Govoritinfo.com

Позначка: дезінформація

  • Порожні полиці в магазинах України: у ЦПД пояснили, чи є загроза дефіциту продуктів

    Порожні полиці в магазинах України: у ЦПД пояснили, чи є загроза дефіциту продуктів

    Росія намагається використати тимчасові перебої з постачанням товарів у частині українських магазинів для поширення панічних настроїв серед населення. Порожні полиці в окремих супермаркетах пов’язані з логістичними труднощами після російських атак, а не з продовольчим дефіцитом у країні.

    Про це заявив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.

    За його словами, російська сторона систематично поширює в соціальних мережах повідомлення про нібито масштабний дефіцит продуктів в Україні. Мета такої кампанії, на думку Коваленка, — спровокувати паніку серед населення та змусити людей масово скуповувати товари.

    Керівник ЦПД наголосив, що ситуацію з порожніми полицями не варто сприймати як ознаку нестачі продовольства. У деяких торговельних мережах справді можуть виникати перебої з наявністю окремих товарів, однак вони мають тимчасовий логістичний характер.

    «Жодного дефіциту не буде. Порожні полиці в деяких супермаркетах є, в деяких нема. Відповідно, це логістичний дефіцит, а не продовольчий», — заявив Коваленко.

    Він пояснив, що після ударів по інфраструктурі торговельні мережі змушені перебудовувати маршрути постачання, через що певні товари можуть тимчасово не потрапляти на полиці у звичному обсязі. Водночас це не означає, що продуктів у країні загалом недостатньо.

    За словами Коваленка, подібні ситуації вже виникали в Україні раніше. Як приклад він навів паливну кризу 2022 року, коли через масштабні атаки РФ виникли серйозні проблеми з постачанням пального. Згодом логістичні ланцюги були перебудовані, а ситуацію вдалося стабілізувати.

    «Логістичний дефіцит, так само як з паливним у 2022 році було, він перебудується. Продукти будуть на полицях. Продукти будуть на ринках», — наголосив керівник Центру протидії дезінформації.

    Він закликав українців не піддаватися панічним настроям і не скуповувати продукти лише через повідомлення в соціальних мережах.

    Коваленко зазначив, що створення відчуття неконтрольованості ситуації є однією з цілей російських інформаційних кампаній. За його словами, ворог намагається сформувати у громадян переконання, що держава та бізнес нібито не здатні забезпечити населення необхідними товарами.

    «Не треба грати в цю гру», — закликав керівник ЦПД.

    Він також підкреслив, що товарів в Україні достатньо, а перебої з їхньою наявністю в конкретних магазинах або торговельних мережах не свідчать про загальнонаціональний продовольчий дефіцит.

    Причиною тимчасових труднощів стали, зокрема, наслідки російської атаки в ніч на 5 серпня. Внаслідок удару були пошкоджені чотири розподільчі центри Fozzy Group — компанії, яка управляє, зокрема, мережами «Сільпо», «Фора» та THRASH!.

    Пошкодження логістичної інфраструктури вплинуло на процес доставки продукції до торговельних точок. Через це в окремих магазинах може тимчасово бракувати певних категорій товарів або окремих позицій, які раніше регулярно були доступними.

    Водночас це не означає припинення роботи торговельних мереж. Компанія перебудовує логістику та працює над відновленням звичного рівня постачання.

    За планами Fozzy Group, повністю відновити звичний асортимент у магазинах мають до 24 серпня — Дня Незалежності України. Таким чином, тимчасові перебої з окремими товарами очікують усунути після відновлення та переналаштування логістичних маршрутів.

    На цьому тлі українські державні органи закликають громадян критично ставитися до повідомлень про нібито масштабний дефіцит продуктів. Фотографії порожніх полиць у конкретному магазині самі по собі не свідчать про нестачу продовольства в усій країні.

    Фахівці з інформаційної безпеки наголошують, що масова скуповування товарів може, навпаки, посилити тимчасові перебої: якщо значна кількість людей одночасно почне купувати продукти «про запас», окремі позиції швидше зникатимуть із полиць, створюючи додаткове навантаження на логістику.

    Тому ситуацію варто розділяти на два поняття: локальні перебої з постачанням через пошкодження інфраструктури та реальний дефіцит продовольства. За заявою Центру протидії дезінформації, наразі йдеться саме про перший сценарій.

    Українців закликають не піддаватися паніці, не робити надмірних запасів продуктів і орієнтуватися на інформацію від офіційних джерел та самих торговельних мереж.

  • Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Україна не відмовляється від жодного свого громадянина, який перебуває в російському полоні, і готова забирати всіх військовополонених, цивільних заручників та українських дітей. Заяви російської сторони про нібито відмову Києва від своїх громадян є частиною інформаційної кампанії проти України.

    Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на пресконференції в Укрінформі.

    За його словами, Росія розпочала медійну кампанію, спрямовану на дискредитацію України. Зокрема, російська сторона поширює списки українських військовополонених, яких Київ нібито не хоче забирати.

    Лубінець наголосив, що Україна готова прийняти кожного свого громадянина, якого Росія погодиться передати.

    «Ми ніколи не відмовлялись від будь-якого українського військовополоненого, цивільного заручника чи української дитини. Ми готові забирати абсолютно всіх, кого нам готова віддавати РФ», — заявив омбудсмен.

    За словами Лубінця, після появи російських списків українська сторона не залишає їх без уваги. Київ надсилає офіційні запити та підтверджує готовність оперативно забрати зазначених людей.

    Водночас, як стверджує омбудсмен, після цього російська сторона починає затягувати процедуру. Замість швидкого вирішення питання Москва запускає додаткові погодження та інші бюрократичні процеси, через що повернення людей відкладається.

    Лубінець вважає, що така тактика має не лише практичну, а й інформаційну мету. Росія, за його словами, намагається використати біль та невизначеність родин військовополонених і зниклих безвісти для створення негативного ставлення до української влади.

    Для родичів полонених ситуація залишається особливо важкою, оскільки вони щодня не мають достовірної інформації про місце перебування близької людини, її стан та перспективи повернення.

    Українська сторона раніше неодноразово заявляла про готовність продовжувати обміни та повертати своїх громадян. Водночас Київ звинувачує Росію у використанні теми військовополонених та цивільних заручників у пропагандистських цілях.

    Окремо українська влада попереджала про підготовку Росією нових інформаційних кампаній, у межах яких Москва намагається сформувати у міжнародної аудиторії уявлення про нібито гуманне ставлення до українців.

    Таким чином, заява Лубінця спрямована на спростування російських тверджень про нібито небажання України повертати своїх громадян. Українська сторона наголошує: готовність забрати військовополонених, цивільних заручників та дітей залишається незмінною, а подальше повернення залежить від готовності Росії виконувати домовленості та передавати людей.

  • Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Масштаб виклику добре ілюструють цифри. Державний реєстр виборців і досі містить близько 34 млн виборців, із яких близько 32,66 млн мають виборчу адресу. Водночас ці дані значною мірою відображають довоєнну юридичну реальність, а не фактичне розташування громадян у 2026 році.

    За даними УВКБ ООН, за межами України перебуває приблизно 5,7–5,9 мільйона українських біженців. Усередині країни, відповідно до звіту Міжнародної організації з міграції за червень 2026 року, залишаються близько 3,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це означає, що значна частина потенційних виборців більше не перебуває за місцем своєї офіційної реєстрації або проживає там, де звична виборча інфраструктура зруйнована чи недоступна.

    Ключовою проблемою післявоєнних виборів стає не дата їх проведення, а можливість забезпечити право голосу для кожного громадянина незалежно від того, де він перебуває. Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко неодноразовонаголошував, що довоєнні процедури в нових умовах не працюватимуть. «Доцільніше прийняти окремий закон, який регулюватиме особливості проведення повоєнних виборів», — зазначав він.

    У Центральній виборчій комісії пропонують передбачити щонайменше шестимісячний перехідний період після припинення або скасування воєнного стану. За цей час необхідно оновити Державний реєстр виборців, перевірити стан виборчої інфраструктури, оцінити безпекову ситуацію в регіонах і створити умови, за яких результати голосування не викликатимуть сумнівів ні в українському суспільстві, ні серед міжнародних партнерів.

    Питання післявоєнного голосування вже давно виходить за межі суто внутрішньої політики. Від того, наскільки прозорими та інклюзивними будуть перші вибори після війни, залежатиме не лише внутрішня довіра до нової влади, а й міжнародне визнання їхніх результатів, подальший рух України до Європейського Союзу та готовність партнерів і надалі підтримувати країну.

    Міжнародний контроль і зовнішній контур легітимності

    Важливо розуміти, що Європейський Союз не має повноважень контролювати українські вибори чи впливати на їхні результати. Його роль полягає в іншому: підтримувати реформи, допомагати вдосконалювати виборче законодавство, надавати експертну й фінансову допомогу, а також здійснювати незалежне міжнародне спостереження. Така модель уже багато років застосовується щодо країн, які проходять шлях до членства в ЄС.

    Одним із головних документів у цьому процесі залишається Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій. Вона прямо пов’язує готовність України до проведення демократичних виборів із виконанням рекомендацій місій ОБСЄ/БДІПЛ та прогресом у кластері «Основи», який є одним із базових напрямів переговорів про вступ до Європейського Союзу.

    Практична підготовка до цього процесу вже триває. У грудні 2025 року Центральна виборча комісія провела відкритий діалог за участю представників уряду, Верховної Ради, політичних партій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, присвячений виконанню рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ. Під час цієї зустрічі глава співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шлойнінг наголосив: «Інклюзивні та прозорі вибори є наріжним каменем демократичної та стійкої повоєнної України. Тому ЄС відданий підтримці електоральної готовності України та ключових інституцій для проведення вільних, чесних і безпечних виборів».

    Підтримка вже має не лише політичний, а й практичний вимір. Європейський Союз фінансує низку проєктів, які реалізуються спільно з IFES, International IDEA, Громадянською мережею «Опора» та Естонською академією електронного урядування. На ці програми виділено майже 3 млн євро. Їхня мета — модернізація Державного реєстру виборців, пошук рішень для забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, а також підготовка виборчої системи до роботи в нових післявоєнних умовах.

    Окремим напрямом роботи став проєкт INSPIRE UA, який зосереджений на підготовці механізмів голосування українців за кордоном. Починаючи з вересня 2025 року делегації Центральної виборчої комісії та Міністерства закордонних справ здійснюють робочі візити до країн Європейського Союзу, де проживають найбільші українські громади. Під час цих поїздок вивчаються можливості відкриття додаткових виборчих дільниць, особливості місцевого законодавства, логістика, питання безпеки та моделі співпраці з країнами перебування. Одночасно громадянське суспільство та міжнародні партнери наполягають на проведенні незалежного аудиту безпекової ситуації в громадах ще до початку виборчого процесу.

    Якщо Україна офіційно запросить Європейський Союз до спостереження за виборами, буде сформована повноцінна Election Observation Mission. Такі місії працюють за єдиною методологією, яка базується на принципах незалежності, політичної неупередженості та невтручання у виборчий процес. До їхнього складу входить Core Team — група міжнародних експертів із виборчого права, адміністрування виборів, прав людини, медіа, гендерної політики, цифрового середовища та безпеки, а очолює місію депутат Європейського парламенту.

    Робота місії не обмежується днем голосування. Довгострокові спостерігачі прибувають до країни за кілька тижнів до виборів і аналізують увесь виборчий процес: правову базу, реєстрацію виборців і кандидатів, фінансування кампаній, інформаційне середовище, умови ведення агітації та підготовку виборчих комісій. Безпосередньо в день голосування до них приєднуються короткострокові спостерігачі, які працюють на дільницях і оцінюють процедуру голосування, підрахунок бюлетенів та передачу результатів. Уже через 48 годин після закриття виборчих дільниць місія публікує попередню оцінку, а приблизно через два місяці — фінальний звіт із детальними висновками та рекомендаціями.

    Висновки місії Європейського Союзу та ОБСЄ/БДІПЛ враховуються під час щорічних звітів Європейської комісії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС. Тому якість організації післявоєнних виборів безпосередньо впливатиме не лише на їхнє міжнародне сприйняття, а й на темпи подальшої європейської інтеграції країни.

    Позиція Сполучених Штатів дещо відрізняється. Якщо Європейський Союз робить акцент передусім на дотриманні процедур і демократичних стандартів, то американський підхід значно сильніше пов’язує проведення виборів із загальним процесом мирного врегулювання. Адміністрація Дональда Трампа неодноразово заявляла про бажаність проведення президентських і парламентських виборів у відносно короткі строки після можливого припинення вогню. Окремі спеціальні посланці США навіть називали орієнтовний часовий горизонт у кілька місяців після завершення активних бойових дій.

    Водночас Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що вибори можливі лише за умови забезпечення належного рівня безпеки. Офіційний Вашингтон також відкидає російські пропозиції щодо створення тимчасової міжнародної адміністрації для організації голосування, підкреслюючи, що вибори повинні проходити виключно під контролем українських конституційних органів. Паралельно американські інститути NDI та IRI продовжують співпрацю з українськими партнерами у сфері розвитку демократичних інституцій, виборчого законодавства та підтримки виборчих процесів.

    Успішні та невдалі приклади післявоєнного голосування

    Досвід останніх років показує, що післявоєнні та посткризові вибори рідко провалюються через саму процедуру голосування. Набагато частіше їхню легітимність визначають три фактори: готовність політичних сил визнати результат, можливість для всіх ключових груп населення взяти участь у виборах і незалежне міжнародне спостереження.

    Приклади успішних переходів демонструють, що навіть після глибоких політичних потрясінь вибори можуть зміцнити довіру до державних інститутів. У Бангладеш у лютому 2026 року перехідний уряд під керівництвом Мухаммада Юнуса організував перші вибори після повалення Шейх Хасіни. Попри недопуск партії колишньої прем’єр-міністерки, основні політичні сили взяли участь у голосуванні, а його результати загалом були прийняті.

    Схожу тенденцію продемонстрував і Непал. Після масштабних протестів молоді та відставки уряду К. П. Шарми Олі дострокові вибори в березні 2026 року пройшли мирно, із високою явкою молодих виборців, а перемогу здобула партія репера та колишнього мера Катманду Балендри Шаха. В Арменії після втрати Нагірного Карабаху влада також пройшла через складний політичний тест: у червні 2026 року партія Нікола Пашиняна зберегла більшість, а ОБСЄ/БДІПЛ позитивно оцінили організацію виборів.

    Не менш показовими стали приклади Ботсвани та Гани у 2024 році. В обох країнах чинна влада програла вибори, однак поразка була визнана ще до офіційного завершення підрахунку голосів. Президент Ботсвани Мокгвеетсі Масісі визнав перемогу коаліції Думи Боко, а віце-президент Гани Махамуду Бавумія публічно привітав із перемогою Джона Махаму. Саме готовність переможених прийняти волевиявлення громадян стала одним із головних чинників суспільної довіри до результатів.

    Протилежні приклади свідчать, що навіть формально проведене голосування не гарантує легітимності. У Венесуелі в 2024 році оголошення Ніколаса Мадуро переможцем супроводжувалося масштабними звинуваченнями у фальсифікаціях, а значна частина міжнародної спільноти, включно зі США, відмовилася визнавати результати виборів. Опозиція наполягала, що реальним переможцем був Едмундо Гонсалес Уррутіа. Подібні питання виникали і під час виборів у Центральноафриканській Республіці, де опозиція заявляла про нерівні умови участі, а також в Ефіопії, де виборчий процес проходив на тлі триваючого внутрішнього конфлікту.

    Ставка для України значно вища, ніж проста зміна влади. Перші післявоєнні вибори стануть тестом на здатність держави повернутися до нормального демократичного циклу після найбільшої війни в Європі XXI століття.

    Нові стратегічні активи післявоєнних виборів

    Післявоєнні вибори відрізнятимуться від усіх попередніх не лише масштабом організаційних проблем. Першим фактором залишається безпека. За оцінками Національної платформи протимінної діяльності, близько 132–133 тис. квадратних кілометрів, або майже чверть території України, потенційно забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни. Водночас аудити Громадянської мережі «Опора»показали, що жодна з перевірених громад поки не має стовідсоткового забезпечення виборчих дільниць укриттями в радіусі 500 метрів.

    Не меншою зміною стало масове переміщення населення. Майже третина українців уже не проживає за адресою своєї реєстрації, а серед тих, хто залишив домівку після лютого 2022 року, цей показник сягає 76%. Якщо додати до цього 5–6 млн громадян за кордоном і майже мільйон військовослужбовців, стає очевидно: значна частина потенційного електорату більше не вписується у довоєнну модель організації виборів.

    Окремою політичною силою після війни можуть стати ветерани. За різними оцінками, у складі Сил оборони України перебувають близько 880–990 тис. осіб. Для них потрібно не лише створити механізм голосування, а й забезпечити реальне політичне представництво. Питання реабілітації, житла, медицини, працевлаштування та соціальних гарантій майже напевно стануть одними з центральних тем післявоєнної кампанії.

    Ще один виклик пов’язаний із самою виборчою системою. Уже зараз обговорюються різні варіанти організації голосування українців за кордоном — від створення окремого закордонного округу до прив’язки закордонних дільниць до українських округів. Не менш дискусійними залишаються й вимоги до кандидатів щодо постійного проживання в Україні, адже війна змусила мільйони громадян роками жити за межами країни.

    Водночас змінилося й інформаційне середовище. Якщо до повномасштабної війни значна частина політичної боротьби точилася на телебаченні, то сьогодні вона дедалі більше переходить у Telegram та інші цифрові платформи. За соціологічними дослідженнями, серед українців віком 18–34 років Telegram є джерелом новин для 84–87% опитаних. Це означає, що майбутня виборча кампанія значною мірою проходитиме в цифровому просторі, де вирішальне значення матимуть швидкість поширення інформації, довіра до окремих каналів і здатність держави протидіяти дезінформації.

    У результаті перші післявоєнні вибори будуть боротьбою не лише між політичними програмами. Не менш важливим стане питання, чи зможе держава забезпечити участь тих українців, чиє життя війна змінила найбільше.

    Масштаб викликів і робочі механізми

    Центральна виборча комісія пропонує ухвалити окремий закон, який визначить особливості проведення перших післявоєнних виборів. Серед рішень, що сьогодні розглядаються, — відкриття додаткових виборчих дільниць за межами дипломатичних установ у країнах, де проживають найбільші українські громади. Електронне та поштове голосування наразі не розглядаються як реалістичні варіанти через високі ризики для безпеки та довіри до результатів. Натомість одним із можливих механізмів називають активну попередню реєстрацію виборців через «Дію» або інший державний цифровий сервіс.

    Для внутрішньо переміщених осіб пропонується максимально спростити процедуру зміни виборчої адреси та створити додаткові виборчі дільниці в місцях їхнього компактного проживання. Для військовослужбовців розглядаються спеціальні виборчі дільниці при військових частинах або мобільні виборчі групи із забезпеченням політичної нейтральності Збройних сил. Водночас проведення голосування на тимчасово окупованих територіях залишається неможливим до моменту відновлення Україною ефективного контролю над ними. Так само не розглядається можливість організації виборів на території Росії та Білорусі.

    Дискусії точаться і навколо строків проведення голосування. У грудні 2025 року Президент Володимир Зеленський заявляв про готовність провести вибори через 60–90 днів після створення необхідних безпекових гарантій.

    Від того, наскільки успішно вдасться забезпечити участь українців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, залежатиме легітимність майбутніх виборів. Низька явка або відсутність реального доступу до голосування для значної частини громадян можуть стати підставою для інформаційних атак і поставити під сумнів результати виборів. Росія, найімовірніше, не визнає їх незалежно від процедури, однак позиція міжнародних партнерів значною мірою визначатиметься тим, наскільки відкритим, прозорим і таким, що відповідає демократичним стандартам, буде сам виборчий процес. Тому головним завданням післявоєнної виборчої реформи стає недопущення ситуації, за якої мільйони українських громадян фактично втратять можливість реалізувати своє конституційне право голосу.

  • Польща жорстко відповіла Путіну після заяв про «поділ України»: «Не мали й не матимемо претензій»

    Польща жорстко відповіла Путіну після заяв про «поділ України»: «Не мали й не матимемо претензій»

    Польща категорично відкинула заяви президента Росії Володимира Путіна про нібито можливий поділ України та будь-які територіальні претензії Варшави до українських земель. У Міністерстві закордонних справ Польщі назвали такі висловлювання черговою спробою Кремля посіяти недовіру між союзниками та відвернути увагу від російської агресії проти України. Про це повідомив речник польського МЗС Мачей Вевюр у соціальній мережі X.

    Заява польської сторони стала реакцією на виступ Путіна під час зустрічі з військовими, де російський лідер знову повторив низку пропагандистських тез щодо України. Зокрема, він заявив, що Україна нібито «рано чи пізно втратить свої західні території», які, за його словами, «історично належали Польщі, Угорщині та Румунії». Водночас Путін не навів жодних фактів чи аргументів на підтвердження своїх слів.

    У відповідь польське зовнішньополітичне відомство наголосило, що Варшава не має жодних територіальних претензій до України.

    «Польща не мала, не має і не матиме територіальних претензій до України», – заявив речник МЗС Польщі Мачей Вевюр.

    За його словами, висловлювання російського президента є «цинічною спробою спровокувати протистояння між союзниками». Представник польського дипломатичного відомства підкреслив, що позиція Варшави залишається незмінною – Польща повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах.

    У своїй заяві Вевюр також наголосив, що російська дезінформація не здатна відвернути увагу міжнародної спільноти від головного факту – саме Росія веде повномасштабну війну проти України, окупувала частину її території та регулярно завдає ударів по українських містах.

    Під час виступу Путін також повторив інші давно спростовані російські пропагандистські наративи. Зокрема, він заявив, що Росію нібито «змусили» розпочати війну проти України, яку Кремль продовжує називати «спеціальною військовою операцією». За словами російського президента, бойові дії буцімто були «розпочаті західною стороною та київським режимом». Ці твердження суперечать загальновизнаним фактам: повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалося 24 лютого 2022 року за наказом Кремля і було засуджене Генеральною Асамблеєю ООН як акт агресії.

    Крім того, російський лідер вкотре використав псевдоісторичні твердження щодо українських територій. Він заявив, що західні області України нібито були «подаровані» Україні Йосипом Сталіним після Другої світової війни, а лівобережна частина країни «завжди вважалася частиною Росії». Також Путін повторив тезу про те, що Володимир Ленін нібито «передав Донбас Україні», а Росія зараз «повертає все в історичне русло». Подібні заяви Кремль використовує протягом багатьох років для виправдання агресії проти України, однак вони не мають під собою міжнародно-правових підстав.

    Окремо Путін заявив, що Росія нібито є «єдиним гарантом територіальної цілісності України». Ця теза також суперечить фактичним обставинам, оскільки саме Російська Федерація окупувала Крим, частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також продовжує бойові дії на території України. Міжнародна спільнота не визнає зміну українських кордонів і підтримує територіальну цілісність України відповідно до Статуту ООН.

    Наприкінці свого виступу російський президент також заявив, що в українському суспільстві нібито немає єдності, а політики «пересварилися» та «ділять гроші». Такі твердження також є частиною інформаційної кампанії Кремля, спрямованої на дискредитацію української влади та суспільства.

    Заява польського МЗС стала ще одним підтвердженням незмінної позиції Варшави щодо підтримки України. Від початку повномасштабного вторгнення Польща є одним із ключових союзників Києва, надаючи військову, фінансову, гуманітарну та політичну допомогу. Польська влада неодноразово заявляла, що підтримує суверенітет і територіальну цілісність України та не висуває жодних територіальних претензій.

    Експерти неодноразово зазначали, що поширення тез про нібито плани Польщі, Угорщини чи Румунії щодо західних областей України є одним із постійних елементів російської пропаганди. Такі заяви покликані посіяти недовіру між Україною та її партнерами, однак офіційні представники цих держав неодноразово їх спростовували.

  • «Сторінка і новина фейкові»: Генштаб спростував заяву Драпатого про аудит ЗСУ

    «Сторінка і новина фейкові»: Генштаб спростував заяву Драпатого про аудит ЗСУ

    Інформація про нібито початок комплексного аудиту у Збройних силах України, поширена в соціальній мережі X від імені головнокомандувача Михайла Драпатого, не відповідає дійсності. Акаунт, з якого була опублікована заява, є підробленим і не має стосунку до українського воєначальника.

    Про це речник Генерального штабу ЗСУ Дмитро Лиховій повідомив у коментарі LIGA.net у неділю, 26 липня.

    «Сторінка і новина фейкові», — наголосив представник Генштабу, коментуючи поширене повідомлення про нібито масштабні перевірки військових частин.

    У фальшивому дописі стверджувалося, що у Збройних силах нібито розпочався комплексний аудит, покликаний оцінити реальний стан справ у кожному підрозділі. Серед напрямів такої перевірки називали боєготовність, забезпечення, укомплектованість особовим складом, якість підготовки військовослужбовців та ефективність системи управління.

    Крім того, автори фейкового повідомлення приписали Драпатому слова про те, що під час перевірок нібито «недоторканних не буде», а всі відповідальні за зловживання, недбалість чи порушення мають понести покарання.

    Через резонансне формулювання та актуальність теми допис швидко потрапив до українських медіа й Telegram-каналів. Частина інформаційних ресурсів опублікувала новину без перевірки, представивши повідомлення з підробленого акаунта як офіційну заяву головнокомандувача.

    У Генеральному штабі наголосили, що відповідна сторінка в соціальній мережі X не належить Михайлу Драпатому. Сам допис також не є офіційною заявою керівництва ЗСУ.

    Громадян і представників засобів масової інформації закликали перевіряти походження повідомлень, звертати увагу на назву акаунта, історію публікацій, наявність підтвердження сторінки та звіряти інформацію з офіційними ресурсами Генштабу, Міністерства оборони й командування Збройних сил.

    Спростування є особливо важливим через те, що тема аудиту українських військових структур уже ставала предметом маніпуляцій протягом липня. Раніше в соціальних мережах і низці медіа поширювали твердження про нібито масштабні перевірки бойових бригад та виявлені перевитрати на суму близько 300 млрд грн.

    15 липня Дмитро Лиховій заявляв, що за наявною у Генерального штабу інформацією масштабні аудити в бойових бригадах ЗСУ у 2026 році не проводилися. Дані про такі перевірки та нібито встановлені перевитрати до органів військового управління Збройних сил не надходили.

    Тоді в Генштабі пояснили, що повідомлення виникли внаслідок маніпулятивного трактування публікації The Economist. Окремі видання та блогери пов’язали згаданий у матеріалі аудит із можливими кадровими рішеннями у військовому керівництві, хоча саме першоджерело не містило такого прямого висновку.

    У Генштабі також наголошували: якби в ході офіційної перевірки справді були встановлені масштабні надмірні витрати, мали б розпочатися процедури визначення винних, відшкодування збитків і передання матеріалів до правоохоронних органів.

    Водночас у відкритих джерелах раніше з’являлися заяви голови фонду «Повернись живим» Тараса Чмута про оцінювання військових частин за системою приблизно зі 160 критеріїв. За його словами, аналіз мав допомогти визначити слабкі та сильні підрозділи й надалі ефективніше розподіляти особовий склад і техніку. Проте це повідомлення не підтверджує існування саме того «комплексного аудиту», про який ішлося у фейковій заяві від імені Драпатого.

    Отже, одночасно в інформаційному просторі циркулюють кілька різних повідомлень, які не слід змішувати. Окремі процеси оцінювання бойової ефективності підрозділів можуть відбуватися в межах поточної роботи військового керівництва, однак гучна заява про офіційний старт загального аудиту, нібито зроблена Михайлом Драпатим у соціальній мережі X, є підробкою.

    Фейковий допис був побудований так, щоб виглядати правдоподібно. У ньому використовувалася офіційна стилістика, актуальні для армії проблеми та жорстка теза про відсутність «недоторканних». Саме такі емоційні формулювання часто сприяють швидкому поширенню дезінформації, оскільки користувачі діляться повідомленнями ще до перевірки джерела.

    Ситуація також демонструє ризики для медіа під час роботи з дописами у соціальних мережах. Навіть сторінка з фотографією та ім’ям відомого посадовця не може автоматично вважатися офіційним джерелом. Перед публікацією необхідно перевіряти посилання на акаунт, дату його створення, попередні дописи та шукати підтвердження на офіційних сторінках державних органів.

    Особливо небезпечними такі фейки є під час війни, коли неправдиві повідомлення про кадрові рішення, перевірки, втрати або внутрішні конфлікти можуть бути використані для дискредитації військового керівництва та зниження довіри до Збройних сил.

    У Генштабі закликали не поширювати інформацію з неперевірених акаунтів і користуватися офіційними каналами. Станом на момент спростування Михайло Драпатий не робив заяви про початок описаного в підробленому дописі комплексного аудиту та не публікував слів про те, що під час цієї перевірки «недоторканних не буде».

    Таким чином, оприлюднена раніше новина про нібито оголошений головнокомандувачем аудит ЗСУ потребує спростування. Її першоджерелом був фейковий акаунт, а приписані Драпатому слова не є справжніми.

  • «Зупиніть хвилю ненависті»: Сопот звернувся до президента і прем’єра Польщі через атаки на українців

    «Зупиніть хвилю ненависті»: Сопот звернувся до президента і прем’єра Польщі через атаки на українців

    Міська рада польського Сопота ухвалила спеціальну резолюцію на знак протесту проти зростання антиукраїнських настроїв, ксенофобії та мови ненависті. Депутати звернулися до центральної влади Польщі із закликом негайно відреагувати на радикалізацію суспільних настроїв, розпочати загальнонаціональну інформаційну кампанію та активніше протидіяти дезінформації, яка розпалює ворожість до громадян України.

    Резолюцію ухвалили під час сесії міської ради Сопота 23 липня. Відомо, що того дня у міській ратуші відбулася XXIV чергова сесія ради. Про прийняття документа повідомила депутатка Барбара Бжезицька, яка також опублікувала у соціальних мережах фотографії його сторінок. Польські медіа назвали рішення Сопота першим подібним кроком серед польських міст.

    Документ має назву «Щодо протидії зростаючим антиукраїнським настроям та висловлення солідарності з громадянками і громадянами України, які проживають у Польщі». У ньому депутати заявили про категоричний протест проти кампанії тиску на українську громаду та закликали польський уряд боротися з поширенням ксенофобії.

    «Міська рада Сопота щойно ухвалила резолюцію, яка висловлює протест проти триваючої кампанії цькування української громади. Ми закликаємо уряд до дій, спрямованих на боротьбу з дезінформацією та пропагуванням ксенофобії», — повідомила Бжезицька.

    У резолюції депутати зазначили, що з великою тривогою спостерігають за зростанням у Польщі антиукраїнських настроїв, які, на їхню думку, вже набувають форми небезпечної радикалізації. Представники місцевої влади наголосили, що Сопот упродовж багатьох років позиціонує себе як відкрите місто, побудоване на діалозі, солідарності та взаємній повазі.

    Після початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року жителі міста активно допомагали людям, які були змушені залишити Україну. Сопот приймав біженців, організовував гуманітарну підтримку та допомагав українським родинам облаштуватися у Польщі.

    Тепер, як підкреслили депутати, українці стали повноправною частиною місцевої громади. Вони працюють, виховують дітей, навчаються, сплачують податки та беруть участь у житті міста, а тому мають право жити у безпеці, зберігати власну гідність і не боятися нападів через своє походження.

    На думку авторів резолюції, прояви ненависті та дедалі частіша неприязнь на національному ґрунті значною мірою є наслідком цілеспрямованої дезінформації. Вона активно поширюється через соціальні мережі, окремі медіа та політичні заяви, поступово переходячи з цифрового простору у реальне життя.

    У Сопоті наголосили, що українці вже стають жертвами не лише словесних образ, але й фізичних нападів безпосередньо на вулицях міста. Депутати попереджають, що без рішучої реакції держави процес радикалізації може призвести до серйозних і навіть непоправних наслідків для польських громад.

    У документі містяться дві основні вимоги до центральної влади. Перша передбачає проведення загальнонаціональної соціальної кампанії, яка повинна ґрунтуватися не на політичних маніпуляціях, а на перевірених даних польського Головного статистичного управління.

    Сопотські депутати вважають, що полякам необхідно пояснювати реальний внесок українців у розвиток країни. Вони наголосили, що рівень трудової активності громадян України у Польщі залишається високим. Українці працюють, сплачують податки, підтримують польську економіку та частково компенсують нестачу робочої сили на тлі демографічної кризи.

    Автори резолюції переконані, що поширення достовірних статистичних даних допоможе спростувати популярні маніпуляції про нібито виключно соціальне навантаження, яке створюють українці. За словами депутатів, лише системна освітня та інформаційна робота може повернути суспільну дискусію до фактів і пояснити спільні інтереси Польщі та України.

    Друга вимога стосується рішучої протидії ксенофобським і націоналістичним наративам. У Сопоті вважають, що частина таких настроїв може надихатися або посилюватися зовнішніми центрами впливу, ворожими до Польщі та зацікавленими в дестабілізації країни.

    У резолюції не названо конкретну державу, однак у Польщі неодноразово попереджали про російські інформаційні операції, спрямовані на погіршення польсько-українських відносин. Однією з цілей таких кампаній є створення враження, що українці нібито становлять загрозу для польської економіки, безпеки або національної ідентичності.

    Депутати звернулися безпосередньо до президента Польщі, прем’єр-міністра, депутатів Сейму та сенаторів. Вони закликали посадовців вжити негайних заходів, щоб зупинити хвилю ненависті до того, як вона призведе до незворотної шкоди у польських громадах.

    Рішення Сопота було ухвалене на тлі тривожної статистики. За даними Головної комендатури поліції Польщі, упродовж першого півріччя 2026 року громадяни України подали 180 заяв про можливі злочини на ґрунті ненависті. Це більш ніж на 30% перевищує показник аналогічного періоду попереднього року.

    Для порівняння, за весь 2024 рік українці подали 267 таких заяв, а у 2025 році — 275. Якщо нинішня динаміка збережеться, до кінця 2026 року кількість повідомлень може сягнути приблизно 360. Водночас у поліції уточнюють, що йдеться саме про зареєстровані заяви, а не про остаточно підтверджені судом злочини.

    Фахівці також вважають, що офіційні цифри можуть не відображати повного масштабу проблеми. Частина постраждалих не звертається до поліції через страх, мовний бар’єр, недовіру до правоохоронців або побоювання щодо можливих проблем із документами та роботою.

    Одним із резонансних випадків став напад у польському автобусі на українських дівчат. Чоловік публічно ображав дітей через їхню національність. Інцидент зафіксували на відео, після чого підозрюваного затримали та висунули йому обвинувачення у публічній образі за національною ознакою.

    У травні група підлітків напала у Варшаві на трьох українських юнаків. Найбільш тяжко постраждав 16-річний хлопець, у якого діагностували тріщину черепа. Польські правоохоронці затримали кількох підозрюваних і почали встановлювати, чи був конфлікт мотивований ненавистю до українців.

    Також у польських медіа повідомляли про напад у Легниці на двох 13-річних українок, побиття чоловіка, який заступився за українського підлітка, та інші випадки словесної і фізичної агресії. Окремою проблемою залишаються антиукраїнські написи, плакати, образливі публікації та відео у соціальних мережах.

    У Сопоті наголосили, що місто й надалі залишатиметься відкритим, солідарним і безпечним. Місцева влада заявила, що у громаді не повинно бути місця для ненависті, насильства або дискримінації за національністю, походженням чи мовою.

    Депутати переконані, що різноманітність жителів є не загрозою, а силою міста. На їхню думку, лише суспільство, засноване на взаємній повазі та співпраці, здатне розвиватися і гарантувати безпеку своїм громадянам.

    Резолюція Сопота не має сили загальнодержавного закону, однак є політичним і суспільним сигналом для польської влади. Місто фактично закликало Варшаву визнати, що проблема антиукраїнської агресії вже вийшла за межі окремих інцидентів і потребує системної відповіді на національному рівні.

  • Польща попередила про можливу провокацію Росії з українськими дронами

    Польща попередила про можливу провокацію Росії з українськими дронами

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Росія може готувати масштабну операцію під чужим прапором із використанням українських дронів. За словами польського дипломата, Кремль може спробувати інсценувати атаку на країну-члена НАТО або навіть на власну територію, щоб використати це як привід для подальшої ескалації. Про це Сікорський заявив під час візиту до США, повідомляє Polsat News.

    Очільник польського МЗС наголосив, що Варшава уважно стежить за діями Москви та не виключає сценаріїв, за яких Росія намагатиметься створити штучний привід для агресивних дій або інформаційної кампанії. За його словами, польська сторона має підстави вважати, що одним із можливих інструментів такої провокації можуть стати безпілотники українського типу.

    «Путін навіть сказав щось подібне приблизно місяць тому. Він заявив: якщо на нас нападе країна-член НАТО, ми відповімо. Тому ми підозрюємо, що він планує підготувати українські дрони та використати їх для нападу на країну-члена НАТО або на Росію, а потім відповісти на такий напад», — заявив Радослав Сікорський.

    Міністр вважає, що до подібних кроків російське керівництво може вдатися через складну ситуацію, в якій опинилася Москва на тлі війни проти України. На його думку, Кремль намагається знайти нові способи змінити перебіг подій та виправдати можливу подальшу ескалацію конфлікту.

    Сікорський також провів історичну паралель із подіями, які передували початку Другої світової війни. Він нагадав про Глівіцьку провокацію 1939 року, коли німецькі агенти, переодягнені у польську військову форму, здійснили напад на радіостанцію на території Німеччини, щоб створити привід для вторгнення до Польщі.

    «Такі режими завжди так чинять. Нагадаю про Глівіцьку провокацію 1939 року, коли агенти Абверу, переодягнені в польських солдатів, захопили радіостанції на території тодішнього Рейху. Наше послання Володимиру Путіну таке: ми знаємо, що ти плануєш, не роби цього», — наголосив глава польської дипломатії.

    Заява Сікорського пролунала на тлі дедалі частіших попереджень західних союзників про можливі гібридні операції Росії проти держав-членів НАТО. Раніше у західних медіа з’являлася інформація про те, що американська сторона нібито попередила Польщу щодо ризику обмеженої військової провокації з боку Росії найближчими місяцями. За даними ЗМІ, Москва може спробувати перевірити готовність Альянсу виконувати свої союзницькі зобов’язання.

    Водночас Радослав Сікорський раніше заявляв, що, попри агресивну риторику Кремля, Росія наразі не має достатніх ресурсів для повномасштабного військового нападу на Польщу. На його переконання, російське керівництво дедалі більше стикається з наслідками виснажливої війни проти України.

    Польська влада також наголошує, що загроза для європейських країн уже давно не обмежується лише можливими військовими сценаріями. За оцінками Варшави, Росія активно використовує інструменти гібридної війни, організовуючи кібератаки, диверсії, інформаційні операції та кампанії з дезінформації, спрямовані на дестабілізацію ситуації всередині країн НАТО.

    Особливу увагу, за словами польських посадовців, Кремль приділяє спробам зіпсувати відносини між Україною та Польщею. Російські спецслужби та мережі інтернет-пропаганди активно поширюють матеріали, покликані розпалити історичні суперечки та взаємну недовіру між двома державами. У польському МЗС зазначають, що до таких інформаційних кампаній долучаються й високопосадовці Росії, серед яких заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв та речниця МЗС РФ Марія Захарова.

    У Варшаві переконані, що публічне озвучення можливих планів Москви є одним із способів запобігти їх реалізації. Польська сторона розраховує, що відкриті попередження можуть позбавити Кремль ефекту несподіванки та ускладнити підготовку до можливих провокацій.

  • Що відомо про Валіда Арфуша, який намагається стати посередником між українськими елітами і Трампом

    Що відомо про Валіда Арфуша, який намагається стати посередником між українськими елітами і Трампом

    Останнім часом на “ринку посередництва” між українськими елітами та президентом США Дональдом Трампом активізувався “відомий у вузьких колах медійник” Валід Арфуш.

    Валід Арфуш нещодавно став радником генерального директора близького до республіканців американського телеканалу Newsmax Ukraine, який належить другу Трампа Крістоферу Радді. Але зв’язок між Валідом Арфушем та близьким оточенням президента США має більш довгу та заплутану історію яка більше пов’язана з криміналом, чим з політикою.

    Як брати Валід та Омар Арфуші зявились в Україні

    Брати Валід та Омар Арфуші родом з Лівану із збіднілої аристократичної родини. Мати – Нажва Ель-Наж працювала вчителькою, а потім директором школи, а батько Аднан Харфуш, професор арабської мови та літератури, давав уроки співробітникам французького посольства.

    Аднан Харфуш був членом партії “Баас” та комуністом, і мав зв’язки з представниками СРСР, зокрема зі співробітниками ГРУ. Завдяки цьому не надто багатий і впливовий професор літератури зміг відправити свого старшого сина Омара на навчання до СРСР – це було безкоштовно, на відміну від навчання в Європі.

    ФОТО: Брати Валід та Омар Арфуш – Фоото УНІАН

    Омар Анфуш мав певні успіхи у грі на фортепіано, тож його батько домовився влаштувати його до московської консерваторії. Однак через кілька місяців Омара звідти вигнали, але він зумів влаштуватись до Дніпропетровського музичного училища імені Глінки, яке закінчив у 1993 році.

    Отримавши кімнату в гуртожитку, Омар одразу ж покликав до себе свого молодшого брата Валіда.

    Перебравшись до України Валід Арфуш у 1991-му вступив на факультет журналістики Дніпропетровського університету – який він так і не закінчив.

    Як все починалось – перші кроки Валіда Арфуша як міжнародного афериста

    Ще будучи студентом факультету журналістики Валід Арфуш зумів домовитися про своє «стажування» на одному з місцевих телеканалів Дніпропетровська. Також, завдяки зв’язкам батька отримав посаду позаштатного кореспондента французької ТРК «Radio France International» (RFI).

    І хоча Валід Арфуш не зробив жодного репотажу для французької ТРК «Radio France International», саме посвідчення кореспондента RFI відкрило для братів Арфушів багато дверей в Україні.

    Наступним кроком стала відкриття в Україні радіостанції FM-радиостанцию “Super Nova” разом з вихідцем з колишнього СССР з французьким паспортом – Ле Пеном Дугласом Фрэнком.

    Радіостанцію оформили на україно-ліванське підприємство для оптимізації податків, а батько Валіда Арфуша вчергове скористався своїми зв’язками з французами, домовившись  з посольством та культурним центром Франції в Україні, через які оплачувалася трансляція “французького світу” в Україні.

    Французи швидко зрозуміли, що їх обманули та розірвали контракт з “Super Nova”, але родина Арфушів, ймовірно через контакти батька в ГРУ, оперативно знайшла їм заміну та переключилась на пропаганду “російського світу”.

    Як Валід Арфуш агітував за Путіна та “російський світ”

    Сім’я Арфуш не просто пропагувала ідеї приходу до України російського світу через підконтрольну “Super Nova”, але й по максимуму відпрацьовувала на самого Володимира Путіна.

    Для розповсюдження відповідних тез старший брат Валіда – Омар Арфуш навіть став “французським політологом”, який роздавав коментарі на користь російського президента на сторінках журналу “Русский репортер”.

    ФОТО: Сім’я Арфуш задіяна в роботі на відновлення іміджу Володимира Путіна в Західній Європі

    Водночас, про багаторічну системну роботу сімейства Арфуш на Росію, а ймовірніше на російське ГРУ, уже після початку повномасштабного вторгнення свідчать і ряд інших фактів.

    Зокрема, за інформацією ЗМІ, Валід Арфуш разом із структурами Віктора Медведчука, був задіяний у дезінформаційних кампаніях, спрямованих на створення мережі псевдоекспертів та маніпулювання європейською громадською думкою.

    У ході розслідування журналісти виявили мережу фіктивних сайтів, які маскувалися під авторитетні європейські ЗМІ. Розслідування показало, що ці сайти, кінцевими бенефіціарами яких вважаються брати Валід та Омар Арфуш,  використовувалися для поширення проросійської пропаганди та дезінформації.

    Торгівля “живим м’ясом” – як Валід Арфуш займався поставкою продажем українських жінок відомим політикам та бізнесменам

    У 2011 році брати Валід та Омар Арфуш опинилися в центрі міжнародного скандалу, після виходу в світ інтерв’ю дружини сина лівійського диктатора Муаммара Каддафі – Надією Кадафі, яка стверджувала, що брати Арфуш поставляли її чоловіку та його друзям “дівчат з України”, в основному учасниць “конкурсів краси” організованих Арфушами.

    Як уже повідомляло видання “Україна кримінальна”, найкращими друзями та партнерами синів Каддафі в Україні були брати Арфуш — Валід та Омар. Саме синам Муамара Каддафі Валід Арфуш регулярно постачав з України “наречених” ще на зорі становлення свого “бізнесу”.

    ФОТО: Валід та Омар Арфуш поставляли “живе м’ясо” синам Муамара Кадафі

    За словами Надії Кадафі, її чоловік – Сейф Кадафі переодично виступав “спонсором” такого роду “конкурсів краси”, які фактично “були кастингами в ліжко сина диктатора”. “Сейф виступив спонсором конкурсу краси в Україні. Я займалася відбором дівчат. Частина тих красунь перескочила з подіуму прямо в ліжко мого чоловіка” – зазначає Надія Кадафі.

    ФОТО: Омар Арфуш на одному з так званих “конкурсів краси”

    Власне кажучи, Валід Арфуш поставляв “дівчат” не тільки синам диктатора, але й місцевим бандитам та політикам, за що у певних колах за ним до цього часу збереглась репутація “сутинера”.

    Нагадаємо, у 1997 році організований братами Арфушами конкурс “Міс Європа” ледь не переріс у міжнародний скандал, після того як місцеві кримінальні елементи вирішили “розважитись” з конкурсантками. Щоб не стати тим самим “живим товаром” братів Арфушів учасниці конкурсу вимушені були звертатись за захистом до своїх посольств.

    Про зв’язки Валіда Арфуша з Дональдом Трампом 

    У 2026 році Валід Арфуш став очевидцем перестрілки біля резиденції Трампа в Мар-а-Лаго, про що він сам повідомив, виклавши фотографії з резиденції президента США.

    Таким чином Валід Арфуш намагався максимальн показати свою близькість до Трампа, та “продати” свої контакти українським елітам.

    Варто зазначити, що Валід Арфуш дійсно має давні та неформальні зв’язки з Дональдом Трампом, ще з часів проведення тих самих “конкурсів краси”.

    Водночас, за інформацією джерел, показна близькість Валіда Арфуша до Трампа та статус радника генерального директора телеканалу Newsmax Ukraine це чергова ширма для нових афер братів Арфуш, в надії на наївність українських еліт.

     

  • У Молдові заявили про нову кампанію Росії з втручання у вибори

    У Молдові заявили про нову кампанію Росії з втручання у вибори

    Російська Федерація вже розпочала активну підготовку до втручання у майбутні вибори в Республіці Молдова, використовуючи широкий арсенал інструментів гібридної війни. Серед них – масштабні кампанії з дезінформації, інформаційно-психологічні операції, спроби вплинути на громадську думку, онлайн-шахрайство, збір персональних даних громадян, а також проникнення у політичне середовище країни.

    Про це заявив директор Служби інформації та безпеки (СІБ) Молдови Александр Мустяце, повідомляє молдовське видання Deschide.

    За словами очільника молдовської спецслужби, російські структури вже перейшли до активної фази підготовки інформаційних операцій, які можуть суттєво вплинути на політичні процеси в країні. При цьому методи, які використовує Кремль, постійно вдосконалюються, а самі кампанії стають більш технологічними та складнішими для виявлення.

    Мустяце наголосив, що останніми роками Молдова значно посилила власні можливості щодо протидії іноземному втручанню. Після попередніх виборчих кампаній, які супроводжувалися численними інформаційними атаками, спецслужби країни переглянули свої підходи до захисту інформаційного простору, посилили міжнародну співпрацю та вдосконалили механізми виявлення зовнішніх загроз.

    Втім, попри це, за словами директора СІБ, підстав для самозаспокоєння немає.

    «Ми набагато краще підготовлені до наступних спроб втручання з боку Російської Федерації. Водночас ми не повинні розслаблятися, бо вони не розслабляються. У них є дуже великі команди фахівців, яким платять дуже добре, і які щодня націлені на нас», – заявив Александр Мустяце.

    Він підкреслив, що йдеться не про поодинокі інформаційні атаки, а про системну роботу великих професійних команд, які займаються створенням та поширенням дезінформації, маніпулятивного контенту, фейкових новин і пропагандистських матеріалів.

    За словами очільника Служби інформації та безпеки, протягом 2026 року молдовські спецслужби зафіксували різке збільшення кількості дезінформаційних кампаній. При цьому характер таких операцій помітно змінився порівняно з попередніми роками.

    Якщо раніше головним майданчиком для поширення проросійської пропаганди залишався Telegram, то нині, за словами Мустяце, Кремль переорієнтував свої інформаційні кампанії на TikTok.

    У спецслужбі пояснюють, що алгоритми цієї соціальної мережі дозволяють швидко поширювати короткі емоційні відео серед великої кількості користувачів. Саме тому TikTok дедалі частіше використовується для маніпуляцій громадською думкою, особливо серед молодої аудиторії.

    Водночас російські інформаційні операції не обмежуються лише однією платформою. За словами директора СІБ, останнім часом знову активізувалися кампанії у Facebook, де поширюються маніпулятивні повідомлення через сторінки, групи та рекламні оголошення.

    Окрім цього, спецслужба фіксує створення великої кількості тимчасових вебсайтів, які використовуються виключно для розміщення неправдивої інформації. Такі ресурси можуть існувати лише кілька днів або тижнів, після чого припиняють роботу або змінюють адресу, що значно ускладнює боротьбу з ними.

    За словами Мустяце, головною метою цих кампаній є поступове руйнування довіри громадян до державних інституцій.

    «Це кампанії, спрямовані на підрив довіри до збройних сил, сектору безпеки, сектору громадського порядку та сектору правосуддя. Мета полягає в тому, щоб підірвати довіру, щоб під час наступного виборчого циклу громадяни замислилися над тим, чи ефективно працюють ці інституції», – пояснив глава СІБ.

    За його словами, інформаційні операції спрямовані не лише на дискредитацію окремих органів влади чи політичних діячів. Їхнім стратегічним завданням є формування у суспільстві переконання, що держава нібито неспроможна забезпечити безпеку, справедливість та ефективне управління.

    Окремо Мустяце звернув увагу на проблему телефонного та онлайн-шахрайства, яке останнім часом також набуло значних масштабів.

    За його словами, подібні схеми можуть бути не лише способом незаконного отримання грошей громадян, а й інструментом збору персональної інформації.

    Директор спецслужби зазначив, що російські структури можуть використовувати отримані дані для подальших вербувальних заходів, інформаційного тиску, шантажу або організації інших спеціальних операцій.

    Він пояснив, що сучасна гібридна війна поєднує елементи інформаційного впливу, кібероперацій, психологічних кампаній та фінансових злочинів, тому окремі випадки шахрайства не варто розглядати ізольовано від загальної безпекової ситуації.

    Ще одним напрямком діяльності Росії, про який повідомив директор СІБ, є спроби зміцнення власного політичного впливу всередині Молдови.

    За словами Мустяце, Кремль традиційно використовує механізми впливу на політичні еліти, щоб просувати власні інтереси.

    «У наборі інструментів, якими володіє Російська Федерація, є контроль над політичними елітами», – заявив він.

    За його словами, це може здійснюватися різними способами: через вербування окремих політичних діячів, підтримку лояльних політичних сил, приховане фінансування окремих кандидатів чи організацій, а також використання фінансових схем для просування осіб, які діють в інтересах Москви.

    Мустяце наголосив, що подібні інструменти Кремль використовує не лише в Молдові, а й в інших країнах, де намагається посилити власний політичний вплив.

    У Службі інформації та безпеки підкреслюють, що нинішні інформаційні кампанії стали значно складнішими, ніж кілька років тому. Вони одночасно охоплюють соціальні мережі, месенджери, вебсайти, рекламні платформи та інші цифрові канали комунікації.

    Крім того, дедалі частіше використовуються технології штучного інтелекту для створення переконливих текстів, відео та зображень, що ускладнює виявлення фейкового контенту.

    Саме тому молдовські спецслужби активно співпрацюють із міжнародними партнерами, європейськими структурами та цифровими платформами для своєчасного виявлення і блокування інформаційних операцій.

    Попередження директора СІБ пролунали на тлі неодноразових заяв президентки Молдови Маї Санду про те, що Росія продовжує шукати нові інструменти дестабілізації країни.

    Раніше глава держави заявляла, що Кремль не відмовився від спроб впливати на внутрішньополітичні процеси Молдови, а лише змінює методи своєї діяльності відповідно до сучасних умов.

    Крім того, останнім часом Молдова запропонувала європейським країнам, у яких найближчим часом відбудуться вибори, допомогу у протидії російським кампаніям з дезінформації та втручання у демократичні процеси.

    У Кишиневі переконані, що досвід, який країна отримала під час боротьби з гібридними загрозами, може бути корисним для інших європейських держав, які також стикаються зі спробами зовнішнього впливу на виборчі процеси.

    Заяви молдовської спецслужби свідчать про те, що інформаційна безпека та протидія іноземному втручанню залишаються одним із ключових викликів для країни напередодні нового виборчого циклу. Влада Молдови запевняє, що продовжить посилювати захист інформаційного простору та співпрацю із західними партнерами, щоб мінімізувати ризики впливу на волевиявлення громадян.

  • ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    Російські спецслужби готують нову масштабну інформаційно-психологічну операцію, головною метою якої є загострення відносин між Україною та Польщею. Кремль планує використати одну з найболючіших сторінок спільної історії двох народів – Волинську трагедію – для розпалювання взаємної недовіри, посилення суспільної напруги та дискредитації українсько-польського партнерства. Для цього російська сторона має намір поширити сфальсифіковані документи, які стосуватимуться подій Другої світової війни, та запустити масштабну кампанію через державні російські медіа, мережі ботів і пропагандистські інформаційні ресурси.

    Про це повідомив керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України Андрій Коваленко у своєму Telegram.

    За його словами, реалізація цієї інформаційної операції перебуває під контролем директора Федеральної служби безпеки Росії Олександра Бортнікова, який відповідає за проведення інформаційних кампаній, спрямованих на розкол між Україною та її міжнародними партнерами.

    Як зазначив Коваленко, за інформацією українських спецслужб, уже 5 липня російська сторона планує оприлюднити пакет нібито архівних документів, пов’язаних із Волинською трагедією та подіями Другої світової війни. Насправді ж ці матеріали, як стверджують у Центрі протидії дезінформації, є сфальсифікованими або спеціально підготовленими для проведення чергової інформаційної операції.

    У ЦПД наголошують, що головним завданням Кремля є не встановлення історичної істини, а створення нової хвилі гострих суперечок між українським та польським суспільствами.

    Очікується, що після появи цих матеріалів російські державні медіа, а також численні проросійські інформаційні ресурси почнуть масово поширювати їх як нібито сенсаційні історичні відкриття. Одночасно до кампанії мають долучитися мережі ботів у соціальних мережах, а також анонімні Telegram-канали й інші майданчики, які спеціалізуються на поширенні маніпулятивного контенту.

    За словами Коваленка, саме емоційний ефект є головною метою цієї операції.

    У Центрі протидії дезінформації зазначають, що Волинська трагедія залишається надзвичайно чутливою темою як для українського, так і для польського суспільства. Саме тому російські спецслужби протягом багатьох років намагаються використовувати історичні питання як один із найефективніших інструментів інформаційної війни.

    У ЦПД наголошують, що Кремль роками створював інформаційне підґрунтя для розпалювання польсько-українських суперечностей. Для цього використовувалися історичні міфи, вибіркове трактування подій минулого, маніпуляції архівними матеріалами, а також дезінформація, яка поширювалася через підконтрольні Росії інформаційні майданчики.

    Особливу увагу російська пропаганда приділяє саме темам, які можуть викликати сильний емоційний відгук у суспільстві та стати джерелом політичної поляризації.

    За інформацією ЦПД, одночасно з підготовкою нової інформаційної кампанії значно активізувалися російські ботоферми, що працюють у польському інформаційному просторі.

    Вони масово поширюють маніпулятивні повідомлення, емоційні дописи, провокаційні коментарі та історичні спекуляції навколо українсько-польських відносин.

    Такі кампанії спрямовані на формування негативного ставлення поляків до України, а також на провокування відповідної реакції серед української аудиторії.

    У Центрі протидії дезінформації наголошують, що Кремль прагне максимально використати будь-які історичні суперечності для ослаблення підтримки України серед її міжнародних партнерів.

    Саме Польща від початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із ключових союзників України.

    Варшава прийняла мільйони українських біженців, надала масштабну військову, гуманітарну та політичну допомогу, а також активно підтримує Київ на міжнародній арені.

    Саме тому погіршення українсько-польських відносин є одним із пріоритетних завдань російських інформаційних операцій.

    Раніше про аналогічні загрози неодноразово попереджали і польські спецслужби.

    Зокрема, міністр-координатор спеціальних служб Польщі Томаш Сємоняк заявляв, що Росія активно використовує сучасні інструменти інформаційної війни для впливу на польське суспільство.

    За його словами, Кремль залучає ферми тролів, мережі ботів, а також спеціалізовані інформаційні платформи, які займаються поширенням маніпуляцій навколо історичних тем, пов’язаних із Польщею та Україною.

    Такі кампанії, зазначав польський посадовець, мають на меті посилення політичної поляризації, формування атмосфери взаємної недовіри та ослаблення співпраці між двома державами.

    У ЦПД звертають увагу, що інформаційні операції Кремля є складовою ширшої стратегії гібридної війни.

    Окрім військової агресії, Росія систематично використовує інформаційний простір для впливу на громадську думку, підриву довіри до державних інституцій, дискредитації союзників України та провокування внутрішніх конфліктів у демократичних країнах.

    Саме історична тематика, на думку фахівців із протидії дезінформації, є одним із найзручніших інструментів для реалізації таких сценаріїв.

    У Центрі зазначають, що російська пропаганда намагається не просто переконати аудиторію у власній версії історичних подій, а насамперед спровокувати сильні емоції, взаємні звинувачення та суспільні конфлікти.

    На цьому тлі особливо показовим є те, що останнім часом Київ і Варшава, навпаки, активно працюють над врегулюванням історичних суперечностей.

    Зокрема, під час нещодавньої зустрічі у Варшаві міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та глава польського МЗС Радослав Сікорський обговорили комплекс заходів, спрямованих на зниження напруженості навколо складних сторінок спільної історії.

    Сторони домовилися підтримувати постійний дипломатичний діалог, організовувати зустрічі істориків, залучати до обговорення представників церков і релігійних громад, а також координувати кроки, які допоможуть уникнути політичних спекуляцій на історичних темах.

    Окрему увагу було приділено питанню ексгумацій жертв Волинської трагедії.

    Українська сторона підтвердила готовність і надалі видавати дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт, що у Польщі розглядають як важливий крок до історичного примирення.

    У Центрі протидії дезінформації наголошують, що саме на тлі поступового покращення українсько-польського діалогу Росія активізує свої інформаційні операції, намагаючись зірвати процес взаєморозуміння між двома країнами.

    Відомство закликало українців критично оцінювати будь-які резонансні повідомлення щодо Волинської трагедії, які можуть масово поширюватися найближчими днями, уважно перевіряти джерела інформації та не ставати учасниками кампаній із поширення дезінформації.

    У ЦПД підкреслюють, що успіх подібних інформаційних операцій значною мірою залежить від швидкості поширення емоційних повідомлень у соціальних мережах. Саме тому російські спецслужби розраховують на те, що користувачі самі допомагатимуть поширювати провокаційний контент, не перевіряючи його достовірність.

    Українські фахівці наголошують, що інформаційний фронт залишається не менш важливим, ніж військовий. Кремль продовжує вкладати значні ресурси у проведення інформаційно-психологічних операцій, спрямованих як проти України, так і проти її союзників. Одним із головних завдань таких кампаній є руйнування міжнародної коаліції на підтримку України, послаблення довіри між партнерами та створення нових ліній конфлікту всередині Європи.

    Саме тому в ЦПД закликають уважно ставитися до інформації, яка стосується історичних подій, особливо якщо вона з’являється одночасно у великій кількості російських інформаційних ресурсів, супроводжується емоційними заголовками та закликами до конфлікту між українцями і поляками. За оцінкою Центру, подібні інформаційні атаки є складовою довгострокової стратегії Кремля, спрямованої на підрив єдності демократичних держав, які підтримують Україну у протистоянні російській агресії.