввели санкції проти A7 LLC, її дочірніх структур A71 та A7 Agent, а також компанії Old Vector, що випускає A7A5. За даними OFAC, A7 належала Шору та Промсвязьбанку.

    Особливу увагу Вашингтон тепер звернув на використання цієї російської інфраструктури Іраном. За даними Мінфіну США, через субагентів A7 проводили операції Центральний банк Ірану та Корпус вартових ісламської революції. Окремі компанії мережі, як стверджує американська влада, були задіяні у продажу іранської нафти та закупівлі озброєння.

    Один із субагентів A7 проводив операції зі структурами, пов’язаними з іранським «тіньовим флотом» — мережею танкерів, судноплавних та підставних компаній, через які Тегеран продає нафту в обхід обмежень. Цей субагент та пов’язана з ним компанія отримали майже $140 млн від структур, які американський Мінфін пов’язує з обходом іранських санкцій. Ще близько $1,6 млн було переказано компанії, яку США пов’язують одночасно з обходом санкцій та закупівлею озброєнь для Ірану.

    Крім того, OFAC заявляє, що інфраструктура A7 використовувалася для фінансової підтримки Корпусу вартових ісламської революції та іранських проксі, зокрема ХАМАС. Американське відомство також пов’язало мережу з іранською криптобіржею Nobitex та операціями, пов’язаними з північнокорейськими атаками на криптовалютні платформи. Це твердження американської влади, а не незалежно встановлений судом факт щодо кожної окремої транзакції.

    Окремим інструментом A7 став стейблкоїн A7A5, забезпечений рублем. Його випускає Old Vector LLC. За даними OFAC, токен створили для того, щоб учасники A7 могли проводити міжнародні платежі в обхід санкцій і водночас генерувати дохід для підсанкційної фінансової інфраструктури.

    Проблемою A7 займаються не лише США. 31 серпня Велика Британія випустила перше загальнонаціональне попередження для фінансового сектору щодо цієї мережі. Британська влада заявила, що A7 використовує компанії та фінансові установи у третіх країнах, щоб зберігати доступ Росії до міжнародних платежів і обходити санкційні бар’єри.

    Раніше Лондон уже запроваджував обмеження проти криптовалютної інфраструктури, пов’язаної з A7A5, зокрема проти компаній у Киргизстані. За даними Reuters, британські санкції стосувалися Old Vector і Grinex, які були пов’язані з рублевим стейблкоїном.

    На сайті «Ненька інфо» раніше писали про ширшу проблему обходу санкцій Росією та Іраном. Зокрема, у травні видання повідомляло про постачання китайськими компаніями компонентів для виробництва Shahed до Росії та Ірану попри західні обмеження. Попри санкції: Китай масово постачає компоненти для «Шахедів» Росії та Ірану — розслідування WSJ

    Також «Ненька інфо» писала про американські ініціативи щодо посилення економічного тиску на Росію та її торговельних партнерів, зокрема про санкційні механізми, які одночасно стосуються російського та іранського напрямків. США готують «економічний молот» для Кремля: Сенат узявся за санкції проти Росії та її нафтових партнерів

    Після рішення від 1 жовтня все майно та майнові інтереси A7, які знаходяться у США або контролюються американськими особами, підлягають блокуванню. Так само блокуються компанії, які на 50% і більше прямо чи опосередковано належать підсанкційним особам. Американським громадянам і компаніям забороняються операції з такими активами без спеціального дозволу OFAC.

    Однак цього разу Вашингтон намагається піти далі за звичайне заморожування активів. Запропоноване FinCEN правило має ускладнити роботу саме субагентів A7, тобто десятків або потенційно сотень компаній, через які мережа може змінювати маршрути платежів після введення санкцій проти однієї конкретної юридичної особи.

    Саме така децентралізована структура і була головною силою A7: підсанкційні платежі могли постійно перекидатися через нові компанії, рахунки та юрисдикції, тоді як для банку на вході вони виглядали як звичайна оплата товарів чи послуг.

    Тепер американська влада намагається зробити ризиковою роботу з усією мережею одразу.

    Для Росії це ще один удар по фінансовій інфраструктурі, яку Москва вибудовувала після відключення частини російських банків від західних систем та посилення санкцій після повномасштабного вторгнення в Україну. Для Ірану — чергове ускладнення доступу до міжнародних розрахунків, продажу нафти та закупівлі товарів подвійного призначення.

    Водночас ефективність нових заходів залежатиме від того, наскільки активно банки й фінансові установи у третіх країнах виконуватимуть американські обмеження. Досвід самої A7 показує, що мережа вже кілька разів перебудовувалася після попередніх санкцій і продовжувала нарощувати обороти.

    Але тепер Вашингтон фактично визначив не окрему компанію, а всю A7 як транснаціональну злочинну фінансову мережу. Це різко підвищує ризики для будь-яких банків, платіжних компаній, криптовалютних платформ і посередників, які продовжать проводити операції від її імені.

  • «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    Сполучені Штати завершили виведення останніх американських військових з Іраку, фактично поставивши крапку у понад двох десятиліттях військової присутності, яка почалася після вторгнення 2003 року.

    Президент США Дональд Трамп оголосив про завершення місії 30 вересня, заявивши, що американська присутність у країні «незабаром стане лише частиною історії». Водночас саме рішення про поступове виведення військ було погоджене Вашингтоном і Багдадом ще у 2024 році за адміністрації Джо Байдена, а команда Трампа завершила реалізацію домовленості.

    За даними Reuters, останні підрозділи залишали переважно базу в районі Ербіля в автономному Курдистані. Перед завершенням місії в Іраку залишалося кілька сотень американських військових, тоді як ще раніше їхня чисельність становила близько 2,5 тисячі.

    Трамп назвав виведення сил перемогою і для Сполучених Штатів, і для Іраку. Він також пов’язав завершення американської присутності з боротьбою проти «Ісламської держави», стверджуючи, що ІДІЛ була розгромлена під час його першого президентського терміну.

    Водночас повного зникнення загрози ІДІЛ міжнародні та іракські структури не констатують. За даними Reuters, угруповання втратило територіальний контроль, однак у країні досі існують його сплячі осередки. Саме це залишається одним із головних ризиків після виходу американців.

    Понад 20 років війни

    Американська військова операція в Іраку почалася у березні 2003 року за президента Джорджа Буша-молодшого. Її результатом стало повалення режиму Саддама Хусейна.

    Основні сили США залишили країну наприкінці 2011 року, однак уже менш ніж за три роки Вашингтон знову направив військових до Іраку. Причиною стало стрімке посилення «Ісламської держави», яка в 2014 році захопила значні території Іраку та Сирії.

    Американські сили повернулися вже в іншому форматі — як частина міжнародної коаліції, яка займалася ударами по ІДІЛ, підготовкою іракських військових, розвідкою та логістичною підтримкою.

    У 2017 році угруповання втратило контроль над більшістю територій в Іраку, а у 2019 році — над останніми значними територіальними опорними пунктами в Сирії.

    За більш ніж два десятиліття операцій в Іраку загинули близько 4,5 тисячі американських військових, повідомляє Reuters.

    Трамп знову розкритикував війну 2003 року

    У своїй заяві Трамп вкотре розкритикував рішення попередніх американських адміністрацій щодо участі США у війні в Іраку.

    Він назвав її «трясовиною», до якої Вашингтон був втягнутий через неправильні політичні рішення, і окремо наголосив, що нинішнє виведення військ відбувається організовано.

    Трамп також протиставив його евакуації американських сил з Афганістану у 2021 році, яка супроводжувалася хаосом у Кабулі та різкою критикою адміністрації Байдена.

    Попри політичну риторику Трампа, Reuters наголошує, що нинішній вихід не є раптовим рішенням Білого дому: його планували протягом кількох років, а ключові параметри були узгоджені ще до повернення Трампа до влади.

    Іран і його союзники називають це перемогою

    Один із головних наслідків виведення американських сил стосується впливу Ірану.

    Reuters пише, що Тегеран та підтримувані ним сили в Іраку відкрито сприймають вихід США як політичну і стратегічну перемогу.

    Командир підтримуваного Іраном угруповання «Ісламський опір в Іраку» Абу Моджтаба аль-Ясірі назвав відхід американців «історичною перемогою» іракських сил опору та «поразкою американського проєкту».

    Такі заяви відображають давню позицію проіранських угруповань, які роками вимагали повного виведення сил США з країни.

    Іран має значний політичний і військовий вплив в Іраку через мережу шиїтських партій, збройних формувань та економічних зв’язків. Після 2003 року цей вплив поступово зростав, особливо після повалення режиму Саддама Хусейна.

    Іракський аналітик у сфері безпеки Джасім аль-Бахадлі в коментарі Reuters припустив, що відсутність американських військових може додатково посилити позиції Тегерана.

    Але є ризик повернення ІДІЛ

    Інша загроза пов’язана з можливим відновленням активності «Ісламської держави».

    Іракські силовики, з якими спілкувався Reuters, застерігають, що ІДІЛ досі зберігає розрізнені осередки та здатність до локальних атак. За їхньою оцінкою, зникнення американської розвідувальної, безпілотної та логістичної підтримки може ускладнити боротьбу з такими групами.

    Найбільше занепокоєння викликають віддалені райони на півночі та заході країни, де контроль сил безпеки традиційно слабший.

    Водночас іракська влада наполягає, що національні сили вже здатні самостійно забезпечувати безпеку країни.

    Саме аргумент про значне ослаблення ІДІЛ був одним із ключових під час переговорів про завершення американської місії.

    Що буде далі

    Формальне завершення американської військової присутності не означає повного розриву оборонних зв’язків між Вашингтоном і Багдадом.

    США й надалі можуть надавати Іраку військову допомогу, озброєння, навчання та підтримку в межах окремих програм. Американський бюджет на 2027 рік, зокрема, передбачає фінансування програм підготовки й оснащення партнерських сил для боротьби з ІДІЛ.

    Проте саме присутність регулярних американських військових підрозділів, яка з перервою тривала з 2003 року, завершилася.

    У підсумку Ірак входить у новий період безпеки, де головними питаннями залишаються баланс між центральною владою і проіранськими угрупованнями, здатність самостійно стримувати ІДІЛ та подальший вплив Тегерана.

    Для США ж завершення місії закриває одну з найдовших і найдорожчих військових кампаній XXI століття. Для Ірану та його союзників це, навпаки, стало символом скорочення американської військової присутності у країні, де Тегеран за останні два десятиліття суттєво наростив свій політичний вплив.

     

  • Ядерний ультиматум Трампа: переговори з Іраном зірвано, регіон на порозі великої війни

    Ядерний ультиматум Трампа: переговори з Іраном зірвано, регіон на порозі великої війни

    Дипломатична спроба зупинити ескалацію між Сполученими Штатами та Іраном обернулася повним провалом, остаточно загнавши ситуацію у безвихідь. Жодна зі сторін не погодилася піти на поступки, що різко наблизило перспективу повномасштабного збройного конфлікту на Близькому Сході. Американські високопосадовці вже відкрито припускають, що президент Дональд Трамп розглядає можливість віддати наказ про початок масштабної військової операції одразу після завершення проміжних виборів. Тим часом катарські дипломати, які взяли на себе роль головних миротворців, не приховують глибокого розчарування через тотальну непоступливість обох держав.

    Спроба примирення розпочалася з виснажливого переговорного марафону в Нью-Йорку. Головний катарський посередник Алі аль-Таваді провів закриту багатогодинну зустріч із міністром закордонних справ Ірану Аббасом Арагчі та його командою. На столі лежав спеціально розроблений двосторінковий компромісний план. Документ передбачав синхронні кроки: Вашингтон мав повністю зняти жорстку морську блокаду, а Тегеран зобов’язувався піти на суттєві та незворотні поступки щодо згортання своєї ядерної програми. Одразу після цього аль-Таваді терміново вирушив до американської столиці для зустрічі з представником президента Джаредом Кушнером. До цих надскладних консультацій також долучався віцепрезидент Джей Ді Венс.

    Спочатку в урядових кабінетах панував обережний оптимізм. Представники американської адміністрації в кулуарах заявляли про конструктивний характер діалогу та готовність іранської делегації продемонструвати довгоочікувану гнучкість. Звучали навіть припущення, що Білий дім готовий послабити санкційний тиск і розблокувати заморожені мільярдні активи Ірану. Проте дипломатична ілюзія розбилася вщент. Поки катарські посередники ще перебували у Вашингтоні, Дональд Трамп опублікував різке повідомлення у соціальній мережі, де категорично заперечив сам факт існування будь-яких пропозицій чи поступок для Тегерана.

    Ця раптова публічна заява миттєво паралізувала весь переговорний процес і повернула сторони до мови ультиматумів. Іранське керівництво продовжує наполягати на виконанні умов, які є абсолютно неприйнятними для американської сторони. Водночас Вашингтон переконаний у власній беззаперечній стратегічній перевазі, вважає себе переможцем і не бачить жодної потреби шукати компромісні рішення. Спроби інших міжнародних гравців, зокрема Єгипту та Пакистану, вмовити Тегеран пом’якшити позицію також зазнали краху. Іранці офіційно заявили, що поновлять діалог лише за умови повернення США до червневого меморандуму про взаєморозуміння.

    На тлі цього дипломатичного фіаско риторика сторін сягнула точки кипіння. Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї публічно звинуватив американського лідера в політичній слабкості, заявивши, що очільник Білого дому опинився у пастці, де не здатен ні домовлятися, ні воювати. Реакція Вашингтона не забарилася. Дональд Трамп висловив абсолютну впевненість у тому, що економічна та політична ситуація в Ірані є катастрофічною, а сам режим перебуває на межі остаточного краху.

    «Я не знаю, чи готові вони вже здатися. Вони здадуться. Це робиться для того, щоб зупинити створення ядерної зброї. В Ірану не буде ядерної зброї», – категорично заявив президент Сполучених Штатів.

    Патова ситуація, що склалася на дипломатичному фронті, практично не залишає простору для політичних маневрів. Відмова від компромісів невблаганно штовхає регіон до небезпечної межі прямого збройного протистояння.

  • «Гроші в обмін на уран»: Трамп пропонує Тегерану зняти зашморг

    «Гроші в обмін на уран»: Трамп пропонує Тегерану зняти зашморг

    Білий дім демонструє готовність до радикальної зміни тактики щодо Тегерана: адміністрація Дональда Трампа висловила згоду пом’якшити економічні санкції та розблокувати заморожені іранські авуари, проте висунула безапеляційну ціну — реальні та незворотні поступки згортання ядерної програми Ісламської республіки. Черговий раунд непрямої дипломатії розгорнувся в Нью-Йорку за посередництва Катару та Пакистану, чиї емісари намагаються запобігти великій війні на Близькому Сході. Переговори глави іранського МЗС Аббаса Арагчі з посередниками засвідчили певний сигнал Тегерана щодо готовності до гнучкості в атомі, однак прірва між базовими вимогами ворогуючих сторін залишається критичною.

    Головний вузол протистояння зосереджений навколо пріоритетів і послідовності кроків. Іран прагне насамперед припинити морську блокаду США в Ормузькій протоці, відновити експорт власної нафти та домогтися регіонального припинення вогню, наївно розраховуючи відкласти ядерні дискусії на потім. Вашингтон натомість категорично відкинув такі компроміси, розглядаючи зняття зашморгу виключно як фінальну винагороду за повну нейтралізацію ядерної загрози. У Білому домі відкрито дають зрозуміти, що час грає проти аятол: судноплавство під контролем західної коаліції зростає, санкційний пресинг виснажує іранську скарбницю, а будь-які домовленості неможливі без залізобетонних гарантій і визначення жорстких термінів виконання зобов’язань.

    Американська сторона демонструє глибокий скептицизм щодо щирості Тегерана, пам’ятаючи липневі удари по комерційних танкерах, якими режим намагався дестабілізувати Ормузьку артерію. У Вашингтоні переконані, що нинішні мирні сигнали противника — це не зміна стратегії, а спроба відчайдушного порятунку від економічного колапсу. Трамп публічно заявляє про впевненість у швидкій перемозі в протистоянні, підвищуючи ставки до максимуму: або Іран остаточно згортає військові ядерні розробки в обмін на доступ до своїх коштів, або блокада остаточно зруйнує залишки іранської економіки.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.

  • Удар по нафтових доларах Москви: Трамп готується підписати нищівний закон Грема проти покупців російських енергоресурсів

    Удар по нафтових доларах Москви: Трамп готується підписати нищівний закон Грема проти покупців російських енергоресурсів

    Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп планує підписати масштабний санкційний закон проти Росії та Ірану, який кардинально посилює інструменти економічного тиску Вашингтона на світовій арені. Ключовою новацією документа є надання главі Білого дому прямих повноважень запроваджувати мита розміром до 100% проти третіх держав, які продовжують закуповувати російські енергоносії. Законодавча ініціатива вже повністю пройшла складну процедуру схвалення в обох палатах Конгресу США та передана на стіл главі держави для остаточного набрання чинності.

    Двопартійна підтримка та фінальний крок у Білому домі

    Шлях ініційованого сенатором Ліндсі Гремом законопроєкту крізь американський парламент продемонстрував рідкісну солідарність обох провідних політичних партій. Ще у серпні документ отримав переконливу підтримку у Сенаті, де за нього віддали свої голоси 86 законодавців за 11 голосів проти. Шістнадцятого вересня законопроєкт успішно пройшов голосування у Палаті представників, отримавши 262 голоси за необхідного мінімуму за 159 голосів проти. В адміністрації глави Білого дому підтвердили твердий намір підписати документ, щойно його передадуть із Капітолія.

    «За повідомленнями численних джерел, Дональд Трамп планує підписати ініційований Ліндсі Гремом закон про санкції проти Росії та Ірану вже завтра», – зазначив журналіст Остап Яриш.

    Під прицілом Індія, Китай та «тіньовий флот» Кремля

    Ухвалений документ суттєво розширює рамки американського санкційного режиму та створює серйозні ризики для ключових економічних партнерів Москви. Можливість застосування стовідсоткових мит передусім ставить під безпосередній удар великих покупців російського викопного палива, серед яких найбільшими імпортерами нафти та природного газу залишаються Китай та Індія. Якщо Вашингтон пустить у дію цей тарифний механізм, торгівля російською сировиною для азійських гігантів стане економічно невигідною, що загрожує обвалити залишки бюджетних доходів агресора.

    Окрім жорсткого тарифного тиску на покупців сировини, закон передбачає введення прямої блокади проти російських банків та інших фінансових установ, які забезпечують міжнародні розрахунки. Під заборону потрапляють операції підприємств енергетичного та оборонного секторів держави-агресора, а також великі інфраструктурні енергетичні проєкти. Окрему увагу в законодавстві приділено ліквідації лазівок для обходу існуючих бар’єрів: документ запроваджує прямі санкції проти суден так званого тіньового флоту, за допомогою якого Москва намагається нелегально експортувати нафту в обхід встановлених цінових обмежень. Водночас закон синхронно розширює коло обмежувальних заходів і проти Ірану, посилюючи міжнародну ізоляцію його військово-політичного керівництва.

    Істерика у Кремлі через наближення санкційного колапсу

    Очікування підписання закону викликало миттєву та різку реакцію в офіційній Москві. Прессекретар російського диктатора Дмитро Пєсков публічно розкритикував наміри американської влади, спробувавши використати нові обмеження як елемент шантажу. За твердженням речника Кремля, набуття чинності пакетом санкцій Ліндсі Грема створить серйозні перешкоди для дипломатичного діалогу та нібито суттєво ускладнить будь-які мирні переговори щодо завершення війни проти України.

  • Рублі, ріали та заморожені мільярди: США завдали нового санкційного удару по ВТБ

    Рублі, ріали та заморожені мільярди: США завдали нового санкційного удару по ВТБ

    Сполучені Штати запровадили додаткові санкції проти російського державного банку ВТБ через його співпрацю з Іраном та сприяння обходу американських обмежень. Нове рішення стосується одного з найбільших фінансових інститутів Росії, який уже перебуває під західними санкціями. Тепер Вашингтон додав окрему підставу для обмежень — діяльність банку в іранському фінансовому секторі, що також посилює ризики для його закордонних партнерів.

    Про рішення Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, відомого як OFAC, американське відомство повідомило 14 вересня 2026 року. За його даними, ВТБ допомагав Тегерану підтримувати міжнародні фінансові зв’язки попри санкційні обмеження. У центрі уваги американської сторони опинилися відносини російського банку з підсанкційними іранськими установами, операції із замороженими активами та механізми двосторонніх розрахунків.

    Як стверджує Мінфін США, протягом останніх трьох років ВТБ встановлював кореспондентські відносини з іранськими банками, які перебувають під санкціями. Такі відносини дозволяють фінансовим установам проводити платежі одна через одну та обслуговувати міжнародні операції клієнтів. Для банків, доступ яких до звичних каналів розрахунків обмежений, подібна співпраця може мати особливе значення.

    Окремо американське відомство вказало на розширення присутності ВТБ у Тегерані. За його інформацією, відповідні кроки банк почав здійснювати в січні 2025 року. Також у повідомленні йдеться про дії, спрямовані на переміщення мільярдів доларів заморожених іранських активів. Водночас оприлюднене формулювання не дає підстав стверджувати, що всю згадану суму вже вдалося переказати або повністю вивести з-під обмежень.

    Ще одним напрямом співпраці стали розрахунки в національних валютах. ВТБ створив механізм використання російських рублів та іранських ріалів для підтримки торгівлі між двома країнами. Американський Мінфін розглядає цю діяльність у контексті фінансової підтримки Ірану. Саме сукупність зазначених зв’язків та операцій стала підставою для нового санкційного рішення щодо російської установи.

    Цього разу ВТБ потрапив під обмеження на підставі президентського указу США №13902, який дозволяє застосовувати санкції за діяльність у визначених секторах іранської економіки. Рішення ухвалене в межах кампанії Operation Economic Outcast. Мінфін США оголосив про її початок 24 серпня 2026 року. Кампанія передбачає економічний тиск на іранську владу та структури, які допомагають їй отримувати фінансування й обходити обмеження.

    Практичні наслідки для ВТБ включають блокування його майна та майнових інтересів, які перебувають у США або у володінні чи під контролем американських осіб. Операції американських громадян і компаній із банком за загальним правилом заборонені, якщо немає відповідного дозволу OFAC або передбаченого винятку. Йдеться саме про блокування активів у межах американської юрисдикції; це рішення саме собою не означає конфіскації всього майна банку в різних країнах.

    Додатковий ризик виникає для іноземних фінансових установ, які продовжують обслуговувати значні операції на користь ВТБ. У Мінфіні США попередили про можливість вторинних санкцій. Зокрема, для таких банків можуть заборонити відкриття або встановити суворі умови ведення кореспондентських рахунків у США. Отже, наслідки нового рішення потенційно виходять за межі безпосередніх відносин між ВТБ та американськими контрагентами. Водночас санкції щодо кожного іноземного партнера не виникають автоматично лише через сам факт його співпраці з російським банком.

    ВТБ уже тривалий час перебуває під американськими обмеженнями. 24 лютого 2022 року США запровадили проти нього повні блокувальні санкції. Тоді американський Мінфін назвав ВТБ другим за величиною банком Росії та одним із ключових учасників її фінансової системи. У тому ж рішенні були окремо зазначені 20 дочірніх структур банку. Це стало частиною масштабного санкційного пакета, ухваленого після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

    Наступне розширення санкційних підстав відбулося 15 січня 2025 року, коли ВТБ включили до відповідного переліку за діяльність у фінансовому секторі Росії. Таким чином, вересневе рішення 2026 року додає до вже наявних обмежень іранський напрям. Для оцінки його значення важлива саме ця послідовність: банк був заблокований раніше, а тепер США окремо реагують на його допомогу іншій підсанкційній державі.

    Масштаб установи пояснює увагу до її міжнародних операцій. За даними, наведеними Forbes Ukraine, ВТБ поступається в Росії за розміром активів лише Сбербанку, а понад 74,4% його акцій належать державі. Наприкінці 2025 року активи групи становили 36,88 трлн рублів. За підсумками першого кварталу 2026 року цей показник зріс до 38,02 трлн рублів.

    Кредитний портфель банку на початок 2026 року становив близько 24,9 трлн рублів. Із цієї суми приблизно 17,7 трлн рублів припадало на корпоративних позичальників, ще 7,2 трлн рублів — на фізичних осіб. Кошти клієнтів становили близько 27,9 трлн рублів. Ці показники відображають значну роль банку в обслуговуванні російського бізнесу та населення.

    Водночас прибуток установи скорочується. Як зазначає Forbes, після рекордних 551,4 млрд рублів у 2024 році ВТБ отримав 502,1 млрд рублів чистого прибутку у 2025-му — на 8,9% менше. За січень–липень 2026 року показник становив 265,6 млрд рублів, знизившись на 12,7% у річному вимірі. Наведені дані передують новому санкційному рішенню, тому пов’язувати це скорочення саме з вересневими обмеженнями немає підстав.

    Після запровадження західних санкцій та відключення від SWIFT ВТБ переорієнтував частину міжнародної діяльності на країни, які не приєдналися до обмежень, зокрема Іран і Китай. Нове рішення США показує, що операції на цих альтернативних напрямках також можуть ставати предметом санкційного контролю. Оприлюднене повідомлення не містить оцінки майбутніх фінансових втрат ВТБ: головний оголошений наслідок — додаткова санкційна підстава та посилення ризиків для установ, які допомагають проводити значні операції на його користь.

  • Другий удар по нафтовій артерії світу: хусити вийшли на стратегічний острів Перім

    Другий удар по нафтовій артерії світу: хусити вийшли на стратегічний острів Перім

    Єменські хусити, яких підтримує Іран, вийшли на стратегічний острів Перім у Баб-ель-Мандебській протоці — одному з найважливіших морських «вузьких місць» планети. Це різко підвищує ризики для судноплавства в Червоному морі в момент, коли інший ключовий маршрут Близького Сходу — Ормузька протока — вже серйозно постраждав через війну Ірану зі США.

    Про появу хуситів на Перімі Reuters повідомили чотири джерела в міжнародно визнаному уряді Ємену. Раніше два урядові співрозмовники агентства заявили, що сили, лояльні уряду, залишили острів. Одночасно хусити захопили прибережне місто Дубаб навпроти Періма.

    Саме поєднання контролю над Дубабом та Перімом є особливо небезпечним. Острів лежить безпосередньо в Баб-ель-Мандебській протоці, яка з’єднує Червоне море з Аденською затокою та далі з Індійським океаном. Через цей маршрут судна прямують до Суецького каналу і Середземного моря, тому будь-яке серйозне порушення навігації може вдарити одночасно по енергетичних поставках, контейнерній торгівлі та вартості перевезень між Азією і Європою.

    Водночас говорити, що хусити вже повністю «закрили» Баб-ель-Мандеб, наразі зарано. Reuters повідомляє про їхній вихід на Перім та захоплення Дубаба, однак повний контроль над усією протокою не підтверджений. Самі хусити заявляють, що не мають наміру блокувати все міжнародне судноплавство і що їхні обмеження стосуються передусім суден Саудівської Аравії.

    Проте навіть можливість встановлення вогневого контролю над частиною протоки здатна змінити ситуацію на енергетичному ринку.

    Ще напередодні наступу на Перім хусити захопили портове місто Моха та острови Ханіш у Червоному морі. Reuters називає просування вздовж узбережжя різкою зміною в єменській війні: угруповання, яке роками контролювало переважно північ та найбільш населені райони країни, тепер намагається зміцнити позиції вздовж берегової лінії.

    Значення Мохи важко переоцінити. Захоплення міста дало хуситам безпосередню присутність на підступах до Баб-ель-Мандебу. Спецпосланник ООН з Ємену Ганс Грундберг попередив Раду Безпеки ООН, що країна вступила в «нову і небезпечнішу фазу війни», а наслідки ескалації можуть вийти далеко за межі самого Ємену. За його словами, бойові дії поширилися одразу на кілька провінцій, а з початку вересня були вимушені залишити домівки понад 11 тисяч домогосподарств.

    Для світового ринку момент особливо небезпечний через ситуацію в іншій частині регіону.

    До початку нинішньої війни через Ормузьку протоку проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Після початку бойових дій потоки різко скоротилися. За оцінкою Управління енергетичної інформації США, у другому кварталі 2026 року через Ормуз проходило в середньому лише 4,9 млн барелів нафти та інших рідких вуглеводнів на добу проти 21,6 млн барелів наприкінці 2025 року.

    Через це різко зросло значення Червоного моря.

    Саудівська Аравія почала активніше перекачувати нафту зі сходу країни трубопроводом East-West до порту Янбу на Червоному морі, обходячи Ормузьку протоку. Внаслідок цього у другому кварталі через Баб-ель-Мандеб проходило в середньому близько 8,1 млн барелів нафти та нафтопродуктів на добу, тоді як наприкінці 2025 року показник становив приблизно 5,4 млн.

    Тобто Баб-ель-Мандеб став фактично одним із головних запасних маршрутів після проблем з Ормузом. І тепер під загрозою опинилася вже ця обхідна артерія.

    Станом на вересень ситуація вже відбилася на саудівських поставках. Оновлений прогноз EIA від 9 вересня вказує, що атаки на маршрути через Баб-ель-Мандеб скоротили експорт із Янбу: у серпні він був приблизно вдвічі нижчим, ніж у липні. Саудівська Аравія почала активніше використовувати альтернативні й дорожчі логістичні схеми.

    Просування хуситів тепер робить проблему ще гострішою.

    Нафтові ринки вже реагують. У четвер Brent під час торгів піднімалася до $107,08 за барель, а американська WTI — до $101,62. Обидві марки подорожчали приблизно на 6% за день через нову хвилю атак на судноплавство та побоювання щодо постачання. Це був найвищий рівень Brent із середини травня, а WTI вперше з травня перевищила психологічну межу $100.

    У п’ятницю ціни дещо відступили на повідомленнях про спробу дипломатичного врегулювання ситуації навколо Ормузької протоки, однак Brent і WTI залишилися поблизу надзвичайно високих рівнів. Reuters зазначає, що нафтовий ринок прямував до першого з травня завершення тижня з Brent вище $100 за барель.

    Саме тому Перім має значення далеко за межами Ємену.

    Якщо одночасно залишатимуться обмеженими Ормузька протока на сході Аравійського півострова та Баб-ель-Мандеб на заході, можливості швидко перенаправляти нафтові потоки різко скорочуються. Суднам доведеться шукати довші маршрути, а це означає додаткове пальне, страхові платежі, довший оборот танкерів і, зрештою, дорожчу нафту для покупців.

    Потенційний контроль хуситів над протокою також посилить позиції Ірану в його протистоянні зі США. Reuters раніше повідомляв із посиланням на єменські, іранські та регіональні джерела, що нинішній наступ хуситів уздовж Червоного моря відбувався за прямого сприяння представників Корпусу вартових ісламської революції. Тегеран публічно заперечує, що керує операціями хуситів, і називає їх союзниками, а не своїми проксі.

    Ескалація вже зачепила і саму Саудівську Аравію. Цього тижня хусити здійснили удари по південних містах королівства та енергетичній інфраструктурі. За інформацією саудівської коаліції, внаслідок однієї з хвиль атак постраждали 73 людини.

    Саудівська авіація у відповідь атакувала об’єкти хуситів у Ємені, однак, за даними Reuters, поки не завдавала ударів саме по стратегічних районах, які угруповання захопило під час нинішнього наступу. Водночас Axios повідомив, що спадкоємний принц Мухаммед бін Салман двічі телефонував президенту США Дональду Трампу та закликав Вашингтон атакувати хуситів. За інформацією видання, Трамп не погодився, а його адміністрація поки не планує прямого військового втручання.

    Міжнародно визнаний уряд Ємену тим часом заявляє, що намагатиметься повернути втрачені території. Урядові сили оголосили про перекидання озброєння та авіації й попередили цивільних не використовувати дорогу між Таїзом і Мохою через можливі удари по позиціях хуситів.

    Таким чином, ключове питання найближчих днів — чи зможуть хусити закріпитися на Перімі та в районі Дубаба і перетворити територіальні здобутки на реальний контроль над судноплавством.

    Сам факт появи їхніх сил на острові ще не дорівнює повній блокаді Баб-ель-Мандебу. Але після захоплення Мохи, виходу на Ханіш і відступу урядових військ із Періма ризик уже перестав бути теоретичним.

    Світова енергетична система фактично отримує одразу дві точки напруги: Ормузьку протоку, де поставки різко скоротилися через війну США та Ірану, і Баб-ель-Мандеб, до якого тепер безпосередньо вийшли підтримувані Тегераном хусити.

    Якщо обидві артерії одночасно працюватимуть із серйозними перебоями, наслідки можуть вийти далеко за межі Близького Сходу — від нового стрибка вартості нафти й пального до подорожчання морської логістики та нового інфляційного тиску у світовій економіці.

  • Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Війна Росії проти України стає одним із головних випробувань для БРІКС напередодні саміту лідерів, який відбудеться 12–13 вересня у Нью-Делі. Розширене об’єднання намагається позиціонувати себе як дедалі впливовішу платформу Глобального Півдня, однак його учасники мають надто різні відносини з Москвою, Вашингтоном і Пекіном, щоб легко виробити спільну позицію щодо найбільших міжнародних конфліктів. Паралельно саміт проходитиме на тлі війни навколо Ірану, нафтової кризи та нового загострення суперництва США й Китаю. Про це повідомляє Associated Press.

    Російський правитель Володимир Путін уже прибув до Нью-Делі вранці 11 вересня. Серед інших ключових учасників очікуються голова КНР Сі Цзіньпін, президент Ірану Масуд Пезешкіан, президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі та президент Індонезії Прабово Субіанто. На зустріч також має прибути генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.

    Для господаря саміту — Індії — присутність Путіна створює особливо складний дипломатичний баланс. Нью-Делі десятиліттями підтримує тісні оборонні та економічні відносини з Москвою, але водночас дедалі активніше співпрацює зі Сполученими Штатами, Європою, Японією та Австралією. Саме тому Індія від початку повномасштабної війни уникає прямого приєднання до західного курсу щодо Росії та регулярно закликає до переговорів і дипломатичного врегулювання. Associated Press зазначає, що війна в Україні вже продемонструвала межі можливостей Нью-Делі балансувати між конкуруючими центрами сили.

    Енергетичний фактор робить цей баланс ще складнішим. Росія залишається одним із головних постачальників нафти для Індії. У липні 2026 року частка російської сировини в індійському нафтовому імпорті сягнула рекордних 50,83%, або приблизно 2,47 млн барелів на добу. Таким чином, понад половину імпортованої Індією нафти того місяця забезпечувала саме Росія. Залежність від російських поставок додатково зросла через проблеми з поставками з Близького Сходу.

    Вашингтон, своєю чергою, посилює тиск на країни, які купують російські енергоресурси. У Сенаті США вже пройшов законопроєкт, який дозволяє запроваджувати тарифи до 100% проти великих імпортерів російської нафти. Серед країн, яких потенційно може зачепити цей механізм, називають саме Індію та Китай. Документ ще має пройти Палату представників, однак для Нью-Делі навіть сама перспектива таких заходів стає додатковим аргументом не дозволити БРІКС перетворитися на відверто антиамериканський союз.

    Це одна з ключових відмінностей між Індією та Китаєм. Пекін значно охочіше використовує БРІКС як майданчик для просування альтернативи західним політичним та фінансовим структурам. Індія також виступає за реформування світових інституцій та більшу вагу Глобального Півдня, але прагне зберігати стратегічну автономію й не хоче опинитися у блоці, який сприйматиметься як прямий противник США та Європи.

    Саме тому війна проти України є для БРІКС дуже незручним питанням. Росія є одним із засновників об’єднання і одночасно державою, яка веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Китай зберігає тісні політичні й економічні зв’язки з Москвою. Індія продовжує купувати російську нафту, але не хоче псувати стратегічне партнерство із Заходом. Інші держави БРІКС також мають власні зовнішньополітичні інтереси, через що сформувати жорстку спільну позицію практично неможливо.

    Додатково саміт відбувається в момент, коли США намагаються відновити дипломатичний трек щодо російсько-української війни. Американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер нещодавно провели переговори спочатку в Москві з Путіним, а потім у Києві з Володимиром Зеленським. Суттєвого прориву досягнути не вдалося: головні вимоги України та Росії залишаються несумісними, зокрема щодо територій та майбутньої системи безпеки.

    Зеленський 10 вересня повідомив, що тристоронніх переговорів за участю України, Росії та посередника до російських парламентських виборів 18–20 вересня не очікується. Водночас контакти між Києвом та Вашингтоном продовжуються. Отже, Путін прибуває на саміт БРІКС у момент, коли дипломатичний процес формально поновився, але реального прориву поки немає.

    Проте Україна — не єдине питання, здатне розколоти саміт. Ще гострішим випробуванням стала війна навколо Ірану. Тегеран увійшов до БРІКС у 2024 році, але його відносини з Об’єднаними Арабськими Еміратами різко погіршилися після початку нинішнього конфлікту. ОАЕ після іранських ракетних ударів у серпні призупинили торговельні та фінансові операції з Тегераном. Кремль уже визнав, що суперечності між двома державами ускладнюють підготовку спільної декларації саміту.

    Це особливо важливо, оскільки БРІКС ухвалює рішення на основі консенсусу. У травні міністрам закордонних справ держав об’єднання вже не вдалося погодити спільну заяву через суперечності між Іраном та ОАЕ. Тепер Індія спробує знайти формулювання, з яким погодяться обидві сторони.

    Ситуація на Близькому Сході також напряму зачіпає економічні інтереси Індії. Війна фактично паралізувала значну частину перевезень через Ормузьку протоку, один із ключових маршрутів світової торгівлі нафтою, а Brent піднялася вище $100 за барель. Для Індії, яка сильно залежить від імпорту енергоносіїв, подорожчання нафти створює тиск на рупію, інфляцію та торговельний баланс. 11 вересня індійська валюта продовжила падіння саме на тлі стрибка нафтових цін.

    Не менш важливою подією саміту стане приїзд Сі Цзіньпіна. Це його перший візит до Індії за сім років. Пекін і Нью-Делі намагаються поступово стабілізувати відносини після кривавих зіткнень на спірному гімалайському кордоні у 2020 році. Китайське МЗС уже підтвердило підготовку двосторонньої зустрічі Сі та Нарендри Моді під час саміту.

    При цьому фундаментальні суперечності між двома азійськими гігантами нікуди не зникли. Індія обмежує частину китайських інвестицій із міркувань безпеки, Пекін стримано ставиться до передачі індійським компаніям окремих технологій, а прикордонна проблема залишається невирішеною. Тому зближення Моді та Сі радше є спробою керувати суперництвом, а не ознакою появи нового стратегічного союзу.

    Ще одна велика тема Нью-Делі — фінансова незалежність БРІКС від Заходу. Країни обговорюють збільшення розрахунків у національних валютах та створення платіжних механізмів, менш залежних від долара і західної банківської системи. Індія перед самітом навіть запропонувала пов’язати цифрові валюти центральних банків держав БРІКС для прискорення транскордонних платежів.

    Однак Нью-Делі підкреслює, що не йдеться про створення спільної валюти чи пряму заміну долара. Реалізацію проєкту ускладнюють різні фінансові системи, недовіра між окремими країнами та навіть відсутність нормальних фінансових відносин між деякими членами. У цьому сенсі фінансова тема повторює головну проблему всього БРІКС: об’єднання швидко збільшується, але разом із кількістю учасників зростає і кількість суперечностей.

    Статус Саудівської Аравії також залишається показовим. AP описує розширений БРІКС як об’єднання 11 держав, однак Reuters уточнює, що Ер-Ріяд досі формально не прийняв повне членство і бере участь у роботі об’єднання на нижчому рівні. На саміт у Нью-Делі має приїхати міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бін Фархан.

    У підсумку саміт 12–13 вересня має показати, чи здатен розширений БРІКС бути чимось більшим за майданчик для спільних фотографій та декларацій. Організація представляє величезну частину населення світу, контролює значну частку енергетичних ресурсів і претендує на більший вплив у міжнародних інституціях. Але війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, суперництво Індії та Китаю і різне ставлення учасників до США демонструють межі цієї єдності.

    Для Путіна Нью-Делі стане можливістю показати, що Росія, попри санкції та майже п’ятирічну повномасштабну війну, не перебуває в міжнародній ізоляції. Для Сі Цзіньпіна — нагодою посилити роль Китаю в Глобальному Півдні. А для Нарендри Моді головним завданням буде значно складніша гра: залишити Росію партнером, поступово домовлятися з Китаєм, захищати економічні інтереси Індії та водночас не дозволити БРІКС перетворитися на союз, спрямований проти Заходу.