Окупація в Україні — це не лише фізичне насильство та руйнування, але й глибока психологічна травма, яка впливає на життя мільйонів людей навіть після звільнення територій. Після 24 лютого 2022 року (а для деяких — з 2014 року) українці, які пережили російську окупацію, стикаються з серйозними психологічними розладами, включаючи посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), почуттям провини, соціальною стигмою та тиском з боку суспільства. Відновлення вимагає тривалої підтримки з боку держави, психологів та спільнот.
За даними ВООЗ та вітчизняних досліджень, війна призвела до масових психічних розладів: близько 9,6 мільйонів людей в Україні піддаються впливу або вже страждають від психічних розладів, пов'язаних із війною. Останні оцінки свідчать про те, що 46% населення відчуває проблеми з психічним здоров'ям, 41% мають психічні розлади, а 68% помічають погіршення порівняно з довоєнним періодом. Серед мешканців окупованих територій, таких як Маріуполь, значна частина опитаних виявляє симптоми ПТСР — у деяких дослідженнях цей показник перевищує 50%.
Серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) 32% мають ПТСР, а 22% страждають на депресію. Проблеми з ментальним здоров'ям також поширені серед військових і ветеранів, багато з яких відзначають наявність ПТСР у поєднанні з депресією. Психологічні труднощі посилюються особливо у жінок, літніх людей, дітей та тих, хто пережив тортури або сексуальне насильство. За даними ООН, 95-97% військовополонених і значна кількість цивільних заручників стали жертвами тортур або жорстокого поводження.
Соціальний тиск та стигма, з якими стикаються виживші, часто призводять до ще більших проблем. Їм доводиться стикатися не лише з травмами, але й зі звинуваченнями у колабораціонізмі, що викликає соціальну ізоляцію та труднощі в працевлаштуванні. Стигма особливо відчутна для жертв сексуального насильства, які бояться осуду за звернення по допомогу. В українському суспільстві, як і в багатьох пострадянських країнах, звернення до психолога часто сприймається як прояв слабкості, що особливо актуально для військових.
Проблема провини вижившого також є поширеною: багато людей відчувають провину за те, що залишилися живими, тоді як інші загинули або залишилися в окупації. Це посилює депресію та ізоляцію, а також викликає конфлікти в сім'ях та громадах. Дослідження показують, що стигма корелює з важчим перебігом ПТСР та зменшує шанси на одужання.
Експерти підкреслюють, що відновлення є складним процесом, що потребує комплексного підходу. Психолог Євгенія Ігрунова наголошує, що реабілітація після року в окупації займає багато часу, і важливо уникати знецінення травми. Катерина Гайдамачук, психолог, що працює з ВООЗ, зазначає, що не всі, хто пережив травму, зіткнуться з серйозними наслідками, але необхідна підтримка.
Програми, подібні до «Психологи на війні», активно працюють над відновленням жителів деокупованих територій, надаючи їм допомогу через роботу з ресурсами, підтримку спільноти та повернення до звичайного життя. Рекомендовані методи включають психотерапію, медикаментозну підтримку за потреби та групи взаємодопомоги. Для боротьби зі стигмою важливо проводити освітні кампанії та публічні приклади підтримки.
Без системної допомоги, такої як реабілітаційні центри та навчання спеціалістів, проблема може стати довготривалою кризою, що вплине на економіку та безпеку країни. Ключовими напрямами відновлення є професійна допомога, соціальна підтримка, державні ініціативи, самодопомога і розвиток спільнот.
Повернення до нормального життя після окупації є складним, тривалим процесом, що вимагає колективної емпатії та професійної допомоги. Україні необхідно інвестувати в ментальне здоров'я своїх громадян, оскільки це — запорука стабільного майбутнього. Кожен, хто пережив окупацію, заслуговує не на підозри, а на повагу і ресурси для повернення до повноцінного життя.
Для багатьох українців травма окупації почалася не в 2022 році. Після анексії Криму та війни на Донбасі з 2014 року частина територій, зокрема Донецька та Луганська області, піддалася російській окупації. Люди пережили вісім років стресу, ізоляції та обмеження прав, втративши роботу та зв'язки з рідними.
Ті, хто пережив окупацію двічі, отримали «подвійну травму». Для мешканців окремих районів Донбасу 2022 рік став не новим початком, а продовженням попередніх страждань — повторні фільтрації, евакуації, втрати близьких та відчуття безвиході. Така ситуація часто супроводжується глибшими формами ПТСР та складною адаптацією.
Перспективи відновлення в Україні залежать від системних змін, зокрема розширення Національного плану психічного здоров'я, створення реабілітаційних центрів, навчання спеціалістів та зниження стигми. Важливо також інтегрувати програми, які враховують травму, отриману в 2014 і 2022 роках. Без сумніву, інвестиції в ментальне здоров'я — це інвестиції в стійкість та здоров'я суспільства.
