Позначка: фінансові спори

  • Коломойський і Боголюбов подали апеляцію у справі ПриватБанку в Лондоні

    Коломойський і Боголюбов подали апеляцію у справі ПриватБанку в Лондоні

    Колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов подали апеляцію на рішення Високого суду Лондона у справі за позовом банку. Апеляційну скаргу вже прийнято до розгляду.

    Про це в інтерв’ю повідомив генеральний директор ПриватБанку Мікаель Бьоркнерт.

    За його словами, апеляційний суд погодився розглянути скаргу ексвласників банку, а нове судове засідання має відбутися у травні.

    “Ексвласники подали апеляційну скаргу на рішення Високого суду Лондона, і суд її прийняв. Це означає, що буде нове засідання у травні“, — зазначив Бьоркнерт.

    Очільник банку додав, що остаточне рішення у справі очікується до кінця року. Після цього, за його словами, можливості для подальших апеляцій будуть вичерпані.

    “Сподіваємося, що наприкінці року отримаємо остаточний результат. Після цього більше не буде можливих апеляцій, і тоді зможемо почати отримання активів“, — сказав він.

    Після завершення судового процесу ПриватБанк планує розпочати процедуру повернення активів колишніх власників у різних юрисдикціях.

    “Ми готуємося до цього, шукаємо, де є активи і які з них можна отримати найшвидше. Деякі активи можемо отримати вже в перший рік, але на повернення інших, імовірно, знадобляться роки або навіть десятиліття“, — пояснив Бьоркнерт.

    Справа стосується вимог ПриватБанку до колишніх власників про відшкодування збитків у розмірі понад 3 млрд доларів.

    У листопаді 2025 року Високий суд Лондона відмовив Коломойському і Боголюбову у дозволі на апеляцію та у зупиненні виконання рішення суду.

    Згідно з рішенням суду, ексвласники мали виплатити банку понад 3 млрд доларів до 24 листопада 2025 року. У разі несплати банк отримує право розпочати процедуру примусового стягнення активів у різних юрисдикціях.

    Водночас листопадове рішення не було остаточним, оскільки відповідачі зберігали право звернутися безпосередньо до Апеляційного суду Англії та Уельсу з проханням розглянути апеляцію. Саме цим правом вони й скористалися.

  • Коли відповідальність за шахрайські кредити несе банк, а не позичальник

    Коли відповідальність за шахрайські кредити несе банк, а не позичальник

    Касаційний цивільний суд скасував рішення апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції у справі №490/7829/23 щодо позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості. Про це повідомляє «Закон і Бізнес».

    Суть спору полягала в тому, що банк вимагав стягнути з клієнта понад 68 тисяч гривень заборгованості за кредитом. Суд першої інстанції задовольнив позов лише частково, визначивши до стягнення 4732,86 грн, але відмовив у стягненні відсотків. Крім того, він врахував, що понад 69 тисяч гривень було списано з рахунку відповідача у травні 2022 року в результаті несанкціонованої операції. Вину клієнта в цьому інциденті банк не довів.

    Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, визнавши, що користувач своїми діями або бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду чи інших даних. Підставою стало посилання на запис розмови з оператором «гарячої лінії», де клієнт начебто визнав передачу пароля від електронного кабінету.

    Однак КЦС наголосив: сам факт коректного введення вихідних даних для проведення операції не може автоматично свідчити про вину клієнта. За відсутності беззаперечних доказів сумніви тлумачаться на користь споживача, адже він є «слабкою стороною» у правовідносинах із банком.

    Суд також підкреслив, що банк мав надати всі належні докази ще в суді першої інстанції. Натомість у апеляції він посилався на обставини, які раніше сам заперечував, що суперечить принципам добросовісності та забороні суперечливої поведінки. Крім того, врахування нових доказів апеляційним судом без їх належного розкриття було визнано порушенням процесуальних норм.

    Таким чином, Верховний Суд підтвердив: відповідальність за безпеку операцій лежить насамперед на банку, а сумніви щодо вини клієнта не можуть ставитися йому в провину без належної доказової бази.