Після масштабної детонації боєприпасів на військовому полігоні у Хмельницькому народний депутат Володимир Ар’єв озвучив кілька можливих версій причин надзвичайної події — від недбалості та ворожої диверсії до спроби приховати можливі крадіжки боєприпасів. Водночас правоохоронці станом на вечір 31 липня офіційно не кваліфікували подію як диверсію, а слідство продовжує встановлювати всі обставини.
Ар’єв, який очолює Хмельницьку обласну організацію партії «Європейська солідарність», у коментарі «Главкому» заявив, що масштаби вибухів, на його думку, свідчать про детонацію значного обсягу боєприпасів.
За словами нардепа, «судячи з наслідків, винесло повноцінний склад». Він також заявив, що вибухову хвилю могли відчувати в радіусі до 10 кілометрів, а зона ураження, за його оцінкою, могла сягати приблизно чотирьох кілометрів.
Ар’єв поставив питання про те, що саме стало причиною події: службова недбалість, ворожа диверсія чи можливе приховування нестачі боєприпасів.
При цьому важливо, що ці слова є політичною оцінкою та припущенням народного депутата. Правоохоронні органи наразі не повідомляли про встановлення фактів крадіжок або навмисного підриву складу.
За офіційною інформацією, надзвичайна подія сталася 31 липня на території одного з військових полігонів у Хмельницькій області. Близько полудня там почалася неконтрольована детонація боєприпасів.
Унаслідок вибухів четверо військовослужбовців отримали поранення. Їх госпіталізували, медики надавали необхідну допомогу. Ще з кількома військовими певний час не було зв’язку.
За даними Сил спеціальних операцій, йшлося про п’ятьох військовослужбовців, місцезнаходження яких встановлювали після вибухів.
Через тривалу детонацію рятувальники, військові та слідчі не могли одразу потрапити безпосередньо до епіцентру події. Активні розриви боєприпасів, за наявною інформацією, припинилися приблизно о 19:00 31 липня.
Лише після цього стало можливим поступове обстеження території та документування наслідків.
Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 414 Кримінального кодексу України — порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими або іншими небезпечними речовинами, якщо це спричинило тяжкі наслідки.
Саме ця попередня кваліфікація наразі залишається офіційною. Версія диверсії окремо правоохоронцями публічно не підтверджена.
За інформацією «Главкому», полігон належить військовій частині, яка входить до складу Об’єднаних сил швидкого реагування Сухопутних військ ЗСУ. Офіційні структури детальної інформації про підрозділ не розкривали.
Додаткову увагу до інциденту привернув збіг у часі з кадровими перестановками у військовому керівництві та Службі безпеки України.
Напередодні, 30 липня, відбулися зміни у керівництві Сухопутних військ. Також президент Володимир Зеленський звільнив низку керівників регіональних управлінь СБУ.
Втім, прямого зв’язку між цими кадровими рішеннями та вибухами на полігоні наразі не встановлено. Будь-які спроби пов’язувати ці події залишаються припущеннями до появи висновків слідства.
Ар’єв також згадав попередні випадки вибухів на військових складах в Україні та заявив, що в минулому окремі подібні інциденти були пов’язані з диверсійною діяльністю Росії.
Водночас кожен такий випадок має окремі обставини, а тому переносити висновки з минулих розслідувань на нинішню подію без доказів некоректно.
На момент появи перших повідомлень мешканці Хмельницького чули серію дуже потужних вибухів. При цьому повітряну тривогу в місті не оголошували, що одразу викликало багато запитань у місцевих жителів.
Пізніше військові офіційно повідомили, що вибухи були пов’язані саме з надзвичайною ситуацією на полігоні, а не з російською ракетною чи дроновою атакою.
Після інциденту почалися допити командування та особового складу військової частини. Слідчі мають встановити, які саме боєприпаси зберігалися на полігоні, чи дотримувалися правила їхнього розміщення та зберігання, що стало первинним джерелом займання або вибуху та чи були порушення з боку відповідальних посадових осіб.
Окремим питанням залишається масштаб запасів боєприпасів на території полігону. Саме на цьому акцентував увагу Ар’єв, заявивши, що обсяг детонації, на його думку, виглядав нетипово великим.
Однак без офіційних даних про кількість і тип боєприпасів робити висновок про наявність повноцінного складу поки зарано.
Таким чином, станом на зараз є три головні версії, які публічно обговорюються: порушення правил поводження з боєприпасами, можлива ворожа диверсія та версія про навмисне приховування нестачі. Але лише перша з них наразі відображена в офіційній правовій кваліфікації слідства.
Правоохоронці продовжують роботу, а остаточну причину вибухів мають встановити після огляду території, експертиз, допитів військових та аналізу документів щодо зберігання і обліку боєприпасів.
За версією слідства, організатором замаху став 38-річний мешканець Києва, колишній військовослужбовець із бойовим досвідом та навичками розвідувальної діяльності. Російські спецслужби завербували його для виконання особливо важливого завдання — ліквідації одного з керівників структурного підрозділу української військової розвідки. За виконання операції куратори пообіцяли 100 тисяч доларів США, а для підтвердження серйозності намірів одразу перерахували 10 тисяч доларів авансу.
