Govoritinfo.com

Позначка: глобальна економіка

  • Іран посилює контроль над Ормузом: нові правила можуть змінити нафтову торгівлю

    Іран посилює контроль над Ормузом: нові правила можуть змінити нафтову торгівлю

    Іран фактично посилив контроль над одним із ключових світових морських маршрутів — Ормузькою протокою, запровадивши нові правила проходу суден і заявивши про необхідність попереднього дозволу на транзит. Про це повідомляє Bloomberg.

    За даними видання, Тегеран заявив, що всі судна, які проходять через протоку, повинні рухатися лише визначеним маршрутом уздовж іранського узбережжя та не можуть обирати альтернативні траєкторії руху. Таким чином Іран ще більше централізує контроль над морським трафіком у регіоні, який є критично важливим для глобальної енергетичної торгівлі, адже через Ормузьку протоку проходить значна частина світового експорту нафти та зрідженого газу.

    Окремо Тегеран дав зрозуміти, що нові правила можуть стати основою для майбутнього запровадження платної системи проходу. Йдеться про можливість введення зборів за транзит суден, а також про потенційне розширення механізму страхових платежів. Наразі страхування проходу формально є безкоштовним, однак Іран прямо заявляє, що в майбутньому може монетизувати цю систему, перетворивши її на обов’язкову фінансову умову для всіх суден.

    Фактично це означає формування нового регуляторного режиму, у якому Тегеран отримує додатковий інструмент впливу на міжнародне судноплавство. Крім того, Іран заборонив використання альтернативних маршрутів поза його прибережною зоною, що ще більше обмежує маневреність суден і підвищує залежність від іранських правил та рішень щодо безпеки проходу.

    Раніше західні військово-морські структури рекомендували судновласникам обирати маршрут уздовж узбережжя Оману як більш стабільний і безпечний варіант проходження Ормузької протоки. Ці рекомендації фактично стали альтернативою маршрутизації, яка тепер піддається додатковим обмеженням з боку Ірану.

    На тлі нових правил у медіапросторі з’являлися суперечливі повідомлення про ситуацію в протоці. Зокрема, деякі ЗМІ повідомляли про її можливе повне закриття та військову напругу в регіоні, включно зі звуками пострілів і наказами суднам зупинити рух. Водночас офіційні іранські структури заперечують повне закриття маршруту, заявляючи, що прохід залишається можливим, але лише за умови попереднього погодження та подання заявки.

    Окремо зазначається, що дипломатичні процеси між США та Іраном також зазнали затримок. Переговори, які мали відбутися у Швейцарії, були перенесені на тлі загострення ситуації на Близькому Сході, зокрема після відновлення бойових дій між Ізраїлем та угрупованням «Хезболла» у Лівані. Це ще більше ускладнило міжнародні консультації щодо безпеки в регіоні та стабільності енергетичних маршрутів.

  • Китай запускає цифрову платіжну систему, яка може підірвати домінування долара у світі

    Китай запускає цифрову платіжну систему, яка може підірвати домінування долара у світі

    Китай наближається до запуску однієї з наймасштабніших у світі систем цифрових міжнародних розрахунків, яка потенційно може змінити баланс сил у глобальній фінансовій системі та поступово зменшити залежність світової торгівлі від долара США. Йдеться про платформу mBridge, що розробляється під керівництвом Народного банку Китаю у співпраці з низкою центральних банків Азії та Близького Сходу. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела, обізнані з перебігом проєкту.

    За даними видання, проєкт перебуває на завершальному етапі підготовки до комерційного запуску, який може відбутися найближчим часом, хоча точна дата поки не розголошується. mBridge створюється як багатостороння інфраструктура для проведення транскордонних платежів із використанням цифрових валют центральних банків, що дозволяє здійснювати розрахунки напряму між країнами без традиційних посередників у вигляді глобальних банківських мереж.

    Серед учасників проєкту — центральні банки материкового Китаю, Гонконгу, Таїланду, Об’єднаних Арабських Еміратів і Саудівської Аравії. Саме ця група країн формує ядро нової фінансової інфраструктури, яка в перспективі може розширюватися за рахунок нових учасників, особливо з країн, що розвиваються та активно залучені до китайської ініціативи «Пояс і шлях».

    Однією з ключових особливостей mBridge є використання цифрових валют центральних банків (CBDC), зокрема цифрового юаня. Це дозволяє проводити розрахунки практично в реальному часі, зменшувати витрати на конвертацію валют і мінімізувати залежність від традиційних систем міжбанківських переказів, таких як SWIFT, які історично контролюються західною фінансовою інфраструктурою.

    Джерела Financial Times повідомляють, що для координації та контролю роботи платформи планується створення окремої організації з офісом у Гонконзі. Вона відповідатиме за технічну інтеграцію, стандарти безпеки, підключення нових учасників та регулювання операцій у межах системи. Фактично йдеться про формування нової багатосторонньої платіжної архітектури, яка може стати альтернативним центром глобальних розрахунків.

    За попередніми оцінками, комісії в системі mBridge можуть бути приблизно вдвічі нижчими, ніж у традиційних міжнародних платіжних каналах. Це особливо важливо для малого та середнього бізнесу, який часто стикається з високими витратами, затримками платежів і складними процедурами комплаєнсу при роботі через класичні банківські системи.

    Аналітики зазначають, що Китай вже тривалий час послідовно працює над розширенням ролі юаня у світовій економіці. Поряд із mBridge функціонує також система CIPS (Cross-Border Interbank Payment System), яка виконує роль альтернативи SWIFT для розрахунків у юанях. Однак mBridge має іншу логіку — вона орієнтована саме на цифрові валюти центральних банків і може забезпечити значно більш гнучку та швидку систему транскордонних платежів.

    Поштовхом до прискорення розвитку альтернативних фінансових інфраструктур, за оцінками експертів, стали останні геополітичні та економічні потрясіння, зокрема санкційні конфлікти, війни та зростання недовіри до домінування долара як інструменту глобального фінансового впливу. У цьому контексті країни, що беруть участь у проєкті, розглядають mBridge як спосіб зменшити вразливість до зовнішнього тиску та диверсифікувати фінансові ризики.

    Особливу роль у потенційному розширенні платформи може відіграти ініціатива «Пояс і шлях», яка об’єднує десятки країн у сфері торгівлі, інфраструктури та інвестицій. Саме ці держави можуть стати ключовими користувачами нової системи, оскільки вже мають тісні економічні зв’язки з Китаєм і зацікавлені у швидших та дешевших механізмах міжнародних розрахунків.

    Паралельно в міжнародній фінансовій системі вже фіксується зростання використання китайської платіжної інфраструктури CIPS, яка за останні роки суттєво розширила географію операцій. Однак експерти підкреслюють, що mBridge не замінює CIPS, а радше доповнює його, формуючи багаторівневу систему китайської фінансової архітектури — від класичних банківських платежів до цифрових валют центральних банків.

    Попри амбітність проєкту, аналітики застерігають, що повноцінна трансформація глобальної фінансової системи не відбудеться миттєво. Долар США залишається домінуючою резервною валютою світу, а західні фінансові інституції контролюють значну частину міжнародної торгівлі та інвестиційних потоків. Водночас поява альтернативних цифрових систем поступово створює конкуренцію та може змінювати структуру світових розрахунків у довгостроковій перспективі.

    Експерти Financial Times підкреслюють, що запуск mBridge має не лише економічне, а й геополітичне значення. Фактично Китай разом із партнерами формує альтернативний фінансовий контур, який може посилити вплив Пекіна у глобальній економіці та запропонувати країнам нові правила міжнародних розрахунків, менш залежні від традиційної доларової системи.

  • США вперше стали найбільшим експортером нафти у світі, обігнавши Росію

    США вперше стали найбільшим експортером нафти у світі, обігнавши Росію

    Сполучені Штати Америки вперше в сучасній історії вийшли на перше місце у світі за обсягами експорту нафти, обігнавши традиційних лідерів ринку — Саудівську Аравію та Російську Федерацію. Про це повідомляє Reuters із посиланням на дані аналітичної компанії Vortexa та власні розрахунки щодо глобальних енергетичних потоків.

    Згідно з оприлюдненою статистикою, у травні Сполучені Штати експортували приблизно 10,5 мільйона барелів нафти на добу. Це дозволило їм впевнено закріпитися на першій позиції серед світових експортерів. Для порівняння, Росія за той самий період експортувала близько 7 мільйонів барелів на добу, тоді як Саудівська Аравія — близько 5,9 мільйона барелів.

    Аналітики зазначають, що цей результат є безпрецедентним з точки зору глобального енергетичного балансу, оскільки ще кілька десятиліть тому США були одним із найбільших імпортерів нафти у світі та значною мірою залежали від постачання з інших регіонів, насамперед Близького Сходу.

    Історично ситуація була кардинально іншою: у 1970-х роках Сполучені Штати пережили енергетичні кризи, зокрема нафтове ембарго ОПЕК у 1973 році, яке суттєво вплинуло на економіку країни. Тоді США розглядалися як одна з найбільш вразливих країн у глобальній системі постачання нафти.

    Перелом у ситуації почався у 2010-х роках, коли в США відбувся стрімкий розвиток технологій видобутку сланцевої нафти та газу. Завдяки технологіям гідророзриву пласта та горизонтального буріння країна змогла різко наростити внутрішній видобуток, що поступово перетворило її з імпортера на експортера енергоносіїв.

    Додатковим важливим фактором стало рішення 2015 року про скасування багаторічної заборони на експорт сирої нафти, яка діяла близько 40 років і була запроваджена після нафтових криз 1970-х. Це відкрило для американських компаній можливість повноцінно виходити на світові ринки та конкурувати з традиційними нафтовими державами.

    Поступове нарощування експорту також підтримувалося розвитком інфраструктури: розширенням терміналів для експорту нафти, модернізацією портів на узбережжі Мексиканської затоки та зростанням приватних інвестицій у нафтогазовий сектор. США стали одним із головних центрів глобального нафтового трейдингу, а американська нафта — важливою складовою світових цінових індикаторів.

    У матеріалі Reuters також зазначається, що на зміну розподілу сил вплинули геополітичні фактори. Зокрема, скорочення експорту Саудівської Аравії пов’язують із війною в регіоні Перської затоки, зокрема протистоянням з Іраном, що вплинуло на стабільність постачання.

    Водночас російський нафтовий експорт зазнає тиску через міжнародні санкції, обмеження доступу до західних ринків, а також коливання попиту з боку ключових покупців в Азії. Додатковим фактором стали удари по енергетичній інфраструктурі та логістичних маршрутах, що ускладнює стабільність постачання та збільшує витрати на транспортування.

    Аналітики відзначають, що світовий нафтовий ринок поступово входить у фазу перерозподілу впливу, де традиційні експортери втрачають частину своєї частки, а США зміцнюють позиції як головного постачальника. Це також змінює механізми формування цін на нафту та посилює роль американських компаній у глобальній енергетичній архітектурі.

    Окремо звертається увага на те, що структурні зміни в енергетиці США пов’язані не лише з технологічним проривом, але й із довгостроковою державною політикою енергетичної незалежності, яка послідовно реалізується протягом останніх двох десятиліть.

    На цьому тлі Росія продовжує втрачати частину своєї традиційної ринкової позиції. Зокрема, повідомляється про зниження стабільності цін на російську нафту марки Urals, яка знову почала торгуватися з дисконтом на ключових ринках, зокрема в Індії, після періоду відносної стабільності.

    Також на глобальному ринку фіксується зниження ціни на іранську нафту для китайських покупців, що свідчить про загальне посилення конкуренції серед постачальників та тиск на маржинальність переробних підприємств.

    У підсумку, вихід США на перше місце у світовому експорті нафти експерти розглядають як один із найважливіших зсувів у глобальній енергетичній системі за останні десятиліття, який має довгострокові наслідки для ринків, геополітики та енергетичної безпеки у світі.

  • США планують нові тарифи для ЄС, Канади та інших країн – Politico

    США планують нові тарифи для ЄС, Канади та інших країн – Politico

    Адміністрація президента США Дональда Трампа планує запровадити нові торговельні тарифи на товари з десятків країн світу, включаючи Європейський Союз і Канаду, через звинувачення у недостатній боротьбі з використанням примусової праці в глобальних ланцюгах постачання. Про це повідомляє Politico з посиланням на матеріали Управління торгового представника США.

    Як заявив торговий представник США Джеймісон Грір, ситуація, коли товари, вироблені з використанням примусової праці, потрапляють на американський ринок, є неприйнятною.

    «Нездатність наших найважливіших торговельних партнерів вирішити проблему імпорту товарів, виготовлених із застосуванням примусової праці, є неприйнятною. Це створює динаміку, коли американські працівники змушені конкурувати на світовому рівні за нерівних умов. Ми більше не будемо терпіти цю нерівність», – заявив Грір.

    Згідно з оприлюдненими даними, Офіс торгового представника США провів масштабне розслідування та рекомендував запровадити мита приблизно на товари з 60 країн. Причиною називається нібито недостатній контроль за дотриманням законів, що забороняють використання примусової праці у виробництві.

    До переліку країн, щодо яких пропонується застосувати 10-відсоткове мито, увійшли, зокрема, Канада, Еквадор, Індонезія, Мексика, Пакистан та країни Європейського Союзу. Як зазначається, ці держави нібито не забезпечили належного контролю за виконанням відповідних норм.

    Окремо 10-відсоткові тарифи можуть бути застосовані ще до дев’яти країн, які погодилися співпрацювати зі США щодо вирішення проблеми примусової праці через торговельні угоди. Серед них згадуються Тайвань, Аргентина та Велика Британія, яка, за даними звіту, впровадила лише часткові механізми контролю в ланцюгах постачання.

    Ще 44 країни, серед яких Японія та Південна Корея, можуть зіткнутися з тарифами на рівні 12,5%.

    Розслідування стало частиною ширшої торговельної політики адміністрації Трампа, спрямованої на перегляд глобальних торговельних правил. Раніше Верховний суд США визнав незаконними масштабні глобальні тарифи, запроваджені раніше, після чого адміністрація оголосила про нові ініціативи щодо відновлення тарифного тиску на торговельних партнерів.

    Очікується, що остаточні рішення щодо нових мит будуть ухвалені після завершення внутрішніх процедур у США.

  • Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Майже десять років тому, 23 червня 2016 року, Велика Британія зробила один із найрезонансніших політичних виборів у своїй сучасній історії: 52% громадян на референдумі підтримали вихід країни з Європейського союзу. Після тривалого перехідного періоду, напружених переговорів із Брюсселем та внутрішньополітичних криз, 31 січня 2020 року Сполучене Королівство офіційно залишило ЄС, завершивши епоху свого членства в блоці, який десятиліттями визначав економічну та політичну інтеграцію Європи.

    Рішення про Brexit від самого початку стало символом глибокого розколу в британському суспільстві. Прихильники виходу наполягали, що членство в ЄС обмежує суверенітет країни та нав’язує регуляторні правила, які стримують економічний потенціал Великої Британії. Одним із ключових аргументів кампанії було також питання міграції: євроскептики заявляли, що політика відкритих кордонів призводить до надмірного припливу мігрантів і створює тиск на соціальну систему та ринок праці. Вони наголошували, що вихід із ЄС дозволить Лондону самостійно контролювати кордони, закони та торговельну політику, а отже повернути “економічний суверенітет”.

    Натомість противники Brexit попереджали, що розрив із найбільшим торговельним партнером неминуче призведе до економічних втрат, зниження інвестиційної привабливості та втрати робочих місць. Вони підкреслювали, що саме участь у єдиному європейському ринку забезпечувала британському бізнесу конкурентні переваги, а вихід із нього створить нові бар’єри для торгівлі та ускладнить доступ до капіталу й робочої сили.

    Референдум 2016 року, на якому за вихід проголосували понад 17 мільйонів британців, фактично розділив країну на два політичні табори, розкривши глибші соціально-економічні відмінності. Аналізи результатів голосування показували, що підтримка Brexit була значно вищою серед менш забезпечених верств населення, людей із нижчими доходами, безробітних та працівників із низькою кваліфікацією. Для багатьох із них аргументи про “контроль над кордонами” та “економічну свободу” звучали як обіцянка змін на краще в умовах деіндустріалізації, стагнації зарплат і скорочення державних витрат.

    Однак після офіційного виходу країни з ЄС у 2020 році поступово почали проявлятися довгострокові наслідки цього рішення. Шість років потому дедалі більше економістів і аналітичних центрів описують ефект Brexit як переважно негативний для темпів економічного зростання та конкурентоспроможності Британії. Водночас вплив цього процесу складно відокремити від інших глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19 та наслідків повномасштабної війни Росії проти України, які суттєво змінили світові ланцюги постачання, енергетичні ринки та загальну економічну динаміку.

    Попри це, дослідники наголошують, що Brexit додав до зовнішніх шоків власні структурні обмеження. Вихід із єдиного ринку призвів до появи митних і регуляторних бар’єрів, які ускладнили торгівлю з ЄС, що залишився найбільшим торговельним партнером Великої Британії. Для британських компаній це означало збільшення витрат на експорт, складніші логістичні процедури та додаткове адміністративне навантаження. Особливо відчутно це вдарило по секторах продовольства, промисловості та малому бізнесу, які найбільше залежали від безперешкодного доступу до європейського ринку.

    Не менш важливим наслідком стало зниження інвестиційної привабливості країни. Невизначеність щодо майбутніх торговельних правил і регуляторної політики змусила багато міжнародних компаній обережніше підходити до розширення діяльності у Великій Британії або навіть переносити частину операцій до країн ЄС. За різними оцінками, приплив прямих іноземних інвестицій у період після референдуму помітно скоротився, що в довгостроковій перспективі вплинуло на темпи зростання продуктивності та рівень зайнятості.

    Окремим виміром наслідків Brexit стала міграційна політика. Попри те, що вихід із ЄС дійсно зменшив міграцію з країн блоку, загальний міграційний потік до Великої Британії не скоротився, а в окремі роки навіть зріс. Це пояснюється зростанням кількості робочих віз і активнішою міграцією з країн поза межами ЄС. Одночасно зберігається проблема нелегальної міграції через Ла-Манш, яка стала одним із найгостріших політичних питань усередині країни та предметом постійних суперечок між урядом і опозицією.

    Соціально-економічні наслідки також відчули звичайні громадяни. На тлі глобальної інфляції та порушення ланцюгів постачання ціни на продукти у Великій Британії зросли суттєвіше, ніж у середньому по ЄС, що посилило дискусії про реальну вартість виходу з блоку. Одночасно зростання державних витрат і податкового навантаження стало ще одним фактором суспільного невдоволення, особливо серед найбільш вразливих груп населення.

    З часом суспільне сприйняття Brexit почало змінюватися. Якщо на момент референдуму він розглядався значною частиною виборців як шанс на економічне оновлення та відновлення контролю над внутрішньою політикою, то вже через кілька років дедалі більше британців почали оцінювати його критично. Опитування останніх років свідчать, що лише близько третини громадян і надалі вважають вихід із ЄС правильним рішенням, тоді як більшість або розчарована його результатами, або прямо називає його помилкою.

    На цьому тлі у британському політичному просторі дедалі частіше з’являються дискусії про майбутнє відносин із Європейським союзом. Попри формальний вихід із блоку, Лондон залишається глибоко пов’язаним із європейською економікою, а тому питання нової моделі співпраці стає все більш актуальним. Частина політичних сил і експертів обговорює варіанти часткового зближення з ЄС, посилення торговельної інтеграції або навіть довгострокового перегляду рішення про вихід.

    Водночас повернення до ЄС у повному обсязі наразі виглядає малоймовірним, оскільки потребувало б не лише політичної волі всередині країни, а й складних переговорів із самою європейською спільнотою. Більш реалістичним сценарієм аналітики називають поступове формування нової моделі відносин, яка може нагадувати угоди ЄС із країнами, що не є його членами, але підтримують тісну економічну взаємодію.

    Таким чином, через майже десятиліття після референдуму Brexit залишається не завершеною історією, а довготривалим процесом із політичними, економічними та соціальними наслідками. Він продовжує впливати на внутрішню політику Великої Британії, її роль у світі та характер відносин із Європейським союзом, а питання про те, чи був цей крок стратегічним успіхом чи помилкою, досі залишається предметом гострих суспільних і експертних дискусій.

  • ЄЦБ б’є на сполох через політику Трампа: у Європі заговорили про ризик нової глобальної фінансової кризи

    ЄЦБ б’є на сполох через політику Трампа: у Європі заговорили про ризик нової глобальної фінансової кризи

    Європейський центральний банк попередив про серйозну загрозу глобальній фінансовій стабільності через політику адміністрації президента США Дональда Трампа. У ЄЦБ вважають, що війна з Іраном, нестабільна тарифна політика Вашингтона та ослаблення міжнародної співпраці можуть спровокувати нову масштабну економічну кризу.

    Про це йдеться у піврічному огляді фінансової стабільності Європейського центрального банку.

    Регулятор наголошує, що світова економіка входить у період підвищеної турбулентності, а інвестори можуть недооцінювати реальний масштаб ризиків. Особливе занепокоєння у Франкфурті викликає загострення конфлікту на Близькому Сході, зокрема війна між США, Ізраїлем та Іраном.

    У документі зазначається, що геополітичні потрясіння можуть спровокувати різке падіння ринків на тлі вже “перегрітих” оцінок активів, високого державного боргу та слабкої стійкості фінансової системи до нових шоків.

    У ЄЦБ попереджають: чим довше триватиме конфлікт із Іраном, тим серйознішими можуть бути наслідки для глобальної економіки.

    Окремо регулятор звернув увагу на політику адміністрації Дональда Трампа щодо міжнародної торгівлі. У Європейському центральному банку вважають, що постійні оголошення нових мит, їхні перегляди, призупинення та зміни фактично стали “структурною особливістю глобального економічного середовища”.

    На думку аналітиків ЄЦБ, така непередбачуваність створює додатковий тиск на світові ринки, бізнес та інвесторів.

    У документі також йдеться про ризики відступу США від багатосторонньої міжнародної співпраці. У ЄЦБ побоюються, що це може призвести до фрагментації глобального економічного порядку та руйнування звичних механізмів регулювання міжнародної торгівлі й фінансових ринків.

    Серед інших загроз регулятор називає кібератаки, гібридні операції та ризики для критичної інфраструктури, які посилюються через стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту.

    ЄЦБ також звертає увагу на стрімке зростання кредитування поза традиційною банківською системою, зокрема у сфері private credit — приватного фінансування компаній без участі класичних банків. У регуляторі вважають, що в умовах високих відсоткових ставок це може призвести до проблем із поверненням боргів і стати каталізатором фінансових потрясінь.

    Ще одним фактором ризику в Європейському центральному банку називають можливі проблеми з енергопостачанням та уповільнення світового економічного зростання. У такому разі інвестори можуть почати переглядати оцінки державного боргу різних країн, що здатне викликати нові боргові кризи.

    У ЄЦБ переконані, що фінансові ринки наразі залишаються занадто оптимістичними. Регулятор вважає, що акції багатьох компаній переоцінені, а премії за ризик на ринку облігацій залишаються неприродно низькими.

    Додаткове занепокоєння викликає ситуація навколо Ормузької протоки — одного з головних маршрутів світового нафтового експорту. Через неї проходить близько 20% глобальних поставок нафти.

    Раніше консалтингова компанія Rapidan Energy Group попередила, що тривале блокування Ормузької протоки через конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном може спричинити глобальний економічний спад, співставний із кризою 2008 року.

    У базовому сценарії аналітики прогнозують зростання ціни на нафту Brent майже до 130 доларів за барель уже цього літа. Це може спровокувати новий виток інфляції, проблеми в промисловості та різке уповільнення світової економіки.

    На тлі цих попереджень міжнародні інвестори дедалі уважніше стежать за політикою США, ситуацією на Близькому Сході та рішеннями центральних банків найбільших економік світу.

  • Європі загрожує дефіцит газу

    Європі загрожує дефіцит газу

    Європа може опинитися перед серйозним дефіцитом природного газу, якщо перебої у постачанні енергоносіїв через Ормузьку протоку триватимуть ще один–три місяці. Про це попереджають аналітики норвезької енергетичної компанії Equinor у своєму новому звіті, який цитує Reuters.

    Фахівці зазначають, що нинішня ситуація на світових енергетичних ринках залишається вкрай нестабільною через напруженість на Близькому Сході та ризики тривалого порушення логістики постачання скрапленого природного газу (ЗПГ). У разі затяжних перебоїв Європа може не встигнути накопичити достатні запаси палива до початку опалювального сезону, що створить передумови для нового енергетичного шоку.ф

    За даними організації Gas Infrastructure Europe, станом на зараз підземні сховища газу в країнах Європейського Союзу заповнені трохи більш ніж на 35%. Це суттєво нижче за середній сезонний рівень, який зазвичай становить близько 50% у цей період року.

    Європейські держави щороку намагаються сформувати достатній газовий резерв у літній період, щоб досягти встановленої ЄС цілі — заповнення сховищ на рівні приблизно 90% до початку зими. Однак поточна ситуація створює ризики невиконання цього плану у разі тривалих перебоїв на світових ринках.

    Аналітики Equinor попереджають, що саме Ормузька протока залишається одним із ключових вузьких місць глобальної енергетичної логістики, через який проходить значна частина експорту нафти та скрапленого газу з країн Перської затоки.

    У звіті компанії зазначається, що базовий сценарій передбачає часткову стабілізацію ринку у разі швидкого відновлення судноплавства. Проте навіть у цьому випадку Європа зможе вийти лише на обмежений рівень запасів.

    «Якщо війна закінчиться завтра і рух через протоку швидко відновиться, ми зможемо досягти прийнятного, хоча й обмеженого, рівня запасів у 75%. Але якщо блокада триватиме від одного до трьох місяців, ситуація може стати критичною», — заявила старша віцепрезидентка Equinor.

    У більш песимістичному сценарії, який розглядають аналітики, Європа може зіткнутися з різким дефіцитом скрапленого природного газу через конкуренцію з азійськими ринками. Країни Азії традиційно активно закуповують ЗПГ, і в умовах обмеженої пропозиції це посилює конкуренцію за кожен доступний танкер.

    У такій ситуації, попереджають експерти, ціни на газ можуть різко зрости, а промислові споживачі в ЄС можуть бути змушені скорочувати використання енергії. Це потенційно зачепить енергомісткі галузі — металургію, хімічне виробництво та важку промисловість, які й так працюють в умовах підвищених витрат.

    Водночас аналітики зазначають, що Європа має певний запас стійкості завдяки відносно м’яким зимам останніх років та зусиллям із диверсифікації постачання газу після скорочення імпорту з традиційних джерел. Це дозволило накопичити частину резервів, які наразі пом’якшують ризики короткострокових кризових сценаріїв.

    Однак ситуація залишається залежною від зовнішніх факторів, насамперед геополітичної стабільності на Близькому Сході. Ормузька протока є стратегічним маршрутом, через який проходить значна частина світових поставок нафти та скрапленого газу, тому будь-які перебої миттєво відбиваються на глобальних енергетичних ринках.

    На цьому тлі світові ціни на енергоносії продовжують демонструвати високу волатильність. Ринки реагують не лише на ситуацію з постачанням, а й на невизначеність щодо переговорів між США та Іраном, а також загальну напруженість у регіоні.

    Раніше повідомлялося, що через загострення конфлікту в районі Перської затоки світ уже зіткнувся зі значним скороченням постачань нафти. За оцінками аналітиків, за кілька місяців втрати можуть перевищити мільярд барелів, що створює додатковий тиск на енергетичні ринки.

    Паралельно країни регіону намагаються мінімізувати ризики шляхом розвитку альтернативних маршрутів експорту. Зокрема, частина держав інвестує у нові трубопроводи та логістичні коридори, які дозволяють обійти Ормузьку протоку та зменшити залежність від її стабільності.

    Експерти підкреслюють, що в разі затяжної кризи Європа може зіткнутися з черговим енергетичним шоком, який за масштабом впливу може бути співставним із попередніми кризами останніх років і суттєво вплинути на економічне зростання регіону.

  • РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    Росія намагається змінити напрямки експорту скрапленого природного газу (СПГ), поступово переорієнтовуючи постачання з європейського ринку на країни Азії. Однак цей стратегічний крок може обернутися для Москви суттєвим падінням доходів через значно вищі витрати на транспортування, складні маршрути та санкційні обмеження. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві джерела та аналітиків.

    У матеріалі зазначається, що Європейський Союз планує повністю відмовитися від імпорту російського СПГ до 2027 року в межах санкційної політики, запровадженої у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На тлі поступового згортання європейського ринку російська влада заявляє про намір шукати нові довгострокові ринки збуту, насамперед в Азії, включно з Індією та іншими країнами регіону.

    Втім, як пише Reuters, на практиці цей перехід виявився значно складнішим, ніж очікувалося в Москві. Одним із перших сигналів стала відмова Індії від закупівлі партії російського СПГ із заводу, що перебуває під санкціями США. За даними джерел у галузі, причиною стали високі витрати на доставку, а також ризики, пов’язані із санкційним тиском і фінансовими обмеженнями.

    Ключовою проблемою для Росії є різке зростання логістичних витрат при переорієнтації поставок на азійські ринки. Якщо раніше доставка СПГ до Європи займала в середньому 17–20 днів, то нові маршрути до Азії можуть тривати від 50 до 80 днів залежно від обраного шляху. Зокрема, перевезення через Суецький канал займає приблизно 50–60 днів, маршрут навколо мису Доброї Надії — до 80 днів, а Північний морський шлях уздовж узбережжя Росії — близько 50–65 днів, але з сезонними обмеженнями.

    Окрім часу доставки, значно зросла і її вартість. За оцінками експертів, транспортування газу до Європи коштує в середньому 1–1,5 долара за мільйон британських теплових одиниць, тоді як доставка до Індії може обходитися вже у 2,5–5 доларів за той самий обсяг. Таким чином, різниця в логістичних витратах може фактично “з’їдати” частину маржі виробників СПГ і зменшувати прибутковість експорту.

    Аналітики також звертають увагу на те, що Росія активно просуває Північний морський шлях як альтернативний стратегічний маршрут для експорту енергоносіїв. Проте його використання залишається обмеженим через високі витрати, складні погодні умови та нестачу спеціалізованого флоту, зокрема танкерів льодового класу. У результаті цей маршрут може виявитися найдорожчим для постачання СПГ до Південної Азії.

    Додатковим фактором ризику є безпекова нестабільність на окремих морських маршрутах, зокрема через Суецький канал, що також впливає на страхові витрати та логістичні схеми постачання. Це створює додатковий тиск на постачальників і змушує їх враховувати не лише відстань, а й геополітичні ризики.

    На цьому тлі експерти зазначають, що навіть потенційно високі ціни на енергоносії на азійських ринках не гарантують Росії збереження попередніх доходів від експорту газу. Збільшення витрат на транспортування, санкційні обмеження та втрата стабільного європейського ринку формують довгостроковий тиск на російський енергетичний сектор.

    Після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС послідовно скорочує залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт СПГ з альтернативних джерел. Зокрема, США вже стали одним із ключових постачальників скрапленого газу до Європи і продовжують нарощувати свою частку на цьому ринку.

  • США і Китай знижують мита: торговельна «відлига» після саміту в Пекіні

    США і Китай знижують мита: торговельна «відлига» після саміту в Пекіні

    Китай і Сполучені Штати досягли попередньої домовленості про взаємне зниження мит на низку товарів у межах спроб активізувати двосторонню торгівлю та зменшити напругу в економічних відносинах між двома найбільшими економіками світу. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на заяву Міністерства торгівлі Китаю.

    Рішення було оголошене після дводенного саміту в Пекіні, у якому брали участь президент США Дональд Трамп і лідер КНР Сі Цзіньпін. За підсумками переговорів сторони заявили про готовність поступово знижувати торговельні бар’єри, зокрема мита на окремі категорії товарів, що може стати одним із найбільш значущих кроків у двосторонніх економічних відносинах останніх років.

    У Міністерстві торгівлі КНР наголосили, що домовленість має рамковий характер і наразі не містить остаточних параметрів. Технічні деталі, включно з переліком товарів і масштабом зниження мит, залишаються предметом подальших переговорів між сторонами.

    Китайська сторона підкреслила, що однією з ключових цілей домовленостей є стимулювання двосторонньої торгівлі, зокрема у стратегічно важливих секторах, таких як сільське господарство. Саме аграрна продукція розглядається як один із напрямів, де потенційно можливе швидке розширення обсягів взаємних поставок.

    Окрім питання мит, сторони домовилися працювати над створенням нових інституційних механізмів для економічного діалогу. Зокрема, обговорюється формування спільних рад з інвестицій та торгівлі, які мають стати постійними майданчиками для вирішення спірних питань.

    За даними американської сторони, один із варіантів передбачає створення так званої «Торгової ради», яка може сприяти зниженню митного навантаження щонайменше на 30 млрд доларів у сегментах, що не належать до критично важливих для національної безпеки.

    Такі механізми, як очікується, мають зменшити ризик торговельних конфліктів і забезпечити більш передбачувані правила гри для бізнесу з обох боків.

    Китай у межах домовленостей підтвердив намір збільшити закупівлі американської продукції, зокрема літаків, однак без уточнення конкретних обсягів чи моделей. Це може стати одним із сигналів поступового відновлення великих контрактів між країнами після періоду торговельної напруги.

    Також Пекін заявив про намір вирішувати питання, пов’язані з доступом китайської агропродукції та харчових підприємств на американський ринок. Йдеться, зокрема, про ліцензування імпорту для м’ясопереробних заводів і спрощення процедур для експорту окремих категорій товарів, включно з птицею з окремих регіонів США.

    Водночас сторони визнають, що значна частина технічних і регуляторних питань залишається невирішеною. США розглядають занепокоєння Китаю щодо затримок імпорту окремих категорій продовольства, зокрема молочної продукції та морепродуктів, а також експорту рослинної продукції в горщиках.

    Американські регулятори раніше пояснювали подібні обмеження питаннями безпеки харчових продуктів та дотриманням стандартів, включно з випадками виявлення заборонених речовин у деяких поставках.

    Переговори проходили на тлі суперечливих заяв обох сторін щодо змісту обговорень. Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що питання мит не були ключовою темою зустрічей із Сі Цзіньпіном, тоді як китайська сторона підкреслює саме економічний характер досягнутих домовленостей.

    Окремо в інформаційному полі з’являлися заяви щодо масштабних закупівель американських літаків Китаєм. Водночас пізніше уточнювалося, що обсяги таких угод значно менші за попередні очікування ринку.

    Аналітики розглядають досягнуті домовленості як спробу обох країн стабілізувати торговельні відносини після тривалого періоду напруги, тарифних обмежень і взаємних звинувачень. Водночас підкреслюється, що без деталізації параметрів угоди її практичний вплив на глобальну економіку поки залишається невизначеним.

    Подальший розвиток домовленостей залежатиме від того, чи зможуть сторони узгодити конкретні тарифні ставки, механізми контролю та довгострокові правила доступу до ринків.

  • Світові постачання електромобілів зросли на 6%

    Світові постачання електромобілів зросли на 6%

    У квітні 2026 року світові постачання електромобілів зросли на 6% у річному вимірі, однак у порівнянні з березнем зафіксовано певне уповільнення темпів зростання. Попри це, загальна динаміка ринку залишається позитивною, а електромобільний сегмент продовжує демонструвати стійке розширення в умовах глобальної трансформації автомобільної індустрії. Про це повідомляє Electrek.

    Згідно з даними аналітичної компанії Benchmark Mineral Intelligence (BMI), у квітні по всьому світу було поставлено приблизно 1,6 мільйона електромобілів. Це підвищило загальний обсяг постачань із початку 2026 року до 5,6 мільйона одиниць. Аналітики зазначають, що попри зростання у річному вимірі, ринок стає дедалі більш нерівномірним залежно від регіону, політики держав та рівня економічної підтримки галузі.

    Ключовим драйвером глобального зростання залишається Європа, яка продовжує зміцнювати позиції лідера електромобільного переходу. У квітні постачання електромобілів у регіоні зросли на 27% і досягли близько 400 тисяч одиниць. Найбільш динамічне зростання зафіксовано у провідних економіках ЄС: у Німеччині показник збільшився на 33%, у Франції — на 36%, а в Італії ринок майже подвоївся.

    Таке стрімке зростання в Італії аналітики пов’язують із дією державних субсидій, а також активним розширенням присутності китайських виробників, які дедалі агресивніше виходять на європейський ринок. Загалом частка китайських електромобілів у Європі зросла до 22% у 2026 році проти 19% роком раніше, що свідчить про посилення конкуренції на ринку.

    Менеджер з обробки даних BMI Чарльз Лестер зазначає, що глобальний ринок електромобілів дедалі більше розділяється на регіональні сегменти, де кожен демонструє власну динаміку. За його словами, Європа залишається головним двигуном зростання завдяки поєднанню кількох факторів: високих цін на пальне, державних стимулів і розширення пропозиції з боку виробників, насамперед із Китаю.

    У той же час Північна Америка демонструє протилежну тенденцію. У США та Канаді постачання електромобілів у квітні скоротилися приблизно на 25%. Аналітики пояснюють це як загальною корекцією попиту після попередніх періодів активного зростання, так і структурними змінами на ринку.

    Водночас у регіоні є окремі позитивні винятки. Зокрема, Мексика показала зростання на 50%, що пов’язують із масштабними поставками китайських електромобілів перед запровадженням нових мит на імпорт із країн, які не мають угод про вільну торгівлю. Це призвело до тимчасового стрибка імпорту та насичення ринку.

    Канада, попри загальне скорочення постачань на 7% від початку року, може змінити негативну тенденцію. У країні запущено нову програму стимулювання електромобілів, яка передбачає субсидії до 5000 канадських доларів для відповідних моделей. Додатково уряд запровадив квотну систему, що дозволяє імпорт до 49 тисяч китайських електромобілів зі зниженим митним навантаженням. Це може суттєво вплинути на баланс ринку в другій половині року.

    Китайський ринок, який залишається найбільшим у світі, у квітні скоротився на 17%. Основною причиною стало зниження попиту на автомобілі малих і середніх виробників після перегляду державних субсидій, які зробили частину моделей менш конкурентоспроможними. Водночас внутрішній спад компенсується рекордним зростанням експорту: лише у квітні Китай поставив понад 400 тисяч електромобілів за кордон.

    За перші чотири місяці 2026 року експорт електромобілів із Китаю перевищив 1,4 мільйона одиниць, що більш ніж удвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Це свідчить про подальше посилення ролі Китаю як глобального постачальника електротранспорту.

    Аналітики підкреслюють, що світовий ринок електромобілів входить у фазу структурної перебудови, де ключовими факторами стають державна політика, ціни на енергоносії, геополітична нестабільність та посилення конкуренції між китайськими та західними автовиробниками. У найближчі місяці очікується подальша диференціація ринків та посилення ролі Європи як головного драйвера глобального зростання.