Govoritinfo.com

Позначка: Андрій Сибіга

  • Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Україна закликала іноземні уряди припинити роботу так званих «Російських домів» — мережі культурних центрів, пов’язаних із російським державним агентством «Россотрудничество». Київ вважає, що під виглядом культурної та освітньої діяльності такі установи можуть використовуватися Росією для поширення пропаганди, формування політичного впливу та інших операцій за кордоном.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що європейським країнам варто наслідувати приклад Німеччини та закривати російські центри, які продовжують працювати на їхній території. У МЗС наголошують: дозволяти російським мережам впливу функціонувати паралельно з війною РФ проти України неприпустимо.

    Українська позиція не виникла на порожньому місці. Саме «Россотрудничество», яке координує значну частину мережі «Російських домів», перебуває під санкціями Європейського Союзу з 2022 року. У Європарламенті ще кілька років тому окремо висловлювали занепокоєння діяльністю центрів, що фінансуються цією структурою, вказуючи на ризики поширення кремлівської пропаганди та дезінформації серед громадян ЄС.

    При цьому санкції не означали автоматичного закриття всіх центрів. У різних країнах вони мають різний юридичний статус: десь працюють як окремі культурні установи, десь — при російських дипломатичних представництвах, а в окремих державах їхня діяльність регулюється давніми міжурядовими угодами.

    Саме тому процес демонтажу цієї мережі виявився значно складнішим, ніж просте введення санкцій.

    Одним із найпомітніших прикладів стала Німеччина. На початку вересня 2026 року Берлін оголосив про рішення припинити роботу «Російського дому» на Фрідріхштрасе. Німецька влада заявила про розірвання відповідних домовленостей, а глава МЗС ФРН Йоганн Вадефуль пояснював, що центр фактично не використовувався відповідно до заявленого призначення.

    Рішення стало частиною ширших заходів Берліна щодо Росії після того, як німецька влада поклала на РФ відповідальність за диверсійну операцію із застосуванням дронів поблизу аеропорту Лейпциг/Галле. Разом із «Російським домом» Німеччина вирішила закрити російське генконсульство в Бонні та посилити інші обмеження.

    Москва відповіла дзеркальними заходами. Російська сторона оголосила про закриття трьох представництв німецького Goethe-Institut — у Москві, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.

    Ще раніше аналогічний шлях пройшла Молдова. Кишинів денонсував міжурядову угоду з Росією щодо культурних центрів, після чого «Російський дім» у молдовській столиці остаточно припинив роботу на початку липня 2026 року. Молдовська влада пояснювала рішення тим, що центр використовувався як інструмент гібридного впливу Кремля.

    Примітно, що паралельно із закриттями у Європі Москва намагається розширювати мережу в інших регіонах. На початку вересня глава «Россотрудничества» Ігор Чайка заявив про домовленості щодо відкриття ще 11 «Російських домів». Вісім із них планують відкрити в країнах Африки.

    Саме африканський напрям останнім часом привертає особливу увагу. У червні Euronews із посиланням на дані української розвідки повідомляв, що мережа російських центрів активно розширюється на континенті. Українська сторона стверджує, що окремі пов’язані структури використовуються не тільки для популяризації російської культури, а й для вербування та залучення молоді до російських проєктів, у тому числі пов’язаних із війною проти України. За даними цього розслідування, Росія планувала розширення присутності, зокрема, у Нігерії, Сенегалі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Того, Малі, Мозамбіку та Сан-Томе і Принсіпі.

    Таким чином, боротьба навколо «Російських домів» дедалі менше нагадує звичайну суперечку про культурні центри. Для Москви вони є частиною інструментарію «м’якої сили»: через них проводять мовні курси, культурні заходи, освітні програми, просувають російські університети та підтримують зв’язки з російськомовними громадами.

    Україна ж наполягає, що після початку повномасштабної війни такі установи не можна розглядати лише через призму культури.

    Центр протидії дезінформації раніше заявляв, що мережа «Російських домів» може використовуватися для поширення кремлівських наративів і проведення інформаційно-психологічних операцій. У випадку Берліна український ЦПД також звертав увагу на повідомлення про можливі допоміжні функції таких структур для російських спецслужб.

    Водночас твердження про шпигунську діяльність конкретного центру потребують доказів у кожному окремому випадку. Наприклад, у Німеччині навколо «Російського дому» роками тривали політичні та юридичні дискусії, а його закриття стало можливим лише після різкого погіршення відносин між Берліном і Москвою.

    На сайті Nenka.info раніше вже розповідали про інші інструменти російського інформаційного впливу. Зокрема, українські структури попереджали про спроби російських спецслужб використовувати історичну тематику для провокування конфліктів між Україною та Польщею. ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    Ще один приклад стосується російської «м’якої сили» у масовій культурі: Україна запровадила санкції проти творців та дистриб’юторів мультсеріалу «Маша та Ведмідь», який українська влада пов’язує з просуванням проросійських наративів. Блокування «м’якої сили» РФ: санкції проти творців «Маші та Ведмедя»

    Тепер Київ прагне перенести цю логіку на міжнародний рівень. Якщо заклик Сибіги отримає підтримку, питання «Російських домів» може перетворитися з локальної дискусії окремих столиць на системну кампанію з демонтажу російської мережі впливу в Європі.

    Німецький і молдовський приклади вже показали, що юридично це можливо. Однак у кожній країні рішення залежатиме від місцевого законодавства, міжнародних договорів, статусу будівель і ризику відповідних кроків Москви проти європейських культурних установ.

    При цьому Росія, навпаки, демонструє намір компенсувати втрату частини європейських майданчиків активним просуванням у країнах Африки та інших регіонах. Тому протистояння навколо «Російських домів» фактично стає ще одним фронтом довготривалої боротьби за інформаційний та політичний вплив за межами самої України.

  • РФ атакувала пасажирський поїзд Київ — Миколаїв: людей встигли евакуювати перед ударом

    РФ атакувала пасажирський поїзд Київ — Миколаїв: людей встигли евакуювати перед ударом

    Російські війська атакували пасажирський поїзд №122 сполученням Київ — Миколаїв. Завдяки роботі моніторингової команди «Укрзалізниці» про небезпеку вдалося дізнатися завчасно, тому пасажирів, локомотивну бригаду та працівників поїзда евакуювали ще до влучання. За офіційною інформацією перевізника, постраждалих немає. Для людей, які не змогли продовжити поїздку залізницею, «Укрзалізниця» спільно з Миколаївською обласною військовою адміністрацією організувала автобусні трансфери.

    Про нову атаку компанія повідомила вранці 16 вересня. В «Укрзалізниці» наголосили, що ключову роль зіграло завчасне попередження про наближення загрози. Моніторингова команда дала сигнал на евакуацію, після чого з небезпечної зони вивели як пасажирів, так і залізничників. У компанії коротко підсумували результат: усі люди залишилися живими.

    У деяких ранніх повідомленнях про інцидент фігурували додаткові деталі, зокрема кількість пасажирів та час атаки. Водночас у доступному офіційному повідомленні «Укрзалізниці», яке цитують провідні українські медіа, ці дані не наведені. Тому підтвердженими на цей момент можна вважати сам факт удару, евакуацію всіх людей та відсутність постраждалих.

    Голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський назвав такі атаки фактичним «полюванням» на пасажирські поїзди. Він наголосив, що Росія останнім часом дедалі частіше б’є безпосередньо по рухомому складу, а не лише по станціях чи коліях. За його словами, компанія очікує більш рішучої реакції міжнародних партнерів не лише тоді, коли удари відбуваються поблизу кордонів ЄС або дипломатичних поїздів, а після кожної атаки на цивільну залізничну інфраструктуру.

    Новий удар стався лише за кілька днів після небезпечного інциденту на Волині. 13 вересня російський безпілотник уразив локомотив пасажирського поїзда неподалік українсько-польського кордону. Тоді диспетчер Центральної моніторингової групи заздалегідь виявив реактивний дрон, а команду на евакуацію дали приблизно за 15 хвилин до влучання. Ніхто з людей не постраждав.

    Той випадок отримав міжнародний резонанс ще й через те, що неподалік перебували дипломатичні поїзди. За даними «Укрзалізниці», незадовго до атаки зі станції Ягодин вирушив потяг із радниками з питань безпеки кількох європейських держав, колишніми високопосадовцями та експрем’єром Великої Британії Борисом Джонсоном. В іншому поїзді, який перебував на станції в момент атаки, їхав колишній директор ЦРУ Девід Петреус. Перевізник тоді припустив, що потенційною ціллю російського дрона міг бути саме дипломатичний потяг. Це залишалося оцінкою «Укрзалізниці», а не незалежно встановленим фактом.

    Атаки на залізницю останніми тижнями набули настільки системного характеру, що українська влада вже окремо звертається до партнерів із проханням допомогти відновлювати локомотивний парк. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 15 вересня заявив, що від початку повномасштабного вторгнення внаслідок російських ударів було пошкоджено або повністю знищено понад 500 локомотивів. За його словами, більш ніж половина цих втрат припала лише на 2026 рік.

    Сибіга закликав партнерів допомогти Україні знайти локомотиви, сумісні з колією шириною 1520 мм, а також профінансувати пришвидшену закупівлю нової техніки. Українська залізниця критично важлива не лише для пасажирських перевезень: нею здійснюють евакуацію мешканців прифронтових районів, перевозять гуманітарні вантажі, продовольство, промислову продукцію та зерно. За оцінкою МЗС, збереження стабільної роботи залізничної системи безпосередньо впливає на гуманітарну та економічну стійкість держави.

    Удар по поїзду Київ — Миколаїв також показав, наскільки важливою стала створена «Укрзалізницею» система оперативного моніторингу загроз. Під час попередніх атак саме вона дозволяла диспетчерам завчасно зупиняти рух або наказувати екіпажам і пасажирам залишити вагони. У випадку з ударом біля польського кордону така система фактично дала людям критично важливий запас часу до влучання.

    Подібний сценарій уже спрацьовував і на Миколаївщині. 25 серпня російський безпілотник ударив по приміському поїзду Миколаїв — Долинська. Тоді підвищену небезпеку оголосили завчасно, 70 пасажирів та залізничників евакуювали, і ніхто не постраждав.

    Таким чином, атака на №122 Київ — Миколаїв не є одиничним випадком. За останні тижні російські удари по пасажирських поїздах і локомотивах повторювалися в різних областях, причому частина з них відбувалася далеко від безпосередньої лінії фронту. Це змушує перевізника не лише ремонтувати пошкоджену техніку, а й постійно перебудовувати графіки руху залежно від повітряних загроз і стану інфраструктури.

    Для Миколаєва ця ситуація особливо чутлива, оскільки пасажирське залізничне сполучення зі столицею є одним із ключових транспортних маршрутів для області. Поїзд №122/121 Київ — Миколаїв курсує між столицею та обласним центром, забезпечуючи нічне сполучення. За даними «Укрзалізниці», рейс із Києва відправляється ввечері та прибуває до Миколаєва вранці, а у зворотному напрямку працює за аналогічним нічним графіком.

    Після нинішнього удару компанія не залишила пасажирів без можливості продовжити маршрут. Разом із Миколаївською ОВА організували автобуси, які мають доставити людей до місця призначення. На момент перших повідомлень «Укрзалізниця» не уточнювала масштаб пошкоджень самого поїзда та терміни його відновлення.

    Ситуація відбувається на тлі ширшої російської повітряної атаки. У ніч проти 16 вересня Росія запустила по Україні десятки безпілотників; українські Повітряні сили повідомили про знешкодження більшості з них, однак частина БпЛА досягла цілей.

    Удари по залізниці створюють подвійний ризик. По-перше, вони безпосередньо загрожують життю пасажирів і працівників. По-друге, навіть за відсутності жертв знищення локомотивів і вагонів поступово скорочує технічні можливості перевізника. Саме тому українська сторона дедалі частіше говорить не лише про необхідність додаткової ППО, а й про потребу у резервному рухомому складі та допомозі з його закупівлею.

    Поки що у випадку з поїздом Київ — Миколаїв найгіршого сценарію вдалося уникнути. Система раннього попередження спрацювала, люди залишили поїзд до удару, а постраждалих немає. Однак серія останніх атак свідчить, що ризик для пасажирського залізничного сполучення зростає, а поїзди та локомотиви дедалі частіше стають безпосередніми цілями російських безпілотників.

  • Росія вже знищила й пошкодила понад 500 локомотивів: Сибіга терміново звернувся до партнерів

    Росія вже знищила й пошкодила понад 500 локомотивів: Сибіга терміново звернувся до партнерів

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав міжнародних партнерів терміново допомогти Україні локомотивами та фінансуванням для закупівлі нової техніки на тлі систематичних російських ударів по залізничній інфраструктурі. За його словами, від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або повністю знищила понад 500 українських локомотивів, причому більше половини цих втрат припали лише на 2026 рік. У ніч проти 15 вересня черговий російський удар припав по залізничній інфраструктурі поблизу польського кордону у Волинській області, де було безпосередньо уражено ще один локомотив.

    Сибіга наголосив, що Росія цілеспрямовано намагається підірвати українську логістику по всій країні. Залізниця при цьому залишається однією з ключових систем життєзабезпечення України: нею евакуюють цивільних із прифронтових районів, перевозять критично важливі вантажі, продовольство, зерно, гуманітарну допомогу та інші необхідні товари. Саме тому Київ звернувся до партнерів із проханням допомогти знайти локомотиви, сумісні з українською шириною колії 1520 мм, а також надати фінансування для прискорення закупівлі нових машин.

    Проблема ускладнюється тим, що більшість країн Європейського Союзу використовують стандартну колію шириною 1435 мм. Українська ж залізнична мережа побудована переважно під стандарт 1520 мм, тому не кожен європейський локомотив можна швидко поставити на українські маршрути. Це значно звужує коло потенційних постачальників і робить пошук техніки складнішим.

    Останні російські атаки показують, що залізниця стала однією з пріоритетних цілей. 13 вересня Росія вдарила по локомотиву пасажирського поїзда неподалік кордону з Польщею. В «Укрзалізниці» тоді припускали, що ціллю безпілотника міг бути поїзд, яким пересувалися дипломати та політики. До цього російські удари вже неодноразово припадали по станціях, коліях, локомотивних депо, енергетичній інфраструктурі та рухомому складу.

    На відміну від пошкодженої ділянки колії, яку в багатьох випадках можна відносно швидко відновити, знищення локомотива має довготривалі наслідки. Це складна і дорога техніка, яку неможливо оперативно замінити. Один втрачений локомотив може вплинути одразу на кілька маршрутів, особливо якщо йдеться про вантажні або евакуаційні перевезення. Саме тому цифра у понад 500 пошкоджених або знищених машин виглядає особливо тривожно.

    Для України залізниця має критичне значення ще й через обмежені можливості морського та повітряного сполучення. Після початку повномасштабної війни вона стала головною транспортною артерією для евакуації, внутрішньої логістики, експорту та доставки вантажів до кордонів ЄС. У перші місяці великої війни саме залізницею були евакуйовані мільйони людей, а надалі мережа стала ключовим елементом стійкості держави.

    У цьому контексті звернення Сибіги має не символічний, а суто практичний характер. Україні потрібні не лише системи ППО для захисту інфраструктури, а й заміна вже втраченої техніки. При цьому необхідні як електровози, так і тепловози. Останні особливо важливі в умовах атак на енергетичну систему, адже вони можуть працювати на неелектрифікованих ділянках або там, де пошкоджена контактна мережа.

    Сибіга наголосив, що підтримка стабільної роботи української залізниці допоможе уникнути гуманітарної кризи та зміцнить стійкість країни в умовах війни. Якщо дефіцит локомотивів зростатиме, це може безпосередньо вплинути на евакуацію населення, регулярність пасажирських перевезень, постачання продуктів, логістику промисловості та експорт.

    Фактично йдеться вже не просто про транспортну проблему, а про питання національної безпеки. Росія намагається бити не лише по коліях і станціях, а й по самій здатності України підтримувати рух поїздів. Саме тому Київ закликає партнерів діяти швидко: знайти сумісні локомотиви, допомогти з їх передачею та профінансувати закупівлю нової техніки.

    За нинішніх темпів російських атак питання відновлення локомотивного парку може стати одним із найскладніших для «Укрзалізниці». Якщо раніше головним завданням було оперативно ремонтувати колії, мости та контактну мережу після обстрілів, то тепер дедалі гостріше постає проблема фізичної нестачі тягового рухомого складу.

    І саме оприлюднена Сибігою цифра — понад 500 пошкоджених або знищених локомотивів — показує масштаб проблеми. Більше половини з них Україна втратила лише цього року, що свідчить про різке посилення російських атак на залізничну логістику.

  • Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    До Києва 23 серпня прибули лідери одразу шести європейських країн — Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Норвегії. Іноземних гостей на столичному вокзалі зустрів міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Візит відбувається напередодні Дня Незалежності України та передбачає як двосторонні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, так і спільні переговори. Українська сторона вже анонсувала важливі рішення та заяви.

    Про прибуття делегацій повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

    За його словами, вранці 23 серпня він особисто зустрів на залізничному вокзалі представників країн Північної Європи та Балтії.

    «Напередодні Дня незалежності ми відчуваємо, що не самотні. Наші союзники поруч із нами», — наголосив глава української дипломатії.

    Серед гостей, прибуття яких уже підтверджено, — президент Фінляндії Александр Стубб, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр Норвегії Йонас Гар Стере та президент Литви Гітанас Наусєда. Українська сторона також повідомила про представників керівництва Естонії та Латвії.

    Очікується, що протягом дня іноземні політики проведуть низку окремих і спільних зустрічей із президентом Володимиром Зеленським.

    У Києві проведуть окремий саміт

    Офіційний уряд Норвегії підтвердив, що Йонас Гар Стере 23 серпня перебуває у Києві разом з іншими керівниками держав Північної Європи та Балтії.

    Норвезька сторона повідомила, що Стере має взяти участь у саміті України та Nordic-Baltic країн, відзначенні Дня Державного Прапора та зустрічах з українською владою.

    Таким чином, сьогоднішній приїзд є не лише символічним візитом до Дня Незалежності, а й частиною окремого міжнародного переговорного формату.

    У норвезькому уряді наголосили, що головною темою залишається підтримка України на тлі російської війни.

    «Український народ щодня живе з наслідками жорстокої війни Росії. Останнім часом ми бачили ескалацію ракетних і дронових атак на українські міста, будинки та критичну інфраструктуру», — зазначив Стере.

    Він додав, що боротьба України за свободу, незалежність та право самостійно визначати власне майбутнє залишається причиною, через яку Норвегія продовжуватиме підтримувати Київ.

    Про що говоритимуть із Зеленським

    Сибіга повідомив, що заплановані як двосторонні, так і багатосторонні переговори з Володимиром Зеленським.

    Українська сторона поки не оприлюднила повного порядку денного та змісту рішень, які можуть бути оголошені за результатами зустрічей.

    Однак попередні переговори Києва з країнами Північної Європи та Балтії дозволяють визначити ключові напрями співпраці.

    Це, передусім, постачання Україні озброєння, зміцнення системи протиповітряної оборони, довгострокове фінансування оборони, санкційний тиск на Росію, гарантії безпеки та умови можливого мирного процесу.

    20 серпня Сибіга під час переговорів із високою представницею ЄС Каєю Каллас окремо наголошував на необхідності додаткових можливостей ППО, зокрема протибалістичних систем, посилення санкцій проти російського виробництва балістичних ракет та подальшого використання заморожених активів РФ на користь України.

    Тож ці питання можуть стати частиною ширшого переговорного контексту і під час сьогоднішнього саміту.

    Північна Європа та Балтія стали одним із ключових блоків підтримки України

    Країни Північної Європи та Балтії протягом повномасштабної війни сформували один із найпослідовніших регіональних блоків підтримки України.

    Формат NB8 об’єднує Данію, Естонію, Фінляндію, Ісландію, Латвію, Литву, Норвегію та Швецію.

    У червні 2026 року на саміті в Таллінні представники цих країн знову підтвердили підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також заявили про необхідність поставити Київ у максимально сильну позицію для досягнення справедливого та тривалого миру.

    Лідери також виступили за подальший тиск на Москву з вимогою погодитися на повне та безумовне припинення вогню.

    Для України співпраця з цими державами має не лише політичне значення.

    Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія та країни Балтії протягом війни надавали Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а частина з них входить до числа найбільших донорів України у співвідношенні до власного ВВП.

    Стубб став одним із найпомітніших партнерів Зеленського

    Особливу роль у міжнародних переговорах останнім часом відіграє президент Фінляндії Александр Стубб.

    Він регулярно бере участь у зустрічах із Зеленським та міжнародних форматах, присвячених гарантіям безпеки й можливому завершенню війни.

    Стубб також був одним із учасників попереднього великого саміту Україна — країни Північної Європи та Балтії, який відбувся в Києві 24 лютого 2026 року.

    Тоді учасники спільно закликали Росію припинити незаконну агресію та погодитися на припинення вогню.

    У спільній заяві було зафіксовано, що будь-який майбутній мир має ґрунтуватися на міжнародному праві, Статуті ООН, суверенітеті та територіальній цілісності України.

    Данія залишається одним із головних військових партнерів

    Метте Фредеріксен також неодноразово відвідувала Україну після початку повномасштабної війни.

    Данія стала однією з перших держав, яка погодилася передати Україні винищувачі F-16, а згодом започаткувала так звану данську модель фінансування українського оборонно-промислового комплексу.

    Її суть полягає в тому, що західні партнери фінансують виробництво озброєння безпосередньо на українських підприємствах, замість того щоб закуповувати всю техніку виключно за кордоном.

    Цю модель згодом почали використовувати й інші партнери Києва.

    Саме розвиток українського оборонного виробництва залишається одним із напрямів, які Україна активно просуває у відносинах із країнами Північної Європи.

    Норвегія говорить про довгострокову підтримку

    Норвегія також наголошує, що допомога Україні має бути не ситуативною, а довгостроковою.

    Під час попереднього візиту до Києва Стере заявляв, що Україна повинна отримати достатню підтримку, щоб залишатися у сильній позиції навіть у разі майбутнього припинення вогню. Він також наголошував на необхідності реальних гарантій безпеки, які мають підтримувати і Європа, і Сполучені Штати.

    Норвезький прем’єр говорив і про можливість створення багатонаціональних механізмів підтримки України після потенційного припинення бойових дій.

    Ця тема особливо актуальна зараз, коли Київ наполягає, що будь-які домовленості з Росією повинні супроводжуватися конкретними гарантіями, здатними запобігти повторній агресії.

    Візит відбувається у символічний момент

    23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора, а вже 24 серпня — 35-ту річницю проголошення Незалежності.

    Тому одночасне прибуття до Києва групи європейських лідерів має і сильне символічне значення.

    Сибіга прямо пов’язав їхній візит із демонстрацією того, що Україна залишається не сама у протистоянні російській агресії.

    При цьому це вже не перший випадок, коли президенти та прем’єри європейських держав приїжджають до столиці України у ключові для країни дати.

    24 лютого 2026 року в Києві також відбувся великий саміт лідерів України та Nordic-Baltic країн. Тоді до столиці прибули керівники Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Норвегії та інших держав, а переговори були присвячені підтримці України, санкціям проти Росії, ППО, енергетичній стійкості та гарантіям безпеки.

    У Києві обмежили рух через іноземні делегації

    Через візити міжнародних делегацій у столиці запровадили тимчасові обмеження руху.

    Раніше повідомлялося, що з 22 до 25 серпня на окремих ділянках у центрі та чотирьох районах Києва можливі перекриття та зміни організації дорожнього руху.

    Такі заходи традиційно застосовують під час пересування іноземних глав держав і урядів з міркувань безпеки.

    Одночасно в Україні перебувають й інші закордонні представники. Зокрема, раніше повідомлялося про приїзд колишнього спеціального представника президента США з питань України Кіта Келлога.

    Яких заяв чекати

    Сибіга окремо анонсував, що за підсумками переговорів очікуються «важливі рішення та важливі заяви».

    Що саме мається на увазі, станом на момент підготовки матеріалу офіційно не розкривається.

    Втім, попередні зустрічі у форматі Україна — NB8 завершувалися спільними політичними заявами щодо військової допомоги, майбутніх гарантій безпеки, санкційного тиску на Москву та підтримки України на шляху до ЄС і НАТО.

    Сам Зеленський після червневого саміту NB8 заявляв, що взаємодія з країнами Північної Європи та Балтії вже дає «конкретні результати» для наближення миру й зміцнення європейської безпеки.

    Тому візит одразу шести лідерів до Києва напередодні головного державного свята України може мати значно більше значення, ніж просто символічна демонстрація солідарності.

    За столом переговорів фактично зберуться представники групи країн, які залишаються серед найактивніших прихильників військової підтримки України та посилення тиску на Росію.

  • Угорщина закрила справу проти українських інкасаторів Ощадбанку: складу злочину не знайшли

    Угорщина закрила справу проти українських інкасаторів Ощадбанку: складу злочину не знайшли

    Угорські правоохоронці припинили розслідування щодо українських інкасаторів Ощадбанку, яких у березні затримали під час перевезення великих сум готівки та золота. Слідство встановило законне походження вилучених цінностей і дійшло висновку, що відмивання грошей не було.

    Про закриття провадження 19 серпня повідомив адвокат українських інкасаторів Лорант Горват.

    За його словами, Центральний слідчий відділ Головного управління у справах злочинів Національної податкової та митної адміністрації Угорщини (NAV) припинив розслідування через відсутність складу злочину.

    «Відмивання грошей не відбувалося», — наголосив адвокат.

    Угорське слідство встановило походження грошей і золота

    Одним із ключових питань розслідування було походження готівки, золота та банкнот, які угорські правоохоронці вилучили під час затримання українців.

    За інформацією Горвата, у рішенні про припинення справи NAV зазначила, що походження цінностей вдалося встановити.

    Слідство з’ясувало, що вони були пов’язані з міжбанківською операцією між Raiffeisen Bank International AG та українським державним Ощадбанком. Законність походження коштів і цінностей була підтверджена відповідними банківськими документами.

    Таким чином, підозри, через які угорська сторона розпочала кримінальне провадження, підтвердження не отримали.

    Що сталося з українськими інкасаторами в Угорщині

    Інцидент стався 5 березня 2026 року. Угорські правоохоронці затримали працівників українського Ощадбанку та вилучили вміст двох інкасаторських автомобілів.

    У машинах перевозили мільйони доларів та євро, а також золото. Угорська сторона запідозрила можливе відмивання грошей і розпочала розслідування.

    Ситуація швидко переросла в дипломатичний конфлікт між Києвом і Будапештом. Українська сторона наполягала, що перевезення було законним, а походження коштів та цінностей можна підтвердити документально.

    Особливе обурення викликали обставини затримання українців. За оприлюдненою раніше інформацією, інкасаторів тривалий час утримували в наручниках, а під час перевезення їм зав’язували очі.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга тоді різко розкритикував дії угорської сторони та назвав ситуацію «рекетом».

    Згодом затриманих українців звільнили, і вони повернулися в Україну.

    Гроші та цінності повернули ще у травні

    Поступово угорська сторона почала повертати вилучене майно.

    6 травня Угорщина повернула Україні кошти та цінності Ощадбанку, які були вилучені під час березневого затримання.

    Однак саме кримінальне провадження на той момент ще залишалося відкритим. Тепер угорські правоохоронці поставили у справі крапку: після перевірки документів вони не виявили підстав для подальшого розслідування.

    Таким чином, приблизно через п’ять місяців після гучного затримання українських інкасаторів угорська сторона офіційно визнала, що підстав для звинувачень у відмиванні коштів немає.

  • Рада перепризначила Сибігу главою МЗС: за нього проголосували 266 депутатів

    Рада перепризначила Сибігу главою МЗС: за нього проголосували 266 депутатів

    Верховна Рада України підтримала призначення Андрія Сибіги на посаду міністра закордонних справ. Таким чином дипломат продовжить очолювати українське зовнішньополітичне відомство після перезавантаження уряду.

    За відповідне кадрове рішення у середу, 19 серпня, проголосували 266 народних депутатів.

    Кандидатуру Сибіги напередодні офіційно вніс до парламенту президент Володимир Зеленський. Йдеться про проєкт постанови №15524, зареєстрований у Верховній Раді 18 серпня. Вранці 19 серпня профільний Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва рекомендував парламенту підтримати призначення.

    Сибіга залишився на чолі української дипломатії

    Фактично йдеться про перепризначення Сибіги після масштабного оновлення Кабінету Міністрів. У липні Верховна Рада звільнила його з посади глави МЗС у межах переформатування уряду. Після цього дипломат продовжив працювати у системі зовнішньополітичного відомства, а 17 липня був призначений першим заступником міністра.

    Тепер парламент повернув йому повноцінний статус міністра.

    Під час виступу у Верховній Раді Сибіга окреслив пріоритети подальшої роботи української дипломатії. Йдеться, зокрема, про посилення міжнародної підтримки України в умовах війни та продовження курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію.

    Що відомо про Андрія Сибігу

    Андрій Сибіга народився 1 січня 1975 року у Зборові Тернопільської області. Він закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, де здобув освіту у сфері міжнародних відносин, а також юридичну освіту.

    Дипломатичну кар’єру Сибіга розпочав у Міністерстві закордонних справ ще у 1997 році. Значну частину професійного шляху він працював на польському напрямку, зокрема в українському посольстві у Варшаві.

    У 2016–2021 роках Сибіга був послом України в Туреччині, після чого перейшов до Офісу президента, де працював заступником керівника. У 2024 році він повернувся до МЗС, а у вересні того ж року вперше очолив Міністерство закордонних справ.

    Тепер після рішення Верховної Ради Сибіга продовжить керувати українською дипломатією вже у складі оновленого уряду.

  • Зеленський визначився з ключовими міністрами: до Ради внесли кандидатури Хмари та Сибіги

    Зеленський визначився з ключовими міністрами: до Ради внесли кандидатури Хмари та Сибіги

    Президент України Володимир Зеленський офіційно вніс до Верховної Ради подання на призначення Євгенія Хмари міністром оборони України та Андрія Сибіги міністром закордонних справ. Голосування за обидві кандидатури очікується вже у середу, 19 серпня.

    Надходження президентських подань підтвердив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. За його словами, парламент розгляне кандидатури найближчим часом відповідно до Конституції та встановленої процедури.

    Таким чином, після кількох тижнів тимчасового керівництва двома ключовими відомствами кадрове питання у Міністерстві оборони та Міністерстві закордонних справ переходить до фінальної парламентської стадії.

    Андрій Сибіга після відставки попереднього уряду вже тимчасово виконує обов’язки міністра закордонних справ. В офіційній базі законодавства є розпорядження Кабінету Міністрів від 17 липня 2026 року про покладення на нього відповідних обов’язків.

    Голосування очікується 19 серпня

    За інформацією народних депутатів, голосування за кандидатури Хмари та Сибіги має відбутися у середу, 19 серпня.

    Перед винесенням питань до сесійної зали кандидатури повинні пройти розгляд профільних парламентських комітетів.

    Також депутатам розіслали графік зустрічей парламентських фракцій та груп із двома кандидатами.

    Така процедура дозволяє депутатам до голосування поставити претендентам запитання щодо майбутньої роботи, кадрової політики та пріоритетів відповідних міністерств.

    У випадку Міністерства оборони особлива увага очікувано буде прикута до подальшої реформи системи управління Силами оборони, закупівель озброєння, розвитку українського ВПК, мобілізаційних процесів та міжнародної військової допомоги.

    Для Міністерства закордонних справ серед ключових завдань залишатимуться переговори з партнерами щодо військової та фінансової підтримки, санкцій проти Росії, заморожених російських активів і майбутніх безпекових гарантій.

    Хмара може остаточно перейти з силового блоку до Міноборони

    Євгеній Хмара останні місяці став однією з ключових фігур у силовому блоці держави.

    Після кадрових змін у керівництві Служби безпеки України він певний час виконував обов’язки очільника СБУ.

    Згодом, після зміни уряду та відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони, саме Хмарі доручили тимчасово керувати Міністерством оборони.

    Тепер президент пропонує парламенту закріпити це кадрове рішення вже на постійній основі.

    Якщо Верховна Рада підтримає кандидатуру, Хмара стане повноправним міністром оборони.

    Його можливе призначення відбувається на тлі масштабної перебудови українського оборонного сектору. Йдеться не лише про поточне управління армією, а й про систему закупівель, технологічний розвиток, дрони, ракети, цифровізацію та розширення власного оборонного виробництва.

    Що сталося з Михайлом Федоровим

    Кадрове питання в Міністерстві оборони виникло після масштабного перезавантаження уряду у липні.

    12 липня Зеленський заявив про необхідність оновлення Кабінету Міністрів та анонсував зміни також у правоохоронному блоці.

    14 липня Верховна Рада підтримала відставку тодішнього прем’єр-міністра Юлії Свириденко, що автоматично означало відставку всього Кабінету Міністрів.

    Одним із найбільш резонансних кадрових рішень стала відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони.

    Це рішення викликало помітну суспільну реакцію. У низці українських міст проходили акції з вимогами повернути Федорова до керівництва Міністерством оборони.

    Президент пропонував йому інші варіанти роботи у державній системі, однак Федоров, за публічною інформацією, від них відмовився та заявив про бажання продовжувати роботу над реформуванням оборонного сектору.

    16 липня тимчасове керівництво Міноборони перейшло до Євгенія Хмари.

    Тепер Зеленський пропонує парламенту зробити це призначення постійним.

    Сибігу переподають на посаду глави МЗС

    Ситуація з Андрієм Сибігою дещо інша.

    Він уже очолював українське зовнішньополітичне відомство до відставки Кабміну. Після того як уряд склав повноваження, Сибіга продовжив керувати міністерством у статусі виконувача обов’язків.

    17 липня Кабінет Міністрів офіційно поклав на нього тимчасове виконання обов’язків міністра закордонних справ.

    Тому нинішнє подання фактично означає перепризначення Сибіги повноцінним главою МЗС.

    У разі підтримки парламентом він продовжить роботу без суттєвого перехідного періоду, оскільки вже керує міністерством і представляє Україну у міжнародних переговорах.

    Останнім часом Сибіга активно коментував питання заморожених російських активів, санкцій, міжнародної військової допомоги та необхідності посилення тиску на Москву.

    Чому ці призначення важливі саме зараз

    Міністерства оборони та закордонних справ є двома ключовими відомствами в умовах повномасштабної війни.

    МО відповідає за планування оборони, забезпечення війська та розвиток військових спроможностей, тоді як МЗС формує зовнішньополітичну коаліцію навколо України.

    Кадрова невизначеність у цих структурах небажана особливо в період, коли одночасно тривають бойові дії, переговори про постачання озброєння та підготовка нових фінансових пакетів підтримки.

    Саме тому внесення президентських подань фактично відкриває шлях до завершення формування нового урядового силового та дипломатичного блоку.

    Що має відбутися далі

    Після надходження подань до парламенту кандидатури повинні розглянути відповідні комітети Верховної Ради.

    Далі питання винесуть на голосування у сесійній залі.

    Для призначення кожного міністра необхідна підтримка більшості народних депутатів.

    Станом на вечір 18 серпня очікується, що обидва голосування відбудуться вже наступного дня — 19 серпня.

    Якщо парламент підтримає кандидатури, Євгеній Хмара офіційно очолить Міністерство оборони, а Андрій Сибіга продовжить роботу на посаді міністра закордонних справ уже без статусу виконувача обов’язків.

  • Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Україна наполягатиме на використанні заморожених російських активів для фінансування держави та її відновлення після масштабних руйнувань, завданих війною. Київ вважає це питання одним із фундаментальних напрямів переговорів із партнерами та розраховує на конкретне колективне рішення.

    Про це заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга під час брифінгу 18 серпня.

    За його словами, Україні критично необхідний додатковий фінансовий ресурс, оскільки масштаб наслідків російської агресії настільки великий, що держава не може самостійно профінансувати всі потреби у відновленні.

    Сибіга послався на оцінки Світового банку та заявив, що завдана Росією шкода перевищує 600 млрд доларів. Водночас остання оприлюднена комплексна оцінка Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України містить дещо інший показник: станом на 31 грудня 2025 року потреби у відновленні та реконструкції оцінювалися майже у 588 млрд доларів на наступне десятиліття. Безпосередня фізична шкода становила понад 195 млрд доларів.

    Тобто цифру понад 600 млрд доларів у заяві Сибіги коректніше подавати саме як його актуальну оцінку, а не як останній офіційно оприлюднений показник Світового банку.

    Україні самій не впоратися з масштабом руйнувань

    Сибіга наголосив, що фінансування відновлення України не може бути винятково українським завданням.

    «Це складно одній державі подолати. І тим більше, ця війна не про Україну», — заявив він.

    За словами дипломата, Україна фактично захищає не лише власну незалежність, а й безпеку та свободу Європи, сплачуючи за це найвищу ціну — життями військовослужбовців.

    Тому підтримка партнерів залишається критично важливою не лише для обороноздатності, а й для макрофінансової стабільності держави.

    Масштаб майбутньої відбудови справді величезний. За останньою оцінкою RDNA5, майже 588 млрд доларів необхідних витрат — це приблизно утричі більше за прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.

    Найбільше коштів знадобиться на транспорт — понад 96 млрд доларів. Потреби енергетичного сектору оцінювалися майже у 91 млрд, житлового — приблизно у 90 млрд, промисловості й торгівлі — більш ніж у 63 млрд, сільського господарства — понад у 55 млрд доларів.

    І ці цифри не є остаточними, оскільки війна та російські атаки продовжуються.

    Сибіга: заморожені російські активи можуть суттєво посилити Україну

    Одним із головних джерел коштів Київ бачить російські державні активи, заблоковані західними країнами після початку повномасштабного вторгнення.

    «Заморожені активи — це один з тих фундаментальних треків, який може суттєво нас посилити за рахунок прямого використання російських коштів», — заявив Сибіга.

    Україна, за його словами, продовжить порушувати це питання у європейських столицях та під час переговорів з іншими партнерами.

    Київ сподівається перейти від дискусій до конкретного механізму використання російських коштів.

    Сибіга наголосив, що відповідне рішення має бути колективним, оскільки значна частина заблокованих російських резервів знаходиться в юрисдикціях партнерів України.

    Чому просто забрати всі російські гроші досі не вдалося

    Питання конфіскації російських суверенних активів залишається одним із найбільш юридично та політично складних у Європі.

    Європейський Союз дотримується позиції, що активи Росії повинні залишатися заблокованими, доки Москва не припинить агресію та не компенсує Україні завдану шкоду.

    Проте замороження активів і їх конфіскація — різні юридичні процедури.

    Саме тому партнери поки значно активніше використовують не основну суму російських резервів, а доходи, які генерують ці заблоковані кошти.

    І цей механізм уже приносить Україні мільярди.

    ЄС уже отримав близько 8 млрд євро доходів від активів РФ

    На початку серпня Європейська комісія повідомила про чергове надходження доходів від заморожених активів Центрального банку Росії.

    Йшлося про 1,4 млрд євро.

    Це був уже п’ятий подібний платіж. Загалом від моменту блокування відповідних російських активів накопичені надзвичайні доходи сягнули приблизно 8 млрд євро.

    ЄС ухвалив рішення спрямовувати чисті прибутки від цих коштів на підтримку України.

    Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн тоді прямо заявила, що Росія має платити за руйнування, які спричинила її війна.

    За актуальними даними Ради ЄС, безпосередньо в обліку загальної європейської підтримки України вже враховано 3,8 млрд євро надходжень від іммобілізованих російських активів.

    Таким чином, принцип використання російських грошей для України вже фактично працює. Головна суперечка тепер полягає в тому, наскільки далеко готові піти партнери — обмежитися доходами чи знайти механізм використання самого тіла заблокованих активів.

    Європа шукає юридичний механізм

    Наприкінці 2025 року Європейська рада зафіксувала важливий принцип: російські активи мають залишатися іммобілізованими доти, доки Росія не припинить агресію та не компенсує завдані Україні збитки.

    Паралельно ЄС продовжив роботу над так званою репараційною позикою, яка може бути пов’язана з грошовими залишками заморожених російських активів.

    На період пошуку такого рішення Євросоюз погодив для України окремий кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки.

    Важливою є умова його погашення: Україна повинна буде повертати цей кредит після отримання репарацій. До того часу російські активи залишатимуться заблокованими, а Євросоюз зберігає за собою право використати їх для погашення позики відповідно до міжнародного та європейського права.

    Станом на літо 2026 року за цією програмою Україні вже було виплачено 8,1 млрд євро.

    Бельгія залишається ключовою країною в дискусії

    Окремо Сибіга відзначив роль Бельгії у підтримці України.

    Саме бельгійська юрисдикція має особливе значення в дискусії про російські резерви, оскільки там зосереджена значна частина іммобілізованих коштів РФ.

    Для Києва позиція Брюсселя тому має не лише політичне, а й практичне значення.

    Водночас європейські країни побоюються юридичних наслідків прямої конфіскації суверенних резервів, можливих судових позовів та наслідків для довіри до європейської фінансової системи.

    Саме ці ризики значною мірою пояснюють, чому після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни більша частина російських активів залишається саме замороженою, а не конфіскованою.

    Ціна відбудови продовжує зростати

    Аргументація України при цьому стає дедалі сильнішою через збільшення масштабів руйнувань.

    Ще за оцінкою станом на кінець 2024 року потреби України у відновленні становили 524 млрд доларів.

    Через рік показник збільшився майже до 588 млрд доларів.

    Безпосередня шкода фізичним активам станом на кінець 2025 року перевищила 195 млрд доларів. Найбільше постраждали житловий сектор, транспорт та енергетика.

    Лише в енергетиці кількість пошкоджених або зруйнованих активів за рік збільшилася приблизно на 21%, а потреби транспортного сектору суттєво зросли через атаки на залізничну та портову інфраструктуру.

    При цьому оцінка охоплює ситуацію лише до 31 грудня 2025 року. Всі руйнування, яких Росія завдала протягом 2026 року, у цю цифру не входять.

    Тому фактична вартість майбутнього відновлення України вже може бути вищою.

    Київ хоче перейти від доходів до самих російських коштів

    Заява Сибіги фактично демонструє, що для України використання лише відсотків від заморожених резервів є недостатнім.

    Йдеться про принципово більший ресурс — можливість спрямувати на потреби України безпосередньо російські кошти.

    На цьому Київ наполягає не лише через дефіцит фінансування, а й виходячи з принципу відповідальності агресора: витрати на наслідки війни, на думку української влади, мають лягати передусім на Росію, а не на українських чи європейських платників податків.

    Поки остаточного міжнародного механізму конфіскації основної суми немає. Проте ЄС уже використовує доходи від російських резервів, зберігає самі активи заблокованими та працює над юридичними конструкціями, які можуть пов’язати їх із майбутніми репараціями Україні.

    Саме тому Київ збирається посилювати дипломатичний тиск.

    За словами Сибіги, Україна активно обговорюватиме питання в європейських і неєвропейських столицях та домагатиметься «чітких конкретних рішень».

    Для країни, потреби у відновленні якої ще наприкінці 2025 року оцінювалися майже у 588 млрд доларів і продовжують зростати з кожною новою російською атакою, питання доступу до російських грошей стає не лише питанням справедливості, а й одним із ключових джерел фінансування майбутньої відбудови.

  • Дипломатична місія завершена: Андрій Сибіга провів зустріч із послом Іспанії Рікардо Лопесом-Арандою Хагу

    Дипломатична місія завершена: Андрій Сибіга провів зустріч із послом Іспанії Рікардо Лопесом-Арандою Хагу

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів у понеділок, 17 серпня, зустріч із послом Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопесом-Арандою Хагу з нагоди закінчення терміну його дипломатичної місії в нашій державі.

    Ключові деталі та дипломатичний діалог

    • Завершення каденції: Рікардо Лопес-Аранда Хагу обіймав посаду надзвичайного і повноважного посла Іспанії в Україні з липня 2022 року, забезпечуючи роботу дипломатичного представництва у складний період повномасштабного вторгнення.
    • Вдячність за підтримку: Українська сторона висловила щиру вдячність дипломату та Уряду Іспанії за послідовну оборонну, фінансову та гуманітарну допомогу, а також підтримку України на шляху до ЄС і НАТО.
    • Двостороннє співробітництво: Під час зустрічі сторони відзначили високий рівень українсько-іспанського діалогу та зміцнення стратегічного партнерства між Мадридом і Києвом.

    З повідомлення про підсумки зустрічі:

    «Очільник Міністерства закордонних справ Андрій Сибіга провів у понеділок, 17 серпня, зустріч із послом Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопесом-Арандою Хагу з нагоди завершення його дипломатичної місії».

     

  • Кадрова невизначеність: ситуація навколо очільників Міноборони та МЗС

    Кадрова невизначеність: ситуація навколо очільників Міноборони та МЗС

    Напередодні нового пленарного тижня Верховної Ради питання призначення постійних очільників оборонного та зовнішньополітичного відомств залишається головною кадровою інтригою в кулуарах парламенту.

    Контекст та можливі сценарії розвитку подій

    • Міністерство оборони: Після липневої відставки Михайла Федорова та призначення т.в.о. Євгенія Хмари в суспільстві й політикумі тривали дискусії щодо можливого реваншу чи повернення ексміністра. Попри заяви самого Федорова про готовність працювати лише на цій посаді та акції підтримки, Офіс Президента не поспішає повторно подавати його кандидатуру.
    • Міністерство закордонних справ: Андрій Сибіга продовжує повноцінно виконувати свої обов’язки та керувати дипломатичним корпусом (зокрема, очолював щорічну нараду українських послів на початку серпня 2026 року). Хоча в парламентських колах регулярно виникають чутки про ймовірну ротацію голови МЗС, офіційних заяв про його відставку з боку Офісу Президента чи самого дипломата не лунало.
    • Процедурний момент: Згідно з Конституцією України, призначення голів Міноборони та МЗС належить до виключної прерогативи Президента. Поки подань немає в системі Верховної Ради, депутати не мають юридичних підстав для голосування.

    З повідомлення нардепа Олексія Гончаренка:

    «На цю хвилину в Раду Зеленським не внесене подання на посаду міністра оборони та міністра закордонних справ. Нагадаю, що пленарний тиждень Ради починається післязавтра».