Росія заблокувала обмеження для “роботів-вбивць”: понад 100 держав не змогли домовитися в ООН

Міжнародні переговори в Женеві щодо обмеження автономної зброї завершилися без рішення про розробку юридично обов’язкового договору. Росія виступила проти жорсткіших правил для бойових систем, здатних самостійно обирати та атакувати цілі. Сполучені Штати також не підтримали ідею обов’язкових міжнародних обмежень, хоча понад 100 держав закликали встановити чіткі правила використання таких технологій.

Про це повідомляє The Guardian за підсумками сьомої оглядової конференції держав-учасниць Конвенції ООН про певні види звичайної зброї.

Переговори тривали в Женеві з 16 до 20 листопада. Одним із найважливіших питань стала можливість міжнародного регулювання летальних автономних систем озброєння.

Ці технології часто називають «роботами-вбивцями». Йдеться про системи, здатні використовувати сенсори, програмне забезпечення та алгоритми для самостійного виявлення, вибору й ураження цілей.

Головне питання полягає в тому, наскільки людина має контролювати рішення про застосування смертельної сили.

Сучасні автономні технології вже використовуються в різних військових системах. Водночас не кожна зброя з елементами штучного інтелекту належить до повністю автономних бойових комплексів.

Наприклад, програмне забезпечення може допомагати оператору розпізнавати об’єкти або аналізувати інформацію, залишаючи остаточне рішення про ураження за людиною.

Натомість предметом міжнародних дискусій є системи, які потенційно можуть самостійно визначати ціль і застосовувати зброю без безпосереднього втручання оператора.

Саме такий сценарій викликає найбільше занепокоєння правозахисників та експертів із міжнародного гуманітарного права.

Після кількох днів обговорень переговори продовжилися в ніч проти 21 листопада. Однак державам так і не вдалося погодити мандат на розробку юридично обов’язкової міжнародної угоди.

За даними The Guardian, Росія активно перешкоджала ухваленню рішення про жорсткіші обмеження, затягуючи переговорний процес.

Водночас Сполучені Штати також не підтримували створення обов’язкового міжнародного договору в запропонованому форматі.

Це важливе уточнення, оскільки результат переговорів не можна пояснювати виключно позицією однієї держави.

Понад 100 країн виступали за розробку міжнародних правил для автономних систем озброєння. Серед держав, які підтримували або допускали ухвалення відповідного протоколу, була й Україна.

Однак у межах Конвенції про певні види звичайної зброї рішення ухвалюються консенсусом. Тому заперечення окремих учасників можуть блокувати запропоновані домовленості.

У результаті країни погодилися лише продовжити роботу над можливим міжнародним документом до 2028 року.

При цьому вони не взяли на себе зобов’язання зробити майбутні правила юридично обов’язковими.

Тобто переговорний процес формально не зупинено, однак конкретного механізму міжнародної заборони або жорсткого регулювання таких систем поки немає.

Верховна представниця ООН з питань роззброєння Ідзумі Накаміцу назвала досягнутий результат важливим кроком, хоча й визнала, що він не відповідає очікуванням генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша.

Раніше Гутерреш закликав розпочати переговори щодо міжнародної угоди про автономні системи озброєння до кінця 2026 року.

Натомість міжнародна кампанія Stop Killer Robots розкритикувала результат конференції.

Правозахисники наголосили, що держави обговорюють цю проблему вже приблизно 13 років, але досі не створили чіткого правового механізму обмеження найнебезпечніших автономних систем.

Питання стає дедалі актуальнішим через стрімкий розвиток штучного інтелекту, робототехніки та безпілотних платформ.

Війна Росії проти України продемонструвала, наскільки важливими стали безпілотні системи в сучасних бойових діях.

Українські військові й оборонні компанії активно розвивають технології автоматичного виявлення цілей, навігації та протидії ворожим дронам.

Раніше «Ненька інфо» розповідала про українські автономні оборонні розробки та системи зі штучним інтелектом.

Також видання повідомляло про закупівлю роботизованих турелей зі штучним інтелектом для боротьби з «Шахедами».

Проте між автоматизацією захисних систем та повністю автономним ухваленням рішення про застосування смертельної сили існує принципова різниця.

Міжнародне гуманітарне право вимагає розрізняти цивільні та військові цілі, дотримуватися принципу пропорційності та вживати запобіжних заходів під час атак.

Одне з головних питань дискусії — чи здатні автономні системи забезпечити дотримання цих вимог і хто відповідатиме за можливі порушення.

Експерти також звертають увагу на складність визначення відповідальності у випадках, коли система завдала удару без безпосередньої команди людини.

Потенційно відповідальність може стосуватися військового командування, операторів, держави, яка застосувала систему, та інших учасників її використання. Водночас конкретні юридичні наслідки залежать від обставин і чинного права.

Через відсутність узгодженого нового договору ця сфера продовжує регулюватися загальними нормами міжнародного гуманітарного права.

Наступні переговори мають тривати до 2028 року, однак їхній результат залишається невизначеним.

Поки держави не можуть домовитися про нові обмеження, технології автономної зброї продовжують розвиватися, створюючи нові виклики для міжнародної безпеки.

Схожі статті

Цікаве